Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Національно-державна демографічна політика і міжнародне співробітництво у сфері демографічної політики
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Підприємництво
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Глобальна економіка»
Тема: «Національно-державна демографічна політика і міжнародне співробітництво у сфері демографічної політики»
РЕЗЮМЕ
Контрольна робота: 26 с., 7 рис., 1 таблиця, 12 джерел. Об’єкт дослідження –національно-державна демографічна політика України.
Мета роботи: встановити основні фактори впливу та визначити тенденції формування і функціонування національно-державної демографічної політики України.
Метод дослідження – якісний та кількісний аналіз основних тенденцій демографічної політики України, метод систематизації та узагальнення, графічний метод.
Демографічна політика – це система загальноприйнятих на рівні управління і концептуально об'єктивних засобів, за допомогою яких держава та її соціальні інститути передбачають досягнення встановлених якісних та кількісних цілей демографічного розвитку, що відповідають перспективним цілям соціально-економічного розвитку держави загалом. Від демографічної ситуації в країні залежить не лише соціальний розвиток, але і багато інших сфер життя держави, зокрема економічний добробут, це і є головною причиною актуальності даної теми. В першому розділі роботи розглянуто сутність національно-державної демографічної політики та міжнародне співробітництво. В другому розділі проаналізовано основні тенденції демографічної ситуації в Україні. В третьому розділі роботи запропоновано шляхи подолання негативних тенденцій демографічної ситуації в Україні.
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ, ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА, ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ, НАРОДЖУВАНІСТЬ, СМЕРТНІСТЬ, ІМІГРАЦІЯ, ЕМІГРАЦІЯ, МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ.
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНОЇ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО 6
1.1. Національно-державна демографічна політика України 6
1.2. Міжнародне співробітництво у сфері демографічної політики України 10
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ 12
2.1. Аналіз та характеристика тенденцій народжуваності та смертності в Україні 12
2.1. Аналіз впливу міграційних процесів на демографічну ситуацію в Україні 16
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ 18
ВИСНОВКИ 22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 25
ВСТУП
Актуальність розробки науково обґрунтованої стратегії демографічного розвитку, відповідних заходів і механізмів її реалізації зумовлена необхідністю пом’якшення наслідків демографічної кризи, усунення загроз національній безпеці України у соціально-економічній сфері.
Депопуляційні процеси, характерні для сучасного етапу демографічного розвитку значної частини Європи, вимагають посилення уваги до якісного складу населення – продовження тривалості життя, поліпшення стану здоров’я, підвищення рівня життя тощо. Водночас необхідно забезпечити реалізацію максимально ефективної демографічної політики, сприяти відновленню сімейних цінностей в українському суспільстві.
Демографічна ситуація та її зміни акумулюють у собі вплив широкого кола соціальних, економічних, суспільно-політичних, екологічних чинників — як скороминущих, так і довготривалих; тих, що пов’язані зі специфікою суспільно-історичного розвитку країни, й тих, котрі викликані соціальними зрушеннями, які вона переживала й переживає тепер.
В умовах демографічної кризи державне регулювання демографічних процесів набуває особливого значення. Державне регулювання демографічного розвитку соціально орієнтованого суспільства досягається у процесі поступового перетворення і вдосконалення всіх видів соціальних відносин, видів і форм життєдіяльності населення, на яке повинна бути спрямована соціально-економічна політика.
Демографічна політика – це система загальноприйнятих на рівні управління і концептуально об'єктивних засобів, за допомогою яких держава та її соціальні інститути передбачають досягнення встановлених якісних та кількісних цілей демографічного розвитку, що відповідають перспективним цілям соціально-економічного розвитку держави загалом.
Теоретико-методологічним і прикладним аспектам формування та функціонування національно-державної демографічної політики і міжнародного співробітництва у сфері демографічної політики присвячено ряд досліджень таких вчених, як Грець В.М, Лібанова Е.М., Макарова О.В., Соколова О. М., Щедрова Г.П., Яковенко Г.Ю.
Метою даної роботи є встановити основні фактори впливу та визначити тенденції формування і функціонування національно-державної демографічної політики і міжнародного співробітництва у сфері демографічної політики.
Для досягнення поставленої мети потрібно виконати такі завдання:
- розглянути думки дослідників щодо трактування поняття демографічна політика;
- охарактеризувати основних суб’єктів які розробляють національну демографічну політику;
- визначити основні риси та напрямки демографічної політики;
- розглянути та охарактеризувати динаміку рівня народжуваності та смертності в Україні;
- висвітлити коливання коефіцієнтів смертності та народжуваності, та їх вплив на демографічну ситуацію в Україні;
- дослідити вплив міграційних процесів на демографічну ситуацію в Україні;
- сформувати власну думку щодо демографічної політики України.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНОЇ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
1.1. Національно-державна демографічна політика України
Демографічна політика держави – це діяльність органів державного управління і соціальних інститутів, спрямована на створення сталих кількісних та якісних параметрів відтворення населення як частина соціальної, економічної політики суспільства в цілому [6, с.5].
Демографічна ситуація - це прояв особливостей відтворення населення по основних його процесах в конкретному часі і місці (регіоні, країні). У сучасній Україні демографічна ситуація відрізняється великою гостротою і напруженістю. Вона визначається структурою населення і характером його руху, видами, типами і режимом відтворення, рівнем народжуваності і смертності, кількістю шлюбів та розлучень. У основі всіх цих процесів лежить соціально-економічне положення в країні[1, с.283].
В Україні потребують поліпшення якісні характеристики населення та гармонізація його відтворення. При цьому сутність реального виходу з демографічної кризи полягає не стільки в подоланні депопуляції, скільки у збільшенні чисельності населення, збереженні і відтворенні його життєвого і трудового потенціалів.
Наразі сучасну демографічну ситуацію в Україні експерти-демографи вважають кризовою. За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, до 2050 р. населення України може зменшитися до 35 млн осіб. На сьогодні за кількістю населення Україна займає п'яте місце в Європі (після Німеччини, Італії, Великої Британії, Франції) та 21 місце у світі. На її частку припадає 7,3 % населення Європи та 1 % населення Землі. Процес відновлення незалежності в 1991 р. сприяв створенню умов для консолідації українців, розвиткові їх етнічної самосвідомості, згуртуванню всіх, хто відчуває приналежність до української нації, навколо історичної батьківщини[8, с.226].
В умовах демографічної кризи державне регулювання демографічних процесів набуває особливого значення. Державне регулювання демографічного розвитку соціально орієнтованого суспільства досягається у процесі поступового перетворення і вдосконалення всіх видів соціальних відносин, видів і форм життєдіяльності населення, на яке повинна бути спрямована соціально-економічна політика[3, с.61].
Розробка стратегії є одним з етапів формування демографічної політики. Вихідною частиною демографічної політики є концепція. Концепція являє собою систему ідей та поглядів, що має визначати межі правового та ідеологічного простору, у рамках якого формуватимуться стратегічні пріоритети та програмні документи з питань народжуваності, підтримки сім’ї, здоров’я, тривалості життя, міграції та інших напрямів державного регулювання демографічного розвитку[10, с.72].
Другий етап формування демографічної політики – стратегія демографічного розвитку. Стратегія визначає пріоритети демографічної політики на середньострокову перспективу, формулює завдання та механізми їх реалізації[2, с.5].
Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту України спільно з Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України розробили проект стратегії демографічного розвитку на 2006–2015 pp. Стратегію демографічного розвитку України створено відповідно до Концепції демографічного розвитку на 2005–2015 pp., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2004 р., на виконання рекомендацій парламентських слухань «Демографічна криза в Україні: її причини та наслідки», затверджених Постановою Верховної Ради України від 5 червня 2003 p., і доручення Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 р. [9].
Стратегія демографічного розвитку України має чотири пріоритетні напрямки демографічної політики:
Народжуваність та розвиток сім’ї. Основною метою стратегії політики народжуваності та розвитку сім’ї є: сприяння всебічному розвитку сім’ї, створення соціально-економічних передумов для її повноцінного функціонування, задоволення і відтворення потреби сім’ї в дітях.
Поліпшення стану здоров’я, зниження смертності та продовження тривалості життя. Метою даної стратегії є: збереження та поліпшення стану здоров’я населення, подовження періоду здорового життя, зниження передчасної смертності й підвищення середньої тривалості життя шляхом формування цілісної суспільної системи захисту життя і здоров’я населення.
Регулювання міграційних процесів. Мета цієї стратегії полягає в: уповільнення темпів депопуляції, утримання чисельності та структури населення на рівні, що забезпечує підтримку господарської освоєності території, в усіх регіонах держави при збереженні існуючої ментальної цілісності української людності.
Подолання негативних наслідків старіння населення. Метою політики щодо подолання негативних наслідків старіння населення є адаптація українського суспільства до процесу демографічного старіння та забезпечення гармонійної інтеграції представників різних поколінь і їх креативної взаємодії[9].
Серед головних завдань стратегії вирізняють такі як:
скорочення масштабів нелегальної трудової міграції населення за межі країни;
забезпечення соціальної захищеності українських працівників за кордоном;
забезпечення зворотності зовнішніх трудових поїздок;
якнайширше залучення міграційних грошей в економіку України;
запобігання зниженню кваліфікації високоосвічених спеціалістів у зв'язку з заняттям за кордоном низькокваліфікованими роботами;
недопущення нелегальної міграції (насамперед транзиту нелегальних мігрантів з країн третього світу через територію України);
сприяння поверненню етнічних українців, представників раніше депортованих народів та залучення обмежених груп вихідців з афро-азіатських країн;
розширення можливостей легального працевлаштування українських громадян за кордоном;
активна імміграційна політика[10, с.72].
Демографічна політика України в сучасних умовах повинна бути направлена не тільки на стимулювання народжуваності, але і на зміцнення сім'ї, підвищення матеріального добробуту людей, зниження захворюваності і смертності. Проте заходи, щодо управління процесами відтворення населення, не дають швидких результатів. Демографічна поведінка людей вельми консервативна, змінити її досить важко. Як правило, результати демографічної політики виявляються через багато років і навіть десятиліття. Тому стимулювання тих або інших процесів відтворення повинне відповідати довгостроковим інтересам розвитку економіки[12, с.147].
Основний вплив держави на демографічні процеси може здійснюватися за допомогою механізмів державного управління, головними серед яких можна назвати:
По-перше, правовий механізм регулювання демографічної політики (створення єдиних законодавчих та адміністративних норм поведінки);
По-друге, економічний механізм регулювання демографічної політики (надання прямої грошової допомоги, дотацій із Державного бюджету або місцевих бюджетів, непрямих грошових допомог);
По-третє, інформаційно-психологічний механізм регулювання демографічної політики (використання засобів масової інформації, мистецтва з метою формування суспільної думки, норм і стандартів демографічної поведінки, певного демографічного клімату в суспільстві) [12, с.147].
Отже, державна демографічна політика має бути спрямована на підтримку того типу відтворення населення країни, що сприяє поліпшенню його якості, на збільшення народжуваності, на збереження і зміцнення соціального, фізичного і психічного здоров'я поколінь, а також на поліпшення соціально-професійних характеристик населення. Тільки така єдність може забезпечити Україні сприятливі демографічні перспективи[11, с.199].
Таким чином, необхідність управління демографічним розвитком потребує проведення відповідної демографічної політики, яка зумовлюється необхідністю задоволення суспільної потреби у відтворенні населення, його розміщення на території та в масштабах і пропорціях, які відповідали б перспективам соціально-економічного розвитку; впливом суспільної та індивідуальної свідомості на демографічну поведінку.
1.2. Міжнародне співробітництво у сфері демографічної політики України
Основним напрямком міжнародного співробітництва у сфері демографічної політики України є регулювання міграційних процесів. Метою даного співробітництва є уповільнення темпів депопуляції, утримання чисельності та структури населення на рівні, що забезпечує підтримку господарської освоєності території, в усіх регіонах держави при збереженні існуючої ментальної цілісності української людності.
Підтримання стабільно додатного міграційного балансу забезпечується шляхом скорочення вибуття на постійне проживання, забезпечення зворотності зовнішніх трудових поїздок та підвищення прибуття населення до України. При цьому відновлення чисельності населення України на рівні 52 млн. або стабілізація її на нинішньому рівні (45,5 млн.) потребує залучення значних контингентів мігрантів (відповідно 500 та 300 тис. осіб щорічно), переважно (враховуючи міграційний потенціал східної діаспори та представників раніше депортованих народів) – з країн Азії та Африки. Прибуття такої великої кількості мігрантів призведе до порушення ментальної цілісності населення України та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощів взаємоадаптації корінного і прибулого населення. Регулювання імміграції до України спрямоване не на подолання депопуляції, а на уповільнення її темпів. Разом з тим визнається, що наслідком жорсткої протидії імміграції в Україну неминуче стане зменшення чисельності населення до критичного рівня і посилення несприятливих деформацій статевовікової структури[7, с.95].
Основні напрями міграційної політики України:
розширення можливостей легального працевлаштування українських громадян за кордоном, шляхом підписання двосторонніх договорів з іноземними країнами;
протидія нелегальній міграції (як нелегальній еміграції українських громадян, так і нелегальній імміграції громадян інших країн);
посилення соціального захисту українських громадян в країнах-реципієнтах;
стимулювання інвестування зароблених мігрантами коштів в економіку України;
пом’якшення дії факторів, які стимулюють виїзд на роботу за кордон;
активна імміграційна політика[7, с.101].
Покращання можливостей легального працевлаштування українських громадян закордоном передбачає розширення системи міждержавних договорів про взаємне працевлаштування громадян та їх соціальний захист, зокрема укладення договорів про працевлаштування українських спеціалістів з країнами Азії та Африки. Реалізація положень про взаємне визнання дипломів про вищу освіту, а також середню спеціальну освіту шляхом розробки окремих договірно-правових актів. Збільшення квот для працевлаштування українців у тих країнах, з якими договори вже укладено, в тому числі – для кваліфікованих фахівців при укладанні міждержавних угод.
Протидія нелегальній міграції українських громадян за кордон включає розповсюдження інформації (рекламно-інформаційні буклети, спеціальні телепередачі, цільові випуски газет, спеціальні лекційні заняття у ВНЗ) щодо існуючої системи міждержавних угод про працевлаштування, законодавства України та країн-реципієнтів у сфері трудової міграції та регулювання ринку праці в цілому, а також можливості отримання допомоги з боку українських дипломатичних установ під час перебування за кордоном. А також збільшення кількості працівників Міністерства внутрішніх справ України, які займаються виявленням та припиненням діяльності фірм, які влаштовують громадян за кордоном, не маючи не це дозволу.
Посилення соціальної захищеності українських громадян за кордоном забезпечується через: приєднання до відповідних конвенцій МОП з питань захисту прав працівників-мігрантів, статей Європейської Соціальної Хартії (оновленої). А також впровадження посад аташе з питань трудової міграції у дипломатичних та консульських представництвах за кордоном у країнах, де перебуває значна кількість українських мігрантів[5, с.330].
Отже, міжнародне співробітництво у сфері демографічної політики має велике значення для покращення демографічної ситуації в країні та вирішенні нагальних демографічних проблем нашої держави.
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ
2.1. Аналіз та характеристика тенденцій народжуваності та смертності в Україні
Рівень народжуваності є тим основним чинником від якого залежить режим відтворення населення. А його зниження є визначальною причиною виникнення та поглиблення процесу депопуляції. Падіння народжуваності з точки зору демографічного переходу є універсальним процесом, характерним для всіх країн.
В цілому у світі приблизно третина всіх країн має значення сумарного коефіцієнту народжуваності, яке є нижчим рівня простого відтворення. А серед країн колишнього СРСР тільки три: Таджикистан, Узбекистан та Киргизія продовжують зберігати режим розширеного відтворення.
Першопричиною зниження народжуваності у глобальному масштабі називають трансформацію інституту сім’ї ( або інституціональну кризу сім’ї), перехід від традиційної патріархальної сільської сім’ї – осередку, де здійснювалась спільна праця, взаємодопомога між членами родини до сім’ї міського типу, з рисами індивідуалізму, участю у суспільному виробництві, користуванням державною системою соціального захисту.
Рівень народжуваності в Україні протягом 2008-2015 років зображено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Рівень народжуваності в Україні протягом 2008-2015 років. [4]
Отже, з рисунку 2.1. можна зробити висновок, що впродовж 2008-2013 років в Україні спостерігалася тенденція до збільшення народжуваності від 500,8 тис. чол. в 2008 році до 520,7 тис. чол. в 2013 році. Проте в 2014 році спостерігається падіння даного показника до 503,7 тис. чол., та подальше дуже стрімке зниження показника до 465,9 тис. чол. в 2015 році.
Важливим показником рівня народжуваності є коефіцієнт народжуваності, який показує народжуваність на 1000 осіб. Тенденцію даного показника зображено на рис.2.2.
Рис. 2.2. Тенденція коефіцієнту народжуваності протягом 2008-2015 років. [4]
Проаналізувавши рис. 2.1. можна стверджувати, що найбільший коефіцієнт народжуваності був в 2013 році і становив 11,4. Зростання показника спостерігається з 2008 по 2013 роки, а з 2014 по 2015 спостерігається зниження даного показника.
Таблиця 2.1
Внесок вікових груп матерів в загальну народжуваність в
Україні 2001р., 2010-2014 рр., %
Рік
Вікові групи
В цілому
До 20
20-24
25-29
30-35
35 і старше
2001
14,6
41,8
26,5
11,8
5,3
100
2010
8,7
34,0
31,4
17,8
8,1
100
2011
7,8
32,0
32,7
18,7
8,8
100
2012
7,1
30,3
33,3
19,6
9,7
100
2013
6,6
29,0
34,1
20,2
10,1
100
2014
6,1
27,6
34,3
21,3
10,7
100
Як видно з табл. 2.1. в 2001 році відносний внесок матерів у віці до 25 років в загальну народжуваність становив 56,4 %. За останні 5 років картина швидко змінилася: до 2014 року внесок наймолодших матерів (до 20 років) зменшився до 6,1 %, а всіх матерів не старших 25 років – до 33,7 %. В результаті тепер вже не самі молоді жінки, як це було 10 років тому, а більш зрілі в соціальному відношенні жінки – старші 25 років – забезпечують більш ніж наполовину наявний рівень народжуваності. Внесок жінок старших 25 років в 2014 році склав 66,3 %, що свідчить про значні зміни вікової моделі народжуваності в останні роки.
Також значний вплив на демографічну ситуацію в Україні має смертність населення. Смертність є надзвичайно інформативним індикатором здоров’я населення зокрема та рівня соціально-економічного розвитку країни в цілому. Одним з факторів, який впливає на смертність, є первинна захворюваність населення, показники якої в Україні залишаються стабільно високими. Смертність населення України протягом 2008-2015 років подано на рис. 2.3.
Рис 2.3. Рівень смертності в Україні протягом 2008-2015 років. [4]
Отже, з рис. 2.3. можна зробити висновок, що в Україні дуже високий рівень смертності. Проте протягом 2008-2015 років спостерігається тенденція до зменшення рівня смертності в Україні, від 762,8 тис. чол. в 2018 році до 632,7 тис. чол. в 2015 році.
Щоб краще зрозуміти вплив смертності на демографічну ситуацію в Україні потрібно дослідити коефіцієнт смертності. Динаміку коефіцієнту смертності подано на рис. 2.4.
Рис. 2.4. Тенденція коефіцієнту смертності протягом 2008-2015 років. [4]
Отже, з рис. 2.4 можна зробити висновок, що протягом 2008-2012 років спостерігається падіння коефіцієнта смертності. А протягом 2012-2015 років даний коефіцієнт тримається на стабільному рівні.
/
Рис. 2.5. Населення України протягом 2008-2015 рр. млн. чол. [4]
З рис. 2.5. можна зробити висновок, що населення України протягом 2008-2015 років скорочується стрімкими темпами. З 2008 до 2015 року населення країни зменшилося на 1.3 млн. чол., що є дуже серйозною проблемою для України та потребує нагального вирішення.
Загалом можна зробити висновок, що демографічна ситуація в Україні є кризовою і має негативні тенденції. Рівень народжуваності населення протягом останніх років зменшується а рівень смертності знаходиться на одному рівні. Рівень смертності перевищує рівень народжуваності в 2015 році на 166 тис. чол., що дуже негативно впливає на демографічну ситуацію в Україні та перспективи її економічного розвитку.
2.1. Аналіз впливу міграційних процесів на демографічну ситуацію в Україні
Міграція населення — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на більш-менш тривалий час.
Україна займає 5-е місце у світі серед країн з найбільшою кількістю емігрантів. Про це повідомив Світовий Банк у своїй останній доповіді «Міграція і грошові переводи». За даними на 2015 рік, за кордоном знаходиться 6,6 млн. українців, які виїхали у різні роки (Це майже 15% від загальної кількості нинішнього населення країни ). За кількістю емігрантів Україна поступається тільки Мексиці (11,9 млн.), Індії (11,4 млн.), Росії і Китаю (11,1 і 8,3 млн. відповідно). Україна займає 11-е місце і з імміграції. За даними МБ за 2015 рік, в Україні зареєструвалося 5,3 млн. іноземців. Найбільше з РФ, Білорусі, Казахстану.
За даними Світового Банку, Україна втрачає не тільки потенційних різноробочих, але і дипломованих фахівців. Так, за кордоном працюють 3,5% від загальної кількості українців, які мають вищу освіту.
Українські заробітчани переказали своїм сім’ям в 2015 році 5,3 млрд. дол. США. Цікаво, що це більше, ніж річний дохід країни від експорту зерна (4 млрд. дол.). Причому, найбільше грошей переказано з Росії — 1,25 млрд. дол. США та Польщі — 545 і 450 млн. дол. відповідно.
Динаміку еміграції населення протягом 2010-2015 років подано на рис. 2.6.
/
Рис. 2.6. Кількість емігрантів з України протягом 2010-2015 рр. [4]
З рис. 2.6. можна зробити висновок, що кількість емігрантів з України впродовж 2008-2015 років зростає. Значне збільшення даного показника спостерігається в 2013 році. Практично на 7,5 тис. чол. більше в порівнянні з 2012 роком.
Динаміку іміграції населення протягом 2010-2015 років подано на рис. 2.7.
/
Рис. 2.7. Кількість іммігрантів з України протягом 2010-2015 рр. [4]
Проаналізувавши рис. 2.7. можна зробити висновок, що починаючи з 2012 року кількість іммігрантів в Україну зменшується. Це може бути спричинене військовими діями на сході країни та політичною дестабілізацією.
Загалом можна зробити висновок, що кількість іммігрантів в Україну перевищує кількість емігрантів з України. Зокрема в 2015 році кількість іммігрантів була на 9250 чоловік більша за кількість емігрантів.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ
Стратегічне значення демографічного фактора має непересічне значення для майбутнього розвитку держави. Тому у практику державного управління необхідно запровадити принципи орієнтації розвитку країни, передусім на інтереси населення та сім'ї, на забезпечення умов їх всебічного розвитку і реалізації. Центральну роль у цьому мають відігравати:
- подолання бідності, запобігання розвиткові хронічної та успадкованої бідності на основі зростання доходів та рівня життя всього населення;
- глибоке реформування сфери праці, оскільки саме тут формуються провідні важелі репродуктивних і міграційних настанов, вітальної поведінки, здорового способу життя;
- забезпечення ефективної зайнятості, яка має стати надійною гарантією належного рівня життя не тільки для самого працюючого, а і для його утриманців.
Поліпшення умов розвитку сім'ї та дітородної функції населення. Заходи, спрямовані на підвищення народжуваності, диференціюються залежно від характеру та терміну їх реалізації. В економічній сфері необхідно:
поступове збільшення грошових дотацій під час народження дитини та для її подальшого утримання;
урахування наявності дітей під час встановлення розмірів соціальної допомоги на випадок безробіття;
підвищення фінансування державою витрат на на освіту молодих громадян на всіх її рівнях
поширення пропаганди здорового способу життя та «вітальної» поведінки заради збереження та поліпшення здоров’я громадян, особливо жінок та дітей.
Пом'якшення негативних наслідків процесу старіння. Основним завданням у цій сфері має бути максимально повне використання життєвого досвіду літніх людей, створення для них умов гідного життя. Проведення такого важливого заходу, як реформування пенсійної системи, недостатньо для вирішення проблеми. У зв'язку з цим доцільно:
прийняти весь комплекс законодавчих актів щодо запровадження у повному обсязі реформи системи пенсійного забезпечення;
передбачити можливості захисту права на працю впродовж перших п'яти років пенсійного віку за умови відкладення права отримання пенсії;
створити належну систему соціального обслуговування осіб похилого віку і забезпечити його доступність незалежно від місця проживання;
сприяти підтримці здоров'я в старості; забезпечити доступність якісної діагностики та лікування;
залучити засоби масової інформації до подолання стереотипу літньої людини як безпорадного, нездібного до творчого процесу споживача суспільних ресурсів, створювати і підтримувати у суспільстві імідж літньої людини як творчого носія потужного інтелектуального і духовного потенціалу.
За умов практичного вичерпання потенціалу демографічного зростання чи не єдиною можливістю збільшення загальної кількості населення України залишається активна міграційна політика. Саме міграційний приплив може компенсувати природне зменшення населення і забезпечити збалансування статево-вікової структури населення. Однак демографічний дефіцит в Україні настільки значний, що за масштабів міграції, необхідних для його покриття, може виникнути небезпека порушення єдності та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощі взаємоадаптації корінного і прибулого населення. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є імміграція етнічних українців, вихідців з України інших національностей.
Досягненню цієї ж мети сприятиме створення умов для повернення працівників-мігрантів на батьківщину шляхом захисту їхніх прав на роботу за кордоном, працевлаштування та започаткування малого бізнесу на батьківщині. Необхідно вирішувати проблему скорочення міграційного відпливу населення України за кордон. Це сприятиме не тільки і навіть не стільки зменшенню депопуляції, скільки забезпечить поліпшення якісних характеристик населення.
На часі також запровадження інтеграційних програм для різних категорій іммігрантів, розробка механізмів легалізації частини іммігрантів на гуманітарних підставах, формування у суспільстві толерантного ставлення до мігрантів, постійний моніторинг, глибокі наукові дослідження міграцій.
Основною складовою демографічної політики має бути збереження і поліпшення здоров'я населення як одного з найважливіших пріоритетів нації, що дбає про своє сучасне і майбутнє. Це сприятиме не тільки зниженню смертності та відповідному пом'якшенню депопуляції, але й загальному благополуччю суспільства, гуманізації його розвитку.
Основними напрямками покращення охорони здоров’я в Україні мають стати:
розроблення правових засад реалізації державних гарантій безоплатної медичної допомоги у відповідності до обсягів фінансових можливостей галузі;
підвищення ефективності використання ресурсів охорони здоров'я та створення економічних передумов для функціонування системи державного регулювання і контролю у сфері медичного страхування;
покращення якості та доступності медичної допомоги населенню, запровадження новітніх технологій охорони здоров'я, передусім матерів та дітей, репродуктивного здоров'я; забезпечення реалізації державних програм спрямованих на покращення показників здоров'я нації, стабілізацію ситуації із серцево-судинними, онкологічними та інфекційними захворюваннями, захворюваннями на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію/СНІД;
створення національного центру боротьби з туберкульозом;
пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги;
розробка та впровадження клінічних протоколів, стандартів діагностики та лікування;
підвищення конкурентноздатності вітчизняної медичної та фармацевтичної продукції, контроль за її виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою;
популяризація здорового способу життя; формування суспільної думки щодо шкідливості тютюнопаління, зловживання алкогольними напоями, наркотиками, вжиття заходів для протидії цим негативним явищам;
підвищення соціального статусу працівників охорони здоров'я.
Інше завдання в галузі медичного страхування полягає у зміні структури і пропорцій витрат відповідно до рівня заробітної плати. Сімейний бюджет, як і будь-який інший, окрім дохідних, має і видаткові статті. Громадяни повинні зрозуміти, що вкладення коштів у власне здоров’я і здоров’я членів сім’ї набагато важливіше, ніж витрати на шкідливі звички, предмети розкоші, розваги і підтримку престижу.
В умовах значного зниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров'я необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.
При обмежених фінансових можливостях, а також занепаді системи соціального захисту увага і підтримка держави повинні бути спрямовані на вирішення проблем, що безпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і, зокрема, дітей та жінок.
У зв'язку з цим необхідно реформувати систему охорони здоров'я, на якій негативно позначилися зміни соціально-економічних умов, а також збільшити асигнування на розвиток цієї сфери.
ВИСНОВКИ
Основною метою демографічної політики держави завжди є стабілізація населення, її можна домогтися стимулюванням активного довголіття людей.
Існуючі методи демографічної політики не завжди ефективні і не враховують довгострокових побічних явищ.
Демографічна політика держави – це діяльність органів державного управління і соціальних інститутів, спрямована на створення сталих кількісних та якісних параметрів відтворення населення як частина соціальної, економічної політики суспільства в цілому.
В Україні потребують поліпшення якісні характеристики населення та гармонізація його відтворення. При цьому сутність реального виходу з демографічної кризи полягає не стільки в подоланні депопуляції, скільки у збільшенні чисельності населення, збереженні і відтворенні його життєвого і трудового потенціалів.
Економічні заходи виявляються ефективними далеко не у всіх випадках. Для мотивації народжуваності та впливу на репродуктивну установку їх застосування взагалі малоефективне, оскільки остання зумовлюється в основному не економічними, а психологічними факторами. Для зміни репродуктивної установки набагато ефективніші соціально-психологічні методи. Популяризація традиційних сімейних цінностей, зміцнення інституту сім'ї, залучення до участі в здійсненні демографічної політики релігійних інститутів, системи освіти, засобів масової інформації може принести більш значущі результати при значно менших витратах.
Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту України спільно з Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України розробили проект стратегії демографічного розвитку на 2006–2015 pp. Стратегію демографічного розвитку України створено відповідно до Концепції демографічного розвитку на 2005–2015 pp.
Стратегія демографічного розвитку України має чотири пріоритетні напрямки демографічної політики:
народжуваність та розвиток сім’ї;
поліпшення стану здоров’я, зниження смертності та продовження тривалості життя;
регулювання міграційних процесів;
подолання негативних наслідків старіння населення.
Основним напрямком міжнародного співробітництва у сфері демографічної політики України є регулювання міграційних процесів. Метою даного співробітництва є уповільнення темпів депопуляції, утримання чисельності та структури населення на рівні, що забезпечує підтримку господарської освоєності території, в усіх регіонах держави при збереженні існуючої ментальної цілісності української людності.
Тому міжнародне співробітництво у сфері демографічної політики має велике значення для покращення демографічної ситуації в країні та вирішенні нагальних демографічних проблем нашої держави.
В другому розділі роботи проведено аналіз та охарактеризовано тенденції народжуваності та смертності в Україні. Рівень народжуваності населення протягом останніх років зменшується а рівень смертності знаходиться на одному рівні. Рівень смертності перевищує рівень народжуваності в 2015 році на 166 тис. чол., що дуже негативно впливає на демографічну ситуацію в Україні та перспективи її економічного розвитку.
Також в другому розділі проаналізовано вплив міграційних процесів на демографічну ситуацію в Україні. Україна займає 5-е місце у світі серед країн з найбільшою кількістю емігрантів. Про це повідомив Світовий Банк у своїй останній доповіді «Міграція і грошові переводи». За даними на 2015 рік, за кордоном знаходиться 6,6 млн. українців, які виїхали у різні роки (Це майже 15% від загальної кількості нинішнього населення країни ). За кількістю емігрантів Україна поступається тільки Мексиці (11,9 млн.), Індії (11,4 млн.), Росії і Китаю (11,1 і 8,3 млн. відповідно). Україна займає 11-е місце і з імміграції. За даними МБ за 2015 рік, в Україні зареєструвалося 5,3 млн. іноземців. Найбільше з РФ, Білорусі, Казахстану.
В третьому розділі даної роботи запропоновано шляхи подолання негативних тенденцій демографічної ситуації в Україні. Зокрема такі як:
прийняти весь комплекс законодавчих актів щодо запровадження у повному обсязі реформи системи пенсійного забезпечення;
сприяти підтримці здоров'я в старості; забезпечити доступність якісної діагностики та лікування;
поступове збільшення грошових дотацій під час народження дитини та для її подальшого утримання;
урахування наявності дітей під час встановлення розмірів соціальної допомоги на випадок безробіття;
розроблення правових засад реалізації державних гарантій безоплатної медичної допомоги у відповідності до обсягів фінансових можливостей галузі;
В умовах значного зниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров'я необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вовк О. О. Демографічна політика як напрям дослідження політології / О. О. Вовк // Політологічні записки: Збірник наукових праць. –– Луганськ : вид-во СНУ ім. В. Даля, 2012. –– Вип. 1 (5). –– С. 282––283.
Грець В.М. Наслідки демографічних викликів для економічного зростання в Україні / В.М. Грець // LDCD. – 2014. – №4 – С. 3-23.
Дегтяр А., Олена П. Напрямки державної демографічної політики у сфері поліпшення стану здоров’я та підвищення тривалості життя населення України / А. Дегтяр, П. Олена // Державна політика. – 2013 – №2 – С. 60-65.
Державна служба статистики України - [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
Лібанова Е.М. Бідність населення України: методологія, методика та практика аналізу. – К.: КНЕУ, 2008. – 330 с.
Макарова О.В. Демографічна політика: сучасні реалії та перспективи / О.В. Макарова // Демографія та соціальна економіка — 2007. — № 1. — С. 3-11.
Петроє О.М. Міжнародна трудова міграція: аналіз ситуації та наслідків для України / О. М. Петроє // Вісник НАПА. – 2015. - №4 – С. 93-100.
Соколова О. М. Демографічна політика в Україні в контексті політики народонаселення: особливості сучасного стану / О. М. Соколова // Політологічні записки: збірник наукових праць. –– 2014. –– Вип. 1 (9). –– С. 220––226.
Стратегія демографічного розвитку на 2006–2015 роки [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/11668/01%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA.pdf?sequence=1
Сучасна демографічна ситуація в Україні: проблеми, перспективи, шляхи поліпшення (науково-аналітична доповідь). – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – 72 с.
Щедрова Г.П. Демографічна політика як чинник національної безпеки держави: порівняльний аспект / Г.П. Щедрова // Сучасне суспільство: політичні науки, соціологічні науки, культурологічні науки. – 2014. – №6 – С. 184-201.
Яковенко Г.Ю. Напрями реалізації державної демографічної політики в Україні / Г.Ю. Яковенко // Економічна теорія. - 2014. - № 2. - С. 142-152.
24.07.2020 11:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора