Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Правовий контроль за інтернетом
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Індивідуальна контрольна робота
Предмет:
Інтелектуальна власність
Група:
ЕФІм-13
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра фінансів
Індивідуальна контрольна робота
з курсу «Інтелектуальна власність»
на тему:
«Правовий контроль за інтернетом»
Варіант 16
ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................ .......................................
3
1.ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ..............................................................................................................
\\4
2.АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН В ІНТЕРНЕТІ І ОСНОВНІ ЇХ ЕЛЕМЕНТИ .............................................................
7
3.РЕГУЛЮВАННЯ ПОШИРЕННЯ ШКІДЛИВОЇ ТА НЕЗАКОННОЇ ІНФОРМАЦІЇ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ................................................................
11
ВИСНОВКИ..........................................................................................................
14
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................
15
ВСТУП
Мережа інтернет постійно розвивається і поширюється, а це потребує швидкого реагування в плані впровадження відповідного правового реагування. Насамперед інтернет стимулює революційні перетворення практично у кожній сфері суспільства, що забезпечується його стрімким розвитком.
Глобальним чинником інтернет став і для розвитку культурного, соціального, освітнього, надавши таким чином суттєвві можливості, як органам державної влади, так і громадянам. Це проявляється в усуненні бар’єрів у процесі створення інформації, поширення, кількілсть якої стрімко зростає.
Щодо інших переваг інтернету, то тут вагоме місце займає спілкування між особами, які проживають як на території однієї країни, так і між громадянами різних держав і навіть континентів. Змога самовираження реалізується завдяки створенню власних сайтів, проведенню різноманітних онлайн курсів, тренінгів тощо. Вище перелічені переваги інтернету реалізовуються на законних підставах, проте бувають ситуації, коли правова основа ігнорується і в силу вступають заборонені дії.
Інтернет охоплює також і значну частину потенційно непристойної, образливої чи протизаконної інформації та може деколи хастосовуватися як засіб злочинних вчинків. Незважаючи на те, що переваги Інтернету є значно більшими, ніж потенційні недоліки, все рівно ігнорувати проблеми такого роду не можна. Адже це є гострі проблеми політичного, суспільного, політичного, юридичного тв комерційного значення. Іх вирішення є дуже важливим для суспільства, адже, проігнорувавши їх, можна ускладнити процес користування у мережі загалом, загальмувавши розвиток даної галузі, яка дає різноманітні та широкі можливості практично усім суспільним сферам..
Отже, вирішення приблеми правового регулювання мережі інтернет набує з кожним днем криттичнішого значення, як в конкретних країнах, так і на рівні світового значення.
1. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ІНТЕРНЕТ
Інтернет - це фізична основа для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг. Так як інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, поліпшенню керованості економікою, розвитку наукоємних виробництв і високих технологій, зростанню продуктивності праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збагаченню духовного життя та подальшій демократизації суспільства, то дуже важливою є регламентація правових норм, на яких би базувалися ці взаємовідносини і контроль за їх виконанням [1].
Стаття 1 Закону України «Про Національну програму інформатизації» наведено визначення поняття «інформатизація» - сукупність взаємозв'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі створення, розвитку й використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.
Державна політика інформатизації формується як складова частина соціально-економічної політики держави в цілому й спрямовується на раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної інформаційної інфраструктури в інтересах вирішення комплексу поточних і перспективних завдань розвитку України як незалежної демократичної держави з ринковою економікою. Для прискорення процесу інформатизації, що потребує відповідної концентрації ресурсів, в основу державної політики має бути покладено державне регулювання процесів інформатизації. Першочергові пріоритети надаються створенню нормативно-правової бази інформатизації, включаючи систему захисту авторських прав й особистої інформації, розробленню національних стандартів у галузі інформатизації; формуванню телекомунікаційної інфраструктури, формуванню комп'ютерної мережі освіти, науки й культури як частини загальносвітової мережі INTERNET; здійсненню заходів щодо інформаційної безпеки [6, c.270].
Входження України у світове інформаційне середовище на паритетно-правовій основі на початковому етапі можливе шляхом придбання державою відповідних ліцензій у провідних світових виробників інформаційних продуктів з подальшим їх впровадженням на вітчизняному ринку. Державна інвестиційна політика у сфері інформатизації полягає в тому, що цільові бюджетні інвестиції одержують тільки ті національні виробники, які можуть забезпечити збільшення обсягів виробництва за рахунок кінцевого продукту, послуг, чистого експорту або створення продукції, що замінює імпортовану [15].
На рисунку 1.1. ми можемо проспостерігати за результатами спостереження: для чого використовуть інтернет в Україні та європейських країнах загалом.
/
Рис.1.1. Причини користування інтернетом [10]
Бачимо, що керування фінансовою стороною в Україні набуває меншого значення, натомість вибір продуктів перевищує європейські показники.
Слід зазначити, що важливим є виділення основних напрямів інформатизації [2].
1. Розроблення політики і організаційно-правове забезпечення інформатизації.
2. Формування національної інфраструктури інформатизації.
3. Інформатизація стратегічних напрямів і сфер розвитку державності, безпеки і оборони України.
4. Інформатизація процесів соціально-економічного розвитку.
5. Інформатизація пріоритетних галузей економіки.
6. Інформатизація фінансової й грошової системи, державного фінансово-економічного контролю.
7. Інформатизація соціальної сфери.
8. Інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів.
9.Інформатизація фінансової й грошової системи, державного фінансово-економічного контролю.
10. Інформатизація науки, освіти й культури.
11. Міжнародне співробітництво з проблем інформатизації.
Отже, бачимо, що значимість інформатизації та її роль у суспільстві вважається ключовою тенденцією розвитку сучасного суспільства. В багатьох країнах світу давно розуміють, що майбутнє за тією цивілізацією, яка забезпечить максимальний рівень розвитку інтелектуального та творчого потенціалу своїх громадян. А це можливо лише за достатньої увази держави і суспільства до цьоого процесу.
2. АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН В ІНТЕРНЕТ І ОСНОВНІ ЇХ ЕЛЕМЕНТИ
Розглянемо особливості здійснення інформаційних правовідносин в Інтернет і основні їх елементи. Можна виділити три групи суб'єктів, які діють в Інтернет.
Перша група - ті, які створюють програмно-технічну частину інформаційної інфраструктури Інтернет, включаючи засоби зв'язку та телекомунікацій, забезпечують її експлуатацію, розширення і розвиток. Основними суб'єктами першої групи виступають: розробники транскордонних інформаційних мереж, у тому числі їх технічних засобів (комп'ютерів), засобів зв'язку і телекомунікацій, програмних засобів різного рівня та призначення, іншого устаткування, що становить інфраструктуру Інтернет.
Друга група - суб'єкти, що виробляють та поширюють інформацію в Інтернет, надають послуги з підключення до Інтернет (як би «генератори» інформації, інформаційних продуктів і послуг). У число суб'єктів другої групи входять фахівці, що виробляють вихідну інформацію, що формують інформаційні ресурси (що наповнюють інформацією бази даних, що входять до складу Інтернет) і надають інформацію з цих ресурсів споживачам або надають можливість споживачам підключитися до Інтернет і користуватися його можливостями самостійно.
Третя група - споживачі інформації з Інтернет, тобто все те безліч суб'єктів, які підключаються до Інтернет для отримання необхідної їм інформації і використовують її у своїй діяльності [5, с.365].
Основними об'єктами, з приводу яких виникають інформаційні відносини в Інтернет, є: ∙програмно-технічні комплекси, інформаційні системи, інформаційно-телекомунікаційні технології як засіб формування інформаційної інфраструктури, засоби зв'язку і телекомунікацій, що забезпечують здійснення інформаційних процесів; ∙інформація, інформаційні ресурси, інформаційні продукти, інформаційні послуги; доменні імена; ∙інформаційні права і свободи; ∙інтереси особистості, суспільства, держави в інформаційній сфері; ∙інформаційна цілісність і інформаційний суверенітет держави; ∙інформаційна безпека.
Інформаційні об'єкти в Інтернет володіють тією відмінністю, що вони, як правило, представляються у віртуальній формі. У цьому зв'язку правовідносини, що виникають з їх приводу, істотно відрізняються від діючих щодо інформаційних об'єктів на матеріальних, жорстких носіях. Найбільш типовим прикладом тут може служити доменне ім'я, що надається для іменування сайту і позначення адреси цього сайту в Інтернет, тобто адреса області пам'яті в середовищі Інтернет, точно ідентифікує суб'єкта, якому належить цей сайт і весь зміст цього сайту. Наявність двох однакових доменних імен в мережі не допускається. І в цьому головний сенс реєстрації доменних імен в Інтернет. Доменне ім'я являє собою особливий інформаційний об'єкт, що володіє і змістом, і формою виходячи з принципу двоєдиності інформації та її носія. Застосування доменних імен у віртуальному просторі Інтернет ставить багато питань перед правом, адже добре відомі судові справи, які розглядають спори про правомірність застосування як доменного імені товарних знаків, фірмових найменувань, інших подібних позначень.
У чому ж відмінність у використанні адрес в матеріальному і віртуальному просторі? Як виявляється - у віртуальності простору Інтернет, яка змінює зміст, поняття «розповсюдження» інформації має на меті поширення інформації - доведення її змісту до споживача. У матеріальному світі під поширенням інформації розуміються активні дії конкретного суб'єкта, спрямовані на доведення змісту інформації до її споживачів - активне поширення інформації. У віртуальному просторі поряд з активним поширенням інформації широко застосовується пасивне поширення інформації, коли суб'єкт, який бажає довести свою інформацію до певного (або невизначеного) кола осіб, розміщує інформацію на своєму сайті і чекає звернення до неї споживачів . Причому таке розповсюдження забезпечується не тільки розміщенням інформації на сайті, але також і включенням доменного імені у відповідні глобальні інформаційно-пошукові системи, що підвищує ймовірність доведення його змісту до потенційного споживача. Причому чим більше відоме зображення або написання доменного імені потенційному споживачеві, ніж більш відповідає це ім'я змістом поширюваної інформації, тим більше ймовірність звернення до даного сайту і знаходження цього сайту споживачем, має інтерес до інформації, відображеної в його назві. Наприклад, фірмові найменування Кодак, БМВ, Мерседес тощо будуть швидше ознайомлені тими споживачами, які хочуть отримати продукцію цих фірм і, отже, це не що інше, як реклама. І якщо ці найменування використовують володарі сайтів, що не мають відношення до даних фірмам, та ще намагаються поширювати таким чином продукцію, аналогічну продукції зазначених фірм, або надати послуги з забезпечення експлуатації випускається фірмами устаткування, то це не що інше, як недобросовісна конкуренція.
Зі сказаного випливає, що в ідеальному випадку, в якості доменного імені не повинні використовуватися ні фірмові найменування, ні товарні знаки, ні інші інформаційні об'єкти, що захищаються авторським чи патентним правом. Це мають бути нейтральні позначення, що вказують тільки лише адреса розміщення сайту в Інтернет. Виняток, природно, можуть становити випадки застосування як доменних імен найменувань фірм, товарних знаків їх правовласниками, що, природно, буде в істотній мірі сприяти рекламуванню продукції цих фірм. Отже, з юридичної точки зору, доменні імена слід було б реєструвати тільки після перевірки їх авторства [4].
В цілому структура інформаційних правовідносин у віртуальному середовищі інформаційної сфери аналогічна їх структурі в матеріальному середовищі. Проте їх особливості визначаються особливостями подання та обігу інформації в Інтернет. Також можуть виникати спори щодо незаконного опублікування або розміщення в мережі Інтернет для незаконного скачування об'єктів авторського права, а також пропонування їх до продажу (рис.2.3).
Рис. 2.3. Спори щодо незаконного опублікування або розміщення в мережі Інтернет для незаконного скачування об'єктів авторського права [11].
Таким чином, мережа Інтернет передбачає досить розвинену систему правовідносин з численними суб'єктами і об'єктами, що вимагає законодавчого закріплення.
3. РЕГУЛЮВАННЯ ПОШИРЕННЯ ШКІДЛИВОЇ ТА НЕЗАКОННОЇ ІНФОРМАЦІЇ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
В Україні наразі немає спеціалізованого нормативного акту, який би регулював відносини в мережі Інтернет. У Законі України "Про телекомунікацію" надається визначення Інтернету як усесвітньої інформаційної системи загального доступу, яка логічно зв’язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. Закон регулює лише технічну сторону регулювання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет. Головним державним органом регулювання у сфері телекомунікації є Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. Крім державного органу, існує ще недержавна організація, яка займається адмініструванням адресного простору в мережі Інтернет у домені "UA". Вивчення діяльності сучасних Інтернет-ЗМІ України дало можливість визначити актуальні проблеми, що потребують найшвидшого їх правового регулювання: визначення правового статусу, принципів діяльності Інтернет-ЗМІ як нового, нетрадиційного мас-медіа; визначення прав, обов’язків, відповідальності журналістів, власників, провайдерів, адмі- ністраторів, програмістів, інших учасників інформаційних відносин в Інтернет-ЗМІ; захист авторських, суміжних та інших виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності, що розміщені в Інтернет-ЗМІ; гарантія інформаційної безпеки в Інтернет-ЗМІ; запобігання розповсюдженню інформації, що створює загрозу для прав, законних інтересів фізичних і юридичних осіб; відвернення загрози для державної безпеки, економічного й соціального розвитку країни, психічного здоров’я фізичних осіб [14,с.36].
На рисунку 3.1. ознайомимося із найпоширенішими порушеннями прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет.
/
Рис 3.1. Найпоширеніші порушення прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет [11].
Рівень комп'ютерного піратства є головним чинником, що визначає розбіжності між країнами, які отримують більш значні переваги від розвитку ІТ-індустрії, і тими країнами, які поки що повною мірою не реалізували її економічний потенціал (рисунок 3.2.)
/
Рис.3.2. Залежність сплати податків в ІТ - індустрії від середньорічного рівня піратства [12].
Бачимо, що країни з низьким рівнем піратства, як правило, відрізняються великим числом робочих місць у ІТ-сфері, більш великим ІТ-сектором і більш значними податковими надходженнями. У таких країнах величина податкових надходжень, як частки від ВВП, вище, ніж у країнах з високим рівнем піратства.
З метою врегулювання проблем в мережі Інтернет, є доцільним внести нові статті до чинних законів держави [13, c.56]. Необхідно зазначити, що Кабінетом Міністрів України неодноразово ініціювалася підготовка проектів нормативно-правових актів з питань регулювання правовідносин під час розповсюдження інформації в українському сегменті Інтернет. Проте, враховуючи специфіку питання та невирішеність його у світі, зазначена робота триває і досі .
З огляду на розглянуті проблеми можна запропонувати шляхи їх вирішення. Беручи до уваги, що діяльність традиційних видів ЗМІ в Україні регулюється окремими законами, а також широке коло неврегульованих питань щодо діяльності Інтернет-ЗМІ, вбачається за доцільне підготувати проект Закону про "Засоби масової інформації в мережі Інтернет", відповідно до міжнародних принципів та стандартів у цій сфері. З огляду на суспільну чутливість питань, пов’язаних із реформуванням державної політики щодо інформаційного простору, треба створити робочу групу з представників зацікавлених органів державної влади, Інтернет-ЗМІ та їх професійних об’єднань, правозахисників та юристів задля підготовки зазначеного проекту закону. Інституціонально така робоча група може бути утворена при Координаційній раді з питань розвитку громадянського суспільства [7, с.108].
Серед положень проекту закону про "Засоби масової інформації в мережі Інтернет" вбачається за доцільне передбачити: визначення правового статусу та принципів діяльності Інтернет-ЗМІ як нового; захист авторських, суміжних та інших виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності, що розміщені в Інтернет-ЗМІ [3]; визначення поняття "матеріали протизаконного змісту"; запобігання розповсюдженню та встановленню правової відповідальності за створення та розповсюдження матеріалів протизаконного змісту в Інтернеті тощо.
ВИСНОВКИ
Отже, підсумовуючи викладений матеріал, слід зазначити, що прийняття відповідного закону у нашій країні, який би регулював правовідносини у мережі Інтернет є вкрай необхідним, оскільки вказаний канал соціальних комунікацій зараз можна використовувати і для розвитку суспільних відноси, і як засіб для вчинення антисоціальних, в тому числі й злочинних дій.
Тривалий час Інтернет розглядався як суто технічний засіб, проте наочне домінування технічної сторони Інтернету не має заважати юридичному осмисленню такого феномена. За відсутності правового регулювання діяльності користувачів, організацій і держави в мережі виникає та закріплюється подвійний стандарт — закон має виконуватись, але не в мережі. До того ж прийняття відповідного закону
по-перше, оптимізує роботу суб’єктів протидії злочинності щодо отримання інформації характеру;
по-друге, стане вагомим кроком у напрямі вдосконалення правового статусу інформації, отриманої з мережі;
по-третє, значно посилить правову основу для забезпечення державної політики протидії злочинності у сфері високих інформаційних технологій;
по-четверте, сприятиме врегулюванню проблемних питань інших галузей права щодо правовідносин в мережі Інтернет.
Крім того, прийняттям закону України «Про Інтернет» можна здійснити впровадження норм міжнародного права у національне законодавство України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» від 04.02.1998 № 75/98-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/75/98-%D0%B2%D1%80
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Інформатизація. Інформаційне суспільство. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg= 6&language=uk
Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. Інтернет-ЗМІ в Україні: проблеми визначення нормативно-правового статусу та врегулювання діяльності. Аналітична записка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1085/
Дмитро Ткаченко: Природа прав на доменні імена та методи їх юридичного захисту в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravotoday.in.ua/ru/press-centre/publications/pub-390/
Копилов В.А. Інформаційне право: підручник / В.А. Копилов. – М., Юрист, 2002. – 512 с.;
Кормич Борис Анатолійович. Інформаційне право : підручник для вузів / Борис Анатолійович Кормич . – Харків : Бурун і К, 2011 . – 333 с.
Татарова В. С. Особливості правового регулювання мережі Інтернет / В. С. Татарова // Управління розвитком. - 2014. - № 6. - С. 105-108.\
10 Газетный клуб http://newspaperclub.org.ua/
11. Інтернет як зона ризику: порушення прав інтелектуальної власності http://uba.ua/documents/olena_sotnyk.pdf
12. Економічна роль індустрії інформаційних технологій https://www.microsoft.com/Ukraine/Government/Newsletters/PiracyInfluence/03.mspx
13. Національні інформаційні ресурси як інтегративний чинник вітчизняного соціокультурного середовища : [монографія] / [О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І. Попик та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К., 2014. – 296 с.
14. Горова С. В. Інтернет-ЗМІ як об’єкт бібліотечної інформаційної
діяльності : монографія / С. В. Горова ; НАН України, Нац. б-ка України
імені В. І. Вернадського. – К., 2013. – 208 с.
15. Taylor, Richard and Bin Zhang. Measuring the impact of ICT: Theories of Information and Development. (2007). Retrieved October 10, 2011 http://www.intramis.net/TPRC_files/TPRC%2008%20Taylor-Zhang%20Final.pdf
24.07.2020 11:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора