Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
О
Факультет:
КН
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Вступ до фаху Фінанси і кредит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра фінансів
Курсова робота
з дисципліни «Вступ до фаху «Фінанси і кредит»»
Варіант №21
Львів 2012
Зміст
Вступ………………………………………………………………………..........3
Формування місцевих бюджетів на основі принципу еквівалентності: шлях до ефективної бюджетної системи України………………………….4
Інновації……………………………………………………………………….8
Інновації як об’єкт стратегічного аналізу…………………………………………….8
Соціальні інновації в системі сільського розвитку: концептуальні підходи…………………………………………………………………………………..9
Інноваційна діяльність та зношувально-відтворювальні процеси в харчовій промисловості………………………………………………………………………….10
Нові підходи до визначення рентабельності банківської діяльності в сучасних умовах…………………………………………………………………………………..12
Висновки……………………………………………………………………....................13
Список використаних джерел……………………………………………….14
Вступ
В даному курсовому проекті на розгляд подалися два питання: формування місцевих бюджетів на основі принципу еквівалентності: шлях до ефективної бюджетної системи України та питання про інновації, які складаються з наведених в змісті підпитань.
Перше питання описує проблему формування місцевих бюджетів, яка залишається актуальною і до сьогодні. Формування місцевих бюджетів здійснюються на основі принципу еквівалентності суть якого полягає у тому, що жителі кожної територіальної громади (як члени клубу споживачів місцевих суспільних благ і послуг) повинні оплатити (відповідно до отримуваної вигоди) надання таких благ і послуг органами влади даної території.
Щодо другого питання то воно потребує більш розкритого дослідження, оскільки воно складається із кількох джерел. В першому підпитанні інновації описуються як об’єкт стратегічного аналізу, тобто наведено класифікації та різні трактування поняття інновації науковцями. В другому підпитанні розширюється поняття інновацій, та розглядаються соціальні інновації в системі сільського розвитку. Соціальні інновації – це ідеї, ініціативи, діяльність на селі, принципово нові або такі, які вже існують, але використовуються в інший спосіб, по-новому. Метою соціальних інновацій є активізація ініціативи, консолідація та мотивація громад до розвитку, поширення нових знань, поліпшення якості життя на основі реалізації економічних, політичних і соціальних свобод. Щодо інновацій у харчовій промисловості, то можна відзначити, що інноваційна діяльність, з однієї сторони, передбачає створення сучасних процесових інновацій та їх впровадження при модернізації техніко-технологічної бази підприємств, а з іншої – створення продуктових інновацій та їх впровадження у виробництво. У четвертому підпитанні інновації показані як нові підходи до визначення рентабельності банківської діяльності, а саме: описаний один із найефективніших методів визначення оптимального розподілу наявних ресурсів для досягнення максимального ефекту, яким є модель Манжа-Кантровича.
Формування місцевих бюджетів на основі принципу еквівалентності: шлях до ефективної бюджетної системи України
Методологічні основи функціонування бюджетної системи, у тому числі формування місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин, визначено Бюджетним кодексом України. Його автори сподівалися, що визначена Кодексом система міжбюджетного регулювання заохотить місцеві органи влади до збільшення бюджетних надходжень, створення сприятливих умов для розвитку малого й середнього бізнесу, який є важливим джерелом приросту місцевих та інших податків, що надходять до місцевих бюджетів, а також до нарощування й розвитку власного економічного потенціалу, безповоротного фінансово-економічного піднесення кожної економічної громади [1, с.3].
На нашу думку, складна ситуація з формуванням доходів місцевих бюджетів пов’язана з тим, що при розв’язанні цієї проблеми головна увага приділяється забезпеченню місцевих бюджетів «достатнім» обсягом доходів.
За висновками Е.Р. Ліндаля оптимальний обсяг надання суспільного блага досягається, якщо ціна для кожного споживача (тобто податок, який він сплачує за суспільне благо) відповідає готовності цього споживача платити за додаткову одиницю такого блага, тобто тим вигодам, які він отримує від його споживання [1, с.6].
За висновками Тібу умовою оптимального надання суспільних благ і послуг є конкуренція територіальних громад. Вона виникає у процесі вибору жителями країни тих громад, які пропонують їм суспільні блага й послуги з найкращим, на їхню думку, співвідношенням ціни (сплачених податків) та результату (видів та обсягів місцевих суспільних благ і послуг ).
З моделі Тібу випливає важливий принцип, який стосується внеску кожного індивіда у виявлення (врахування) його уподобань, - еквівалентності. За цим принципом жителі кожної територіальної громади (як члени клубу споживачів місцевих суспільних благ і послуг) повинні оплатити (відповідно до отримуваної вигоди) надання таких благ і послуг органами влади даної території.
Ще на початку ХХ століття принцип еквівалентності («послуги» й відплати – за висловом відомого фінансиста В. Твердохлєбова) вважався найбільш придатним для фінансування діяльності місцевих спілок при стягненні плати (зборів) за конкретні послуги, оскільки такі послуги задовольняють «місцеві користі та вигоди», є ближчими до окремих платників та піддаються оцінці. Однак податковий принцип еквівалентності пов'язаний не з індивідуальною оплатою конкретної суспільної послуги окремим суб’єктом (який є платником такого збору), а з наданням суспільних благ і послуг певній соціальній групі (не окремим індивідам) [1, с.7].
При формуванні доходів місцевих бюджетів за рахунок податків, що стягуються із жителів відповідної території згідно з принципом еквівалентності, тобто виходячи зі співвідношення витрат на надання місцевих суспільних благ і послуг та вигід, отримуваних від них, по-перше, забезпечується нейтральність оподаткування щодо економічних рішень суб’єктів господарювання; по-друге, податкове навантаження не експортується за межі громади; по-третє, підвищується ефективність і справедливість податкової системи; по-четверте, споживачі місцевих суспільних послуг, які проживають у певній місцевості, платять за те, що вони одержують із місцевого бюджету, та отримують те, за що вони сплачують податки; по-п’яте, відмінності в рівнях оподаткування в межах різних територіальних громад зумовлюють відповідні розбіжності в обсягах місцевих суспільних благ і послуг, що надаються такими громадами, а також вигід, які отримує населення.
За теоретичними висновками М. Олсона внаслідок порушення принципу фіскальної еквівалентності на регіональному й місцевих рівнях суспільні блага й послуга надаються в неоптимальних розмірах. Це призводить до нераціонального зростання державних видатків і відповідного збільшення податкового навантаження на національну економіку. В Україні основним видом податкових доходів місцевих бюджетів є податок на доходи фізичних осіб. Чинна система зарахування податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів не створює зацікавленості місцевих органів влади в залученні населення на свою територію та врахуванні його потреб при формуванні місцевих бюджетів. За таких умов податок з доходів фізичних осіб не відповідає принципу еквівалентності [1, с.8].
Другим за значимістю видом податкових доходів місцевих бюджетів є плата за землю. Утім згідно із Законом України «Про оплату за землю» (статті 3 і 22) даний платіж має цільове призначення – фінансування заході щодо раціонального використання й охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, ведення земельного кадастру. Центральними органами влади можуть надаватися пільги із плати за землю, тоді як повноваження місцевих органів влади обмежуються правом надання пільг у межах сум, що надходять до місцевих бюджетів. Таким чином, плата за землю в тому вигляді, у якому вона існує тепер в Україні, не відповідає принципу еквівалентності.
Наразі основним резервом збільшення доходів місцевих бюджетів України є податок на нерухомість, стягнення якого має відповідати принципу еквівалентності, тобто він повинен сплачуватися максимально кількістю жителів і підприємств адміністративно-територіальних одиниць та за місцем розташування об’єкта оподаткування [1, с.9].
Податок на нерухомість також дасть змогу зменшити негативний вплив на формування місцевих бюджетів таких явищ української економіки, як наявність тіньових доходів, а також доходів, отриманих за кордоном, з яких до бюджету України не сплачено податок з доходів фізичних осіб.
Важливим джерелом доходів місцевих бюджетів України є дотації вирівнювання, що надаються з метою підвищення доходів найменш забезпечених бюджетів, водночас бюджети з порівняно високими доходами перераховують частину своїх коштів до державного бюджету. Дотації вирівнювання забезпечують фінансування з державного бюджету різниці між розрахунковою потребою у видатках та розрахунковим обсягом доходів місцевих бюджетів, який визначається на основі фактичних показників доходів за три останні роки (в деяких випадках можуть враховуватися певні обставини окремих територій) [1, c.10].
Високий ступінь вирівнювання доходів місцевих бюджетів забезпечується перерозподілом доходів, який нівелює відмінності в обсягах зібраних у межах територіальних громад податків та обсягах місцевих суспільних благ і послуг, а отже, призводить до значних порушень принципу еквівалентності.
Для зменшення негативних наслідків таких порушень та підвищення зацікавленості місцевих органів влади в розвитку економіки, збільшення податкового потенціалу відповідних територій доцільно:
оцінювати податкоспроможність регіонів виходячи не з фактичних показників податкових надходжень, а з оцінок потенційних можливостей їх збільшення;
запровадити коригування обсягів дотацій вирівнювання місцевим бюджетам із урахуванням динаміки економічного розвитку відповідних територій порівняно з розвитком економіко країни в цілому;
встановити максимальну частку доходів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, які можуть передаватися до державного бюджету в рамках системи вирівнювання доходів місцевих бюджетів.
Послідовне застосування принципу еквівалентності при формуванні доходів місцевих бюджетів дасть змогу створити передумови для збільшення обсягів та підвищення якості бюджетних благ і послуг або для зниження податкового навантаження на економіку й населення, забезпечуючи при цьому існуючий рівень надання благ [1, с.12].
Проблема формування місцевих бюджетів залишається актуальною й досі. Потребує перегляду система місцевих податків і зборів. До неї обов’язково мають бути включені податок на нерухоме майно та податок з власників транспортних засобів, що вважаються місцевими в багатьох розвинених країнах. Загалом система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від загальнодержавних податків має створити надійну дохідну базу для фінансування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.
2. Інновації
2.1 Інновації як об’єкт стратегічного аналізу.
На різних етапах розвитку теорії інноваційної діяльності термін «інновація» трактувався по-різному, різною була також і класифікація інновацій, що призвело до значної кількості неоднозначностей.
Так, на думку Й. Шумпетера, інновації – це зміни, що зумовлюють 5 різних типів нових комбінацій, а саме: виробництво нового продукту або існування продукту в новій якості; використання нової техніки та нових технологічних процесів; проведення реорганізації виробництва; освоєння нового ринку збуту; отримання нового джерела сировини чи напівфабрикатів. Б. Твісс вважає, що інновація – процес, в якому винахід чи ідея набувають економічного змісту.
Говорячи про вибір і здійснення інновацій, необхідно розглянути підходи до їх класифікації. Однією із найбільш вдалих є класифікація інновацій Ю.М. Бажала, згідно з якою інновації класифікують: за типом – продуктові, технологічні, сировинні, організаційні, збутові, інфраструктурні; за новизною місця впроваджень – нової галузі, нового виробництва; за інноваційною функцією – базові, поліпшуючі, псевдоінновації.
Ретельний аналіз трактувань поняття «інновація» дав змогу виділити такі суперечності:
по-перше, різні науковці розуміють під інноваціями тільки процес, результат, значні зміни;
по-друге, одні науковці пов’язують інновації тільки з винайденням неіснуючих досі видів продукції, технологій, а інші – ще й з удосконаленими певним чином видами продукції та технологій;
по-третє, в одних наукових працях інновації асоціюються тільки з впровадженням нових видів технологій і продукції, а в інших – ще й з застосуванням нових способів і методів управління виробничим процесом, збутом продукції [2, с.120-121].
Під час здійснення стратегічного аналізу інновацій досліджуються такі аспекти: напрямки і стан інноваційних розробок конкурентів; напрямки та стан фундаментальних і прикладних досліджень, що здійснюють провідні науково-дослідні та дослідно-конструкторські організації у сфері діяльності підприємства та сферах, які дотичні до неї; основні потреби споживачів продукції підприємства та рівень їх задоволення; джерела і умови залучення фінансових, матеріально-сировинних, інформаційних і людських ресурсів, науково-дослідних розробок, основних виробничих засобів і технологій для системного здійснення інновацій; способи захисту інтелектуальної власності підприємства; стан зовнішнього середовища підприємства; інструменти та шляхи довготривалого забезпечення конкурентоспроможності підприємства та його продукції, зростання його конкурентних переваг і конкурентного статусу; стан інноваційного потенціалу підприємства; відповідність інновацій підприємства його стратегії [2, с.125].
2.2 Соціальні інновації в системі сільського розвитку: концептуальні підходи
Узагальнення зарубіжних наукових літературних джерел дає підстави виділяти три найпоширеніші підходи , які використовують при визначенні поняття соціальні інновації. Ці підходи базуються на розумінні соціальної інновації як продукту, як процесу і як повноважень. Як продукт соціальна інновація являє собою задоволення важливих для ринку чи суспільства людських потреб. Як процес – визначаються як зміни в суспільних відносинах, що стосуються передусім влади, а також підвищують рівень співпраці в громаді, особливо бідних верств населення, що забезпечує зниження рівня бідності в сільській місцевості і в країні в цілому. Як аспект повноважень – це збільшення соціально-політичної спроможності громад поліпшити якість життя на сільських територіях та розширення доступу громад до використання місцевих ресурсів.
Соціальні інновації в контексті сільського розвитку – це приватні громадянські ініціативи щодо поліпшення сільського життя, які виникають і розвиваються на локальному рівні в сільських громадах та забезпечують мультиплікативний вплив на економічний розвиток громади і території.
Соціальні інновації забезпечують задоволення ринкових потреб у сільській місцевості, які не можуть бути забезпечені ринком; створення нових, досконаліших шляхів подолання соціальної ізоляції селян шляхом надання повноважень та певного місця й ролі в економічному і соціальному житті села [3, с.75].
На основі сучасних тенденцій можна виділити декілька напрямів соціальних інноваційних змін на національному рівні, що могли б слугувати знаряддям прогресу в сільському господарстві на локальному рівні:
зміни у ставленні до вітчизняного сільського господарства як великотоварного експортоорієнтованого виробництва, що забезпечить вихід України і світові аграрні лідери;
зміни в системі сільської освіти;
запровадження програм створення місцевих ініціативних груп та формування лідерів, які можуть започаткувати розробку проектів і стратегій місцевого розвитку;
комп’ютеризація громад як високоефективний і порівняно дешевий спосіб подолання соціальної ізоляції сільських жителів [3, с.76].
2.3 Інноваційна діяльність та зношувально-відтворювальні процеси в харчовій промисловості
На основі глибокого аналізу масштабів інноваційної діяльності та динаміки інвестиційних і зношувально-відтворювальних процесів можна виявити діючі тенденції і головні причини, що різною мірою впливають і гальмують зміцнення інноваційного потенціалу підприємств харчової промисловості , а також його ефективну реалізацію. Ґрунтовний аналіз дозволяє виявити найбільш значущі тенденції, особливості та відмінності і суперечності , що полягають у наступному:
незважаючи на значне збільшення витрат на інноваційну діяльність (за 2000-2008 утричі), кількість підприємств, які її проводили, скоротились більше, ніж на третину. Це свідчить про те, що займатись такою діяльністю можуть дозволити собі лише підприємства, які планують зайняти помітну нішу на ринку, можуть спрямувати на ці потреби значні кошти і це дозволить отримати вагомі результати;
випуск інноваційної продукції в зазначеному періоді зріс у 2,5 раза, але її частка у всьому обсязі відвантаження споживачем товарів зменшилася удвічі. Це свідчить про рецесію інноваційної діяльності та зниження її результативності;
незважаючи на семиразове збільшення капітальних вкладень на потреби оновлення матеріальної бази, частка коштів, що спрямовувалася на придбання інноваційних засобів виробництва, зменшилася маже удвічі і це свідчить про те, що при гальмуванні процесів інноваційно-технологічної модернізації, все більше уваги приділялося відтворенню основного капіталу не за рахунок сучасних , а традиційних і вчорашніх технологій;
кількість підприємств, що відвантажували інноваційну продукцію, зменшилась удвічі, а до того ж лише частина з них (50-70 од.) випускали її в обсягах, що становили більше чверті від загального обсягу. Це свідчить про надзвичайно вузьке коло підприємств харчової промисловості, спроможних випускати продукцію з інноваційними характеристиками в достатньо значних масштабах, а також їх недостатній вплив на покращення показників по галузі загалом.
Оскільки сутність інноваційного розвитку харчової промисловості полягає у створенні, впровадженні у виробництво та випуску не тільки якісних і безпечних продуктів харчування, але й з інноваційними характеристиками з метою задоволення сучасних потреб і найвибагливіших смаків споживачів, то, на мою думку, основна увага повинна бути зосереджена по лінії «основні засоби виробництва – технології, що застосовуються – продукція з інноваційними характеристиками, яку планується випускати » [4, с.26-27].
2.4 Нові підходи до визначення рентабельності банківської діяльності в сучасних умовах
Одним із найефективніших методів визначення оптимального розподілу наявних ресурсів для досягнення максимального ефекту є модель Монжа-Кантровича – так звана транспортна задача. Вона вперше була формалізована французьким математиком Г. Монжем і розвинута в праці Л.Кантровича розв’язання транспортної задачі – це розроблення оптимального плану перевезення продуктів із однорідних джерел виробництва до однорідних джерел споживання на однорідних транспортних засобах зі статичними даними та лінеарним підходом. Транспортна задача полягає в тому, щоб оптимально розподілити залучені ресурси та розміщені активи з метою отримання максимального прибутку.
Методологія класичної транспортної задачі може бути застосована для вирішення завдання розподілу фінансового результату банку між клієнтами /продуктами/територіальними підрозділами банківської установи на основі посередницької функції банку та золотого правила ліквідності фінансових установ: фінансування активних операцій за допомогою зобов’язань адекватної строковості [5, с.49-50].
Порівнювання фінансових результатів, отриманих за допомогою модифікованої матриці Монжа-Кантровича із результатами, отриманими від застосування традиційних методів розподілу процентного результату, засвідчує окремі переваги цієї моделі:
розподіл усього фінансового результату банку між усіма підрозділами/послугами/клієнтами банку, що дає змогу точніше оцінити результат діяльності структурних і територіальних підрозділів банку, фінансовий ефект від надання послуг клієнтам;
дає змогу мінімізувати розриви між термінами залучення і термінами розміщення ресурсів;
надає можливість урахувати спеціалізацію банківської установи, а також здійснювати розподіл фінансового результату як в умовах стабільних фінансових ринків, так і у фінансових секторах світової економіки.
Отже, цей спосіб дає можливість визначити внесок кожного із підрозділів банку в загальний його результат і підвищити ефективність фінансової установи шляхом синергії зусиль усіх підрозділів для досягнення максимального фінансового результату банківської установи [5, с.51-52].
Висновки
Після виконання курсової роботи можна чітко сформувати висновок щодо поставлених питань. При розгляді першого питання можна зробити висновок про те, що при послідовному застосуванні принципу еквівалентності при формуванні доходів місцевих бюджетів дає змогу створити передумови для збільшення обсягів та підвищення якості бюджетних благ та послуг або для зниження податкового навантаження на економіку та населення, а отже і для підвищення ефективності та розвитку бюджетної системи України.
Щодо другого питання, то уточнення змістового навантаження терміну «інновація» сприятиме активізації використання результатів наукових досліджень підприємствами. Здійснення стратегічного аналізу інновацій сприятиме підвищенню ефективності інноваційного розвитку, зокрема за рахунок зменшення частки інновацій, реалізація яких не приносить реальної вагомої вартості.
Активізація наукового пошуку у сфері сільського розвитку та розуміння сутності соціальних інновацій як основи процесу змін у сільській місцевості сприятимуть створенню нових концепцій і стратегій розвитку аграрного сектору та українського села.
Оскільки подальший розвиток національної економіки буде зорієнтований на впровадження інноваційних моделей з метою забезпечення випуску безпечної та якісної продукції, то це повинно знайти своє відображення і в харчовій промисловості. Досвід ряду підприємств показав, що перехід на інноваційну модель розвитку передбачає діагностику фактичного стану, вибір обґрунтованої інноваційної стратегії, розробку реального інвестиційного проекту та його реалізації.
Одним із найефективніших шляхів оцінки діяльності банків є розподіл доходів та витрат за допомогою модифікованої матриці Монжа-Канторовича, яка дає змогу коректно визначити чистий процентний результат підрозділів банку від надання послуг клієнтам фінансової установи.
Список використаної літератури
Формування місцевих бюджетів на основі принципу еквівалентності: шлях до ефективної бюджетної системи України/Луніна І.О.// «Фінанси України» - 2010 - №9 – с.3-12.
Інновації як об’єкт стратегічного аналізу/А.Г.Загородній, В.М.Чубай// «Актуальні проблеми економіки» - 2010 - №9 – с.120-125.
Соціальні інновації в системі сільського розвитку: концептуальні підходи/О.Бородіна// «Економіка України» - 2010 - №9 – с.68-76.
Інноваційна діяльність та зношувально-відтворювальні процеси в харчовій промисловості/Дмитро Крисанов, Люба Водянка// «Економіст» - 2010 - №9 – с.26-29.
Нові підходи до визначення рентабельності банківської діяльності в сучасних умовах/ Олександр Калініченко// «Вісник НБУ» - 2010 - №7 – с.48-52.
24.07.2020 11:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора