Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фінансова діяльність страхової організації
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ДИПЛОМНА РОБОТА
Фінансова діяльність страхової організації
ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................................3
ГЛАВА І. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РИНКУ.................................6
1.1. Основні завдання фінансової діяльності страхових організацій в умовах перехідної ринкової економіки...............6
1.2. Діяльність страховика в умовах ринкової економіки...............9
1.3. Стратегічне та оперативне фінансове планування страхової організації........................................................................11
1.4. Актуальні розрахунки в страховій організації..........................13
1.5. Фінансова стійкість страхової організації..................................16
ГЛАВА ІІ. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ...................................................................................27
2.1. Джерела формування прибутків...................................................27
2.2. Управління ризиками у фінансовій діяльності страхових організацій........................................................................................30
2.3. Аналіз грошових потоків страхової організації........................34
2.4. Показники оцінки фінансової діяльності страховика..............35
2.5. Страхові резерви страховика........................................................37
2.6. Платоспроможність страховика....................................................39
ГЛАВА ІІІ. АНАЛІЗ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ СТРАХОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАСК "ОРАНТА"...................................................................................41
3.1. Аналіз динаміки рівня ефективності страхової організації.....41
3.2. Аналіз пропорційності діяльності страхової організації.........54
Аналіз Інтенсифікації страхової організації...........................63
ВИСНОВКИ. ............................................ ........................................... ................69
ДОДАТКИ. ........................................... ........................................... ....................72
ЛІТЕРАТУРА. ........................................... ........................................... ..............83
В С Т У П
До 1988 року в Україні існувала державна монополія у сфері страхування, яка уособлювалася системою Держстраху.
Зародження і розвиток страхового ринку в Україні тісно пов'я зані з переходом країни на початку дев'яностих років до ринкової економіки. Для її обслуговування виникла потреба у створенні відпо відної до ринкової системи інфраструктури. Поряд із банками, біржа ми, торговельними корпораціями, інвестиційними компаніями та інши ми фінансовими закладами почали масово створюватися альтернативні Держстраху страхові комерційні формування. Починаючи з 1988 року на страховому ринку України виникли перші кооперативи, а з 1990 року - перші страхові компанії.
Більшість страхових компаній в початковому періоді функціону вала за принципом фінансових пірамід.
У 1995 році почався процес банкрутства та ліквідації багатьох страхових компаній. Була потреба посилення надійності страхового захисту ринкових суб'єктів господарювання. Новий етап страхового ринку в Україні розпочався після прийняття у 1996 році Закону "Про страхування", згідно з яким у країні розпочався процес упоряд кування, регламентації та державного нагляду за страховою діяль ністю. Законодавчо було визначено такі положення: загальні поняття страхування, об'єкти і суб'єкти страхових відносин, види обов'яз кового страхування, специфічні ознаки договору страхування, поря док і умови виплати страхових платежів і страхових відшкодувань, умови забезпечення платоспроможності страховиків, порядок формувань, страхових резервів, компетенцій і функції Комітету у справах наг ляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд) умови, ліцензування страхових компаній.
Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року №1573 "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" Укрстрахнагляд було ліквідовано, а його функції передано Міністерст ву фінансів України.
Станом на початок 2000 року на страховому ринку в Україні функціонувало 268 страхових компаній. Успішно функціонують лише 50 компаній. На їх частку припадає 82% зібраних премій, 95, 4% страхо вих виплат, 69, 9% уставного капіталу і 83, 4% резервних коштів. Провідне місце серед страхових компаній України за обсягом збору страхових платежів посідають Національна акціонерна страхова компа нія "Оранта" (м. Київ) та АКВ "Гарант" (м. Київ) За обсягом страхо вих виплат лідирують страхові компанії "ДАСК" (М. Дніпропетровськ) і "Оранта" (м. Київ)
Незважаючи на відносний динамізм розвитку страхового ринку в Україні, він все ж таки порівняно з країнами Європи має незначну пи тому вагу. За даними Ліги страхових організацій Європи, на нього припадає лише 0, 05% загального обсягу страхових послуг, які надають ся на нашому континенті. У цілому рівень розвитку вітчизняного стра хового ринку охоплює не більше 10% ризиків, що є в Україні, у той час як в розвинутих державах цей показник сягає 90-95%.
Особливістю вітчизняного страхового ринку є відсутність транс національних страхових компаній або їхніх філій. Українське законо давство не дає змоги їх створювати, що зумовлено захистом страхової системи від конкуренції з боку іноземних компаній і використання вільних коштів страховиків для інвестицій у власну економіку. В той же час іноземні страхові компанії активно проникають в Україну за перестрахувальними схемами і мають з цього немалі прибутки.
Особливістю сучасного страхового ринку України є те, що уже здійснена гармонізація видів страхування з прийнятими у світі тради ціями. Адаптовано 17 стандартних вимог, прийнятих у ЕП; проведена структуризація страхового ринку відбувається інтеграція України з Європейським страховим ринкам. Зокрема, Україна приєдналася до міжнародного страхування відповідальності автовласників у системі "Зелена картка". Відбувається входження України до Всесвітньої орга нізації торгівлі - Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС) бо страхові послуги за страхування торговельного товаропотоків посідає перше місце серед усіх видів фінансових послуг.
Отже, страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку національної економіки.
ГЛАВА 1. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ. ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОГО РИНКУ
1. 1. Основні завдання фінансової діяльності страхових органі зацій в умовах перехідної ринкової економіки.
Страхування виникло як засіб збереження матеріального благо получчя за настання випадкових непередбачуваних, а також передбачу ваних, але небажаних і таких яких не можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.
Страхування - це система економічних відносин між суб'єктами. Головними суб'єктами у страховій справі виступають страховик та страхувальник. За формою страхування розрізняють на “добровільне” і обов'язкове.”1 Стаття 6 Закону України "Про страхування" подає пере лік видів обов'язкового страхування. До обов'язкового страхування в нашій державі відносяться: медичне страхування, військовослужбов ців і військовозобов'язаних призваних на збори, осіб рядового, на чальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внут рішніх справ, медичних і фармацевтичних працівників під час виконан ня службових обов'язків, працівників митних органів, працівників прокуратури, народних депутатів, осіб державної контрольно-ревізій ної служби, працівників податкової інспекції, осіб державних орга нів у справах захисту прав споживачів, працівників пожежної охорони, осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, спортсменів вищих категорій, працівників державної лісової охорони, спе ціалістів ветеринарної медицини, суддів, донорів крові, від нещас них випадків на транспорті, членів екіпажу і аварійного персоналу, працівників замовника авіаційних робіт, ризикових процесів, відпо відальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насад жень, транспортних засобів, авіаційних суден.
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
У страховій справі застосовують кілька систем страхування та франшизи. У страхуванні майна найбільш поширеною є система страху вання за дійсною вартістю майна, що визначається як фактична на день підписання договору. Страхування за системою пропорційної від повідальності передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків, за системою першого ризику передбачає виплату відшкодування у розмірі збитків, але в межах страхової суми, за системою "дробо вої частини" передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показною вартістю, за системою відносної вартості.
Особиста участь страхувальника у покритті збитків виражається через франшизу. Франшиза - звільнення страховика від покриття збит ків передбачена підписаним страховим договором. Буває умовна та безумовна франшиза.
Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний, економічний, юридичний, соціальний, міжнародний.
Міжнародний аспект зводиться до усунення національних відмін ностей у законодавствах різних країн.
Страховий ринок в умовах ринкової економіки є часткою фінансо вого ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формується попит і пропозиція на нього. Основною функцією страхово го ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхо вого захисту суспільства.
За структурою страховий ринок розрізняють на інституціональну, територіальну, галузеву та організаційну. Інституційна структура передбачає розмножування приватної, публічної або комбінованої форми власностей. Вона може бути представлена акціонерними, корпо ративними, взаємними державними страховими компаніями. Страховий ринок в територіальному аспекті розділяють на місцевий, національ ний та світовий. За галузевою ознакою виділяють ринки особистого та майнового страхування.
Організаційна структура страхового ринку представляє страхове товариство або страхова компанія, асоціації, пули, об'єднання, то вариства взаємного страхування, страхові агенти, страхові брокери страхові посередники, перестрахувальні компанії (перестраховики) моторне (транспортне) страхове бюро, комітет у справах нагляду за страховою діяльністю. На страховий ринок впливають як і внутрішня структура страхового ринку так і зовнішнє середовище страхового рин ку яке складається з елементів, якими страховик може управляти (ринковий попит, конкуренція, ноу-хау, (інфраструктура) та з тих, на які він впливати не може (чисельність населення, його вікова та статева структура) Отже страховий ринок - це відкрита система здат на до розширення та звуження, залежна від економічної ситуації в країні і від активності страховика.
2. Діяльність страховика в умовах ринкової економіки.
Інвестиційна діяльність страховика завжди пов'язана з розміщенням та управлінням страховими резервами. Способи найкращого розміщення цих резервів являють собою інвестиційну стратегію страховика. Згід но з структурою інвестиційних інститутів та розмежуванням відпові дальності може виникнути, як мінімум, два різновиди страхування відповідальності:
1) страхування інвестора від помилкових дій інвестиційного консультанта та посередника;
2) страхування інвестиційного консультанта і брокера від влас них помилок і пов'язаних з цим претензій до них з боку інвестора та інших осіб.
Страхові компанії, беручи на себе зобов'язання за даним видом страхування, пропонують такі варіанти страхового покриття, тобто страхують:
1) річний доход інвестора на рівні, що забезпечується безризиковим вкладенням капіталу;
2) величина, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром диві денду і фактичним його розміром;
3)ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій, у розмірі номінальної вартості акцій або фактично сплачених сум;
4) втрачений прибуток у розмірі прибутку з безризикового вкла дення капіталу або фактичних виплат за попередній рік;
5)доход за 3-5 і більше років, поки фактично отриманий доход інвестора з цінних паперів не досягне 3-5-ти кратного безризикового доходу на власний капітал. Різні варіанти покриття передбачають різ ну міру відповідальності страховика і впливають на розмір страхової премії; яка визначається як добуток страхової суми на ставку про цента за даним видом ризику. Величина ставки процента залежить від: виду цінних паперів, номі нальної ціни їх, коригування на момент купівлі, фінансового стану елемента, обсягу перестрахування за даним видом ризику, розміру франшизи.
При страхуванні підприємницьких інвестицій складається угоду, за якою інвестор купує страховий поліс страховика, який не бере участі в даному інвестиційному проекті, такими видами страхування можуть бути: страхування будівництва; страхування поставок будівель них матеріалів під час будівництва; страхування кредитів, що йдуть на забезпечення інвестицій тощо.
Також є ризики, які не можуть бути охоплені страховими компа ніями і які пов'язані з нестабільністю всередині політичного життя краї ни, куди спрямовують інвестиції. “Ситуацію в країні, яку оцінює іно земний інвестор з погляду своїх інтересів називають інвестиційним кліматом”.1 інвестиційний клімат складається з багатьох факторів ри зику. Всі фактори ризику можна звести в три групи:
1) соціально-політична ситуація в країні та перспективи її розвитку;
2) внутрішньо-економічна ситуація та її перспективи;
З) зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.
1. 3. Стратегічне та оперативне фінансове планування
страхової організації.
Надзвичайно важливе місце в системі страхування займає плану вання роботи страхової організації. У нових умовах ринкової економі ки основою планування розвитку страхової організації є її стратегіч ний план, який колектив організації розробляє, виходячи із своїх контрольних завдань, а також з господарських зв'язків, які склалися. Процес планування включає в себе не тільки розробку, але й організа цію їх виконання. Стратегічне та оперативне фінансове планування - це свого роду закон життя кожної страхової організації.
При стратегічному фінансовому плануванні страхової організації складають прогноз розвитку на 3 або більше років, де визначені на перший рік поквартальне по видах страхування середні страхові суми окремих об'єктів страхування, середній розмір тарифів, вичислені середньострахові платежі і вичислено кількість зібраних страхових платежів, а також сума страхових виплат, максимальна відповідаль ність по окремому об'єкту страхування. Всі ці дані зводяться в таб лицю.
Стратегічне фінансове планування потребує оцінку платоспромож ності і ризиків страхової організації на кінець кожного календарного року і підходи до перестрахування (з розрахунком нормативного запасу платоспроможності і коефіцієнта платоспроможності, коефіцієнта ризику і коефіцієнта ймовірності дефіциту коштів страхової організації)
В стратегічному фінансовому плані на 3 і більше років поквар тально на перший рік, а дальше на кожний рік вказані:
- розмір своїх грошових коштів;
- кількість договорів (по особистому страхуванню - кількість застрахованих);
- сума страхових внесків;- сума страхових виплат;
- розмір створених технічних (математичних)резервів;
- витрати на проведення страхової діяльності, в тому числі комісійні винагороди агентам (брокерам) і за перестрахування;
- розмір очікуваного прибутку, в тому числі:
- розмір вільних резервів;
- чистий прибуток.
Базові дані для складання стратегічного фінансового плану зво дяться в окрему таблицю.
В окремій таблиці під назвою баланс доходів і витрат страхової організації (не менше чим на 3 роки) заносимо доходи (загальна сума страхових платежів, новий капітал, кредити, доходи від розміщення активів, продажа активів, інші доходи) і витрати (страхові виплати, страхові резерви, в тому числі технічні резерви, комісійні винагоро ди за розміщення страхових полісів, оренда і утримання будівель, транспорт і зв'язок, сервіс, розрахунки з банками, реклама, заро бітна плата, начислення на заробітну плату, податки, дивіденди, при дбання або оренда обладнання). В низу таблиці виводиться балансо вий показник.
Для повсякденного управління, регулювання з метою забезпечення безумовного виконання річного фінансового плану страхові організа ції здійснюють оперативне планування. Воно полягає в детальному пла нуванні роботи всіх підрозділів страхової організації, доведенні основних планових завдань до кожного страхового агента. Оперативні плани розробляються на місяць, декаду, добу, зміну. Основне завдан ня оперативного планування в тому, щоб забезпечити узгоджену, рит мічну роботу всіх підрозділів і працівників страхової організації.
4. Актуарні розрахунки в страховій організації.
Страхова діяльність страхових організацій, як і будь-який різ новид економічної діяльності, пов'язана з витратами. Визначення витрат, необхідних для страхування даного об'єкта називається актуальними розрахунками, за допомогою яких визначається частка участі кожного страхувальника в створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних ставок. Форма, за якою ведеться обрахунок витрат називаєть ся актуарною калькуляцією.
За допомогою актуарних калькуляцій визначають “собівартість послуги страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, су му та питому вагу витрат на ведення справи з обслуговуванням дого вору страхування.”1
За допомогою актуарних розрахунків досліджують та групують ризики, визначають математичну ймовірність настання страхового ви падку, математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення стра хової справи, математичне обґрунтування необхідних резервних фон дів страховика, дослідження норми дохідності капіталу при інвесту ванні, визначення залежності між величинами процентної ставки та брутто-ставки.
Актуарні розрахунки класифікують за видами страхування в майновому, особистому страхуванні, страхуванні відповідальності, за часом складання: планові та звітні, за ієрархією: для всієї країни (загальні) для регіону (зональні) для району (територіаль ні)
Для виконання зобов'язань страховика перед страхувальником за підписаним договором страхування використовують тарифну ставку.
Тарифна ставка - ціна страхового ризику та інших витрат. Сукупність тарифних ставок називається тарифом. Страхова премія (страховий внесок) має триаспектну форму прояву: математичну, юридичну, економічну. Страховий внесок у математичному смислі вира жається як середня величина, тобто як частка, що припадає на один поліс страхового портфеля від усіх зобов'язань страховика. Часто страхова премія встановлюється в певних відсотках від страхової су ми. Величина страхової премії залежить від ряду чинників і насампе ред від галузевих особливостей особистого та майнового страхування. У майновому страхуванні (Іб) страховий внесок може бути пред ставлений середньою величиною, що являє собою відношення між загаль ним очікуваним розміром платежів страхування (ЕП) за певний промі жок і загальним числом застрахованих об'єктів (п).
Для визначення страхового внеску за особистим страхуванням важ ливо передбачити ймовірність смерті чи ймовірність захворювання.
При визначенні страхових премій за майновим страхуванням слід враховувати вірогідність настання страхового випадку, частоту та складність ризику, коефіцієнт комунікації ризику, коефіцієнт збит ковості, збитковість страхової суми, норму збитковості, частоту збитків. Частота страхових подій це показник який характеризує кіль кість страхових подій у розрахунку на один об'єкт страхування.
Коефіцієнт акумуляції (накопичення) ризику показує середнє чис ло об'єктів, що постраждали від страхової події.
Коефіцієнт збитковості показує питому вагу виплаченого стра хового відшкодування в страховій сумі усіх об'єктів, що постраждали.
Збитковість страхової суми (ймовірність збитків)показує пи тому вагу виплаченого страховиком відшкодування збитків у страхо вій сумі усіх застрахованих об'єктів.
Середня страхова сума на один об'єкт (договір) страхування визначається як відношення загальної страхової суми всіх об'єктів страхування до кількості всіх об'єктів страхування.
Норма збитковості (коефіцієнт виплат)- відношення суми вип лаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових премій, виражена у відсотках. Частота збитків визначається множенням часто ти страхових подій на коефіцієнт кумуляції.
Страхові премії бувають наступних видів:
1) за своїм призначенням страхові внески набирають таких форм: ризикова премія, заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок, нетто-премія, достатній внесок, брутто-премія;
2) за характером ризиків розділяють на натуральні і постійні;
3) за формою сплати страхових внесків розділяють на одноразо ві, поточні, річні, розстрочені;
4) за часом сплати премії розділяють на авансові і попередні;
5) від відображення в балансі страховика розділяють на перехід ну, ефективну, результативну;
6) за величиною премії розділяють на необхідну, справедливу, конкурентну;
7) від способу нарахування премії розділяють на середні, ступе неві, індивідуальні. Виділяють ще основну премію та додаткову, а також перестрахувальну премію і цільмерівську (резервну) премію.
5. Фінансова стійкість страхової організації.
Проблемою номер один для будь-якої страхової організації в умовах ринкового середовища є проблема виживання та забезпечення неперервності розвитку. Ця проблема розв'язується різними організа ціями по-своєму, але в основі її лежить копітка й трудомістка робо та зі створення і реалізації конкретних переваг. Зміст і організа цію цієї роботи розкриває концепція стратегічного менеджменту. Суть цієї концепції полягає у відповіді на питання: "Як треба здійснюва ти управління страховиком в умовах динамічного, змінного і невизна ченого середовища?".
Відповідь на це питання включає не лише необхідність проведен ня аналізу й оцінки - середовище та прогнозування того, як воно змінюватиметься у часі, а й створення такої системи управління, яке б постійно підтримувало відповідність між середовищем, характером та результатами діяльності страхової організації. Ключовим елемен том цієї системи є підсистема управління фінансовою стійкістю стра хової організації.
Страхова організація діє на певному ринку (страховому) реалі зує певний товар (страхову послугу) з певними витратами, що зале жить від її потенціалу (науково-технічного, організаційного, еконо мічного). Характер діяльності страхової організації відповідатиме середовищу, коли страховик реалізуватиме потрібну даному ринку пос лугу і при цьому результат його діяльності відповідатиме сподіван ням керівництва. Цей стан забезпечується якісним і своєчасним вико нанням усіх управлінських функцій: прогнозування планування, органі зації, мотивації, координації і контролю, а також відповідним рів нем складових потенціалу: кваліфікації спеціалістів, матеріально-технічної бази, технології страхування тощо.
У разі порушення відповідності сподіваний результат не буде досягатися і, відповідно, страхова організація зазнаватиме збитків як матеріальних, так і у вигляді зниження довіри до неї.
Причини, що зумовлюють невідповідність, можуть бути різнома нітними, але всі вони поділяються на дві групи і поточні й страте гічні.
До поточних причин треба віднести всі ті, які впливають на зниження економічності страхової послуги та просування її на ринок (погана організація реклами, недостатнє використання потенціалу, зниження якості внаслідок організаційних проблем тощо)
До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досяг нення цілей страхової організацій: помилка у визначенні платоспро можного попиту, помилку у виборі рівня характеристик страхової послуги, помилкове обрання часу виходу страхової послуги на ринок тощо.
Поточні невідповідності усуваються засобами оперативного управ ління.
Стратегічна невідповідність може бути усунута за допомогою таких дій, як коригування або зміна, цілей страхової організації, здійснення диверсифікації, створення нових організаційних форм управління і т. д.
Чільне місце у системі антикризового управління страховиком належить широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Успішне застосування цих механізмів дає змогу ліквідувати наслідки кризи та прискорити темпи економічного розвитку.
Фінансова стабільність в умовах кризової ситуації включає ряд етапів:
І. Відновлення платоспроможності страховика за рахунок здійс нення низки невідкладних фінансових заходів і вияв причин, які ге нерують неплатоспроможність.
2. Відновлення фінансової стійкості до безпечного рівня та накреслення шляхів її зміцнення за рахунок використання тактичних механізмів фінансової стабілізації.
3. Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання.
Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову ста білізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу віднов лення і зміцнення рівня фінансової стійкості страхової організації запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінан сової стратегії на прискорення економічного зростання.
Розрізняють статичну і динамічну фінансову стійкість страхових організацій.
Першу ототожнюють зі спокоєм, пасивністю, другу - зі стабільним розвитком страховика.
На наш погляд, найвищою формою стійкості є стійкість спротив. Це стан рівноваги, який зберігається попри вплив зовнішніх і внутріш ніх факторів, що виводять страховика зі стану фінансової рівноваги.
Виділяють ще зовнішню, внутрішню та "успадковану" стійкість.
В умовах командно-адміністративної системи господарювання стра хові організації звикли до зовнішньої фінансової стійкості, тобто сталості фінансового середовища, що досягнута управлінням із зовні. Для ринкової економіки характерна внутрішня фінансова стійкість страховика, в основі якої лежить управління за принципом зворотного зв'язку, тобто активне реагування управління на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів.
"Успадкована" фінансова стійкість - результат наявності певного запасу міцності страховика, що захищає його від випадковостей і різ них змін дестабілізуючих факторів.
У загальному вигляді стратегічне управління фінансовою стійкістю являє собою діяльність, яка полягає у виборі сфери та образу дій щодо досягнення довгострокових цілей страхової організації в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюється. Стратегічне управління - ділянка діяльності вищого керівницт ва страхової організації, головним завданням якого є визначення напрямів і траєкторій розвитку страховика, поставка цілей, розпо діл ресурсів і всього того, що дає страховикові конкурентні переваги.
Розглянемо загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю страховика, яка дає уявлення про етапи, зміст робіт і логічну послідовність їх виконання. Особливостями цього про цесу є:
- складність і неможливість повного описання об'єкту аналізу, внаслідок чого переважають неструктуризовані завдання;
- наявність значної кількості частково керованих або некерова них змінних;
- критерії вирішення завдань, що чітко не встановлені й уточ нюються керівництвом у момент їх вирішення.
Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю страховика подана на рисунку.
Процес управління фінансовою стійкістю страховика
Ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгостроко вих і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою стій кістю страховика - оперативні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - тактичні цілі управління фінансовою стійкістю страхо вика.
Процес управління фінансовою стійкістю страховика є ключовим елементом стратегії управління фінансовою стійкістю страховика є етап діагностування й структуризація проблем, на якому здійснюється перетворення стратегічних цілей у систему довгостроко вих і короткострокових цілей, через які намагатимуться впливати на рівень ділової активності страховика. Тобто проводиться ланцюгова структуризація цілей: стратегічні цілі управління фінансовою стій кістю страховика - оперативні цілі управління фінансовою стійкістю страховика - тактичні цілі управління фінансовою стійкістю страхо вика.
Процес управління фінансовою стійкістю страховика грунтується на знаходженні та формуванні мети, яка подається як вирішення поточ них завдань і довгострокових планів забезпечення стійкості фінансо вого середовища страхової організації. Цілям притаманні такі якості, як підпорядкованість, розгорнутість, співвідносна важливість.
Ієрархія цілей стратегії управління фінансовою стійкістю стра хової організації подається зазвичай у вигляді "дерева цілей", тобто системи цілей.
Мета надає осмисленості будь-яким діям. Загальний ланцюг тут такий: мета - завдання - плани - завдання виконавцям - контроль за виконанням.
Отже, необхідність виділення цілей зумовлена: мета - вихідний момент будь-якої управлінської дії в системі управління фінансовою стійкістю страховика;
мета - основа побудови критеріїв оцінки рівнів фінансової
стійкості страховика;
мета - основа вияву фінансових проблем страховика і вироблен ня рішень щодо їх подолання.
Правильно сформульовані цілі управління фінансовою стійкістю страховика повинні задовольняти такі вимоги:
1) конкретність - означає, що при вивченні мети управління фінансовою стійкістю страховика необхідна точність відображення її змісту, обсягів і часу;
2) вимірність - означає, що мета управління фінансовою стій кістю страховика має бути представлена кількісно або яким-небудь іншим способом для оцінки ступеня її досягнення;
З) досягненість - означає, що цілі управління фінансовою стій кістю страховика мають бути реальними, не виходити за межі можливос тей виконавців;
4) узгодженість - означає, що цілі управління фінансовою стій кістю страховика слід розглядати не ізольовано, а у взаємозв'язку;
5) гнучкість - означає необхідність внесення коригувань відпо відно до змін, що відбуваються у фінансовому середовищі страховика.
Взаємозв'язок вимог - складне завдання, бо деякі з них супере чать одна одній (наприклад, конкретність суперечить гнучкості). Протиріччя можна усунути, якщо брати до уваги й аналізувати не лише первинні, а й вторинні фактори.
В умовах формування ринкового середовища перед вітчизняними страховиками стоїть проблема формування ефективної антикризової фі нансової політики. Тому в процесі формування стратегії управління фінансовою стійкістю страховика як стратегічна мета виступає пробле ма зміцнення фінансової стійкості страхової організації.
Пропонуємо таку структуру цілей стратегії управління фінансовою стійкістю страховика.
Вибір альтернативних стратегій управління фінансовою стійкістю страховика передбачає розгляд можливих варіантів, оцінку їх реаль ної ефективності і розробку на цій основі взаємопов'язаного комп лексу заходів. Слід наголосити, що при оцінці ефективності цих за ходів необхідно брати до уваги не лише локальний ефект, а й вплив прийнятих рішень на кінцеві результати.
Здійснювати економічний вибір - це обробити серію інформацій них повідомлень для прийняття рішень про дію, яка стане сигналом для інших одиниць під час прийняття рішень. Фундаментальною проб лемою прийняття рішень є невизначеність, яка має місце через недос коналу інформацію.
Інформація - ключовий елемент механізму управління фінансовою стійкістю, який формує систему уявлень, необхідних при прийняті рішення.
На цьому етапі дається узагальнююча оцінка впливу всіх факто рів зовнішнього та внутрішнього середовища, виявляються ситуації і стратегічні завдання, можливі (альтернативні) способи їх вирішення.
Супроводження реалізації програми управління дає змогу опера тивно оцінювати її виконання і при необхідності вносити відповідні корективи. Цей етап забезпечує зворотний зв'язок у процесі управ ління і є особливо важливим у зв'язку з виникненням відносно нових проблем, специфічних для перехідного етапу до ринку.
Однією з таких проблем є небезпека прийняття невдалого або малоефективного рішення через відсутність або низьку якість прогноз ної інформації про стан мікросередовища, мезосередовища, макросередовища та мегасередовища.
Друга проблема полягає у відтермінуванні або відмові від прий няття ефективних рішень у зв'язку з дефіцитом ресурсів.
Деякі проблеми, що супроводжують поточну діяльність страховика, перетворюються у стратегічні несподіванки. Це означає, що:
- проблема виникає несподівано;
- проблема ставить нові завдання;
- виникає неготовність прийняти оперативні контрзаходи. Найбільші поточні труднощі, викликані несподіванками, вини кають при синтезі усіх трьох факторів:
попередні стратегії та плани є неадекватними ситуації; завдання потребують оперативного оновлення; інформація, що вимагає засвоєння і вивчення, надходить потоком, що загрожує страховику інформаційними перевантаженнями.
За рідкісними винятками вітчизняні страховики не володіють і навіть не готують для себе формальних систем управління фінансо вою стійкістю в умовах стратегічних несподіванок.
З огляду на це вважаємо за доцільне формування у страхових організаціях систем управлінського контролю за фінансовою стійкіс тю, який є невід'ємною складовою частиною управління страховиком і являє собою процес перевірки виконання та реалізації усіх управлін ських рішень стосовно забезпечення належного рівня фінансової стій кості, а також попередження кризових ситуацій.
У процедурі внутрішнього контролю треба виділяти три основних етапи:
1). Побудова системи стандартів (нормативів) фінансової стій кості.
2). Зіставлення показників фінансової стійкості страховика з чинними стандартами (нормативами).
3). Підготовка необхідних рішень із поточного коригування цілей або стандартів (нормативів) фінансової стійкості страхової орга нізації.
Організація ефективної системи внутрішнього контролю за рівнем фінансової стійкості страхової організації має ґрунтуватися на побу дові системи моніторингу діяльності, тобто механізму здійснення постійного нагляду за найважливішими поточними результатами цієї діяльності в умовах динамічного середовища. Основною метою розробки системи моніторингу фінансової стійкості є своєчасний вияв відхилень фактичних показників від передбачуваних, а також причин, які викли кають ці відхилення, і розробка пропозицій щодо відповідного коригу вання окремих напрямів діяльності з метою її нормалізації і підвищен ня ефективності. Побудова системи моніторингу фінансової стійкості страховика має ґрунтуватися на використанні таких основних методичних принци пів:
- вибір для спостереження найважливіших напрямів діяльності
та цільових показників фінансової стійкості. Реалізація цього прин ципу спирається на раніше сформовані цільові стратегічні нормативи і найважливіші показники, які визначають пріоритетні напрями внут рішнього контролю;
- побудова системи інформативних (первинних) звітних показників;
- розробка системи узагальнюючих оціночних (аналітичних) показ ників.
У процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахун ку окремих оціночних показників із використанням первинної інфор маційної бази контролю;
- встановлення періодичності формування звітної бази даних (інформативних і оціночних показників).
Така періодичність визначається терміновістю реагування, тоб то своєчасністю здійснення внутрішнього контролю;
- встановлення розмірів відхилень фактичних показників від передбачуваних. Розміри відхилень слід розраховувати в абсолютних та відносних показниках, а також визначити критерій "критичних від хилень", який може бути диференційованим за періодами здійснення контролю;
- аналіз основних причин, які викликали відхилення фактичних показників від передбачених. У процесі такого аналізу в першу чергу слід виділити ті показники, за якими спостерігаються "критичні від хилення" від цільових нормативів і показників планів;
- визначення системи дій під час встановлення відхилень фак тичних результатів від передбачуваних. Принципова система дій полягає в трьох алгоритмах:
а) "Не втручатися" - ця форма реагування передбачається у тих випадках, коли розмір відхилень значно нижчий за встановлений кри тичний критерій;
б) "ліквідувати відхилення" - така система дій передбачає розробку заходів щодо забезпечення виконання нормативних або плано вих показників;
в) "змінити систему нормативних або планових показників" - та ка система дій застосовується у тих випадках, коли виконання вста новлених нормативних або планових показників нереальне;
- вияв резервів нормалізації діяльності й підвищення її ефек тивності.
Процес реалізації цього принципу пов'язаний із використанням алгоритму "ліквідувати відхилення";
- обґрунтування пропозицій щодо зміни окремих цільових норма тивів і показників.
Органі...
24.07.2020 12:07-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора