Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Контрольна робота № 1
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Іінститут економіки і менеджменту
Факультет:
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Кафедра:
Зовнішньоекономічної та митної діяльності
Інформація про роботу
Рік:
2020
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Міжнародні транспортні перевезення
Група:
МЕ
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра зовнішньоекономічної та митної діяльності
Контрольна робота
з дисципліни «Міжнародні транспортні перевезення»
Варіант 4
ЗМІСТ
ВСТУП..........................................................................................................3
1. Вимоги до маркування............................................................................4
2. Види основних комерційних операцій на транспорті..........................6
3. Оцінка витрат на транспортні операції..................................................8
ВИСНОВОК................................................................................................10
Список використаної літератури...............................................................11
ВСТУП
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства тісно пов'язана з транспортним забезпеченням, яке являється одною з важливих складових процесу організації доставки товарів від місця їх виготовлення до місця споживання. По суті воно ідентичне товарообігу, яке базується на концепції логістики. Разом з тим транспортне забезпечення доцільно розглядати як самостійний аспект системи товарообігу, що має свою специфіку.
Під транспортним забезпеченням розуміють сукупність елементів, які знаходяться в тісній взаємодії і складають єдину транспортну систему, що об'єднує операції, пов'язані з виробництвом і обігом продукції.
Продукцією транспорту являється безпосередньо сам процес переміщення товарів від виробника до споживача. В цьому й полягає суть транспортних послуг. Вони — основна пов'язуюча ланка між продавцем і покупцем.
Метою виконання даної контрольної роботи є закріплення, поглиблення й систематизація набутих теоретичних знань, а також глибше вивчення навчального матеріалу.
Транспорт грає важливу роль в розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Його нормальне функціонування забезпечує виконання зобов'язань сторонами по купівлі-продажу, комерційний ефект зовнішньоторгової угоди. Порушення транспортного процесу часто веде до матеріальних втрат експортера й імпортера, робить вітчизняні товари не конкурентоздатними.
Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності являється об'єктивно необхідним. Часто власнику вантажу важко орієнтуватися в транспортній обстановці, яка вимагає професійних знань законодавства окремих країн, міжнародних конвенцій (угод), техніко-експлуатаційних характеристик транспортних засобів, пунктів перевантаження і перевалки вантажів, умов їх роботи, ринку посередницьких послуг та ін.
1. Вимоги до маркування.
Маркування (помаркування) — це процес наношення (нанесення) на виріб марковання. Нанесення тексту, умовних позначень та малюнків на паковання та (чи) продукцію. У процесі наноситься комплекс відомостей різного характеру щодо продукції, процесу чи послуги у вигляді тексту, окремих графічних, кольорових символів (умовних позначень) та їхніх комбінацій. Воно наноситься, залежно від конкретних умов, безпосередньо на виріб, упаковку (тару), ярлик, етикетку чи в супровідну документацію.
Законодавство України надає наступне визначення: «маркування – слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва торгової марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до таких харчових продуктів».
Маркування вантажів — товаросупроводжувальна інформація, що містить реквізити імпортера, номер контракту, номер трансу, вантажогабаритні характеристики місць, номер місця і кількість місць у партії і трансі. Маркування вантажів є вказівкою транспортним фірмам щодо поводження з вантажем і за необхідності попередженням про небезпеки, пов’язані з вантажем.
Маркування вантажів виконують з метою індивідуалізації окремих партій вантажів, попередження їхніх втрат протягом усього циклу доставки до споживача, а також полегшення виконання вантажних робіт.
Написи або умовні знаки, прийняті при маркуванні, наносять фарбою через трафарет. Маркування повинно бути зроблено контрастно і міцно, але при цьому не псувати вантаж.
Якщо не можна маркувати вантажне місце (наприклад, зв'язка пруткового металу), то до нього прикріплюють бірку, на яку наносять відповідні позначення. Розмір ярликів і бірок повинен бути 150 см2. Застосування картонних бірок не допускається.
Однорідні вантажі, що відрізняються по сортності, маркуються бірками або ярликами різних кольорів, форм, матеріалів або введенням відмітних знаків.
Всі позначення, що входять у маркування вантажу, повинні точно відповідати вантажним документам (дорученню, накладній, коносаменту).
Маркування вантажів буває: товарне, відправницьке, транспортне і спеціальне.
Для імпортних вантажів передбачаються певні вимоги до маркування, а на вантажні місця з небезпечними вантажами наносять знаки небезпеки.
Товарне маркування вказує: найменування виробника товару, його адресу, заводську марку, сорт, порядковий номер місця в партії. Товарне маркування наносить виробник товару.
Відправницьке маркування містить такі дані: у чисельнику номер місця і знак відправника; у знаменнику число місць у партії; найменування відправника і одержувача; пункти відправлення і призначення із вказівкою пунктів перевалки. Відправницьке маркування наносить відправник вантажу. Він відповідає за правильність маркування. Підготовлений у такий спосіб і зданий на транспорт «товар» переходить у категорію «вантаж».
Знаки відправника наносять у тому випадку, коли різні вантажі пред'являються до перевезення в однаковій тарі або упаковці, наприклад, різні сорти і види тканин в однакових стосах.
Транспортне маркування наносить порт відправлення після того, як вантаж буде прийнятий і перевірені наявність і правильність нанесення відправницького маркування. Транспортне маркування наноситься у вигляді дробу через косу рису, де в чисельнику вказують порядковий номер, за яким дана партія записана в книгу (комірну) складу, а в знаменнику - число місць у даній партії.
Спеціальне маркування вантажу роблять у тому випадку, коли вантаж вимагає особливої уваги при перевантаженні або перевезенні. Нанесення такого маркування входить в обов'язки виготовлювача товару або відправника вантажу.
На вантажне місце може бути таке наступне спеціальне маркування:
Обережно, скло - Handle with care, fragle.
Гаками не брати - Use no hooks.
Верх. Не кантувати - Top. Do not turn over.
Боїться нагрівання (тепла) - Protect from heat.
Місце стропування - Sling here.
Боїться вогкості - Keep dry.
Центр ваги - Centre of gravity.
Відкривати тут - Open here.
Герметична тара - Hermetically sealed.
На верх не ставити - Not oversto wed.
Не кидати - Not to drop.
НЕТТО - Weight net.
БРУТТО - Weight gross.
Місце № - Place №.
Для вказівки способів обходження з вантажем на вантажні місця наносять маніпуляційні знаки.
Маркування лісових вантажів повинно гарантувати відповідність розмірів і якості лісоматеріалів певного призначення всім вимогам, установленим для них стандартом.
Круглі лісоматеріали, які враховуються поштучно повною мірою, підлягають обов'язковому маркуванню кожного вантажного місця (рис. 1.3.).
При поштучному маркуванні ділових лісоматеріалів застосовують такі позначення (рис. 1.4):
для вказівки сортів - 1 (I), 2 (II), 3 (III), 4 (IV).
для вказівки призначення лісоматеріалів застосовують буквені знаки:
ДО - для вироблення деревної маси і целюлози; Л - для лущення і стругання; СК і З - для використання в круглому виді.
При пакетному відвантаженні пиломатеріалів і заготівель до кожного пакета прикріплюють бірку, на якій зазначається номер пакета, виготовлювач, найменування продукції (сорт, порода, розміри), кількість (м3) і номер стандарту.
2. Види основних комерційних операцій на транспорті
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства тісно пов'язана з транспортним забезпеченням, яке являється одною з важливих складових процесу організації доставки товарів від місця їх виготовлення до місця споживання. По суті воно ідентичне товарообігу, яке базується на концепції логістики. Разом з тим транспортне забезпечення доцільно розглядати як самостійний аспект системи товарообігу, що має свою специфіку.
Під транспортним забезпеченням розуміють сукупність елементів, які знаходяться в тісній взаємодії і складають єдину транспортну систему, що об'єднує операції, пов'язані з виробництвом і обігом продукції.
Транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) — це система, яка складається із сукупності технічних та технологічних елементів, економічних, комерційно-правових, організаційних впливів, різних методів управління транспортними операціями у сфері обігу і споживання виробництва, обігу і споживання продукції, товарів, які перевозяться між сторонами.
Продукцією транспорту є безпосередньо сам процес переміщення товарів від виробника до споживача. В цьому й полягає суть транспортних послуг. Вони – основна ланка, що зв'язує продавця та покупця.
Операції міжнародного перевезення вантажу
1.Основні:
перевезення по території країни-експортера;
перевезення по транзитній чи морській ділянці;
перевезення по території країни-імпортера.
2. Супутні:
розвантаження з одних видів транспорту і навантаження на інші в проміжних пунктах;
тимчасове складування в проміжних пунктах;
переоформлення в проміжних пунктах;
виконання митних вимого та формальностей тощо.
Вантажі, що перевозяться, поділяються на генеральні, масові, та особливо режимні.
До генеральних належать різні штучні вантажі (в упаковці чи без неї). За розмірами вони поділяються на звичайні, довгомірні (понад 3 м) і негабаритні. За масою - легкі й важкі (з масою понад 5 тонн на одну вантажну одиницю).
До масових належать вантажі, що являють собою певну структурну масу яка перевозиться у великій кількості без упаковки. До них належать наливні (нафта і нафтопродукти, гази, тваринні й рослинні жири, спирти та ін.), навальні (руда, концентрати, добрива та ін.), насипні (зерно, цукор-сирець та ін.) і лісні.
До особливо режимних належать вантажі, які зберігають і перевозять при дотриманні спеціальних правил (небезпечні вантажі, ті, що швидко псуються та ін.) [2]. Правовою основою, яка регулює взаємовідносини вантажовласника і перевізника при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів є Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, а також нормативні і законодавчі документи з окремих видів транспорту: Кодекс торговельного мореплавання, Повітряний кодекс, Статути залізничного, автомобільного, річкового транспорту, інструкції, положення відомчою характеру, прейскуранти з тарифних ставок. Умови роботи іноземних транспортних засобів на території України регламентується міжнародними угодами і конвенціями, учасницею яких є Україна. Діяльність перевізників на території СНД регулюється двосторонніми угодами[3]. Транспортні умови договору визначають взаємовідносини сторін контрагентів у процесі перевезення вантажів. Транспортні умови визначаються у договорі купівлі-продажу у вигляді спеціального розділу, у якому передбачаються порядок перевезення вантажів, умови і терміни навантаження і розвантаження, порядок розрахунку і оплати провізних платежів, проформа чартеру, форма коносаменту та інших видів транспортних документів. У деяких випадках транспорті умови зазначаються в декількох розділах контракту. Зміст транспортних умов у кожному конкретному випадку залежить від виду транспорту, характеру товару, виду операції (експорт, імпорт), дії міжнародних угод, конвенцій, звичаїв. Обсяг і розподіл транспортних операцій в основному визначаються базисними умовами поставки.
Розглянемо зміст окремих транспортних операцій при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Ці операції визначаються характером міжнародних перевезень і класифікуються в залежності від ряду ознак:
предмету транспортних операцій (поділяються на вантажні та пасажирські);
виду транспорту (водяний, повітряний, наземний і змішаний);
виду товару (з генеральним вантажем, масовим, наливним, газоподібним);
періодичності (регулярні й нерегулярні); порядку проходження кордону (перевантажувальні й не-перевантажувальні перевезення);
транспортно-технологічної системи (контейнерні, паромні, ліхтерні, ролкерні та ін.);
виду сполучення (пряме, поступовими перевезенням).
В часовому розрізі виділяють три групи транспортних операцій:
що передують зовнішньоторговій угоді;
що з'являються в процесі її реалізації;
операції після завершення угоди.
До першої відносяться такі дії, як планування зовнішньоторгових перевезень, аналіз кон'юнктури ринку транспортних послуг, тарифів та умов перевезення товарів, визначення транспортного фактору в ціні товару, транспортні й базисні умови поставки в контракті купівлі-продажу.
Друга група операцій складається з таких дій, як підготовка товару до транспортування, укладення договору перевезення, оформлення відповідних транспортних і товаросупроводжуючих документів, страхування вантажу й оформлення страхового поліса, підготовка й оформлення вантажної митної декларації з урахуванням товарної номенклатури (ТН) ЗЕД, розрахунок з перевізниками, оформлення митних формальностей, прикордонних, санітарних, ветеринарних операцій, оформлення необхідних документів та ін.
До третьої групи відносяться операції, пов'язані з вирішенням суперечок між одержувачем вантажу й покупцем, якщо такі мають місце, пред'явлення претензій до стягнень, вирішення їх в установленому порядку.
Транспортні операції можуть здійснюватися в різних місцях: в пунктах відправлення, по шляху просування вантажу, в пунктах перевалки, на прикордонних пунктах і в одержувача товару. Вони можуть проходити як в середині країни, так і за кордоном.
3. Оцінка витрат на транспортні операції.
Перевезення вантажів - одна з важливих ланок національної економіки держави. На відміну від виробничих галузей транспорт не створює продукту, але продовжує процес виробництва у сфері послуг, тому що без нього неможливе кінцеве доведення продукції до споживачів.
При визначенні транспортних тарифів за базу береться собівартість перевезення вантажів, до складу якої входить вартість засобів виробництва, які використовуються у процесі перевезення, заробітна плата працівників та інші витрати. Собівартість перевезення залежить від розмірів вантажного потоку, його складу, напряму руху, відстані перевезення, виду транспорту та ін.
Процес перевезення вантажів складається з трьох етапів: початкового, рухомого та кінцевого. З урахуванням типовості початкового та кінцевого етапів виокремлюють витрати на здійснення початково-кінцевих та рухомих операцій. До початково-кінцевих належать витрати на утримування рухомого складу на стоянках, на його підготовку та завантаження, на різні маневрові роботи, тобто на всі роботи, не пов'язані з рухом і відстанню перевезень. Рухомі операції передбачають витрати на утримування рухомого складу на шляху пересування вантажу.
Будь-яке підприємство, у тому числі й транспортне, для розширення обсягів діяльності, оновлення обладнання, удосконалення технологічних процесів, стимулювання праці повинно отримувати прибуток. Тому до транспортних тарифів включається також прибуток. Рівень прибутковості залежить від виду транспорту, типу перевезення вантажів, виду вантажів тощо. Оскільки транспорт є фондомісткою галуззю, прибутковість планується до собівартості в розмірах, що дають змогу розширювати обсяги діяльності й створювати заохочувальні фонди.
Найбільший обсяг перевезень завдяки мобільності здійснює автомобільний транспорт. Для нього характерні висока маневреність і швидкість перевезень вантажів.
Порівняно із залізничним та іншими видами транспорту собівартість перевезення вантажів автомобільним транспортом найвища. Це пояснюється тим, що він має невелику вантажопідйомність і значні експлуатаційні витрати, особливо пов'язані із заробітною платою.
Принципи визначення тарифів автомобільного транспорту такі самі, що й для інших видів. Вони встановлюються на рівні, що забезпечує відшкодування собівартості перевезень і отримання прибутку, який можна буде використати для розвитку автотранспортного підприємства і стимулювання праці. На собівартість перевезення вантажів автомобільним транспортом впливає багато чинників:
• кліматичні умови;
• вид вантажу;
• характер вантажопотоку;
• тип рухомого складу;
• стан шляхів;
• ціни на пальне та мастила;
• норми витрат пального різними видами автомобілів;
• витрати на ремонт автомобілів та запасних частин;
• заробітна плата водіїв і обслуговуючого персоналу;
• розвантажувальні та експлуатаційні витрати.
Діючі тарифи автомобільного транспорту умовно поділяються на відрядні та погодинні.
Відрядні тарифи. Встановлюються на послуги перевезення залежно від обсягів вантажів на відповідну відстань. Це найпоширеніший вид тарифів, який застосовується тоді, коли можна чітко визначити масу вантажу і відстань перевезення.
Вантажі, що підлягають перевезенню, поділяються на чотири класи залежно від завантаженості транспортного засобу. До 1-го класу належать вантажі, що дають змогу завантажити автомобіль на 100 % (зернові, баштанні, цукор, сіль, картопля, тканини тощо), до 2-го - на 71-99 % (молоко та молочні вироби, м'ясо в тушах тощо), до 3-го - на 51-70 % (кондитерські вироби, тютюн, одяг, іграшки тощо), до 4-го класу - на 50 %. За основу беруться вантажі 1-го класу, а для інших застосовуються надбавки. Крім класу вантажів ураховуються ступінь завантаженості транспортного засобу і відстань перевезення.
Погодинні тарифи. Застосовуються тоді, коли неможливо точно визначити відстань перевезення вантажу або вантаж перевозиться на відстань до 5 км; вантаж потрібно завезти щонайменше у п'ять пунктів і його маса невелика; вантажопідйомність автомобілів не перевищує 1 т. Найчастіше ці тарифи застосовуються на підприємствах роздрібної торгівлі, масового харчування, побутового обслуговування, де вантажі перевозяться до великої кількості пунктів продажу товарів невеликими партіями, а також при внутрішньозаводських, внутрішньосховищних перевезеннях без виїзду за межі підприємства (заводу).
Погодинний тариф встановлюється за кожну годину роботи автотранспортного засобу й залежно від його вантажопідйомності. Однак ці тарифи мають недолік: замовник не зацікавлений збільшувати відстань перевезення вантажів, автомобіль використовується не завжди ефективно, багато простоїв; водії автотранспортного підприємства також не зацікавлені в роботі автомобіля, що також призводить до простоїв.
Відрядні та погодинні тарифи є базовими для розрахунку витрат на перевезення вантажів. Залежно від різних умов перевезення встановлюються надбавки або знижки. Надбавки до тарифів додаються при перевезенні вантажів у спеціалізованому рухомому складі (автофургони, лісовози, рефрижератори, самоскиди тощо). У цьому разі збільшуються витрати на перевезення, а отже, тариф. Знижки застосовуються тоді, коли завантажується автомобіль, що рухається у зворотному напрямку порожнім, або коли зниження тарифів стимулюється державою (доплата з боку державних органів при перевезенні окремих видів товарів) чи регулюється державними органами (наприклад, знижені тарифи при перевезенні врожаю).
У розрахунку загальних витрат на перевезення вантажів необхідно враховувати додаткову оплату немеханізованих вантажних робіт і оплату експедиційного обслуговування (приймання та здавання вантажу, оформлення транспортних документів, супроводження вантажів тощо). Як правило, ці роботи виконують водії, які водночас є експедиторами.
ВИСНОВОК
Міжнародні транспортні перевезення, тобто перевезення, що здійснюється між двома чи більшою кількістю держав, є важливим видом зовнішньоекономічної діяльності. Товар не може бути доставлений з однієї країни до іншої без використання транспортних засобів; при цьому, природно, вартість товару зростає.
Транспорт є головним засобом зв'язку між експортером та імпортером. Своєчасна доставка вантажу в кінцевий пункт призначення у доброму стані є метою транспортування. Завдання транспортування:
• - перевезення за безпечним маршрутом;
• - якісне сервісне обслуговування;
• - мінімальні витрати.
Особливістю міжнародних перевезень є те, що при відправленні вантажу, як правило, керуються законодавством країни відправлення, а при його видачі в кінцевому пункті - законом країни призначення.
Тому, при необхідності відправлення вантажу за кордон, доцільно насамперед встановити тісні контакти з транспортними підприємствами і організаціями, які займаються міжнародними перевезеннями. При цьому важливо вибрати вид транспорту, яким ви хотіли б відправити вантаж за кордон. Тут треба мати на увазі, що в сучасному світі функціонує шість видів транспорту: морський, залізничний, автомобільний, річний, повітряний і трубопровідний. Види транспорту поділяються на водяний (морський, річний), наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний) і повітряний. Кожен з них мас свою специфіку.
Умови перевезень регулюють спеціальні нормативно-правові акти залежно від здійснення перевезень певним видом транспорту. Наприклад, залізничні перевезення регулює Статут залізниць України, морські - Кодекс торговельного мореплавства України, повітряні - Повітряний кодекс України.
Транспортні операції починають та завершують виконання зовнішньо-торгівельної угоди. Їх зміст визначається особливостями вантажу, видом транспортного засобу, періодичністю поставки, митними процедурами тощо. Ці операції враховуються на всіх етапах реалізації зовнішньоторговельної угоди.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Методичні вказівки до виконання розрахункової роботи з курсу “Міжнародні транспортні перевезення” для студентів спец. 6.030601 «Менеджмент» денної форми навчання / Укл. Мельник О.Г., Григор’єв О.Ю., Мукан О.В., Ноджак Л.С., Тодощук А.В. – Львів, 2015. – 31с.
Міжнародні транспортні перевезення [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://bankstatey.com/index.php?newsid=4243
Міжнародні перевезення : навч. посіб. / М. Ф. Дмитриченко, І. А. Вікович, І. Л. Самсін, Р. В. Зінько ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. транспорт. ун-т, Нац. ун-т "Львів. політехніка". – Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. – 308 с.
Босак А.О., Григор’єв О.Ю., Скибінський О.С., Тодощук А.В. Митне обслуговування транспортних перевезень: Навчальний посібник – Львів: «Новий світ – 2000», 2009. – 476с.
Князь С.В. Міжнародні фінанси: навч.посібник / С.В.Князь, Н.Г.Геор-гіаді, О.В.Князь, К.О.Дзюбіна, О.Ю.Григор’єв, В.В.Лакіза; за заг.ред. О.Є.Кузьміна. - Львів: В-цтво Львівської політехніки, 2013. – 364с.
Кузьмін О.Є. Економічна діагностика: навч.посіб. / О.Є.Кузьмін, О.Г.Мельник. – К.: Знання, 2012. – 318с.
11.12.2020 22:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора