ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
План санації ЗАТ "Тканини"
Зміст
Вступ
Розділ 1. Оцінка кризових факторів фінансового розвитку та прогнозування банкрутства ЗАТ "Тканини". Модель Альтмана
Розділ 2. Вихідна ситуація фінансового стану на ЗАТ "Тканини"
2.1 Аналіз фінансово-господарського стану підприємства
2.2 Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць
Розділ 3. Стратегічні цілі санації, цільові орієнтири та розробка стратегії санації ЗАТ "Тканини"
Розділ 4. План заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності ЗАТ "Тканини" в довгостроковому періоді
4.1 Фінансовий план
4.2 Організаційний план
Розділ 5. Розрахунок ефективності санації, перелік заходів щодо організації реалізації плану та контролю за ходом організації
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
ЗАТ "Тканини" за своєю організаційно-правовою формою є товариством з обмеженою відповідальністю. Юридична адреса: м. Київ, вул.. Поповича 15/27
У 1993 р. колишній текстильний цех був приватизований, а у 1994р. реорганізований .
Як юридична особа підприємство може мати цивільні права, що відповідають цілям діяльності, передбаченим у його статутних документах, і нести зв'язані з цією діяльністю обов'язку.
ЗАТ „Тканини” займається випуском тканин, а також готової продукції з даних тканин, крім того при підприємстві діє ательє.
Види тканин, що випускаються ЗАТ „Тканини”:
•шовк, шириною 140 см. (10 відтінків);
•вовна, шириною 110 см. (4 відтінки);
•льон, шириною 150 см. (5 відтінків);
•трикотаж, шириною 140 см. (7 відтінків);
•ситець, шириною 80 см. (6 відтінків);
•фланель, шириною 80 см. (6 відтінків);
•бязь, шириною 80 см. (5 відтінків);
До готової продукції, що випускається ЗАТ "Тканини", відносяться:
•комплекти постільної білизни (2 простирадла, 2 наволочки, 2 підодіяльники) - 8 різновидів;
•кухонні комплекти (фартух, 2 прихватки, рушник, скатертина) - 4 різновиду;
•кухонні подарункові комплекти ( 2 фартухи, рушник, скатертина, 4 серветки) - 4 різновиду;
•рушник, розмір 30х50 см. - 4 різновиду;
•серветки, розмір 14х20 см. - 4 різновиду;
•фартух, 2 види - 4 різновиду;
•халат домашній - 8 різновидів. Інформація щодо істотних проблем, які впливають на діяльність емітента На дiяльнiсть товариства в значнiй мiрi впливає фінансово-економічний стан в державi, вiдсутнiсть загальнодержавної полiтики розвитку мiкроелектронiки та фiнансової пiдтримки енергозберiгаючих технологiй.
Інформація про факти виплати штрафів і компенсацій за порушення чинного законодавства
Штрафiв та компенсацiй товариство протягом 2008 р не сплачувало.
Опис обраної політики щодо фінансування діяльності емітента
Фiнансування за рахунок коштiв, отриманих вiд реалiзацiї.
Інформація про вартість укладених, але ще не виконаних договорів (контрактів)
В межах України укладено та виконано 3 угоди, з пiдприємствами Росiї - укладено п"ять угод (не виконана жодна).
Прогнози та плани щонайменше на рік про діяльність емітента
Випуск фотоелектричних перетворювачiв з подальшим нарощуванням обсягiв виробництва. Крiм того, планується нарощувати випуск енергозберiгаючих пристроїв, а саме ламп КЛЛ. Здiйснення намiрiв можливе лише при появi iнвесторiв.
фінансовий банкрутство санація прибутковість
Розділ 1. Оцінка кризових факторів фінансового розвитку та прогнозування банкрутства ЗАТ "Тканини"
Важливим питанням в управлінні фінансами корпорації є прогнозування можливого банкрутства. Для дослідження фінансового стану корпорації американський економіст І. Е. Альтман використовував мультиплікативний дискримінантний аналіз (Multiple Discriminant Analysis) платоспроможності корпорації. Його сутність полягає в тому, що визначаються дві вибірки підприємств (за обсягом продажу та за видом діяльності або за іншими ознаками). Перша вибірка включає підприємства, близькі до дефолту, друга — підприємства зі стійким фінансовим станом. У кожній з вибірок виділяється підприємство з кращими показниками. Потім за допомогою прийомів дискримінантного аналізу складається формула, що може служити інструментом для прогнозування неплатежів. Формула має такий вигляд:
/
Кожний елемент формули (х1R1) є добутком двох коефіцієнтів: показника функції (х1…х5) і фінансового коефіцієнта (R1…R5). Показники функції відповідно до методу Альтмана визначені в такий спосіб:
/
Альтман виділив п’ять фінансових коефіцієнтів, на підставі яких можна скласти певне уявлення про платоспроможність фірми:
R1 — працюючий капітал/активи, де
Працюючий капітал = Поточні активи – Поточні зобов’язання;
R2 — нерозподілений прибуток/активи;
R3 — прибуток до сплати процентів і податків/активи;
R4 — ринкова вартість акціонерного капіталу/балансова вартість усіх зобов’язань;
R5 — продаж/активи.
Альтман установив критичні значення показника Z:
Z < 1,81 — висока ймовірність банкрутства;
Z > 3 — мала ймовірність банкрутства;
Z > 5—10 — імовірності банкрутства немає.
На думку І. Е. Альтмана, модель Z може передбачити в 94 % випадків банкрутство фірми, у 95 % — віднести корпорацію до банкрутів або небанкрутів, передбачити банкрутство досить точно за два роки наперед.
Проведемо необхідні розрахунки:
К1=3707:15954 = 0,2324
К2=-3211:15954 = -0,2013
К3=(49528+516+1249):15954 = 3,215
К4=6302:(15954-6302) = 6302:9652 = 0,6529
К5=49528:15954 = 3,1044
Z68 = 1,2*0,2324- 1,4*0,2013+ 3,3*3,215+ 0,6*0,6529+3,1044 = 0,27888-0,28182+1,06095+0,39174+3,1044 = 14,103
Отже, імовірність банкрутства підприємства дуже низька.
Розділ 2. Вихідна ситуація фінансового стану на ЗАТ "Тканини"
2.1 Аналіз фінансово-господарського стану підприємства
Показники рентабельності та їх розрахунок
У фінансовому аналізі використав Тканини різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показав, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) окрім Тканини на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).
Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.
Основні показники рентабельності розрахував за вихідними даними фінансової звітності, а саме: за формами № 1 "Баланс" і № 2 "Звіт про фінансові результати" (див. дод. A і Б з вихідними даними для наскрізного прикладу).
На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітика — кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв'язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.
Факторний аналіз рентабельності реалізованої продукції
Визначимо вплив на зміну рентабельності таких чинників, як зміна цін та собівартості реалізованої продукції.
Позначимо рентабельність продукції попереднього та звітного періодів відповідно Rq0 та Rq1. Загальна зміна рентабельності:
.(1.4.1.1)
Рентабельність реалізованої продукції
,
де Р0, Р1 – прибуток від реалізації продукції за попередній і звітний періоди відповідно,
;
де S0, S1 – собівартість реалізованої продукції за попередній і звітний періоди відповідно; V0, V1 – чиста виручка від реалізації продукції за попередній і звітний періоди відповідно.
Тоді:
.
Вплив на зміну рентабельності цінового чинника розрахував за методом ланцюгових підстановок. При цьому поки що припускаємо, що собівартість не змінюється, тобто залишається на рівні попереднього року:
.
Припускаючи, що виручка від реалізації не змінюється, а береться на рівні звітного року, вплив фактора змін собівартості
.
Сума впливу двох наведених чинників відповідає загальній зміні рентабельності за період:
.
Приклад розрахунку:
Rq0 = 777/9167 = 0,0847 або 8,47 коп. (на 1 грн.);
Rq1 = 1000/10000 = 0,10 або 10 коп. (на 1 грн.);
= 0,10-0,0847=0,0153 або 1,53 коп. (на 1 грн.);
= (10000-8390)/10000 – (9167-8390)/9167 = 0,0763 або 7,63 коп. (на 1 грн.);
= (10000-9000)/10000 – (10000-8390)/10000 = -0,061 або -6,1 коп. (на 1 грн.);
= 0,0763-0,061=0,0153 або 1,53 коп. (на 1 грн.);
Отже, рентабельність реалізованої продукції збільшилась завдяки підвищенню цін. Водночас збільшення собівартості зменшило рентабельність. Якщо зміни рентабельності (0,0153) узяти за 100 %, то вплив ціни дорівнюватиме +498,7 %, а собівартості - 398,7 %. Інакше кажучи, завдяки підвищенню цін (при стабільній собівартості) рентабельність могла збільшитись майже у 5 разів (0,0763/0,0153 = 4,99). Але збільшення собівартості (за умов стабільних цін реалізації) призвело до зменшення рентабельності майже в 4 рази (0,061/0,0153 = 3,99).
Аналіз рентабельності капіталу (активів)
Рентабельність капіталу (активів), або економічна рентабельність, визначається за формулою:
, (1.4.2.1)
де Pq — прибуток від реалізації продукції; А — активи (валюта балансу).
Якщо чисельник і знаменник помножити на чисту виручку від реалізації продукції V, то рентабельність активів можна вважати добутком двох показників-співмножників, а саме: рентабельності реалізованої продукції Rq та ресурсовіддачі, або оборотності активів ОА, або коефіцієнта трансформації Кт. Економічний зміст коефіцієнта трансформації полягає в тому, що він показує, скільки виручки підприємство отримає від реалізації з кожної грошової одиниці, вкладеної в активи підприємства, тобто:
.(1.4.2.2)
У розглядуваному прикладі рентабельність капіталу за звітний період склала:
,
або
.
Взаємозв'язок впливу на рентабельність капіталу (активів) двох чинників — рентабельності реалізації та оборотності капіталу — показано на рис.1.5.2.1.
/
Рис. Двофакторна модель рентабельності активів (крива трансформації).
Кожна точка кривої трансформації показує, яким має бути поєднання рентабельності продукції і оборотності капіталу, щоб рентабельність капіталу становила 12 % (суцільна лінія). Штрихова лінія відповідає рентабельності активів у розмірі 20 %.
Регулювання рентабельності капіталу зводиться до впливу на рентабельність продукції та оборотність активів. Якщо рентабельність продукції збільшити неможливо, то, збільшуючи оборотність залучених ресурсів, збільшив рентабельність капіталу.
Оборотність капіталу в цілому та його складових (основних та обігових коштів, утому числі запасів, дебіторської заборгованості, коштів тощо) має виняткове значення для оцінювання фінансового стану підприємства, його ділової активності.
Показники оборотності капіталу разом з формулами для їх визначення, узгодженими з діючими формами фінансової звітності.
Аналіз рентабельності власного капіталу
У практиці фінансового аналізу в розвинених країнах рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показником, де фокус результати всіх напрямків діяльності підприємства. При цьому розглядаються три- і п'ятифакторні моделі рентабельності.
Трифакторна модель рентабельності власного капіталу.
Ще понад 100 років тому фінансові менеджери фірми "Дюпон" запропонували рентабельність власного капіталу іRвк визначати як добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком Rq , оборотності активів Оa та коефіцієнта фінансової залежності (відношення сукупного капіталу до власного) Кфз, тобто:
,(1.4.3.1)
де Р—чистий прибуток; V—чиста виручка від реалізації продукції; А — активи; П — пасиви.
Отже, рентабельність власного капіталу залежить від змін рентабельності продукції (операційна діяльність підприємства), ресурсовід-дачі (інвестиційна діяльність) і співвідношення сукупного та позикового капіталу (фінансова діяльність). Це ілюструє рис.1.5.2.1.
Приклад. Чистий прибуток становить 840 тис. грн, середньорічний розмір власних коштів — 5240 тис. грн (р. 380,430 та 630 форми № 1), чиста виручка від реалізації — 10000 тис. грн, середньорічна валюта балансу — 8365 тис. грн.
Розрахуємо рентабельність власного капіталу за звітний період:
, або 16%.
З наведеної трифакторної моделі рентабельності власного капіталу випливає, що на її значення істотно впливає збільшення частки позикових коштів, тобто так званий фінансовий ліверидж (важіль), який супроводжується підвищенням ризику втрати підприємством фінансової незалежності.
З огляду на цей ризик фінансовий аналітик визначає і регулює рівень фінансового важеля, з'ясовує, на скільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу при зміні валового прибутку (ВП) на 1 % за умов різних часток позикового капіталу в пасивах підприємства.
Проілюструємо дію фінансового важеля на прикладі, наведеному на рис. 1.4.3.1 та в табл.
/
Рис. Фінансовий ліверидж (важіль)
Таблиця. Рівень фінансового важеля
Номер рядка
Показник
Частка позикового капіталу П/К, %
30
50
80
1
Капітал, тис. грн., разом
8000
8000
8000
2
У тому числі: Власний капітал, тис. грн.
5600
4000
1600
3
Позиковий капітал, тис. грн.
2400
4000
6400
4
Прибуток до сплати відсотків і податку, валовий прибуток (варіанти), тис. грн.
1300
1500
2000
1300
1500
2000
1300
1500
2000
5
Відсотки за позики (20 % х р. 3)
480
480
480
800
800
800
1280
1280
1280
6
Прибуток, тис. грн. (р. 4 - р. 5)
820
1020
1520
500
700
1200
20
220
720
7
Податок на прибуток, тис. грн. (30 % х р. 6)
246
306
456
150
210
360
6
66
216
8
Чистий прибуток, тис. грн. (р6-р.7)
574
714
1064
350
490
840
14
154
504
9
Рентабельність власного капіталу, % (р. 8 : р. 2)
0,102
0,127
0,19
0,087
0,122
0,21
0,009
0,096
0,315
Аналогічно до дії механічного важеля, що передбачає внаслідок прикладання невеликих зусиль отримання помітного результату, дія фінансового важеля полягає в тому, що незначні зміни валового прибутку можуть спричинити істотні зміни рентабельності власного капіталу [6, 50c].
Рівень фінансового важеля становить:
;
;
.
Якщо частка позикового капіталу становить 30 %, то зміна валового прибутку на 1% спричинює збільшення Rвк на 1,6%, при П/К = 50 % — на 2,62 %, при П/К = 80 % — на 63,14 %. Точка перетину на рис.1.5.3.1 відповідає валовому прибутку 1600 тис. грн, тобто значення показника Rвк не змінюється при різних значеннях П/К (фінансовий важіль нейтральний). Якщо прибуток менший, підприємству доцільно нарощувати капітал за критерієм Rвк, використовуючи власні джерела (від'ємний фінансовий важіль), якщо прибуток більший, доцільно залучати позикові кошти (додатний важіль).
Слід зважати також на зворотний напрямок дії фінансового важеля. При незначному зменшенні валового прибутку рентабельність власного капіталу істотно знизиться на підприємстві з високим фінансовим важелем і несуттєво — з низьким.
П'ятифакторна модель рентабельності власного капіталу.
Перелік показників-співмножників, що визначають рентабельність власного капіталу, можна розширити. Йдеться про такі важливі показники фінансового стану підприємства, як ліквідність, оборотність поточних активів, співвідношення термінових зобов'язань і капіталу підприємства.
Розширена формула для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд:
,
де ПА, ПП — відповідно поточні активи та пасиви за даними балансу підприємства.
П'ятифакторна модель включає такі показники: рентабельність реалізації, коефіцієнт фінансової залежності, частка термінових зобов'язань у валюті балансу, коефіцієнт покриття (поточної платоспроможності), оборотність поточних активів.
Для розглядуваного наскрізного прикладу рентабельність власного капіталу за звітний період обчислюється як добуток наведених показників:
де 1975,4170 —середньорічні поточні пасиви і поточні активи.
Аналіз рентабельності виробничих фондів
Факторна модель рентабельності виробничих фондів може бути подана так:
(1.4.4.1)
де - рентабельність продукції; - витрати на 1 грн. продукції за повною собівартістю; , , - частка зарплати, вартості матеріалів та амортизації відповідно, у реалізованій продукції V; ОВФ, ОбВФ — середня за період вартість виробничих фондів відповідно основних та оборотних; - фондомісткість продукції за основними виробничими фондами; = коефіцієнт закріплення обігових коштів.
Кількісну оцінку впливу окремих чинників на рівень рентабельності виробничих фондів визначають методом ланцюгових підстановок або інтегральним методом оцінювання впливу чинників.
Наведемо приклад аналізу впливу чинників на рівень рентабельності виробничих фондів. Вихідні дані та розрахункові показники наведені в табл. 12, першоджерело даних —дод. 1.1 та 1.2.
Рівень рентабельності виробничих фондів за звітний рік становить 26,29 %, а за попередній — 22,49 %, тобто рентабельність збільшилась на 3,8 пункта.
Таблиця. Вихідні дані для факторного аналізу рентабельності виробничих фондів
Номер решка
Показник
Період
звітний
попередній
1
Прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.
1200
967
2
Чиста виручка від реалізації продукції, тис. грн.
10000
9167
3
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.
2650
2400*
4
Середньорічна вартість оборотних виробничих фондів (запасів), тис. грн.
1915
1900*
5
Середньорічна вартість виробничих фондів (р. 3 + р. 4), тис. грн.
4565
4300
6
Коефіцієнт фондомісткості продукції (р. 3 : р. 2), коп. на 1 грн
26,50
26,18
7
Коефіцієнт закріплення обігових коштів (р. 4: р. 2), коп. аа 1 грн
19,15
20,73
8
Рентабельність реалізованої продукції (р. 1: р. 2), коп. на 1 грн
12,0
10,55
9
Рентабельність виробничих фондів (р. 1: р. 5), коп. на 1 грн
26,29
22,49
*Умовно береться як середньорічна вартість.
Вплив чинників на зміну рівня рентабельності розрахувати методом ланцюгових підстановок.
Збільшення частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції спричинило підвищення рівня рентабельності на 3,09 пункта (25,58 -- 22,49), де 25,58 = 12 : (26,18 + 20,73) • 100 %.
Інакше кажучи, визначаємо, на скільки пунктів змінився б рівень рентабельності фондів, якби вони використовувались з ефективністю попереднього періоду. Тим самим виокремлюємо вплив прибутку реалізованої продукції.
Збільшення фондомісткості, або зменшення фондовіддачі основних виробничих фондів, призвело до зниження рентабельності фондів на 0,17 пункта (25,41 - 25,58), де 25,41 = 12 : (26,5 + 20,73) • 100 %.
У цьому разі виключається вплив коефіцієнта закріплення обігових коштів, оскільки в розрахунку він береться на рівні попереднього періоду.
Зменшення коефіцієнта закріплення оборотних виробничих фондів, тобто, прискорення їх оборотності, спричинило підвищення рентабельності виробничих фондів на 0,88 пункта (26,29 - 25,41).
Таким чином, рентабельність фондів за наведеними чинниками загалом підвищилася на 3,8 пункта (3,09 - 0,17 + 0,88), що відповідає загальній зміні рентабельності фондів за звітний період порівняно з попереднім.
2.2 Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць
Показник
Код рядка
Показники
Відхилення
На поч. року, тис.грн.
На кін. року, тис.грн.
1
2
3
4
5
Короткострокові кредити банків
500
-
-
-
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями
510
-
-
-
Векселі видані
520
-
457
457
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
530
4880
7708
2828
Поточні зобов’язання за розрахунками:
-
-
-
-
з одержаних авансів
540
106
154
48
з бюджетом
550
2713
107
-2606
з позабюджетних платежів
560
254
311
57
зі страхування
570
71
102
31
з оплати праці
580
152
235
83
з учасниками
590
-
-
-
із внутрішніх розрахунків
600
14
115
101
Інші поточні зобов’язання
610
-
-
-
Усього заборгованості
620
8190
9189
999
Аналіз власного капіталу
Показник
Код рядка
Показники
Відхилення
На поч. року, тис.грн.
На кін. року, тис.грн.
Статутний капітал
300
8753
8753
Пайовий капітал
310
Додатково вкладений капітал
330
3760
760
-3000
Резервний капітал
340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
350
-4808
-3211
1597
Неоплачений капітал
360
Вилучений капітал
370
Усього за розділом
380
7705
6302
-1403
Негативні тенденції відбулися в співвідношенні власного і позикового капіталу: частка власного капіталу скоротилася з 46,42% до 39,5%;Це відбулося за рахунок вивільнення додатково вкладеного капіталу, який протягом звітного періоду зменшився на 17,89 % або на 3000 тис. грн
Частка довгострокової заборгованості скоротилася з 4,23% до 2,58%; частка ж поточних зобов'язань збільшилась з 49,34% до 57,59%, що є негативною тенденцією, оскільки свідчить про погіршення ліквідності та платоспроможності підприємства. Таким чином, у фінансовому стані відбулися як позитивні, так і негативні зміни.
Розділ 3. Стратегічні цілі санації, цільові орієнтири та розробка стратегії санації ЗАТ "Тканини"
За умови вдалого виконання Crash-програми підприємство буде здатним реалізувати план санації, тобто вжити заходів щодо відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг. До каталогу санаційних заходів можуть входити:
рефінансування дебіторської заборгованості (форфейтинг, факторинг, звернення до арбітражного суду);
мобілізація прихованих резервів завдяки продажу окремих позицій активів; зменшення та збільшення статутного капіталу;
реструктуризація кредиторської заборгованості;
заморожування інвестиційних вкладень;
зворотний лізинг;
розпродаж за зниженими цінами товарів, попит на які низький.
Власні фінансові ресурси ЗАТ "Тканини" спрямовувати переважно на поліпшення або відновлення платоспроможності та ліквідності суб'єктів господарювання. Ця процедура здійснюється, як правило, за такими напрямками: реструктуризація активів; зменшення витрат; збільшення виручки від реалізації.
Реструктуризацію активів здійснюють, вживаючи таких санаційних заходів:
• мобілізації фінансових резервів за рахунок реалізації окремих об'єктів основних засобів та обігових коштів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, нематеріальні активи, наднормативні запаси сировини й матеріалів, боргові цінні папери тощо);
• лізингу основних фондів;
• здачі в оренду основних фондів, які не використовуватися у виробничому процесі;
• продажу окремих нерентабельних або низькорентабельних структурних підрозділів;
• удосконалення структури оборотного капіталу за рахунок зменшення частки низько ліквідних оборотних активів;
• рефінансування дебіторської заборгованості шляхом переведення її в інші, ліквідні форми оборотних активів (гроші, короткострокові фінансові вкладення).
Зменшення витрат здійснюється за рахунок таких заходів:
• заморожування інвестиційних вкладів з довготривалим строком окупності;
• зниження валових витрат шляхом визначення їх оптимального рівня.
Збільшення виручки від реалізації продукції за рахунок стимулювання збуту шляхом надання знижок покупцеві, масової реклами тощо.
Санаційні заходи можуть бути спрямовані й на реструктуризацію пасивів підприємства, у результаті якої змінюються розміри та структура фінансових джерел формування активів. У цьому разі йдеться насамперед про зменшення статутного фонду за рахунок зменшення номінальної вартості акцій та їх кількості в таких цілях:
• одержання санаційного прибутку з наступним використанням його на покриття балансових збитків;
• приведення у відповідність розміру основних засобів та оборотних коштів підприємства з розміром його власного капіталу та ін.
Значний тягар фінансування санаційних заходів підприємства несуть, як правило, його власники — акціонери, пайовики та ін. Вони можуть фінансувати санацію, збільшуючи (зменшуючи) статутний фонд, надаючи позики, цільові внески на безповоротній основі та ін.
При цьому збільшуватися статутний фонд може шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, номінальної вартості існуючих акцій, обміну облігацій на акції. Основною метою збільшення статутного фонду для санації є мобілізація додаткових внесків інвесторів.
Участь кредиторів у фінансовій санації боржника може здійснюватися шляхом:
• надання додаткових кредитних ресурсів;
• пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості;
• надання кредитного забезпечення (поручництва, гарантії);
• трансформації боргу у власність тощо.
Фінансову підтримку санації ЗАТ "Тканини" може надавати і держава, якщо, мобілізованих з децентралізованих джерел фінансових ресурсів не вистачило для проведення санації державного підприємства, а продукція, що виробляється, суспільно необхідна. У цьому разі на рівні відповідних державних структур може бути прийняте рішення про надання фінансової підтримки збитковим підприємствам.
Розділ 4. План заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності ЗАТ "Тканини" в довгостроковому періоді
4.1 Фінансовий план
Фінансова рівновага передбачає, що грошові надходження підприємства дорівнюють або перевищувати потребу в капіталі для виконання поточних платіжних зобов’язань.
Використовуючи моделі фінансової рівноваги з метою забезпечення платоспроможності та ліквідності підприємства, що знаходиться в фінансовій кризі, слід спрямовувати на збільшення вхідних грошових потоків та зменшенням вихідних. Збільшення вхідних грошових потоків досягається за рахунок основних заходів:
рефінансування дебіторської заборгованості;
стимулювання збуту основної продукції;
мобілізації внутрішніх резервів самофінансування;
залучення додаткового акціонерного капіталу;
одержання нових позик.
Вихідні грошові потоки зменшуватися в результаті таких основних заходів:
реструктуризації кредиторської заборгованості;
заморожування інвестицій;
перегляду дивідендної політики;
зменшення поточних виплат у рамках операційної діяльності (зниження собівартості продукції).
Аналіз операційних витрат на ЗАТ "Тканини" показав, ідо частка матеріальних витрат у загальному обсязі витрат на виробництво становив 68,6 %. Такс значення показника говорить про високу матеріалоємність виробленої продукції. Витрати на оплату праці становить 2,3%, амортизацію - 7,6%, інші витрати (послуги, зв'язку, витрати на охорону праці, знос, страхування автомобілів, спецодяг, витрати на обслуговування обладнання, податки та т.і.) становить 0,6%. Накладні витрати за 2009 становлять 192,5%, адміністративні витрати -176,0% за попередній рік, ці показники становили відповідно 294,7% та 182,2%.
Система санаційних заходів, що ґрунтується на використанні моделей фінансової рівноваги в довгостроковому періоді, формує тактичний механізм фінансової стабілізації.
Для недопущення фінансових втрат при формуванні структури капіталу підприємства використоватися правила для гарантування вкладень інвесторів та кредиторів, а також для аналізу фінансового стану підприємства та оцінювання його кредитоспроможності.
До основних правил фінансування підприємств належать:
золоте правило фінансування (золоте банківське правило або правило узгодженості строків);
золоте правило балансу;
правило вертикальної структури капіталу.
Перші два правила характеризТканиниь горизонтальну структуру капіталу та майна ЗАТ "Тканини". Останнє стосується лише пасиву балансу.
Золоте правило вимагає, щоб строки, на які мобілізувалися фінансові ресурси, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Дотримуючись цього правила підприємство забезпечує собі стабільну ліквідність та платоспроможність.
Вважається, що зростання показника фінансового лівериджу свідчить про зростання фінансового ризику, тобто про можливість втрати платоспроможності і навпаки, за вибраних напрямків інвестування ризик кредиторів тим менший, чим менша частина позичкового капіталу в загальній сумі пасивів.
4.2 Організаційний план
Реорганізація - це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступником. У процесі реорганізації може бути задіяний один або декілька суб'єктів господарювання. Рішення щодо реорганізації підприємств слід розглядати в контексті стратегічного менеджменту. Серед основних причин реорганізації здебільшого відокремлюють наступні:
Суттєве розширення діяльності підприємства, його розмірів
Згортання діяльності
Необхідність фінансової санації
Диверсифікація діяльності
- необхідність збільшення власного капіталу.
Види реорганізації підприємства:
Укрупнення підприємства
Подрібнення підприємства
Без зміни розмірів підприємства
На мою думку ЗАТ "Тканини" не потребує повного перепрофілювання чи згортання своєї діяльності.
Аналіз використання трудових ресурсів
Спискова чисельність штатних працівників облікового складу ЗАТ "Тканини" на 01.01.2009 року складає 211, що на 13 більше ніж на кінець звітного періоду. В загальній чисельності штатних працівників 153 чоловіків та 58 жінок. Середньооблікова чисельність складає 198, у тому числі: основних робітників 141 чоловік, допоміжних робітників – 19 чоловік, спеціалістів та керівників 21, охорона – 17.
Розділ 5. Розрахунок ефективності санації, перелік заходів щодо організації реалізації плану та контролю за ходом організації
Для більш об’єктивної оцінки ефективності прогнозований обсяг прибутку приводиться до теперішньої вартості. Вкладення в проведення санації розглядаються як інвестиції санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).
Результати санації (крім подолання неплатоспроможності та відновлення конкурентоспроможності) можна оцінити через додатковий прибуток ЗАТ "Тканини" (різницю між сумою прибутків після санації і розміром прибутків (чи збитків) до її проведення). Для більш об'єктивної оцінки ефективності прогнозований обсяг прибутку приводиться до теперішньої вартості. Вкладення в проведення санації розглядаються як інвестиції санатора в підприємство, що перебуває у фінансовій кризі, з метою одержання прибутку (в абсолютній чи відносній формі).
Додаткова вартість, створена в результаті санації показує абсолютний приріст вартості активів ЗАТ "Тканини", що очікується від реалізації плану санації. Додаткову вартість розрахувати як різницю між потенційною вартістю підприємства (після проведення санації) та його вартістю до санації. Потенційна вартість визначається на підставі приведених до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків. Цей метод оцінки ефективності санації базується на дисконтуванні майбутнього Cash-Flow. Проблема тут полягає в точності прогнозування майбутнього грошового потоку.
Оскільки додаткова вартість може визначатися як різниця між вартістю ЗАТ "Тканини" після санації (за виключенням суми знову залученого капіталу) та ліквідаційною вартістю підприємства, зіставлення даних величин відіграє вирішальну роль у прийнятті кредиторами рішення щодо акцептування плану санації чи ліквідації підприємства. Ця вартість підприємства береться до уваги також інвесторами, які можуть фінансувати санацію на умовах часткової участі тощо.
Як уже зазначалося, у процесі реалізації плану санації важливу роль відіграє оперативний санаційний контролінг, який з допомогою свого методичного та функціонального інструментарію координує діяльність різних підрозділів, здійснює контроль за якістю реалізації запланованих заходів, проводить аналіз відхилень, ідентифікує та нейтралізує ризики, а також виявляє додаткові шанси та можливості.
Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.
Висновки
Проведення санації відбувається за рішенням суб'єкта господарювання, що перебуває в кризі при загрозі неплатоспроможності (досудова санація), а також із ініціативи уповноваженого органу та кредиторів. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, а також поновлення і збереження ліквідності та платоспроможності підприємства.
Процес фінансового оздоровлення ЗАТ "Тканини" починається з виявлення і аналізу причин та факторів фінансової кризи. З цією метою проводиться санаційний аудит, метою якого є оцінка рівня фінансової кризи та виявлення фінансової спроможності її подолання па підприємстві на підставі проведення аналізу його фінансово-господарської діяльності.
За формальними ознаками розрізняють санацію без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів та санацію із залученням нового фінансового капіталу. Санація без залучення на підприємство додаткових фінансових ресурсів проходить шляхом реструктуризації підприємства. Санація із залученням нового фінансового капіталу проходить за рахунок власних коштів підприємства, коштів власників, коштів кредиторів та державних коштів. В окремих випадках держава може здійснювати методи сприяння санації суб'єктам підприємницької діяльності через надання податкових пільг та створення особливих умов для функціонування підприємств.
У випадку нездатності суб'єкта підприємницької діяльності у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями або сплатити обов'язкові платежі через недостатність в нього активів у ліквідаційній формі, він визнається в судовому порядку банкротом, після чого розпочинається ліквідаційна процедура.
Ліквідаційна процедура передбачає сукупність заходів щодо підприємства, стосовно якого прийнято рішення про банкрутство, що спрямовані на задоволення вимог кредиторі ,- продажу майна боржника та ліквідацію його як юридичної особи. Ця процедура проводиться ліквідаційною комісією, яка призначається господарським судом.
Список використаних джерел
Конституція України, - К., 1996
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 05.07.99 р. // Галицькі контракти, № 11, 1999
Закон України «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України - 1991 - № 14
Закон України «