Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Спортивні та культурні заходи глобального рівня та їх вплив на соціокультурну глобалізацію
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Підприємництво
Група:
ЕФІм-13
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Глобальна економіка»
Тема: «Спортивні та культурні заходи глобального рівня та їх вплив на
соціокультурну глобалізацію»
РЕЗЮМЕ
Контрольна робота: 30 с., 1 рис., 6 таблиця, 15 джерел. Об’єкт дослідження –спортивні та культурні заходи та їх вплив на процес соціокультурної глобалізації.
Мета роботи: встановити основні спортивні та культурні заходи світового масштабу, їх суть та значення, виявити вплив цих заходів на процес соціокультурної глобалізації, а також визначити позитивні та негативні сторони соціокультурної глобалізації.
Метод дослідження – якісний та кількісний аналіз основних тенденцій соціокультурної глобалізації, метод систематизації та узагальнення, графічний метод.
Соціокультурна глобалізація - це історичний процес, який уже пройшов ряд етапів у світовому розвитку, за якого взаємозв'язки і взаємодія окремих держав досягли такого рівня, коли дії одного зачіпають інтереси багатьох або виявляють всесвітній вплив. Поглиблення досліджень сучасного стану глобалізації зумовлює необхідність нового підходу до аналізу соціокультурних процесів, ураховуючи їх складний та варіативний вплив на економічний розвиток окремих країн та регіонів, в чому і полягає актуальність даної теми. В першому розділі розглянуто сутність та процес розвитку соціокультурної глобалізації. В другому розділі роботи досліджено основні спортивні та культурні заходи. В третьому розділі висвітлено позитивні та негативні чинники соціокультурної глобалізації, подано рекомендації.
ГЛОБАЛІЗАЦІЯ, СОЦІОКУЛЬТУРНА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ, СПОРТИВНІ ЗАХОДИ, КУЛЬТУРНІ ЗАХОДИ, СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР.
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. ОСНОВНІ СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПОДІЇ СВІТУ 6
1.1. Соціокультурна глобалізація, її розвиток та значення 6
1.2. Спортивні та культурні заходи глобального рівня 11
РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЗАХОДІВ НА ЕКОНОМІКУ КРАЇН 14
2.1. Аналіз проведення основних спортивних та культурних заходів глобального рівня 14
2.2. Вплив Євро-2012 на соціокультурні процеси в Україні, розвиток інфраструктури та економіки 19
РОЗДІЛ 3. ОЦІНЮВАННЯ ПОЗИТИВНИХ ТА НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ, РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХ ПОДОЛАННЯ 23
3.1. Позитивні та негативні риси соціокультурної глобалізації 23
3.2. Пропозиції щодо покращення глобальних соціокультурних процесів 25
ВИСНОВКИ 26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29
ВСТУП
Глобалізація, що домінує на сучасному етапі розвитку людства, виявляється в різних сферах суспільного життя, надаючи нові можливості й породжуючи нові виклики у демографії, екології, технології, економіці, геополітиці, культурі. Починаючи з кінця ХХ століття, дедалі значнішої актуальності набуває проблематика саме глобалізації соціокультурних перетворень, торкаючись одночасно науки, освіти, культури, етики, ідеології, релігії.
Зростання значущості соціокультурного фактора глобалізації зумовлене: швидкістю й масштабністю змін; домінуванням інтегративних тенденцій у культурі; інтенсивністю культурних взаємодій в інформаційному суспільстві; зростанням масштабів культурної індустрії у зв’язку з появою транснаціональних корпорацій у сфері виробництва культурних товарів та послуг; вторгненням західної культури. Очевидним є поширення впливу глобалізації на ціннісно-нормативні основи національних культур у процесі сучасної модернізації суспільств.
Розвиток соціально відповідальної активної особистості неможливий без усвідомлення й опанування нею соціокультурного простору як колективного інтелекту, умов самоорганізації та саморозвитку, оскільки забезпечує населенню духовну свободу і формує національну самосвідомість.
Соціокультурна глобалізація - це історичний процес, який уже пройшов ряд етапів у світовому розвитку, за якого взаємозв'язки і взаємодія окремих держав досягли такого рівня, коли дії одного зачіпають інтереси багатьох або виявляють всесвітній вплив.
Під поняттям «культурна глобалізація» ми розуміємо активізацію культурних взаємозв’язків у світі, інтеграцію культур, що призводить до виникнення глобальної масової культури. Означену проблему досліджували Веремієнко Т. С., Кальченко Т.В., Крикун Т.Є., Нурєєв Р.М., Степанов В.Ю., Милян Р.Ю., Васильєва М.П., Крайніков І.М. та інші науковці.
Метою даної роботи є визначити основні спортивні та культурні заходи глобального рівня, їх роль та вплив на соціокультурну глобалізацію, а також висвітлити основні тенденції та шляхи розвитку соціокультурної глобалізації.
Для досягнення поставленої мети потрібно виконати такі завдання:
- розглянути думки дослідників щодо трактування поняття соціокультурна глобалізація;
- охарактеризувати основних суб’єктів соціокультурної глобалізації;
- виділити основні спортивні та культурні заходи глобального рівня;
- висвітлити основні тенденції формування та розвитку соціокультурної глобалізації;
- виділити та охарактеризувати позитивні та негативні наслідки світової соціокультурної глобалізації;
- сформувати власну думку щодо тенденцій розвитку соціокультурної глобалізації.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. ОСНОВНІ СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПОДІЇ СВІТУ
Соціокультурна глобалізація, її розвиток та значення
Розуміння глобалізації як складного соціокультурного процесу вимагає особливих підходів, адже вивчення лише окремих боків даного явища в межах певних наукових дисциплін без урахування всього спектра соціокультурних трансформацій призводить до спрощення та одностороннього трактування одного з найскладніших явищ сьогодення.
Сучасна соціокультурна глобалізація – це уніфікація цінностей і знецінення національно-культурної ідентифікації особистості. З огляду на такі чинники, сформувалась категорія «громадянин світу», тобто людина, що не ідентифікує себе за культурно-соціальними критеріями як частину певного національного культурного об’єднання [2, c.152].
Слід зазначити, що сучасні уявлення про соціокультурну динаміку значно відрізняються від уявлень, що були характерними для XVIII та XIX століть. Узагалі, «соціокультурна зміна» являє собою багатовимірний і багатоаспектний процес, що формує багатопредметність дослідження соціальної динаміки.
Ретроспективні соціокультурні зміни базувалися здебільшого на лінійних (часових і просторових) тенденціях розвитку, коли загальнонаукова думка оперувала здебільшого поняттям людства як загального, та прагнула віднайти «динамічні закони еволюції та прогресу», які визначали б магістральний напрям людської історії [2, c.154].
Протягом XVIII—XIX століть переважна більшість учених, — представників переважно суспільних наук — була твердо переконана в існуванні вічних лінійних тенденцій соціокультурних змін. Зміст історичного процесу полягав для них у розгортанні та повній реалізації так званої «тенденції прогресу та еволюції», стабільної «історичної тенденції» і закону «соціокультурного розвитку». Типовими в даному розумінні є концепції Гердера, Фіхте, Канта і Гегеля, які вбачали головну тенденцію історичного прогресу в прогресивному скороченні насилля та війн, стабільному розширенні сфери миру та зростанні справедливості, розуму й моральності. Заслуговує на увагу і теорія «соціальної динаміки» Спенсера, згідно з якою весь соціокультурний універсум з часом переходить зі стану невизначеної однорідності до стану визначеної домовленої багатогранності із дедалі значнішими диференціацією та інтеграцією людської особистості, культури і суспільства. Інтерпретуючи характер соціокультурних змін з погляду лінійності, більшість науковців XIX століття трактувала процес соціокультурної динаміки переважно в контексті послідовності еволюціонуючих стадій розвитку. До лінійних можна віднести як теорію соціальної динаміки Лестера Ф. Ворда, що наголошує на дедалі сильнішому телеологічному, колоподібному, штучному, самоспрямованому та самоконтрольованому характері людської адаптації, так і виведеному «законі соціальної ентропії» Л. Вінарського — згідно з яким ця ентропія веде до дедалі значнішого соціокультурного вирівнювання каст, соціальних груп, класів, рас та індивідів і, нарешті, до позбавленої життя соціокультурної рівноваги та до кінця людства [2, c.158]. У цьому руслі Ф. Гіддінс поділяє процес соціокультурного розвитку на чотири стадії, які зображені на рис. 1.
/
Рис. 1. Стадії соціокультурного розвитку
На початку ХХ століття у соціокультурній сфері проявилися тенденції, що дискредитували лінійні теорії розвитку, зокрема, стало очевидним, що:
по-перше, лінійний тип змін є лише одним з багатьох варіантів;
по-друге, для того, щоб лінійні рухи або зміни були можливими, об’єкт змін має постійно перебувати в ізольованому середовищі, осторонь дій зовнішніх факторів. Має бути дотримана така рівновага, за якої дані об’єкти в будь-який момент можуть нейтралізувати один одного [9, c.385].
Очевидно, що вірогідність даних постулатів є абсолютно неможливою в бурхливому потоці соціокультурних змін, адже людина, суспільство, культура є набагато складнішими «об’єктами», з властивим постійним впливом на них неорганічних, органічних і соціокультурних сил. Крім того, якщо взяти до уваги, що кожен із цих «об’єктів» за своєю природою постійно змінюється, то класична концепція лінійності справді втрачає будь-який зміст.
Враховуючи вищезазначені та інші причини, стало зрозумілим, що лінійно розвиватися можуть лише деякі соціокультурні явища протягом обмежених відтинків часу, а в умовах глобалізації соціокультурні зміни набувають ознак не лінійності. Аналізуються такі аспекти соціокультурних змін, як: ізоляція, контакт, взаємодія, конфлікт, відчуження, диференціація, інтеграція, дезінтеграція тощо. Загалом, у сфері досліджень ХХ століття знаходився хід постійно змінюваних соціокультурних процесів, що, зокрема, відобразилось у працях Л. Вебера, А.Вебера, О. Шпенглера, Арнольда Дж. Тойнбі, П. Сорокіна та багатьох інших. Такий підхід переважає і в дослідженнях вітчизняних науковців, зокрема О.Н.Астафьєвої, яка підтверджує, що глобалізація надає сучасному соціокультурному розвитку виразної не лінійності, а просторово-часовий розріз, «зрілість глобалізації» як соціокультурного процесу дозволяють оцінити його не тільки за допомогою порівняння попереднього та наступного станів, й проаналізувати «об’ємний» спектр розвитку глобалізації в цілому [9, c.386].
Горизонти перспектив тих чи інших культур в умовах глобалізації можуть не лише розширюватись, й звужуватися. Фундаментальний принцип поведінки нелінійних систем базується на періодичному чергуванні стадій еволюції та інволюції, розгортання та згортання, передбачає вибухи активності, зміну інтенсивності на пасивність, інтеграцію та дезінтеграцію тощо.
Іншими словами, процеси культурної взаємодії у світі не можуть бути передбачуваними та спрогнозованими. Водночас непродуктивними є й дослідження глобальних процесів сучасності без урахування прагнень людства до досягнення цивілізаційного синтезу за умови збереження різноманітності народів та культур.
Вкрай складні соціокультурні взаємовідносини країн за умов їх політико-економічної суверенності в майбутньому має привести до формування синтетичних форм етнокультурної ідентифікації. В іншому разі ціннісні переваги одного типу культури завдяки глобальній інформатизації та корпоратизації будуть нав’язані світовій спільноті, що, у свою чергу, може призвести до безпрецедентної уніфікації й послаблення культурної різноманітності [7, c.155].
Інтегруючи зовнішній культурний простір, процеси глобалізації посилюють внутрішню диференціацію, призводять до корінних змін у системі взаємовідносин між народною, елітарною та масовою культурою. Остання, до речі, знижує статус не тільки перших двох, а й культури в цілому, яка перетворюється на засіб досягнення глобально стандартизованого життєвого благополуччя. Слід наголосити, що «кризу ідентичності» відчувають на собі всі країни світу, однак найгостріше вона дається взнаки в країнах колишньої соціалістичної системи, де протягом історично тривалого часу свідомо порушувалися базові структури національної самосвідомості, де засобами масової інформації переконливо нав’язувались ідеї про відсталість тієї чи іншої нації, про необхідність виходити не з реальних національних, а з ілюзорних загальнолюдських цінностей [2, c.163-164].
Під час розгляду соціокультурного простору деякі вчені висловлюють побоювання стосовно загрози втрати різноманіття культурних цінностей у зв’язку з процесами глобалізації. Глобальна культура, яка нині формується у світі, надто різноманітна, тому уніфікація культурної сфери соціуму неможлива. Адже навіть у глобальній культурі виокремлюються декілька шарів, — елітарні, масові, — у яких глобальна культура задовольняє запити різних груп населення. Це характерно для культури багатьох країн світу й окремих регіонів, де глобалізація може проявлятися по-різному. Хибним є припущення, що культурні уніфікація і стандартизація обов’язково призведуть до загальної кризи культури, підміни існуючої різноманітності культур західними зразками.
Масова культура — це інша форма культури, поширенню якої, безсумнівно, сприяє глобалізація. Вона спрямована на соціалізацію людини. Без опанування цінностей цієї культури неможливі створення елітарної культури, перехід на рівень індивідуалізації суб’єкта, який долучає людину до творців культурних цінностей. Саме Людина є центром соціокультурного простору, що, у свою чергу, визначає стратегічне завдання сім’ї, школи, ЗМІ, всіх суб’єктів державної культурної політики.
Сучасний соціокультурний простір — це час заперечення і переоцінки колишніх цінностей, пошуку нових способів збереження і трансляції культурного досвіду, пов’язаних із занепадом традиційних і одночасним виникненням інших (можливо, й нових) соціокультурних структур, що долучає дослідження процесів і явищ, які відбуваються у сфері сучасної культури, до актуальних культурологічних
проблем і зумовлює мету подальших досліджень [3, c.67].
Отже, соціокультурна глобалізація означає залучення великої частини людства в єдину відкриту систему суспільно-політичних, економічних і культурних відносин. Соціокультурна глобалізація – це новий етап інтеграційних процесів у світі, її процеси стосуються всіх сфер життя суспільства – від економіки і політики до культури і мистецтва. Соціокультурній глобалізації передбачено стати одним з найважливіших факторів, який буде визначати умови розвитку духовного життя у ХХІ столітті.
Спортивні та культурні заходи глобального рівня
В сучасному світі на глобальному рівні існує дуже багато як спортивних, так і культурних заходів. Кожен з них відіграє дуже важливу роль і створює свій вплив на соціокультурну глобалізацію. Серед основних та найбільш відомих можна виділити такі: Олімпійські ігри, Чемпіонат світу з футболу, Формула 1, Оскар (кінопремія) та Євробачення.
Олімпійські ігри — міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні чотири роки під егідою Міжнародного олімпійського комітету. Види спорту, які входять до програми Олімпійських ігор називаються олімпійськими. Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона [8, c.89].
Олімпійські ігри діляться на літні й зимові. Літні Олімпійські ігри проводяться кожні чотири роки, в рік кратний чотирьом. Зимові Олімпійські ігри об'єднують зимові види спорту й відокремилися від літніх, починаючи з 1924 року [8, c.90].
В програму Олімпійських ігор входять 33 види спорту, що включають 52 дисципліни. Загалом в окремих змагання розігрується біля 400 медалей.
Іншим важливим соціокультурним заходом є Чемпіонат світу з футболу. Чемпіонат світу з футболу, мундіаль — міжнародне футбольне змагання, в якому беруть участь чоловічі збірні команди країн — членів ФІФА. Змагання проводяться раз на чотири роки, починаючи з першого турніру в 1930 році. Відбірні матчі до фінального турніру можуть відбуватись упродовж трьох років до початку чергового чемпіонату світу.
Фінальна частина чемпіонату світу, у якій беруть участь 32 збірні команди, проводиться у декількох містах країни-господаря (або країн-господарів) і триває близько місяця. Кубок світу з футболу має найбільшу у світі аудиторію з-поміж усіх спортивних змагань [11].
«Формула-1» — чемпіонат світу з кільцевих автоперегонів на автомобілях з відкритими колесами, який відбувається під егідою Міжнародної Автомобільної Федерації (FIA). Перш за все «формула» — це термін, який визначає набір правил, які обов'язкові до виконання всіма учасниками перегонів.
Чемпіонат світу у класі «Формула-1» відбувається щороку і складається з Гран-прі, або етапів, які проводяться на спеціально побудованих трасах, або підготовлених вулицях міста. Наприкінці сезону, за підсумками всіх гонок визначається переможець чемпіонату. У Формулі-1 змагаються як окремі пілоти, так і команди. Пілот-переможець отримує титул чемпіона світу, а команда-переможець отримує Кубок конструкторів.
Результати кожної траси оцінюються за допомогою системи балів для визначення двох щорічних чемпіонатів світу, один для водіїв F1 і один для конструкторів F1 . Автогонщики, конструктори команди, спортивні чиновники, організатори повинні бути володарями дійсних Супер Ліцензій, найвищого класу гоночних ліцензій, виданої FIA [12].
Іншою важливою подією в соціальній глобалізації є подія в світі кінематографу, а саме вручення престижної кінопремії «Оскар». «Оскар» — найпрестижніша нагорода в кінематографі США та щорічний приз із багатьма номінаціями. Вручається з 1929 року Американською академією кіномистецтва, створеною Луїсом Маєром з кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer у 1927-му.
Сам приз — позолочена статуетка, знана з 1939 року як «Оскар». Висота фігурки становить 13,5 дюйми (~34 см), вага — 8,5 фунтів (~3,86 кг). Спочатку вона була бронзовою, а нині під позолотою використовують спеціальний сплав — «британіум».
Також важливою подією в європейського масштабу є пісенний конкурс Євробачення. Євробачення — щорічний пісенний конкурс, що проводиться з 1956 року між країнами-членами Європейської Мовної Спілки.
Право брати участь у Конкурсі мають Активні Члени (на відміну від Асоційованих Членів) Європейської Мовної Спілки. Активними Членами є держави, що знаходяться в Європейській Телерадіомовній Зоні, або ті що є членами Ради Європи. Європейська Телерадіомовна Зона визначається Міжнародним Союзом Телекомунікацій. Активні члени складаються з телерадіомовних організацій, чиї трансляції є доступними всьому населенню країн, де ці організації розташовані.
Право брати участь у конкурсі не визначається географічним розташуванням на європейському континенті, незважаючи на корінь «Євро» в слові «Євробачення», також таке право не має нічого спільного із Європейським Союзом. Наприклад, у 1980 році участь у конкурсі брала північноафриканська країна Марокко.
Кожна країна надсилає одну пісню, яка буде її представляти в конкурсі. Є правило, яке забороняє надсилати пісні що були випущені більше ніж за визначений період часу до початку конкурсу. Мета цього правила — забезпечити участь в конкурсі тільки нових пісень, а не вже добре відомих хітів, що надало б країнам несправедливу перевагу через популярність пісні [14].
Отже, є багато підходів до визначення поняття соціокультурної глобалізації. Процес її створення і становлення починається ще в XIX столітті і триває до тепер. Важливими соціокультурними заходами глобального масштабу є, зокрема: Олімпійські ігри, Чемпіонат світу з футболу, Формула 1, Оскар (кінопремія) та Євробачення. Кожне з них важливе по своєму і має особливий вплив на певні аспекти соціокультурного життя світу. Завдяки цим заходам відбувається культурна та спортивна інтеграція різних народів світу.
РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЗАХОДІВ НА ЕКОНОМІКУ КРАЇН
2.1. Аналіз проведення основних спортивних та культурних заходів глобального рівня
Міжнародні спортивні та культурні заходи прискорюють перетворення у сфері обслуговування населення і бізнесу, стійкого розвитку. Варто відзначити, що необхідна інфраструктура доводить свою максимальну ефективність лише у тому разі, коли її створення є частиною довгострокового плану розвитку регіону. Міжнародні спортивні та культурні події, підготовка до яких проводиться відповідно до раніше прийнятих планів місцевого, регіонального і загальнонаціонального розвитку, здатні прискорити будівництво інфраструктури, а також підвищити якість життя місцевого населення, поліпшити конкурентоспроможність країни на світовій арені і в довгостроковій перспективі забезпечити їй економічну вигоду.
Одним з таких міжнародних заходів спортивного характеру є Чемпіонат світу з футболу. Основні фінансово-економічні результати проведення міжнародних чемпіонатів з футболу подано у табл.2.1.
Таблиця 2.1
Огляд основних фінансово-економічних результатів проведення
міжнародних чемпіонатів з футболу
Захід
Фінансово-економічні результати
Чемпіонат світу з
футболу 1994 р. у США.
Єдиний, який віднесли до умовно прибуткових. Найбільшому фінансовому вливанню піддався Лос-Анджелес, на який припало 623 млн дол. США інвестицій, поява 1700 нових робочих місць, приїзд 230 тис. туристів, що залишили в цьому місті 98 млн дол. США.
Чемпіонат Європи з футболу 2004 р.
в Португалії.
Економічний ефект від туризму оцінений на рівні 200-400 млн дол. США. Чистий дохід Португалії від проведення Євро-2004 становив близько 400 млн євро. За час чемпіонату країну відвідали близько 1 млн туристів. На вдосконалення транспортної і готельної інфраструктури знадобилися 4 млрд євро, будівництво і реконструкція стадіонів вимагали вкладень у розмірі 950 млн євро. Португалія, яка при отриманні права приймати європейську першість в 2004 році була найбіднішою країною Євросоюзу по доходах на душу населення. А після залучення зовнішніх інвестицій і вклавши в підготовку чемпіонату кошти державного і місцевих бюджетів, отримала загальний дохід в 1,2 млрд дол. США. Зростання ВВП оцінюється до 0,2 %.
Чемпіонат світу з
футболу 2006 р.
у Німеччині.
Доходи від проведення чемпіонату оцінюються в розмірі від 4,7 до 9 млрд. євро при 6 млрд євро витрат (9 млрд дол. США). Ефект – від 0,25 до 0,5 % ВВП. За даними німецького Postbank, звіту Міністерства фінансів ФРН, лише на оновлення транспортної інфраструктури з 2000 по 2005 р. було витрачено 3,7 млрд. євро.
Чемпіонат Європи з футболу 2008 р. в
Австрії та Швейцарії.
Загальний економічний ефект оцінений на рівні 470 млн євро, або 0,25 % ВВП. Загальний бюджет фінальної частини становив 1 млрд дол. США (750 млн євро). Чемпіонат Європи-2008 відвідали 2,4 млн осіб. За підрахунками організаторів, уболівальник, що відвідав Eвро-2008, провів у середньому 3,4 дні в Швейцарії і 3,6 – в Австрії. За цей час він витратив 983 євро.
Чемпіонат світу з
футболу 2010 р. в ПАР.
Доходи країни становили 323 млн дол. США при витратах на організацію і проведення чемпіонату близько 4,3 млрд дол. США або 3,476 млрд євро без витрат на модернізацію доріг і аеропортів, які протягом 6 років підготовки фінансувалися з державного бюджету за спеціальними програмами розвитку країни. ВВП республіки в наступному кварталі після мундіаля знизився на 2 %.
Основну виручку від турніру отримали іноземні підрядники. В доповіді, підготовленій UBS Investment Research, підготовка до чемпіонату допомогла наростити ВВП ПАР від 0,5 % до 2,2 %, а загальна кількість створених робочих місць, починаючи з 2006 року, становила близько 300 тис. осіб.
Чемпіонат світу з футболу 2014р. в Бразилії
Чемпіонат світу з футболу 2014 пройшов в Бразилії. Міжнародна федерація футболу (ФІФА) витратила на підготовку чемпіонату 2 млрд доларів США, а загальний її дохід склав 4 млрд доларів. Бразилія витратила на чемпіонат світу 2 млрд доларів США. Вартість проведення мундіалю склала 11,63 млрд доларів. Чемпіонат світу додав до ВВП Бразилії від 0,2% до 0,4%.
У квітні 2014 року стало відомо, що було викуплено 2,5 млн квитків з 3 млн.
Олімпійські ігри дають потужний імпульс розвитку спорту та пропаганді здорового способу життя громадян в країні проведення Олімпійських ігор, сприяють розвитку міжнародного співробітництва, зміцненню миру і взаєморозуміння між народами і країнами.
Дослідження досвіду проведення Олімпійських ігор дозволяє виявити способи отримання максимального позитивного соціально-економічного ефекту від кожного етапу олімпійського ділового циклу і Олімпійських ігор в цілому для економіки країни проведення, а також використовувати цей досвід в подальшому.
Доходи від продажу білетів подано в табл. 2.2.
Таблиця 2.2.
Доходи від продажу білетів на Літні Олімпійські ігри
Олімпіада
К-сть доступних білетів (млн)
К-сть проданих білетів (млн)
% проданих білетів
Дохід від продажу білетів
(млн. дол.)
Лос-Анджелес 1984 (США)
6,9
5,7
82,6
156
Сеул 1988 (Південна Корея)
4,4
3,3
75
36
Барселона 1992 (Іспанія)
3,9
3
80
79
Атланта 1996 (США)
11
8,3
82,3
425
Сідней 2000 (Австралія)
7,6
6,7
88
551
Афіни 2004 (Греція)
5,3
3,8
72
228
Пекін 2008 (Китай)
6,8
6,5
95,6
397
Джерело: [5]
Доходи від продажу квитків на спортивні змагання і церемоніальні події Олімпійських ігор для глядачів з усіх країн світу становлять понад 30% грошових надходжень Оргкомітетів з проведення Олімпіад. В середньому продається близько 80% всіх квитків, пропонованих організаторами.
До Ігор Олімпіади в Пекіні в 2008 році найбільш успішним був продаж квитків на Ігри в Сіднеї. Було продано 88% квитків на загальну суму 551 млн. Доларів. Продаж квитків на Олімпійські ігри в Афінах був не дуже вдалим. Квитки були реалізовані лише на 72% і поповнили бюджет Ігор на 228 млн. доларів, що більше, ніж в 2 рази менше показника Ігор 2000 року в Сіднеї. Але Ігри в Пекіні встановили новий рекорд: були продані майже всі квитки - 95,6%.
Формула-1 має глобальну телевізійну аудиторію близько 527 млн глядачів, що робить цей спорт одним з найпопулярніших міжнародних змагань у світі. Власником всіх телевізійних прав на показ змагання є компанія Formula One Group. Щорічними витрати у Формулі 1 оцінюються у мільярди доларів США, а економічний ефект від проведення змагань є значним. Вартість проектування та будівництва проміжного рівня автомобілів складає близько $ 120 млн. Крім того, фінансові та політичні баталії у цьому спорті широко висвітлюються у ЗМІ. Однак, з 2000 року, у зв'язку з безперервним зростанням витрат, декілька команд, у тому числі команди виробників автомобілів збанкрутували або були викуплені іншими компаніями. Відвідуваність Гран-прі Формули-1 зображено в табл.2.3.
Таблиця 2.3
Відвідуваність змагань Формули-1
Рік
Відвідуваність (чол.)
2008 р.
4 010 300
2009 р.
3 590 700
2010 р.
3 010 500
2011 р.
3 010 200
2012 р.
3 030 000
2013 р.
2 869 000
2014 р.
3 050 000
Джерело: [12]
Іншою важливою подією в соціальній глобалізації є подія в світі кінематографу, а саме вручення престижної кінопремії «Оскар». Телевізійна аудиторія трансляції вручення кінопремії "Оскар" стала найнижчою за останні вісім років. За даними національного статистичного агентства США, в 2016 році лише 34,3 млн американців подивилися церемонію вручення кінонагород в прямому ефірі. Для порівняння у 2015 році за церемонією спостерігали 36,6 млн осіб, тоді як в 2014 році "Оскар" зібрав біля екранів 43,7 млн глядачів. Найнижчі показники рейтингів у премії були відзначені в 2008 році, коли "Оскар" зібрав біля екранів лише 32 млн жителів США [15].
Ще однією важливою культурною подією глобального рівня є проведення пісенного конкурсу Євробачення. Країни, які приймали цей захід наведено у табл.2.4.
Таблиця 2.4
Країни та роки проведення пісенного конкурсу Євробачення
Країна проведення Євробачення
Роки проведення
Велика Британія (8)
1960, 1963, 1968, 1977, 1972, 1974, 1982, 1998
Ірландія (7)
1971, 1981, 1988, 1994, 1995, 1997, 1993
Швеція (5)
1975, 2000, 1985, 1992, 2013
Нідерланди (4)
1958, 1970, 1976, 1980
Люксембург (4)
1962, 1966, 1973, 1984
Франція (3)
1959, 1961, 1978
Данія (3)
1964, 2001, 2014
Німеччина (3)
1957, 1983, 2011
Італія (2)
1965, 1991
Україна (1)
2005
Джерело: [14]
Отже, як видно з таблиці найбільш успішною країною у прийнятті пісенного конкурсу Євробачення є Великобританія. За нею слідують ряд інших країн. Прийняття даними країнами такого культурного заходу безпосередньо впливає на процес глобалізації даних країн, оскільки це значний притік коштів та туристів.
В умовах глобалізації світового економічного простору масові заходи, проекти міжнародного рівня стають одним з важливих інструментів підвищення конкурентоспроможності приймаючих територій. Такі події – не тільки ключове соціокультурне явище сучасності, а й інструмент поновлення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури, стимулювання економічного розвитку, спосіб підвищення іміджевої і репутаційної привабливості країни та регіону, а також підвищення рівня життя населення, в тому числі в період після завершення масового заходу. Саме тому актуальними є вище перечисленні заходи та їх вплив на конкурентоспроможність економіки.
2.2. Вплив Євро-2012 на соціокультурні процеси в Україні, розвиток інфраструктури та економіки
Одним з головних соціокультурних заходів, які сприяють глобалізації є проведення світових футбольних чемпіонатів. В 2012 році один з таких чемпіонатів, а саме Євро-2012, було проведено в Україні. Євро-2012 вплинуло на багато аспектів розвитку України, зокрема на розвиток інфраструктури, економіки, соціальних зв’язків та підвищення іміджу країни в світовому співтоваристві.
Прямий ефект Євро-2012 пов’язаний з інвестиціями в інфраструктуру, з витратами організаторів і витратами споживачів. Непрямий ефект визначається такими нематеріальними речами, як підвищення іміджу країни у світовій спільноті, а також корпорацій, що представляють країну-господаря турніру. У потенціалі непрямий економічний ефект може бути матеріалізований у таких показниках, як обсяг експорту даної країни або обсяг іноземних інвестицій у національну економіку.
На перших етапах підготовки Україна планувала працювати за схемою 80 на 20, де 80% становили б інвестиції, а 20% - бюджетні кошти. Але не так сталося, як гадалося, і Україна витратила усі 90% бюджетних коштів, залучивши лише 10% інвестиційних, переважно від внутрішніх інвесторів. Що стосується витрат, то Україна витратила 5 млрд доларів, тоді коли Польща – аж 34 млрд [13].
Усі прямі й непрямі вигоди від проведення чемпіонату Європи пов’язані: з оновленням транспортної, комунальної, спортивної; соціальної, туристичної інфраструктури (табл. 2.5.); зі спортивним туризмом; із розвитком спорту і громадської активності; зі зростанням міжнародної комунікації (табл. 2.6) [4, с.176-180].
Таблиця 2.5
Напрямки впливу Євро-2012 на оновлення інфраструктури в Україні
Інфраструктура
Напрямок впливу
Транспортна
-будівництво нових і модернізація існуючих доріг, кільцевих доріг, транспортних розв'язок, естакад, мостів, шляхопроводів, що дозволяють розвантажити транспортні магістралі й мінімізувати дорожні пробки;
-модернізація існуючих залізничних магістралей, у т.ч. їх електрифікація; організація швидкісного руху; впровадження високошвидкісного руху шляхом будівництва нових магістралей;
-модернізація або будівництво нових транспортних вузлів із метою збільшення їх пропускної спроможності для обслуговування рейсів у пікові години, в т. ч. аеропортів, залізничних станцій, автовокзалів та автобусних зупинок;
-модернізація контрольно-прикордонних пунктів з метою збільшення їх пропускної спроможності.
Комунальна
-модернізація водопровідно-каналізаційного господарства, благоустрій парків, скверів, вулиць, прибережної смуги, очищення водних басейнів;
-модернізація підприємств комунальної електроенергетики та електромереж (через збільшення потреби в електроенергії і навантаження на електромережі);
-удосконалення системи вивезення сміття і його утилізації;
-модернізація і реорганізація системи громадського транспорту, будівництво монорельсового міського транспорту, збільшення пропускної спроможності метро;
-розширення функціональних можливостей міської телекомунікаційної системи;
-будівництво притулків для бездомних тварин.
Спортивна
-модернізація і будівництво нових спорткомплексів, стадіонів, тренувальних баз, спортивних споруд;
-створення лабораторії антидопінгового контролю.
Соціальна
-модернізація і будівництво нових лікарень, сучасних медичних центрів.
Туристична
-модернізація і будівництво нових готелів, об'єктів громадського харчування і розваги, кемпінгів, наметових містечок, «фан-зон»;
-формування мережі національних і регіональних туристичних маршрутів, системи інформаційного супроводу туризму, бюро перекладів і курсів іноземних мов, організації трансферів, екскурсій і дозвілля туристів.
Ці вигоди мають безпосередній вплив на економіку країни. Зокрема генерація валової доданої вартості як підприємствами, прямо задіяними у будівництві, модернізації та обслуговуванні об'єктів транспортної, спортивної, комунальної, соціально-культурної і туристичної інфраструктури, так і в суміжних галузях економіки. Також забезпечення зайнятості населення, збільшення товарообігу та збільшення податкових надходжень у державний і місцеві бюджети [6, с. 83].
Таблиця 2.6.
Напрямки впливу Євро-2012 на економіку України
Вигоди
Напрямок впливу
Пов'язані зі
спортивним
туризмом
-зростання конкурентоспроможності національного туристичного продукту;
-впровадження «зірковості» готелів;
-інфраструктурне й інформаційне освоєння видатних історико- культурних об'єктів;
-удосконалення обслуговування в межах транспортних вузлів;
-зростання доходів суб'єктів туристичної індустрії,
-підприємств сувенірної і друкарської продукції (виробництві путівників, автомобільних атласів і карт міст);
-реалізація програм філателії, монетних програм, лотерей та ін.;
-мінімізація витрат сектору домогосподарств країни за умови відвідування матчів турніру на власній території.
Пов'язані з розвитком спорту і
громадської активності
-розвиток спорту і пропаганда здорового способу життя громадян у країні їх проведення;
-упровадження волонтерського руху;
-удосконалення клубного футболу.
Пов'язані зі
зростанням
міжнародної
комунікації
-зростання структур, відповідальних за міжнародну комунікацію посилення міжнародної інтеграції;
-розвиток міжнародного і прикордонного співробітництва;
-поліпшення інвестиційного клімату й інвестиційної привабливості;
-залучення зовнішніх джерел фінансування інфраструктурних проектів;
-збільшення зовнішньоторгового обігу;
-відкриття України мільярдами телеглядачів по всьому світу;
-розвиток туризму внаслідок відвідин туристів, що дізналися про країну завдяки чемпіонату.
Отже, у час економічного спаду 2012 року, Євро-2012 було прекрасною можливістю зміцнити міжнародний імідж країни, привабити закордонні та внутрішні інвестиції, розвивати існуючу та будувати нову інфраструктуру країни. Все це сприяло нарощуванню економічного розвитку держави. Також Євро-2012 дало сильний імпульс розвитку вітчизняного футболу. Достойна організація чемпіонату була питанням національної гідності. Соціальний вплив такої масштабної події полягав в тому, що українці отримали більш точне відчуття власної самооцінки. Чемпіонат став ефективним інструментом для початку нового типу комунікації з глобальною сім’єю народів.
РОЗДІЛ 3. ОЦІНЮВАННЯ ПОЗИТИВНИХ ТА НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ, РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХ ПОДОЛАННЯ
3.1. Позитивні та негативні риси соціокультурної глобалізації
Культурна глобалізація означає залучення великої частини людства в єдину відкриту систему суспільно-політичних, економічних і культурних зв’язків на основі модерних засобів інформатики і телекомунікацій . Культурна глобалізація – це новий етап інтеграційних процесів у світі, її процеси стосуються всіх сфер життя суспільства – від економіки і політики до культури і мистецтва. Культурній глобалізації передбачено стати одним з найважливіших факторів, який буде визначати умови розвитку духовного життя у ХХІ столітті.
Таким чином можна виділити наступні позитивні риси соціокультурної глобалізації:
зростання доступності загальнокультурних цінностей, кращих зразків світового мистецтва, культури, інформації;
культурна консолідація, що, однак, може бути і негативним фактором;
подолання глобальних світових культурних протиріч і протистоянь;
зростання можливостей людини для трудової діяльності, навчання, відпочинку;
можливість для різних культур вирватися за кордони своєї етнічної чи національної обмеженості [10, c.83].
Проте існують і негативні наслідки, спричинені соціокультурною глобалізацію, зокрема такі
деідентифікація особистості, як носія певної культури, відтак, «культурна стерильність», як ознака носія глобальної культури;
уніфікація цінностей, зростання впливу масової культури;
насадження чужої для багатьох культурної ідеології;
породження внутрішніх конфліктів та диференціації між різними соціальними та культурними утвореннями тощо;
культурне зубожіння значних мас населення;
усунення розмаїття культур, створення культури одного зразка;
вестернізація, американізація.
Сучасний етап соціокультурної глобалізації характеризується формуванням нових наук. До них можна віднести тотальну інформатизацію та комп’ютеризацію суспільства, утворення філософії постмодерністської людини та інше. Ці науки
24.07.2020 11:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора