Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
СІ
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
податковий менеджмент
Група:
ЕФІм-13
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра фінансів
Контрольна робота
з дисципліни «Податковий менеджмент»
Варіант 17
Відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення податкового законодавства, які здійснюють торгівельну діяльність чи надання побутових послуг
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність.
Cуб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівельну діяльність чи надання побутових послуг повинні придбати торговий патент. Під час придбання торгового патенту суб’єкт господарювання вносить суму збору за один місяць (квартал). На суму збору, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується сума збору, яка підлягає внесенню в останній місяць (квартал) його дії.
З 1 січня 2015 року відмінено збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Тобто при здійсненні господарської діяльності в 2015 році придбавати торгові патенти уже не потрібно. Суб'єкти господарювання, які порушили порядок отримання та використання торгового патенту за період до 1 січня 2015 року, несуть відповідальність в порядку та на умовах, що діяли до 1 січня 2015 року.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.
Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Способи ухилення від сплати обов'язкових платежів можуть бути різноманітними і залежати від виду як несплачуваного податку, збору, іншого обов'язкового платежу, так і від самого платника.
Способи ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можна об'єднати в шість основних груп:
1) неподання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою обов'язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);
2) заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;
3) приховування об'єктів оподаткування;
4) заниження об'єктів оподаткування;
5) неутримання чи неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб громадян, котрим вони виплачувались;
6) приховування втрати підстав для пільги з оподаткування або неповідомлення про неї.
Неподання декларації про доходи чи прибутки містить у собі навмисне ухилення від сплати податків, тобто підприємство працює, отримує прибутки, однак декларацію не подає і податки не сплачує. Можуть бути також випадки, коли ухилення від сплати обов'язкових платежів сталось тоді, коли в особи не було умислу на несплату їх. У цьому разі вона може бути притягнута лише до адміністративної відповідальності за невчасне подання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів.
Платники податку, котрі не подали або невчасно подали до податкового органу декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Приховання або заниження об'єктів оподаткування характеризується більш широко. Приховання об'єктів оподаткування полягає в тому, що декларація про доходи подається, але в ній не вказано всієї суми одержаного прибутку, тобто окремо отримані прибутки приховуються. Складається ситуація, коли фактично прибуток є, але він не декларується і ніякий податок з нього не нараховується і не сплачується. Значення немає, як саме було приховано прибуток — продано товар за готівку, а оформлено угоду як дарування, навмисно не відображено прибуток у надії на те, що це залишиться не помітним, та ін.
Заниження об'єктів оподаткування — це декларування суми прибутку меншої, ніж та, яку було отримано насправді.
Приховання об'єктів оподаткування обов'язково поєднується із посадовим підлогом у тому разі, коли посадова особа в офіційні документи державного обліку вносить свідомо неправдиві відомості. Шкода організаціям, підприємствам та установам завдається тим, що за несплату податків з їхніх рахунків стягуються штрафи.
У випадках, коли встановлено факт несплати податків суб'єктом підприємницької діяльності, який функціонує без реєстрації в установленому порядку або без спеціального дозволу (ліцензії), дії осіб слід кваліфікувати за порушення встановленого порядку заняття підприємницькою діяльністю, а в разі подання неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання пільг при оподаткуванні — як за шахрайство з фінансовими ресурсами.
Основні реквізити торгового патенту
Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.
Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), — за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, — за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.
Торговий патент містить такі реквізити:
номер торгового патенту;
найменування володільця торгового патенту;
вид підприємницької діяльності;
назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;
місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи;
для транспортних засобів — зазначення «виїзна торгівля»;
термін дії торгового патенту;
місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент;
відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий ним торговий патент.
Форма торгового патенту та порядок його заповнення, а також додаткові реквізити, які містить спеціальний торговий патент, встановлюються центральним податковим органом України.
З 1 січня 2015 року відмінено збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Тобто при здійсненні господарської діяльності в 2015 році придбавати торгові патенти уже не потрібно.
При цьому, суб'єкти господарювання, які порушили порядок отримання та використання торгового патенту за період до 1 січня 2015 року, несуть відповідальність в порядку та на умовах, що діяли до 1 січня 2015 року.
Зазначена норма передбачена Законом України від 28.12.14 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»
Особливості оподаткування доходів громадян
Вагомою складовою податкової системи є прибуткове оподаткування доходів громадян. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) є прямим податком та має сприяти такому розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи.
Об'єктом оподаткування при цьому виступає:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування;
- іноземні доходи – доходи, отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:
- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані платнику податку відповідно до умов трудового договору;
- суми винагород та інших виплат, нарахованих платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;
- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права;
- дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду;
- пасивні доходи, доходи у вигляді виграшів, призів;
- дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна;
Під час нарахування доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт.
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до накопичувального фонду, а у деяких випадках - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
До доходу фізичних осіб у розмірі, що за звітний податковий місяць не перевищує 10-ти кратний розмір мінімальної заробітної плати застосовується ставка 15%. Якщо база оподаткування, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Ставка податку становить подвійний розмір ставки бази оподаткування щодо доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім виграшів, призів у лотерею) на користь резидентів або нерезидентів.
В Україні значна частина населення отримує доходи, нижчі за середньомісячну заробітну плату по Україні, більш того – за прожитковий мінімум. Водночас, однакова відсоткова ставка по-різному впливає на рівень життя окремого платника податку. За однакової ставки при незначних доходах зменшуються витрати на вкрай необхідні матеріальні блага, а при значно більших доходах – лише заощадження.
4. Оподаткування доходів іноземних громадян
Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів.
У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту іншим нерезидентом, то вони мають зараховуватися на рахунок, відкритий таким нерезидентом у банку-резиденті, режим якого встановлюється Національним банком України. При цьому такий банк-резидент вважається податковим агентом під час проведення будь-яких видаткових операцій з такого рахунка.
У разі виплати нерезидентом таких доходів іншому нерезиденту готівкою або в негрошовій формі нерезидент - отримувач такого доходу зобов'язаний самостійно нарахувати та сплатити податок до бюджету протягом 20 календарних днів після отримання таких доходів, але не пізніше закінчення строку його перебування в Україні.
У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.
Об’єктом оподаткування доходів іноземних громадян із джерелом їхнього походження на території України є сукупний річний оподатковуваний доход (що складається із сукупних місячних оподатковуваних податком доходів) або доходи, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їхній виплаті. До таких доходів можна віднести:
1) відсотки за борговими вимогами або зобов’язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;
2) дивіденди, нараховані резидентом - емітентом корпоративних прав;
3) інвестиційні прибутки від здійснення операцій із цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;
4) заробітна плата, нарахована в результаті здійснення платником податку з доходів трудової діяльності на території України, від роботодавця, а також зарплата, нарахована за здійснення роботи з найму в складі екіпажу транспортного засобу, що перебуває за межами території України,
5) доходи від надання в оренду (лізинг) нерухомості, якщо користування таким майном здійснюється на території України;
6) доходи від продажу нерухомого майна, що перебуває на території України;
7) доходи від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;
8) доходи, виплачувані резидентами у вигляді виграшів і призів, у т.ч. у лотерею (крім державної), благодійної допомоги, подарунків та ін.
Тобто можна зробити висновок, що це доходи, нараховані таким іноземцям, які:
1) працюють на об’єктах, які розміщаються на території України, у т.ч. у представництвах нерезидентів-юросіб, незалежно від джерел виплат таких доходів;
2) є членами керівних органів резидентів-юросіб або фізосіб - суб’єктів підприємницької діяльності або їхніх представництв за кордоном і одержують у зв’язку із цим зарплату, інші виплати та винагороди за рахунок таких нерезидентів;
3) є суб’єктами підприємницької діяльності або здійснюють незалежну професійну діяльність на території України, незалежно від джерел виплати таких доходів.
Іноземні громадяни, які приїхали до України працювати на тривалий час, можуть отримати статус податкового резидента України, надавши визначений перелік підтверджуючих документів, і сплачуватимуть податок у розмірі 15% заробітної плати. Проте зазначений статус накладає на особу і певні обов’язки. Зокрема, декларувати всі доходи, які вона отримує (і не лише в Україні). При цьому такі доходи мають оподатковуватися саме в Україні. Що стосується нерезидентів, їхні доходи, отримувані із джерел в Україні, оподатковуються за подвійною ставкою – 30%. Але в цьому разі податківці не претендують на стягнення податків з доходів, отриманих в інших країнах.
Сутність організації податкової роботи
Податкова робота – це діяльність платників податків і податкової служби щодо внесення податків до бюджету та контролю за платниками.
Вона включає такі елементи:
правове регламентування встановлення і справляння податків, тобто встановлення правової бази;
облік платників податків, нарахування та обчислення податків та зборів і їх облік:
встановлення порядку і форм розрахунків з бюджетом.
Податкова робота базується на встановленні функцій і прав платників та податкової служби, відповідальності платників за своєчасність і правильність розрахунків із бюджетом.
Основою податкової роботи є законодавче регламентування встановлення та справляння податків. Податкові відносини в суспільстві можуть існувати і розвиватися тільки на базі прийняття і повного дотримання відповідних законів. Без наявності таких законів або в умовах їх нечіткої визначеності податкова робота втрачає орієнтири і всі питання оподаткування вирішуються виконавчою владою довільно.
Важливим елементом податкової роботи є облік платників податків, який створює передумови для здійснення контролю за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Порядок та форми розрахунків із бюджетом є безпосереднім змістом податкової роботи, вони визначають характер її ведення. Порядок розрахунків передбачає встановлення методики і суб'єкта обчислення та способів утримання податку, визначає, на кого покладається функція його сплати, хто контролює правильність і своєчасність сплати. Форми розрахунків показують, яким чином проводиться перерахування податків у бюджет.
Методика обчислення податків є головним елементом безпосередньої податкової роботи. Вона визначається законодавчими актами і конкретизується інструкціями. В цих документах установлюється алгоритм обчислення того чи іншого податку. Він може подаватися у вигляді словесного опису послідовності обчислення податку або у вигляді формул. І в першому, і в другому випадках методика повинна бути зрозумілою і спиратися на реальні джерела інформації. Якщо інформація для розрахунків відсутня або не існує надійних джерел її отримання, то якою б досконалою не була методика розрахунку податку, вона не прийнятна для практики податкової роботи. І взагалі, чим простіша методика, тим краще для організації податкової роботи. Надмірно ускладнені алгоритми обчислення податку є поживним ґрунтом як для звичайних помилок від недостатніх знань, так і для різноманітних зловживань.
Порядок обчислення податку подається в уніфікованих формах розрахунків і декларацій. Послідовність розміщення показників у цих формах така, щоб максимально наочно відобразити методику розрахунків.
Наступним елементом безпосередньої податкової роботи є форми розрахунків із бюджетом. Існують дві форми розрахунків:
• за фактичними даними;
• авансовими платежами з наступними перерахунками.
Вибір форм розрахунків є дуже важливим у податковій роботі. Обидві форми при певних умовах мають свої переваги та недоліки. Звичайно, надійнішими є розрахунки з фактичними даними. Таким надходженням в бюджет властиві висока стабільність та гарантованість. Повернення певної частини податку платникові може бути пов'язане тільки з помилковим обчисленням зайвої суми податку. Причому слід зазначити, що в окремих країнах світу суми переплат, внесених безпосередньо платником, йому не повертаються. Однак у тих випадках, коли обчислення фактичних розмірів об'єкта оподаткування можливе тільки за відносно великий період часу (квартал, або навіть рік), така форма розрахунків затримує платежі. Якщо цей податок посідає відчутне місце в податковій системі, то це ускладнює фінансування видатків бюджету, бо не забезпечуються своєчасні надходження доходів.
Податкова робота пов'язана також із заповненням і подаванням різноманітних документів. Уніфіковані форми цих документів додаються до інструкції по кожному виду податків.
Головною умовою оптимальної організації податкової роботи є суворе дотримання податковою службою і платниками податкового законодавства. Суспільство завжди страждає не стільки від недосконалості законів, скільки від недотримання законодавчих норм.
Економічна характеристика амортизації ОЗ та амортизаційних відрахувань
Амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання.
Розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.
Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
вартість гудвілу;
витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.
У процесі виробництва основні виробничі засоби зношуються фізично (матеріально) та економічно (морально). Розрізняють дві форми фізичного і морального зношення. Перша форма фізичного зношення виникає в процесі використання засобів праці, коли їх робочі органи внаслідок тертя втрачають свої якості, деформуються та руйнуються. Друга — пов’язана з недовикористанням засобів праці, коли під дією природних і часового факторів металеві вузли і механізми машин і знарядь іржавіють, а пластмасові частини і гума «старіють». Внаслідок фізичного зношення знижується продуктивність засобів праці і зрештою вони стають непридатними для використання.
Амортизація — це економічний процес , що кількісно відображає втрату основними засобами своєї вартості, яка амортизується, та її систематичний розподіл (перенесення) на заново створений продукт протягом строку їх корисного використання. При цьому під вартістю, що амортизується, розуміють первісну або переоцінену вартість основного засобу за вирахуванням його ліквідаційної вартості. Коли йдеться про те, що амортизація є важливим важелем управління процесом відтворення основних засобів, то мається на увазі, що вона залежно від вибраного методу нарахування амортизації, встановленого строку корисного використання основного засобу, а також способу використання амортизаційних відрахувань може неоднаково виконувати регулюючу і відтворю вальну функції. Остання в кінцевому рахунку зводиться до простого відтворення основного засобу через відшкодування його зносу і придбання нового екземпляра подібного роду. Регулююча функція амортизації проявляється через прискорення чи уповільнення темпів формування грошових потоків, що врешті решт впливає на темпи і пропорції відтворення основних засобів. Важливо при цьому пам’ятати, що характер формування вказаних грошових потоків залежить від вибраного методу нарахування амортизації.
Амортизація основних засобів (економічна амортизація) нараховується, згідно з П(С)БО 7, із застосуванням таких методів:
прямолінійного - величина норми амортизації залежить від встановленого строку корисного використання основного засобу і вибраного методу нарахування амортизації. Вартість, що амортизується, переноситься щорічно на заново створюваний продукт однаковими частками протягом усього строку корисного використання основного засобу;
методу зменшення залишкової вартості.
методу прискореного зменшення залишкової вартості.
кумулятивного методу.
виробничого методу - ним передбачається розрахунок місяч ної суми амортизації.
Амортизаційні відрахування - це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку, амортизаційні відрахування - це витрати підприємства, тому що їхню суму, нараховану на виробничі необоротні активи, включають у собівартість продукції, робіт, послуг. Водночас, у складі доходу від реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових ресурсів, призначених для відтворення зношених у процесі виробництва необоротних матеріальних і матеріальних активів.
Основними фондами в податковому обліку вважають матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв 'язку з фізичним або моральним зносом.
Для нарахування амортизаційних відрахувань згідно податкового обліку основні фонди поділяють на 16 груп:
Група 1 – земльні ділянки
Група 9 – інші основні засоби;
Група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом;
Група 10 - бібліотечні фонди, збереження Національного архівного фонду України;
Група 3 – будівлі, споруди, передавальні пристрої;
Група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи;
Група 4 – машини та обладнання;
Група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди;
Група 5 – транспортні засоби;
Група 13 – природні ресурси;
Група 6 - інструменти, прилади, інвентар, меблі;
Група 14 – інвентарна тара;
Група 7 – тварини;
Група 15 – предмети прокату;
Група 8 – багаторічні насадження;
Група 16 – довгострокові біологічні активи
Підприємства самостійно обирають метод амортизації, беручи при цьому до уваги очікуваний спосіб отримання економічних вигод від використання основного засобу, а також об’єктивні закономірності руху його споживної вартості.
Безнадійна заборгованість платників податку на прибуток підприємств.
Безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
г) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року;
д) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
е) заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією та ін.
При наявності сумнівної та безнадійної заборгованості фінансовий результат до оподаткування:
збільшується на:
суму витрат на формування резерву сумнівних боргів;
суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає критеріям безнадійної заборгованості встановленим ПК;
або зменшується на:
суму коригування (зменшення) резерву у бухгалтерському обліку.
Списання безнадійної заборгованості за рахунок сформованого резерву не враховується у податковому обліку.
Для списання безнадійної заборгованості, яка відповідає критеріям ПК, понад суму сформованого резерву коригувань немає.
Не є безнадійною для цілей ПК заборгованість:
контрагентів ,що визнані банкрутами або ліквідовані;
фізичної або юридичної особи, непогашена внаслідок недостатності майна такої особи;
непогашена внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно;
фізичних або юридичних осіб, що перебувають/зареєстровані у зоні АТО.
Для визнання заборгованості безнадійною треба вжити відповідних заходів, передбачених законодавством, якщо:
- заборгованість не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення справи про банкрутство – 300 мінімальних заробітних плат (зараз - 365 т. грн.);
- для фізичних осіб - 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати.
8. Тест. Коли товари вважаються вивезеними за межі митної території України:
а) сплачено мито;
б) укладено договір на вивезення товару;
в) вивезення засвідчене вантажно-митною декларацією.
Відповідь : в) вивезення засвідчене вантажно-митною декларацією.
9. Тест. Як визначити суму податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до Державного бюджету України:
а) позитивне значення суми, розрахованої, як різниця між сумою ПЗ звітного періоду та сумою ПК звітного періоду;
б) позитивне значення суми, розрахованої, як різниця між сумою ПЗ минулого періоду та сумою ПК звітного періоду;
в) від’ємне значення суми, розрахованої, як різниця між сумою ПЗ звітного періоду та сумою ПК звітного періоду.
Відповідь : а) позитивне значення суми, розрахованої, як різниця між сумою ПЗ звітного періоду та сумою ПК звітного періоду.
10. Задача. Підприємством «А» підготовлено продукції для реалізації на суму – 12500 тис.грн., зокрема частина продукції на суму 1500 тис.грн. відвантажена на експорт. Для виробництва експортної продукції підприємство імпортувало сировину, контрактна вартість якої становить 50000 Євро.
Витрати підприємства становили 4300 тис.грн. Визначити суму податків, що підлягають сплаті, якщо: ставка ВМ – 10%; митні збори – 2%, € = 11,0 грн.
Розв’язок:
МВ = 50 000 * 11 = 550 000 грн
ВМ = 550 000 * 0,1 = 55 000 грн
МЗ = 550 000 * 0,02 = 11 000 грн
ПДВ = (550 000 + 55 000 + 11 000) * 0,2 = 123 200 грн
ПДВ = ПЗ – ПК
ПЗ = (12 500 – 1 500 * 0) / 6 = 2 083,33 тис.грн
ПК = 4 300 / 6 + 123,2 = 839,87 тис.грн
ПДВ = 2 083,33 – 839,87 = 1 243,46 тис.грн
Відповідь: платник податку зобов’язаний сплатити до бюджету суму ПДВ, яка становить 1 243,46 тис.грн.
24.07.2020 12:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора