Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Навчальний посібник
Предмет:
Моделювання
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Харківський національний економічний університет
Куліков П. М.
Іващенко Г. А.
ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ
ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
Навчальний посібник
Харків,ХНЕУ, 2009
Рецензенти: Директор Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України, доктор економічних наук, професор М. О. Кизим.
Директор Харківського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України, доктор економічних наук, професор О. М. Тридід.
Завідувач кафедри економіки підприємства і підприємництва Хмельницького національного університету, доктор економічних наук, професор О. О. Орлов.
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальнихзакладів
Протокол № 3 від 28.10.2009 р.
Куліков П. М.
Економіко-математичне моделювання фінансового стану підприємства. Навчальний посібник / Куліков П. М., Іващенко Г. А. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2009. - с. (Укр. мов)
На основі концептуальних підходів розкрито особливості побудови економіко-математичних моделей та методів фінансового стану підприємства, що включає формування системи показників та розробку методик та методичних підходів до використання методів багатовимірного статистичного аналізу: кластерного та факторного аналізу; простої та множинної регресійної економіко-математичної моделі; економіко-математичної моделі з лаговими незалежними змінними; мультиплікативної моделі декомпозиції динамічного ряду.
Харківський національний
економічний університет, 2009
Куліков П. М.
Іващенко Г. А.
2009
ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА 8
1.1. Сутність та значення економіко-математичного моделювання фінансового стану підприємства 8
1.2. Роль економічних показників оцінювально-аналітичної системи в управлінні підприємством 21
1.3. Концептуальні основи економіко-математичного моделювання фінансового стану підприємства 36
Контрольні питання 41
РОЗДІЛ 2. ВИЯВЛЕННЯ ФАКТОРІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ДОПОМОГОЮ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ 43
2.1. Методика визначення головних компонентів 43
2.2. Визначення ключової ролі окремих факторів серед виявлених факторів діяльності підприємств 45
2.3. Оцінка факторів ефективності фінансової діяльності підприємства 62
Контрольні питання 71
Практичне завдання 71
РОЗДІЛ 3. МОЖЛИВОСТІ КЛАСТЕРИЗАЦІЇ ДЛЯ РОЗРОБКИ НАЙПРИРОДНІШОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ЕКОНОМІКО-ФІНАНСОВИХ ОБ’ЄКТІВ 74
3.1. Загальна характеристика методів кластерного аналізу 74
3.2. Процедури кластерного аналізу 78
3.3. Проведення кластеризації підприємств за рівнем ефективності їх діяльності 86
Контрольні питання 92
Практичне завдання 93
РОЗДІЛ 4. КОРЕЛЯЦІЙНО-РЕГРЕСІЙНИЙ АНАЛІЗ – УНІВЕРСАЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ВИЗНАЧЕННЯ ТІСНОТИ ЗВ’ЯЗКУ ПОКАЗНИКІВ 95
4.1. Особливості побудови економіко-математичної простої лінійної регресійної моделі 95
4.2. Методика розробки економіко-математичної множинної регресійної моделі 115
4.3. Побудова моделі-індикатора зв’язку фінансових результатів підприємства та показників, що впливають на них 120
Контрольні питання 129
Практичне завдання 129
РОЗДІЛ 5. ВИЯВЛЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКО-ФІНАНСОВИХ ПРОЦЕСІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОБУДОВИ ТРЕНДОВОЇ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ 131
5.1. Технологія побудови економіко-математичної прогнозної моделі у вигляді тренду 131
5.2. Побудова трендової моделі для визначення рангу системи факторів фінансової сфери діяльності серед інших 134
Контрольні питання 140
РОЗДІЛ 6. ВИЯВЛЕННЯ ТРЕНДОВОЇ, ЦИКЛІЧНОЇ, СЕЗОННОЇ ТА ВИПАДКОВОЇ СКЛАДОВИХ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ НА ОСНОВІ ПОБУДОВИ МУЛЬТИПЛІКАТИВНОЇ МОДЕЛІ ДЕКОМПОЗИЦІЇ ДИНАМІЧНОГО РЯДУ 140
6.1. Методика побудови мультиплікативної моделі декомпозиції динамічного ряду фінансових результатів підприємства 140
6.2. Формалізація та інтерпретація результатів мультиплікативної моделі виручки від реалізації продукції підприємства 145
Контрольні питання 153
РОЗДІЛ 7. ОЦІНКА ЗМІН ФІНАНСОВИХ ПРОЦЕСІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОБУДОВИ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІ З ЛАГОВИМИ НЕЗАЛЕЖНИМИ ЗМІННИМИ 154
7.1. Технологія побудови економіко-математичної моделі з лаговими незалежними змінними 154
7.2. Оцінка та аналіз конкурентоспроможного потенціалу підприємства за допомогою лагових економіко-математичних моделе 156
Контрольні питання 170
Практичне завдання 170
ЛІТЕРАТУРА 173
ДОДАТКИ 176
ВСТУП
Проблема підвищення рівня фінансового стану підприємства носить у сучасному світі універсальний всеохоплюючий характер. Від того, наскільки успішно вона вирішується, залежать численні аспекти економічного життя країни. Особливу значимість дана проблема здобуває в умовах ринкової економіки, коли мінливість і динамічність факторів навколишнього середовища досягають найбільш високого ступеня в порівнянні з періодами стабільного стану економічної системи. Високопрофесійна побудова економіко-математичних моделей фінансового стану підприємства є передумовою прийняття ефективних управлінських рішень та нормального функціонування вітчизняних підприємств. Тому розвиток теорії й практики економіко-математичного моделювання фінансового стану підприємства має в сучасних умовах винятково важливе значення.
Всі процеси та явища можна представити формалізовано, тобто побудувати модель. Математичні моделі будуються в різних сферах життєдіяльності людини, медицині, освіті, на транспорті і т.д. Дуже важливим є моделювання економіки на різних її рівнях. В курсі «Економіко-математичного моделювання фінансового стану підприємства» вважаємо за доцільне розглянути не лише теоретичні методики формування економіко-матемактичних моделей, а й практичні аспекти їх побудови.
Побудова комплексу економіко-математичних моделей фінансового стану підприємства дозволить: класифікувати підприємства за рівнем ефективності їх діяльності; виявити основі фактори, що характеризують фінансовий стан підприємства; виявити трендову, циклічну, сезонну та випадкову складові фінансових результатів підприємства; дати прогнозні оцінки фінансової діяльності підприємства; виявити вплив факторів фінансового стану на узагальнюючі показники фінансових результатів діяльності підприємства; виявити процеси нарощування або виснаження конкурентоспроможного потенціалу підприємства.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Сутність та значення економіко-математичного моделювання фінансового стану підприємства
Кожна система перманентно моделює свою діяльність в кожний конкретний проміжок часу не залежно від її знань про моделювання. Для економічних систем різного рівня важливість економіко-математичного моделювання важко переоцінити особливо при такому інтенсивному розвитку конкуренції в сучасних ринкових умовах. Ключовий акцент слід поставити на економіко-математичному моделюванні саме фінансового стану, в зв’язку з тим, що цей аспект є результативним для підприємства.
Фінансовий стан підприємства – це економічна категорія, що відображує стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання до розширення своєї діяльності.
Економіко-математичне моделювання фінансового стану підприємства – це дисципліна, яка дозволяє вивчати та досліджувати конкретні кількісні та якісні закономірності розвитку, взаємозв'язки, ранжування та прогнозування фінансово-економічних об'єктів і процесів за допомогою побудови та інтерпретації комплексу математичних і статистичних методів і моделей.
Знання, отримані при вивченні економіко-математичне моделювання фінансового стану підприємства, широко використовуються при написанні студентами науково-дослідних, курсових, дипломних робіт, проектів та в подальшій професійній діяльності при побудові економіко-математичних моделей фінансового стану підприємства різного ступеня складності.
У той же час слід зазначити, що вивчення даної дисципліни студентами базується на знаннях, отриманих раніше при вивченні курсів «Вища математика», «Математична статистика», «Теорія ймовірностей», «Економічний аналіз», «Економетрія».
Економіко-математичне моделювання фінансового стану підприємства – один з напрямків економіко-математичних методів аналізу, що полягає в дотриманні технології прагматичної побудови економіко-математичних моделей, які комплексно описують концепцію розвитку та функціонування фінансової підсистеми підприємства та дозволяють досліднику вибудувати найадекватнішу інтерпретацію результатів моделювання фінансового стану та фінансових результатів підприємства.
Об'єктом курсу «Економіко-математичне моделювання фінансового стану підприємства» є сукупність різноманітних ознак, які найбільш повно характеризують статичний аспект фінансово-економічного функціонування підприємства та дослідження ознак в часі, що дозволяє виявити локальні та глобальні тенденції фінансового розвитку підприємства.
Предметом курсу є залежності й взаємозв'язки між фінансово-економічними величинами.
Метою дисципліни є отримання знань про послідовність етапів побудови економіко-математичних моделей фінансового стану підприємства для вирішення поставленого фінансово-економічного завдання.
Завдання дисципліни «Економіко-математичне моделювання фінансового стану підприємства»:
концептуальна постановка фінансово-економічної задачі;
формування системи показників;
вибір адекватного методу економіко-математичного моделювання;
побудова економіко-математичних моделей;
інтерпретація результатів побудованих моделей;
розробка комплексу рекомендації для практичного вирішення проблемного завдання.
Комплекс економіко-математичних моделей, які використовуються при аналізі фінансового стану підприємства, забезпечують отримання кількісних та якісних результатів на базі статистичної, прогнозної й планової інформації.
Можливості економіко-математичного моделювання залежать від того, у якому ступені побудована модель відображає об'єктивні концептуальні закономірності діяльності підприємства, а також від наявності, повноти та якості даних при формуванні системи показників, методів їхньої оцінки й обробки та якості проведеного аналізу при інтерпретації результатів моделювання.
Економіко-математична модель повинна формалізовано описувати фінансово-економічні явища й процеси підприємства [13]. В основі пізнання багатьох фінансово-економічних процесів і явищ лежить принцип системного підходу, ключовим поняттям якого, є фінансово-економічна система і її властивості.
Основною характеристикою будь-якої системи є її цілісність. У системі окрема частина (елемент) функціонує разом з іншими, становлячи в сукупності зовнішнє середовище, або більше широку систему, частиною якої є й сама розглянута система. Система реагує на вплив зовнішнього середовища, еволюціонує під цим впливом, але при цьому зберігає якісну визначеність і властивості, що відрізняють її від інших систем.
Найважливішою характеристикою цілісної системи є її структура, під якою розуміється сукупність елементів і зв'язків, що визначають внутрішню будову й організацію об'єкта як цілісної системи. Структура динамічна по своїй природі, її еволюція в часі й просторі відбиває процес розвитку системи за допомогою її якісних і кількісних характеристик, іменованих параметрами, які становлять основу мов опису систем, а при формалізації ототожнюються з незалежними змінними математичного опису процесу функціонування систем. Заключним етапом у процедурі послідовної формалізації опису процесів функціонування фінансово-економічних систем є розробка економіко-математичних моделей.
Під моделлю взагалі розуміється реальна або уявна конструкція досліджуваного процесу або явища, що відображає його найбільш істотні або характерні риси [13]. Саме слово «модель» походить від французького «modele», що означає міру, мірило, зразок, норму. Математична модель – це вираження формальної залежності у вигляді деяких математичних співвідношень, що відображають зв'язок між певними явищами. За способами вираження такі моделі можуть бути графічними, числовими (у формі таблиць), аналітичними (у вигляді формули) або аналоговими (тобто відтвореними на ПК).
Економіко-математичні моделі фінансового стану підприємства призначені:
по-перше, для аналізу тих або інших передумов і положень фінансового стану підприємства;
по-друге, для логічного обґрунтування економічних закономірностей, які виявлено при аналізі фінансового стану підприємства і його фінансових результатів;
по-третє, отримання якісних висновків відносно підвищення рівня фінансового стану підприємства серед конкурентів.
У практичному плані економіко-математичні моделі фінансового стану підприємства застосовуються як інструмент прогнозування, планування, керування в фінансово-економічній підсистемі підприємства, що суттєво впливає на діяльність всіх його підсистем.
Врахування значного масиву інформації при побудові економіко-математичних моделей приводить до збільшення їхньої складності, ускладнюючи їхній наступні аналіз та інтерпретацію і якоюсь мірою – використання. З іншого боку, скорочення масиву інформації призводить до зниження якості побудованих модлей.
Економіко-математична модель фінансового стану підприємства – це особливий клас моделей, у яких дослідник вирішує наступні основні задачі:
1. обґрунтування оптимальної кількості та якості даних в системі показників;
2. вибір адекватного економіко-математичного методу;
3. побудова точної економіко-математичної моделі фінансового стану підприємства;
4. представлення керівництву підприємства обґрунтованих висновків щодо вирішення поставлено фінансово-економічного завдання.
У найбільш загальному виді економіко-математична модель представляється як система лінійних рівнянь:
,
де В – матриця коефіцієнтів при залежних змінних;
Y – вектор залежних змінних;
А – матриця коефіцієнтів при незалежних змінних;
Х – вектор незалежних змінних;
– вектор випадкових збурювань (помилок, відхилень).
Економіко-математичне моделювання фінансового стану підприємства не завжди описується лінійними рівняннями, але будь-яке нелінійне рівняння можливо привести до форми лінійного за допомогою логарифмування
За способом математичного представлення економіко-математичні моделі умовно поділяються на прості й складні. Прості моделі представлені одним рівнянням, однією залежністю, складні – декількома рівняннями, декількома залежностями.
Прості економіко-математичні моделі можна розділити на однофакторні й багатофакторні. У свою чергу однофакторні і багатофакторні можуть бути представлені лінійними й нелінійними функціями.
Складні економіко-математичні моделі представляються декількома видами систем рівнянь залежно від мети дослідження.
Математичні функції, що описують прості економіко-математичні моделі, можна представити у такий спосіб:
Однофакторні (з однією незалежною ознакою Х)
а) лінійні:
б) нелінійні:
де – вектор випадкових збурювань (помилок, відхилень)
Багатофакторні (з багатьма незалежними ознаками):
а) лінійні:
б) нелінійні: .
Математичні вираження, що описують складні економіко-математичні моделі, можна представити методами багатомірного статистичного аналізу. До них відносяться методи кластерного та факторного аналізу, які дозволяють виконанати редукцію ознакового простору. За допомогою кластерного аналізу виконується класифікація економічних об’єктів за певними ознаками. На основі проведення факторного аналізу виявляються приховані фактори на основі групування вихідних показників.
До складу складних економіко-математичних моделей традиційно включають системи одночасних (структурних) рівнянь:
1) Система вирішена відносно залежних змінних:
,
,
.
2) Рекурсивна система (від лат. слова “recursio” - повернення):
,
,
.
3) Система невирішена відносно залежних змінних:
,
,
.
Залежно від врахування впливу фактору часу при побудові економіко-математичних моделей можна розділити на статичні й динамічні.
У динамічних моделях, на відміну від статичних, фактор часу (t) ураховується як додаткова змінна.
Динамічні моделі можуть бути представлені трендовими моделями, моделями згладжування, мультиплікативними та адитивними моделями декомпозиції динамічного ряду, авторегрессійними моделями, динамічними регресійними моделями, лаговими моделями.
Моделі у вигляді тренда описуються наступними рівняннями:
а) лінійні: ;
б) нелінійні: ;
;
.
До моделей згладжування відносяться:
а)моделі простого ковзного середнього;
б)моделі зваженого ковзного середнього;
Моделі декомпозиції динамічного ряду бувають аддитивні й мультиплікативні. Математичний опис аддитивних моделей наступний:
.
Мультиплікативні моделі описуються наступними рівняннями:
,
де - тренд (Т);
- циклічна складова (С);
- сезонна складова (S);
- випадкова складова (R).
Авторегресійні моделі в загальному вигляді описуються наступним рівнянням:
.
Динамічні регресійні моделі описуються наступними формулами:
;
.
Лагові моделі виглядають у такий спосіб:
а) однофакторна:
;
б) багатофакторна (для m - факторів):
Відмінною рисою цих моделей є так званий крок запізнювання, або лаг , що вказує на те, що вплив якого-небудь фактору на досліджуваний показник запізнюється на періодів часу, стосовно прийнятого періоду часу [13].
Побудова економіко-математичної моделі фінансового стану підприємства проводиться в кілька етапів, найважливішими з яких є наступні:
1. Якісний аналіз (постановка мети аналізу, визначення сукупності, визначення результативних і факторних ознак, вибір періоду, за який проводиться аналіз, вибір методу аналізу);
2. Попередній аналіз сукупності (перевірка однорідності сукупності, виключення аномальних спостережень, уточнення необхідного об'єму ознак);
3. Побудова економіко-математичної моделі фінансового стану підприємства з урахуванням вимог до її адекватності та значущості;
4. Економічна інтерпретація й практичне використання побудованої моделі.
Для проходження алгоритму економіко-математичного моделювання фінансового стану підприємства необхідно виконати такі етапи:
Передмодельний аналіз фінансово-економічного об'єкта.
Формулювання мети побудови економіко-математичної моделі.
формування систем показників.
Визначення виду структурних рівнянь (специфікація).
Побудова динамічних рядів на основі спостережень для змінних, що беруть участь у моделі за минулий (ретроспективний) період.
Аналіз динамічних рядів з метою виявлення кореляційної залежності.
Коректування залежностей, запропонованих на етапі 4.
Вибір методу оцінювання структурних коефіцієнтів моделі.
Оцінка структурних коефіцієнтів обраним методом.
Перевірка якості отриманих оцінок, а також гіпотез покладених в основу специфікації.
Перевірка всієї моделі в цілому шляхом екстраполяції назад (на ретроспективний період) і вперед (на перспективний період). Для перевірки моделі використовуються критерії адекватності моделі (коефіцієнти детермінації та кореляції)
Побудова неформальних сценаріїв розвитку подій на прогнозований період.
Формалізація сценаріїв у термінах експериментальних і заданих змінних.
Одержання різноманітного прогнозу шляхом виконання імітаційних розрахунків за заданим значенням у сценаріях.
Неформальна (якісна) інтерпретація отриманих результатів.
Аналіз неузгодженості й коректування моделі.
У процесі створення, аналізу й використання економіко-математичної моделі застосовується ряд спеціальних процедур і методів, що відбивають основні аспекти даного класу моделей.
Для простої економетричної моделі при оцінці параметрів моделі звичайно використовується класичний метод найменших квадратів.
Найважливішим етапом економіко-математичного моделювання є оцінка результатів побудови моделі. На цьому етапі виконується спочатку математична, а потім економічна перевірка й аналіз отриманих результатів; оцінюється ступінь реальності отриманої підсумкової інформації, відповідність установленим економічним критеріям і нормативам. Якість економічних результатів рішення в значній мірі визначається правильністю математичного вираження вихідних передумов при побудові моделі. Якщо були допущені помилки при формалізації економічних понять і умов, то навіть при правильному використанні математичного апарата можуть вийти сумнівні фінансово-економічні результати.
Економіко-математична модель повинна бути адекватною дійсності, вона повинна відображати істотні сторони й зв'язки елементів фінансово-економічної підсистеми підприємства.
Кращою моделлю варто вважати ту, яка дозволяє отримати найбільш раціональне рішення й найбільш точні економічні оцінки. Зайва деталізація ускладнює побудову економіко-математичної моделі, приводить до втрати істотної економічної інформації, а в окремих випадках навіть до неадекватного відображення реальних умов.
Моделювання кінцевої факторної системи для аналізу будь-якого результуючого економічного показника господарської діяльності підприємства ґрунтується на наступних економічних критеріях виділення факторів як елементів факторної системи:
причинності;
достатньої специфічності;
самостійності існування;
облікової можливості.
Фактори, що включаються в таку систему, повинні бути кількісно вимірними.
Остаточними критеріями вірогідності і якості отриманого результату проведених досліджень, представленого у вигляді економіко-математичної моделі є:
1) практика;
2) відповідність отриманих результатів і висновків реальним умовам функціонування досліджуваного об'єкта;
3) економічна змістовність отриманих оцінок.
Якщо отримані результати не відповідають реальним соціально-економічним, виробничим умовам, то необхідно економічний аналіз причин невідповідності. Такими причинами можуть бути недостатня вірогідність інформації, а також невідповідність математичних засобів і схем, які використано при моделюванні, особливостям і сутності досліджуваного фінансово-економічного об'єкта або процесу.
Після того як причина встановлена, у модель повинні бути внесені відповідні корективи – і рішення задачі повторюється. Перш ніж використовувати отримані при рішенні моделі висновки в теорії або на практиці, необхідна їхня перевірка.
Економіко-математичне моделювання роботи підприємств повинне бути засноване на економічному аналізі діяльності підприємства й, у свою чергу, збагачувати аналіз результатами й висновками, отриманими після рішення відповідних задач. У суспільстві з ринковою економікою застосування економіко-математичних моделей дає певний ефект на мікроекономічному рівні.
Починаючи розробку економіко-математичних моделей, необхідно мати на увазі, що в її основі повинен бути, насамперед, аналіз інформації кількісних характеристик економічних процесів, при цьому якісні характеристики вводяться в модель у тій мері, у якій вони можуть бути виражені як показники міри будь-якого явища або процесу.
Розглядаючи економіко-математичне моделювання як процес, можна виділити наступні моменти в його організації:
збір і вивчення інформації про властивості явища, процесу;
установлення правил побудови й саме побудови економіко-математичної моделі;
аналіз і економічна інтерпретація якостей моделі;
перехід від абстрактної інформації, що знаходиться в моделі, до реальних умов або явищ.
Сам же процес організації моделювання можна розділити на кілька процедур:
попередній економічний аналіз на предмет побудови економіко-математичні моделі;
побудова абстрактної моделі, збір, нагромадження обробка інформації;
побудова робочої моделі;
випробування робочої моделі і її коректування;
математичний розрахунок моделі;
одержання параметрів і значень змінних;
економічний аналіз отриманих результатів.
Основними причинами обмеженого використання моделей при прийняття управлінських рішень є наступні:
1) недотримання адекватності моделей, які розробляються, реальним процесам, обмежене використання способів компенсації неадекватності;
2)фактична відсутність комплексного аналізу оптимальних розрахунків і результатів їхнього практичного використання;
3) недооцінка значення моделей для процесів розробки короткострокових бізнес-планів, тому що в основному моделюються економічні процеси довгострокової перспективи, а перевірка таких моделей практикою й виявлення їхньої дійсної ефективності протягом тривалого періоду значно ускладнюються.
4) недостатня координація наукових розробок по математичному забезпеченню оптимізаційних моделей.
1.2. Роль економічних показників оцінювально-аналітичної системи в управлінні підприємством
Управління підприємством – самостійний вид професійної діяльності, спрямований на досягнення організацією, що діє в ринкових умовах, певних намічених цілей шляхом раціонального використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій і методів оцінки та аналізу економічних явищ та процесів.
Оцінка та аналіз є ключовими функціями управління підприємством та основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. На основі інтеграції цих функцій формується оцінювально-аналітина система. Місце оцінювально-аналітичної системи в системі управління підприємством представлено на рис. 1.1.
Процес оцінки традиційно розглядається за такими основними елементами [21]: об’єкт оцінки; суб’єкт оцінки; критерій; показник (система); одиниці (шкала) вимірювання; оцінка. Оцінка – це результат визначення та аналізу кількісних характеристик об’єкта, що ним управляють, а також самого процесу управління ним. Оцінка дає можливість установити, як працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі, як зміни й удосконалення в процесі управління впливають на динаміку рівня фінансового стану підприємства.
Для оцінки фінансового стану підприємства потрібна всеосяжна система показників, при чому в основу конструювання такої системи показників має бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, а й теоретичні передумови. Агреговану послідовність оцінки можна подати як послідовність таких дій: формування категорій; розробка показників; установлення критерію порівняння; вибір способу оцінки; одержання результату оцінки.
Процес оцінювання характеризується з однієї сторони сприйняттям і відображенням величини, а з іншого боку – нормуванням, тобто присвоєнням їй визначеного числового значення (розміру).
Оцінка х величини Х являє собою відношення оцінюваної величини до величини N, прийнятої за еталон (одиницю виміру) [7]:
.
Оцінка
Аналіз
Рис. 1.1. Місце оцінювально-аналітичної системи в системі управління підприємством
Для проведення зазначеної операції повинні бути задоволені дві основні передумови: підлягаюча оцінюванню фізична величина повинна бути однозначно визначена; одиниці виміру повинні бути встановлені відповідно до поставленої задачі. Але при цьому постає питання: в яких показниках оцінювати фінансово-економічні фактори підприємства.
Показник – це якісна або кількісна характеристика, яка вводиться для оцінки окремої якості або сукупності якостей досліджуваного об’єкту (процесу). Показник характеризується такими ознаками: назва показника, математичне представлення, фізичний зміст, розмірність і можливі межі зміни. Розрізняють кількісні показники (значення – чисельна величина) і якісні показники (значення – словесний, некількісний опис міри прояву даної властивості або сукупності властивостей).
Фінансово-економічні показники повинні бути представлені у вигляді системи для досягнення поставленої мети проведення аналізу. Система показників – це їх впорядкована сукупність, в якій кожний показник дає кількісну або якісну характеристику певної сторони фінансово-господарської діяльності, має властивості зведення й подільності, пов'язаний з іншими показниками, але не дублює їх [3].
Інформаційна база, що існує на підприємстві, являє собою систему показників, вірогідність, періодичність відновлення, повнота й автоматизація якої забезпечує якість прийнятих управлінських рішень.
Система показників для проведення фундаментальних аналітичних досліджень повинна враховувати наступні вимоги до їхнього формування:
- у систему повинні входити декілька окремих (частинних) показників і один узагальнюючий, залежний від частинних;
- загальнотеоретична інтерпретація, взаємозв'язок і цілеспрямованість, як окремих показників, їхніх груп, так і всієї системи в цілому;
- для системи повинна бути характерною інтегрованість, що дозволяє застосовувати її при програмно-цільовому керуванні економікою й будувати «дерево» цілей економічного й соціального розвитку підприємства;
- можливість регуляції значень величини показників залежить від рівня використання ресурсів і ефективності результату;
- наявність достатньої кількості показників для оцінки окремих аспектів роботи підприємств і їхніх підрозділів;
- всі показники в системі повинні бути реальними й динамічними;
- можливість одержання прогнозу про спрямованість динаміки показників;
- показники повинні бути значущими (найбільш важливими для певної елемента дослідження);
- у системі показників, які використовуються при проведенні дослідження, повинні переважати показники, що характеризують ступінь використання економічного потенціалу підприємства.
За характером відображення економічних процесів, які досліджуються, розрізняють такі показники як: натуральні – виражають розмір явища у фізичних одиницях виміру (обсяг, довжина, вага); вартісні – показують величину економічних об'єктів і процесів у вартісному вираженні (ціна, собівартість, прибуток); трудові – характеризують витрати праці (трудомісткість, продуктивність праці) [19; 20].
Для проведення комплексної оцінки ефективності фінансової діяльності використовуються такі основні показники.
Важливими показниками структури балансу, які характеризують фінансову стійкість підприємства, є:
1) коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується за наступною формулою:
де – власний капітал;
– забезпечення наступних витрат і платежів;
– валюта балансу.
2) коефіцієнт фінансової залежності розраховується по наступній формулі:
,
де – довгострокові зобов'язання;
– поточні зобов'язання;
– доходи майбутніх періодів;
3) коефіцієнт фінансового ризику розраховується в такий спосіб:
,
Для розрахунку ефекту фінансового левериджу (ЕФЛ) використовується наступна формула:
де – рівень рентабельності використання активів підприємства, %;
– процентна ставка за кредит;
– сума (або питома вага) позикового капіталу;
– сума (або питома вага) власного капіталу.
Перша складова формули називається «диференціал фінансового левериджу» () і характеризує різницю між рівнем рентабельності активів підприємства й рівнем ставки за кредит.
Друга складова – коефіцієнт фінансового левериджу – характеризує обсяг позикового капіталу на одиницю власного капіталу підприємства.
Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано керувати збільшенням ефекту фінансового левериджу при формуванні структури капіталу. Так, якщо диференціал фінансового левериджу має позитивне значення, те будь-яке збільшення коефіцієнта фінансового левериджу буде вести до росту його ефекту. Відповідно, чим вище позитивне значення диференціала фінансового левериджу, тим вище, за інших рівних умов, буде його ефект.
При оцінці ліквідності визначаються наступні показники:
1) коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття):
;
де – оборотні активи;
– витрати майбутніх періодів;
– поточні зобов'язання;
– доходи майбутніх періодів.
2) коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності:
;
де ВЗ – виробничі запаси.
Світова практика визначає, що значення цього коефіцієнта не повинен бути менше, ніж 1,0
3) коефіцієнт абсолютної ліквідності:
;
ГіЕ – грошові кошти та їх еквіваленти.
При цьому, еквіваленти грошових коштів - це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми коштів.
Орієнтовне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності не менше 0,2 - 0,25.
Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів у достатньому обсязі для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.
Коефіцієнт платоспроможності – це коефіцієнт, що являє собою відношення сум наявних у платіжних засобів до суми термінових платежів на певну дату або період.
;
де Кг – сума коштів;
З пот– сума поточних зобов'язань.
Якщо коефіцієнт більше або дорівнює одиниці, це означає, що господарюючий суб'єкт є платоспроможним. Якщо коефіцієнт менше одиниці, у цьому випадку необхідно встановити причини недостачі платіжних засобів (зниження суми виторгу, доходу, прибутки, неправильне використання оборотних коштів).
Головними ознаками платоспроможності підприємства є:
наявність у достатньому обсязі засобів на розрахунковому рахунку;
відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Чим більше розмір коштів на розрахунковому рахунку, тим з більшою ймовірністю можна затверджувати, що підприємство має досить засобів для поточних розрахунків і платежів.
Існує 4 типи фінансової стійкості підприємства:
1) абсолютна фінансова стійкість, коли всі запаси покриваються повністю власними оборотними коштами, які являють собою результат зіставлення суми трьох перших розділів пасиву з підсумком першого розділу активу балансу ( );
2) нормативна фінансова стійкість, коли підприємство використовує для покриття запасів різні нормальні джерела засобів власних і позикових;
3) нестійке фінансове становище, коли підприємство для покриття частини своїх запасів змушено залучати додаткові джерела покриття;
4) критичне фінансове становище, коли підприємство має кредити й позики, не погашені в строк, а також прострочена кредиторська заборгованість і підприємство не може вчасно розплатитися зі своїми кредиторами.
Для характеристики фінансової стійкості підприємства розраховуються й аналізуються наступні коефіцієнти:
1) коефіцієнт забезпеченості власними коштами
;
2) коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів ( ) власними засобами
3) коефіцієнт маневреності, що показує, яка частина власного капіталу перебуває в обороті:
4) індекс постійного активу, що показує долю необоротних активів у власному капіталі:
;
5) коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів
;
6) коефіцієнт зношеності (накопичена сума зношеності, віднесена до первинної вартості основних засобів)
7) коефіцієнт реальної вартості майна (відношення суми основних засобів, сировини, матеріалів, незавершеного виробництва і малоцінних і швидкозношуваних предметів до валюти балансу) [14].
Ефективність використання оборотного капіталу проявляється через його оборотність. Для оцінки оборотності використовуються наступні показники:
1) коефіцієнт оборотності оборотного капіталу
,
де – чистий дохід (виторг) від реалізації продукції
– середній розмір оборотного капіталу.
2) тривалість одного обороту
,
де – кількість днів в аналізованому періоді;
3) коефіцієнт закріплення оборотного капіталу
4) сума коштів, що вивільняється за рахунок, прискорення оборотності оборотного капіталу (добуток різниці між звітною й базисною тривалістю одного обороту й звітного одноденного обсягу реалізації). Даний показник може розраховуватися також як різниця між середнім розміром оборотного капіталу за звітом й середньому його розмірі за базисним рівнем, помноженому на індекс росту обсягу продукції.
Аналогічно визначаються показники ефективності використання оборотних активів та їх складових частин.
Так, наприклад, коефіцієнт оборотності запасів – це відношення чистого доходу до середнього розміру запасів; коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – це відношення чистого доходу до середніх залишків дебіторської заборгованості.
Тривалість одного обороту оборотних активів, запасів, дебіторської заборгованості визначається діленням тривалості аналізованого періоду в днях на відповідний коефіцієнт оборотності.
При проведенні економіко-математичного моделювання фінансового стану підприємства необхідно застосовувати й сполучати кількісні і якісні методи оцінки. Під кількісними розуміються такі способи оцінювання, які дають можливість формувати числові оцінки, тоді як якісні судження не виражаються в числовій формі.
Якісні методи оцінки та аналізу опираються на використання так званих евристичних оцінок, які застосовуються звичайно експертами, експертними групами й комісіями, радами, колегіями на основі досвіду, інтуїції, порівнянь. Якісний аналіз проводиться за допомогою процедур, алгоритм яких не зафіксований заздалегідь, тобто зміст цих процедур не регламентовано й самі процедури не носять розрахункового характеру.
Кількісні методи здійснюються за допомогою застосування розрахунково-обчислювальних процедур і встановлення критеріїв якості в числовій формі. Кількісні оцінки можуть бути й результатом якісного методу, якщо на завершальній стадії якісного аналізу експертним шляхом установлюється числова оцінка (наприклад, бал, коефіцієнт, прогнозне значення) якісні характеристики.
Слід зазначити, що поділ методів аналізу на кількісні і якісні не носить абсолютного характеру, між ними важко провести поділяючу межу.
Оцінювання фінансово-економічних об’єктів та процесів варто здійснювати як за допомогою суб'єктивних оцінок, що виражають судження аналітиків, керівників, фахівців, так і з використанням об'єктивних оцінок, обумовлених на основі інформації й за допомогою алгоритмів, що не залежать від суджень окремих осіб.
Суб'єктивне оцінювання необхідно й неминуче,
24.07.2020 12:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора