ТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ. Методичні вказівки з Інші. Робота № 531645

Перехід до торгівельного партнера Binance

ТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Кафедра політології

Інформація про роботу

Рік:

2024

Тип роботи:

Методичні вказівки

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” ІНСТИТУТ ГУМАНІТАРНИХ І СОЦІАЛЬНИХ НАУК КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА Плани і методичні вказівки до проведення семінарських занять для студентів денної форми навчання усіх спеціальностей Національного університету “Львівська політехніка” ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ № п/п Назва теми (семінарського заняття) Кількість годин 1 СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ. ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМ І ЗАХОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 2 2 ДОКУМЕНТАЛЬНА ТА ІНСТИТУЦІЙНА БАЗА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 2 3 СТАН ДОБРОБУТУ В СВІТІ: КРИТЕРІЇ ПОРІВНЯННЯ 2 4 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН СТАБІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ 2 5 СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ОСНОВНИХ СВІТОВИХ І МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 2 6 РОЛЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ФОРМУВАННІ ПОСТКОМУНІСТИЧНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 2 7 РИНОК ПРАЦІ І ЗАЙНЯТІСТЬ. БІДНІСТЬ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ 2 8 РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ І СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ 2 Тема 1. СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ. ФІНАНСУВАННЯ ПРОГРАМ І ЗАХОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ План: Сутність та зміст соціальної політики. Поняття соціального захисту. Характеристика та типи інструментів соціальної політики. Умови вибору та успішної реалізації інструментів соціальної політики. Джерела та методи фінансування соціальної політики. Вибір методів фінансування соціальної політики. Реферати: 1. Соціальна сфера як особливий об'єкт соціальної політики. 2. Суб'єкти соціальної політики. Література: Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Ганслі Теренс М. – К.: Основи, 1996. – 237 с. Гончарова С. Соціальна політика: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Гончарова С., Отенко І. – Х., 2003. – 198 с. Іванова О. Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти / Іванова О. Л. – К.: Академія, 2003. – 107 с. Костецький В. Розвиток соціальної сфери в Україні // Костецький В. Соціальна політика та соціальна робота. – 1996. – №1. – С. 56-58. Основи демократії. – К.: Вид-во "Ай-Бі", 2004. – 668 с. Основи соціального менеджменту. Теоретичні положення та прикладні механізми: Навч. посіб. [для студ. та викл. екон. спец. вищ. і серед.-спеціал. навч. закл.] / Уклад.: М. Папієв, Т. Кирян, Б. Андрушків [та ін.]; за заг. ред. Б. Андрушківа. – Тернопіль: Терно-граф, 2007. – 1024 с. Скуратівський В. Соціальна політика / Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. – К.: УАДУ, 1997. – 360 с. Скуратівський В. Основи соціальної політики: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Скуратівський В., Палій О. – К.: МАУП, 2002. – 200 с. Спікер П. Соціальна політика: теорії та підходи / Спікер П. – К.: Фелікс, 2000. – 400 с. Шевчук П. І. Соціальна політика: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Шевчук Петро Іванович. – 2-ге вид. – Львів: Світ, 2005. – 400 с. Шевчук П. І. Соціальна політика та соціальна безпека людини / Шевчук Петро Іванович. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – 178 с. Ягодка І. Соціальна інфраструктура і політика / Ягодка І. – К., 2000. – 107 с. Методичні вказівки: У першому питанні вивчається сутність, принципи, функції, риси, мета, цілі та завдання соціальної політики. Характеризуються проблеми, які розв'язує соціальна політика, виділяються і розглядаються її об'єкти та суб'єкти. Варто зазначити, що на сьогоднішній день мета соціальної політики полягає у розв'язанні суперечностей суспільного, соціального та політичного розвитку, що гальмують процес формування соціально орієнтованої економіки, становлення середнього класу, соціальної мобільності, утвердження дієвих механізмів соціального життєзабезпечення людини як основного суб'єкта соціального розвитку [2; 3; 4; 5, с. 543-547; 6, с. 386-436, 450-453, 654-656; 7, с. 5-8; 10, с. 6-23]. При розгляді другого питання семінару необхідно розкрити зміст соціального захисту, його мету, функції, а також напрямки, форми і складові соціального захисту. Важливо розглянути ґенезу української моделі соціального захисту [3, с.9-12, с. 85-97; 6, с. 436-448; 8, с. 91-94; 10, с. 106-120]. Вивчення третього питання варто розпочати із характеристики класифікації інструментів соціальної політики, яку запропонував Теренс Генслі. Потрібно підкреслити, що головним суб'єктом-координатором соціальної політики держави є її виконавчий інститут – уряд, який володіє найважливішими державними інструментами реалізації соціальної політики. Такими інструментами є: оподаткування, фінансові трансферти, право і правові титули, спеціальні стягнення, інформація, консультації та ін. [6, с. 597-602; 7; 8; 10, с. 23-26]. Варто зазначити, що сьогодні маємо наступні інструменти СП держави, які повністю підконтрольні державі: соціальне забезпечення і соціальне страхування. Водночас, перехід до демократії означає формування інститутів громадянського суспільства, які до певної міри перебирають на себе, принаймні частково, певні повноваження держави. До завдань громадянського суспільства входить і певний контроль над державними інституціями, вплив на них з метою вибору курсу дій і саморегулювання суспільних процесів. Все це стосується і регулювання соціальних відносин, а отже і соціальної політики. За таких умов починає формуватися новий соціальний інститут – соціальна робота, який є якісно новим для українського суспільства. Він виступає як інструмент регулювання соціальних процесів з боку громадянського суспільства і водночас стає важливим інструментом соціальної політики демократичної держави. Хоча, на відміну від попередніх інструментів: соціального забезпечення і соціального страхування, його основним гравцем і організатором, провідною силою виступає вже не держава, а власне структури громадянського суспільства, зокрема громадські організації. Розглядаючи четверте питання, варто наголосити, що проблема вибору інструментів політики та критеріїв, які визначатимуть цей вибір, є предметом аналізу соціальної політики. Також слід охарактеризувати основні критерії вибору інструментів або альтернатив соціальної політики як: дієвість та технічна раціональність; економічна ефективність; політична раціональність; адміністративна раціональність; справедливість. Розглянути територіальні, культурні, ціннісні, політичні та економічні передумови формувати соціальної політики [6, с. 597-602; 10, с. 26-28]. Розгляд наступного питання стосується аналізу внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування програм соціальної політики в Україні. Характеризуються основні методи фінансування соціальної політики: оподаткування, винагороди, приватна благодійність, страхування, гранти, субвенції, субсидії та ін., а також розглядаються фінансово-економічні чинники, що обумовлюють вибір методів фінансування соціальної політики [6, 602-605; 7, с. 148-153; 10, с. 236-263]. На семінарі пропонується розглянути два реферати. У першому рефераті потрібно охарактеризувати основні об'єкти соціальної політики: окремі особи, групи або спільноти, які потребують певної соціальної підтримки чи захисту, а також соціально-трудову сферу, що відображає рівень соціального розвитку [6, с. 436-448; 7, с. 49-65; 10, с. 17-18]. У другому рефераті доцільно визначити суб'єкти соціальної політики: людину, державу, політичні партії, громадські організації, а також вказати на шляхи оптимізації діяльності суб'єктів соціальної політики [7, с. 9-21; 10, с. 19-23]. Тема 2. ДОКУМЕНТАЛЬНА ТА ІНСТИТУЦІЙНА БАЗА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ План: Класифікація нормативно-правових актів. Групи документів, що визначають державну соціальну політику та її реалізацію. Підходи до класифікації інститутів, які забезпечують формування та реалізацію соціальної політики. Організаційні рівні інститутів. Інституційна база соціальної політики в Україні. Реферати: Роль недержавних інституцій у формуванні та реалізації соціальної політики в Україні. Взаємодія органів місцевої виконавчої влади і місцевого самоврядування при реалізації соціальної державної політики в межах територіальних одиниць. Література: Гарасимів Т. Принципи права соціального забезпечення / Т. Гарасимів. – Львів: Відродження, 2002. Головатий М. Ф. Трансформації нової соціальної політики в сучасній Україні: концептуальні засади / М. Ф. Головатий // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2002. – №1. – С. 20-24. Головко-Гавришева О. Правове регулювання соціальної політики у Європейському Союзі: теоретичні аспекти: Моногр. / О. Головко-Гавришева. – Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – 218 с. Гончарова С. Соціальна політика: Навч.посібн. / С. Гончарова, І. Отенко. – Х., 2003. – 198 с. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. Іванова О. Л. Передумови формування соціальної політики в Україні / О. Іванова // Соціальна робота в Україні: перші кроки [під ред. В. Полтавця]. – К.: КМ Академія, 2000. – С. 87-111. Іванова О. Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти / О. Л. Іванова. – К.: Академія, 2003. – 107 с. Конституція України від 28.06.1997 р. Конвенції та рекомендації, прийняті МОП (1965-1999). – Женева: МБП, 1999. – Т. 2. – 1231 с. Моргай С. Європейська соціальна хартія як інструмент забезпечення соціальних прав людини / С. Моргай // Соціальна політика і соціальна робота. – 1998. – №3. – С. 3-8. Основи правознавства: Навч. посібн. / [Головко М., Лінецький С., Пастухов В., Пеньківський В.] – К.: Четверта хвиля, 1998. – 300 с. Семигіна Т. В. Словник із соціальної політики / Т. В. Семигіна. – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2005. – 253 с. Семигіна Т. Соціальна політика у глобальному вимірі / Т. В. Семигіна. – К.: Пульсари, 2003. Скуратівський В. Основи соціальної політики: Навч. посібн. / Скуратівський В., Палій О. – К.: МАУП, 2002. – 200 с. Соціальна політика. Словник: поняття, категорії, терміни / В. С. Бліхар, М. А. Бучин, М. П. Гетьманчук [та ін.]. – 2-ге вид., доповн. – Львів: 2009. Социальная политика: Учебн. / [Под общ. ред Н. А. Волгина]. – М.: Экзамен, 2002. – 736 с. Спікер П. Соціальна політика: теми та підходи / П. Спікер; пер. з англ. – К.: Фенікс, 2000. — 400 с. Шевчук П. І. Соціальна політика / П. І. Шевчук. – Львів: Світ, 2003. – 400 с. Шевчук П. І. Соціальна політика: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П. І. Шевчук. – 2-ге вид. – Львів: Світ, 2005. – 400 с. Шевчук П. І. Соціальна політика та соціальна безпека людини: Навч. посібн. / П. І. Шевчук. – Львів: Вид-во ЛРІДУ УАДУ, 2003. – 178 с. Ягодка А. Г. Соціальна інфраструктура і політика / А. Г. Ягодка. – К., 2002. Верховна Рада України: Законодавство України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi Міністерство соціальної політики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/index Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ Міністерство охорони здоров'я України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ Методичні вказівки: Вивчаючи тему, варто наголосити, що документальна база є важливим елементом формування і реалізації державної політики, у тому числі і соціальної. Характеристика правової бази соціальної політики передбачає аналіз системи правових актів, які регулюють соціальні відносини, та визначення їх дієвості. У першому питанні семінарського заняття увагу необхідно приділити класифікації усіх нормативно-правових актів. Зокрема, розглянути класифікацію нормативно-правових актів за такими критеріями: за юридичною силою (закони, підзаконні акти); за суб’єктом ухвалення (на прикладі України – акти глави держави, акти законодавчого органу, акти уряду, акти інших органів виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування тощо); за сферою дії (загальнообов’язкові, спеціальні, локальні); за рівнем загальності правових норм (загальні, конкретизаційні); за часом дії (визначено-строкові, невизначено-строкові) [11, с. 28-29; 7, с. 39-40]. При висвітленні першого питання доцільно розглянути параметри, які визначають чинність нормативно-правових актів, тобто їх фактичний вплив на суспільні відносини [7, с. 40]. Друге питання семінарського заняття передбачає аналіз основних нормативно-правових актів, які формують правову базу соціальної політики та її реалізацію. Необхідно охарактеризувати групи документів, які визначають державну соціальну політику в Україні: Конституцію, декларації, хартії, конвенції, міжнародні та міжурядові угоди, акти законодавчого органу, уряду, інших органів виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування тощо [7, с. 40-43; 3; 8; 10]. При вивченні третього питання, варто наголосити, що у світі існує ціла мережа соціальних інституцій, мета яких – створення умов та механізмів для задоволення потреб різних соціальних груп та вирішення соціальних проблем громадян. Доцільно виділити основні підходи до класифікації інститутів, які забезпечують формування та реалізацію соціальної політики [18, с. 170-172]. Варто відзначити, що діяльність інституцій відбувається на різних організаційних рівнях [7, с. 44-45]. Зокрема необхідно охарактеризувати діяльність інституцій наступних організаційних рівнів: 1) рівень визначення політики та її планування (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів; місцеві органи влади); 2) рівень забезпечення реалізації політики у певній галузі, сфері (міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом); 3) рівень реалізації політики щодо певної проблеми або групи населення (Державна служба зайнятості тощо); 4) рівень, на якому функціонують служби, що працюють безпосередньо з клієнтами (центри соціальних служб, територіальні центри обслуговування пенсіонерів тощо); 5) рівень функціонування служб, що вирішують проблеми як індивідуальні вимоги. Варто відзначити, що мережу інститутів, які забезпечують формування та реалізацію соціальної політики можна згрупувати і за відомчою ознакою (Міністерство соціальної політики; Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти, науки, молоді та спорту; Пенсійний фонд, місцеві держадміністрації тощо) [7, с. 45-46]. Розкриваючи зміст четвертого питання, необхідно охарактеризувати та висвітлити особливості функціонування та напрямки діяльності основних інститутів держави, які забезпечують формування та реалізацію соціальної політики. Зокрема, це – Верховна Рада України: Міністерство соціальної політики України; Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; Міністерство охорони здоров'я України; Пенсійний фонд України; Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України; Державна інспекція України з питань праці; органи місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування тощо [7, с. 45-46; 18, с. 172-187; 22; 23; 24; 25]. Значну увагу при висвітленні четвертого питання семінарського заняття, необхідно зосередити на аналізі діяльності і функціонування недержавних інститутів, які впливають на формування і реалізацію соціальної політики в державі: органів систем соціального партнерства, недержавних організацій; різноманітних фондів [18, с. 187-191]. При підготовці першого реферату, необхідно зазначити, що крім державних органів, до реалізації соціальної політики в Україні причетні й інститути недержавної інфраструктури: недержавні організації; різноманітні фонди; органи систем соціального партнерства [18, с. 187-191]. Необхідно охарактеризувати найбільш впливові недержавні інституції в Україні; проаналізувати особливості їх функціонування, специфіку діяльності, механізми впливу на реалізацію соціальної політики в державі. Рекомендовано використовувати матеріали ЗМІ та інтернет-джерела. Тема другого реферату передбачає висвітлення ролі органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в реалізації соціальної політики в межах територіальних одиниць [18, с. 179-187]. Значну увагу варто приділити особливостям співпраці та взаємодії зазначених інститутів; наголосити на необхідності скоординованості роботи при розмежуванні функцій. Тема 3. СТАН ДОБРОБУТУ В СВІТІ: КРИТЕРІЇ ПОРІВНЯННЯ План: Об'єктивні критерії розвитку соціальної сфери країни (ВВП, ПРЛ, ПФП). Концепція людського розвитку: сутність, зміст, складові. Методика вимірювання Індексу людського розвитку (ІЛР). Стан людського розвитку в Україні. Шляхи підвищення рівня людського розвитку. Реферати: Основні причини погіршення стану та зниження рівня людського розвитку в Україні. Регіональні аспекти людського розвитку (на прикладі України). Література: Балтачеєва Н. А. Теорія та практика формування і реалізації стратегії людського розвитку / Балтачеєва Н. А. – Донецьк: ДонНУ, 2010. – 433 с. Баришніков В. Людський розвиток як сутність державної стратегії соціально-економічної політики / В. Баришніков. – К.: [ІПК ДСЗУ], 2010. – 121 с. Білобров Д. Сталий людський розвиток: напрямки реалізації в Україні. – К.: Знання України, 2002. – 36 с. Власюк О. Рівень життя населення України: сучасний стан і тенденції [Електронний ресурс] / О. Власюк. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/book/Vasyuk_mon/06-3.pdf Власюк О. С. Індекс людського розвитку: досвід України / О. С. Власюк, С. І. Пирожков. – К.: ПРООН, 1995. – 84 с. Гончарова С. Соціальна політика: Навч. посібн. / С. Гончарова, І. Отенко. – Х., 2003. – 198 с. Дікон Б. Глобальна соціальна політика: міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Б. Дікон, М. Халс, П. Стабс; [пер. з англ. А. Олійник, В. Триліс, В. Паламарчук]. – К.: Основи, 1999. – 346 с. Звіт з людського розвитку в Україні за 2008 рік. – К.: [Б. в.], 2008. – 122 с. Індекс людського розвитку: Офіційний веб-сайт. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://hdr.undp.org/ Концепція сталого розвитку України. – К., 1997. – 17 с. Людський розвиток в Україні: інноваційний вимір / [За ред. Е. М. Лібанової]. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень, 2008. – 316 с. Людський розвиток регіонів України / [За ред. Е. М. Лібанової]. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень, 2007. – 328 с. Политический атлас современности: Опыт многомерного статистического анализа политических систем современных государств / За ред. А. Ю. Мельвиля. – М., 2007. – 258 с. Ревенко А. Чому Україна опинилася на 78-му місці у світовому індексі людського розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dt.ua/2000/2050/51317 Скуратівський В. Основи соціальної політики: Навч. посібн. / В. Скуратівський, О. Палій. – К.: МАУП, 2002. – 200 с. Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. – К.: Студцентр: НІКА-Центр, 1998. – 203 с. Соціальна політика. Словник: поняття, категорії, терміни / М. А. Бучин, М. П. Гетьманчук, І. П. Карий [та ін.]. – Л.,2008 . – 274 с. Стрижак О. О. Людський розвиток: Конспект лекц. / О. О. Стрижак. – Х.: Вид-во ХНЕУ, 2010. – 124 с. Україна в 2005-2009 рр.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Моногр. / Нац. ін-т стратег. дослідж.; [за заг. ред. Ю. Г. Рубана]. – К.: НІСД, 2009. – 656 с. Шевчук П. Про концепцію переходу України до сталого розвитку. Проблеми сталого розвитку України / В. Шевчук. – К.: БМТ, 1998. – 230 с. Шевчук П. І. Соціальна політика: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П. І. Шевчук. – [2-ге вид.]. – Львів: Світ, 2005. – 400 с. Human Development Report 2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2009_En_Complete.pdf. Методичні вказівки: Вивчення теми варто розпочати із розгляду проблеми виведення об'єктивного критерію оцінки стану розвитку соціальної сфери країни. Слід довести, що показник економічного зростання (внутрішнього валового продукту (ВВП) та фактичного прогресу (ПФП) не є універсальними показниками, які можуть об'єктивно відображати досягнення у суспільному прогресі та задоволенні потреб людини, враховуючи показники здоров'я, особистої свободи індивіда, рівень культурного розвитку тощо. У першому питанні потрібно наголосити, що порівняти умови суспільного життя людей в різних країнах, а також віднайти шляхи для їх покращення можна за допомогою показника людського розвитку (ПРЛ), який конкретизується через Індекс людського розвитку (ІЛР). Останній дослідники вважають відносно об’єктивним показником, адже він щорічно поновлюється, а основою для його розрахунку є реальні, офіційні статистичні показники. Окрім цього ІЛР дає змогу порівняти країни і рангувати їх у вигляді зведеної таблиці, яка наочно засвідчує рівень соціального розвитку країн світу. Водночас слід звернути увагу, що при його складанні не беруться до уваги політичні, історичні, культурні параметри розвитку країни, які часто мають не менше значення, аніж соціо-економічні. Окрім цього та частина даних, яка надається національними статистичними організаціями, не завжди достовірна, оскільки окремі уряди свідомо «прикрашають» реальний стан справ у своїх країнах [2, с. 8-25; 7, с. 52-56; 17, с. 44, 102-103; 18, с. 30-33; 22]. У другому питанні необхідно визначити суть концепції людського розвитку, яка передбачає розширення можливостей людей поліпшити свій добробут, зміцнити здоров'я, набути певної професійної кваліфікації, збагатити себе духовно і почувати себе у безпеці. Увагу варто акцентувати на аналізі основних складових показника людського розвитку, умов його формування та напрямків. Потрібно зазначити, що людський розвиток мусить бути «сталим», тобто передбачає раціональне використання усіх можливих ресурсів як для задоволення потреб теперішнього, так і майбутніх поколінь. Вимірювання людського розвитку здійснюється через використання Індексу людського розвитку (ІЛР) для кожної країни, який є інструментом універсальних порівнянь, авторитетним в академічній та політичній спільнотах. ІЛР розраховується на основі трьох показників: очікуваної тривалості життя людинипри народженні; стану освіти та грамотності населення; рівня життя та добробуту населення (ВВП на душу населення) тощо. Таким чином, саме людина, її можливості та потреби є об’єктом дослідження проблем розвитку, а значення ІЛР має метою показувати рівень добробуту населення в країні, а також існуючі в ній можливості для реалізації життєвих потреб та пріоритетів [5, с. 25-82; 9; 13, с. 27-30; 15, с. 111-112; 17, с. 102-103, 191-192, 122; 18, с. 52-61; 21, с. 86-95; 22]. Розглядаючи третє питання, потрібно проаналізувати особливості людського розвитку в Україні впродовж останніх років, на який впливають суттєвий спад виробництва, скорочення тривалості життя, а також високий рівень освіти та письменності дорослого населення. Варто розглянути регіональні індекси людського розвитку та їх складові, вказати на причини їх розбіжності. Під час розгляду цього питання слід наголосити, що для підвищення національного ІЛР необхідні позитивні зрушення у сферах політичної стабільності, економічного розвитку, соціального захисту населення, становлення дієвого місцевого самоврядування, розвитку освіти, культури, охорони здоров'я, збереження навколишнього середовища, етнонаціональної та міграційної політики тощо. Для України пріоритетною повинна стали концепція сталого людського розвитку, що базується на узгодженості людського, економічного та екологічного розвитку з метою творення умов для забезпечення достойного життєвого рівня населення, розвитку трудового потенціалу, формування середнього класу, недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів, проведення пенсійної реформи, надання адресної підтримки незахищеним верствам населення, всебічного розвитку освіти, культури, поліпшення охорони здоров’я населення тощо [3, с. 21-32; 4; 5, с. 53-83; 8; 10-11; 14; 17, с. 237-238; 18, с. 61-107; 19-20; 21, с. 95-100]. У першому рефераті потрібно вказати на те, що порівняння ІЛР України з аналогічним показником інших країн світу висвітлює тенденцію до суттєвого зниження цього показника для України через падіння рівня її ВВП, скорочення тривалості життя тощо. Слід врахувати, що у перші роки після включення України у розрахунки ІЛР, вона була віднесена ПР ООН до групи країн з «високим» рівнем людського розвитку. Втім згодом її показники і місце у світовому рейтингу значно погіршилися і Україна потрапила до групи країн із «середнім» рівнем людського розвитку, а її місце за рейтингом знизилось у порівнянні з початковим майже вдвічі [3, с. 21-32; 4; 9-11; 12, с. 105-233; 14; 18, с. 61-107; 19; 20, с. 23-27; 21, с. 94-98]. При написанні другого реферату варто зазначити, що існують значні регіональні розбіжності в показниках ІЛР, які слід враховувати при формуванні регіональної політики, зокрема заходів, спрямованих на запобігання непередбаченої міграції населення, подальшої дестабілізації ринку праці і диференціації рівнів економічного розвитку регіонів [1, с. 230-241; 2-4; 5, с. 53-83; 8; 10-11; 12, с. 233-282; 20, с. 23-27; 21, с. 95-98]. Тема 4. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН СТАБІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ План: Історичні аспекти розвитку та сучасний стан світової соціальної політики. Типи соціальних держав за Г. Еспінг-Андерсеном. Характеристика моделей соціальної політики Напрямки розвитку соціальної політики європейських країн. Основні тенденції та пріоритети розвитку України в сфері соціальної політики. Реферати: Зміна концепції соціального захисту на межі ХІХ-ХХ століть. Система соціального захисту у Франції. Література: Балтачеєва Н. А. Теорія та практика формування і реалізації соціальної політики в Україні: Моногр. /Н. А. Балтачеєва. – Донецьк: ДонНУ, 2010. – 432 с. Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Т. Ганслі. – К.: Основи, 1996. – 237 с. Герасимчук З. В. Політика розвитку проблемних регіонів: методологічні засади формування та реалізації: Моногр. / З. В. Герасимчук, В. Л. Галущак. – Луцьк: Надстир'я, 2006. – 245 с. Головко-Гавришева О. Правове регулювання соціальної політики у Європейському Союзі: теоретичні аспекти: Моногр. / Оксана Головко-Гавришева. – Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. – 218 с. Гриненко А. М. Соціальна політика. Навч. посібн. / А. М. Гриненко. – К.: Вид-во КНЕУ, 2004. – 309 с. Дікон Б. Глобальна соціальна політика / Б. Дікон, М. Халс, П. Стабс. – К.: Основи, 1999. – 346 с. Європейський вибір. Концептуальні засади економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України. 2002 рік // Урядовий кур'єр. – 2002. – 4 червня. – №100. Єлагін В. П. Соціальна політика: теоретико-методологічні та концептуальні підходи: Підручн. / В. П. Єлагін. – Х.: Магістр, 2010. – 399 с. Життлер А. Б. Організація соціального забезпечення у Франції / А. Б. Життлер. – К.: ІДУС при КМ України, 1995. – 100 с. Звонар В. П. Міжсекторне партнерство як механізм реалізації регіональної соціальної політики: концепція для України /В. П. Звонар. – Луцьк: Волинський нац. ун-т ім. Л. Українки, 2009. – 290 с. Лебедева Л. Ф. США: государство и социальное обеспечение. Механизм регулирования / Л. Ф. Лебедева. – М.: Наука, 2000. – 143 с. Корецька С. О. Соціальна політика України: теорія, методологія, механізми реалізації: Моногр. / С. О. Корецька. – Донецьк: Юго-Восток, 2009. – 443 с. Об'єднання громадян, благодійництво та соціальний захист в Україні (вибране законодавство) / Укл.: О. І. Сушинський, Г. Г. Мисаковець. П. І. Шевчук. – Львів: Ліга-Прес, 2000. – 288 с. Салига С. Я. Теоретичні основи фінансового забезпечення соціальної сфери / С. Я. Салига, В. М. Гельман, Л. І. Крилов. – Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2010. – 51 c. Семигіна Т.В. Соціальна політика у глобальному вимірі / Тетяна Семигіна. – К.: Пульсари, 2003. – 251 с. Система соціального захисту в Словенії. – К.: ІДУС при КМ України, 1995. – 32 с. Сіленко А. О. Соціальна держава: територія перемін: Моногр. – Одеса, 2000. – 278 c. Сіленко А. О. Генезис і сутність американської держави загального добробуту / А. Сіленко // Людина і політика. – 2000. – №2. – С. 65–72. Скуратівський В. Соціальна політика / В. Скуратівський, О. Палій, Е. Лібанова. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 360 с. Скуратівський В. Основи соціальної політики: Навч. посібн. / В. Скуратівський, О. Палій. – К.: МАУП, 2002. – 200 с. Соціальна політика. Словник: поняття, категорії, терміни / В. С. Бліхар, М. А. Бучин, М. П. Гетьманчук [та ін.]. – Львів, 2009. – 210 с. Соціальна політика Європейського Союзу. Перспективи та шляхи запровадження в Україні. – Донецьк, 2006. – 105 с. Четверікова Л. О. Формування соціальної держави в контексті процесів глобалізації / Л. О. Четверікова // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку: Зб. наук. праць. – Львів, 2005. – Вип. 16. – С. 83–87. Шевчук П. І. Соціальна політика / П. І. Шевчук. – Львів: Світ, 2003. – 400 с. Шевчук П. І. Соціальна політика та соціальна безпека людини: Навч. посібн. / П. І. Шевчук. – Львів: Вид-во ЛРІДУ УАДУ, 2003. – 178 с. Шевчук П. І. Європейська соціальна політика: економічні та правові аспекти / Петро Шевчук, Оксана Головко-Гавришева. – Львів: Ліга-Прес, 2010. – 221 с. Методичні вказівки: Принципи соціальної політики формувались протягом тривалих історичних періодів, що супроводжувалися зміною самих засад суспільних парадигм. Під час розгляду першого питання потрібно простежити складний шлях розвитку соціальної політики: від перших гуманних проявів людського співчуття до тих людей, хто потребував соціального захисту (програми "останньої надії"), прийняття перших бідняцьких законів (1349 і 1601рр. Англія) до сучасних високоефективних і розгалужених систем соціального захисту за умов соціально орієнтованої ринкової економіки та зростання ролі держави при цьому. Також у даному питанні необхідно розглянути внесок у розвиток світової соціальної політики окремих відомих діячів (О. Бісмарк, М. Вебер, В. Зомбарт, Г. Шпенглер, А. Шептицький, Л. Ерхард та ін.) [20, с. 94-99; 24, с. 268-272; 25, с. 140-152]. Розгляд другого питання варто розпочати із того, що незважаючи на спільні риси у формуванні держави соціального добробуту західного зразка, кожна країна долала власний шлях, формуючи суспільні інститути забезпечення загального добробуту залежно від власних національних особливостей

Методичні вказівки Інші

horuktaras

24.07.2020 13:07-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись