Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Формування сучасної моделі менеджменту в Україні
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
КУРСОВА РОБОТА
«Формування сучасної моделі менеджменту в Україні»
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРАЇНІ
Зародження і розвиток менеджменту як науки……………………………5
Розвиток вітчизняної науки управління……………………………………6
Особливості сучасної вітчизняної моделі менеджменту………………..11
РОЗДІЛ ІІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРАЇНІ
2.1. Перспективи розвитку менеджменту в Україні…………………………..14
2.2. Сучасні проблеми українського менеджменту……………………………21
2.3. Напрямки подолання проблем та шляхи вдосконалення сучасної моделі менеджменту в Україні…………………………………………………………26
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….…32
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Так історично склалося, що Україна відстала у своєму економічному розвитку від «ринкових» країн світу. Наші невдачі в проведенні економічних реформ пов’язані з невизначеністю стратегії кардинальної перебудови суспільства (включаючи політичне, соціальне й моральне середовище). У стратегічному менеджменті виникає об’єктивна необхідність. Щоб не допускати грубих помилок надалі, нам необхідно навчитися знаходити оптимальні рішення в умовах недостатньої стабільності й невизначеності соціально-економічного життя, характерного для сьогоднішньої України.
В умовах становлення ринкової економіки в нашій країні особливого значення набувають питання управління підприємством. Українська модель сучасного менеджменту знаходиться в стадії формування. Для більшості компаній розвиток такого бачення сучасного менеджменту є зіставлення конгломерат з різних зарубіжних методів на базі збережених старих адміністративно – бюрократичних систем. Сучасні методи управління культурою організації, що відпрацьовуються в комерційних фірмах, постійно знаходять своє застосування в некомерційних організаціях. Тому розвиток сучасного менеджменту в Україні носить собою безперервний пошук все більш нових способів зробити свою компанію більш конкурентоспроможною на світовому ринку управління.
Питанням з вивчення формування механізму менеджменту приділяється сьогодні значна увага. В економічно розвинених країнах уміле використання менеджменту привело до збільшення активності продуктивних сил, їх можливостей, підвищення продуктивності праці. Створюються нові робочі місця, удосконалюються знаряддя праці, формуються принципово нові підходи до виробничих процесів. Залучення досягнень науки і техніки, використання нано-технологій виводить країни до числа найбільш економічно та технологічно розвинених. В країнах, де значна увага приділяється створенню багато чисельних шкіл бізнесу та менеджменту, успішно розвивається управлінська інфраструктура. Це дає можливість до раціонального використання робочої сили суспільства.
Питанням досліджень обраного напрямку прісвячено наукові праці А. Л. Гапоненко, А. М. Орлова, В. В. Ільїна, Боба Нільсона, В. Г. Федоренко. В області осмислення проблем українського менеджменту і його організаційної культури достатньо продуктивно працюють українські вчені: Б. П. Будзан, Ф. І. Хміль, Г. В. Щокін, Г. А. Дмитренко, О. Є. Кузьмін, В. Г. Герасимчук, Г. О. Коваленко, М. В. Туленков, Г. Л. Хаєт й інші.
Мета дослідження. Проаналізувати та описати формування сучасної моделі менеджменту в Україні.
Об’єктом дослідження виступає сучасна модель менеджменту в Україні.
Предмет дослідження. Дослідити особливості формування та розвитку сучасної моделі менеджменту в Україні.
Завдання:
Проаналізувати зародження і розвиток менеджменту як науки.
Охарактеризувати розвиток вітчизняної науки управління.
Дослідити особливості сучасної вітчизняної моделі менеджменту.
Обгрунтувати перспективи розвитку менеджменту в Україні.
Описати сучасні проблеми українського менеджменту.
Визначити напрямки подолання проблем та шляхи вдосконалення сучасної моделі менеджменту в Україні.
Методи дослідження. В ході написання роботи нами застосовувалися такі методи: система загально-наукових, філософсьнких і спеціальнних політологнічних методів, а саме: системний, структурнно-функціональний, історичнинй, порівняльнний, діалектичнний та ін. методи.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу всіх його основних елементів, двох розділів та підрозділів до них, загальних висновків та списку використаної літератури.
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРАЇНІ
Зародження і розвиток менеджменту як науки
Оскільки на управлінську думку впливають різні науки, отже, еволюція менеджменту саме й складається з використання наукових досягнень в різних областях знань для вирішення глобальної проблеми: як отримати бажані результати на основі узгоджених дій багатьох людей. Розвиток менеджменту як науки не є ланцюгом послідовних кроків уперед. Швидше його можна охарактеризувати як розвиток паралельно послідовних підходів до управління, які в чомусь збігалися, а в чомусь відрізнялися. Цей паралельно послідовний розвиток наукових досліджень пояснюється тим, що вони були спрямовані як на дослідження суб'єктів управління (людини, груп людей), так і об'єктів управління (техніки, людей) [4, с. 239].
Практика управління дуже давня. На глиняних табличках, датованих III тис. до н.е., знайдено відомості про комерційні угоди та закони стародавніх держав. Це чіткий доказ існування практики управління.
На шляху свого становлення та вдосконалення управлінська праця пройшла декілька етапів, або як їх називають управлінськими революціями.
Перша управлінська революція відбулася в стародавньому Шумері.
Друга - відноситься до 1760 р. до н.е. і пов'язується з діяльністю царя Хаммурапі, який видав Кодекс законів управління державою для регулювання суспільних відносин між різними соціальними групами населення.
Третя революція відбулася за часів управління Навуходоносора II (682 - 605 р.р. до н.е.). Вона була спрямована на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю у сфері виробництва і будівництва.
Четверта - датується XVII - XVIII ст. н.е. і пов'язана із зародженням капіталістичних відносин у світі.
П'ята управлінська революція мала місце в кінці XIX - на початку XX ст. ЇЇ часто називають бюрократичною, не дивлячись на велике значення революційних перетворень. Розвиток менеджменту - це в основному еволюційний процес. Він характеризується безперервністю і відображає зміни, які відбуваються в суспільстві, економіці, всій системі соціально - економічних відносин [8, с. 20 - 21].
Сьогодні історичні процеси менеджменту структурують за етапами розвитку управлінської думки, виділяючи школи, які йдуть одна за іншою в часі і доповнюють одна одну новим розумінням суті управління.
Сучасна система поглядів на управління сформувалася під впливом змін у світовому суспільному та економічному розвитку. У другій половині XX ст. країни-лідери вступили у постіндустріальну епоху, що було зумовлено прискоренням науково-технічного прогресу і концентрацією наукового і виробничого потенціалу. З'явились нові можливості для зростання бізнесу, особливо в галузях, що орієнтувалися на задоволення безпосередніх потреб людей. Середовище господарювання ускладнилося, стало динамічнішим унаслідок появи значної кількості малих і середніх фірм, що працювали у вузьких ринкових нішах. Істотного значення в цих умовах набули такі характеристики бізнесу, як гнучкість, динамічність, адаптивність. Виникла потреба в нових методах управління, які б враховували сучасні реалії.
Розвиток ᅠ вітчизняної ᅠ науки ᅠ управління
Початок ᅠ формування ᅠ української ᅠ практики ᅠ управління ᅠ відносять ᅠ до ᅠ часів ᅠ Київської ᅠ Русі. ᅠ Спершу ᅠ уявлення ᅠ про ᅠ управління ᅠ існувало ᅠ на ᅠ рівні ᅠ практики, ᅠ а ᅠ з ᅠ часом ᅠ - ᅠ мистецтва, ᅠ тобто ᅠ сформульованих ᅠ правил ᅠ гос подарювання ᅠ та ᅠ управління ᅠ державою, ᅠ зафіксованих ᅠ у ᅠ літописах ᅠ та ᅠ кодексах. ᅠ Однією ᅠ з ᅠ перших ᅠ визначних ᅠ літописних ᅠ пам'яток, ᅠ у ᅠ якій ᅠ зафіксовані ᅠ певні ᅠ правила ᅠ управління, ᅠ є ᅠ Повість ᅠ минулих ᅠ літ ᅠ Києво-Печерського ᅠ монаха ᅠ Нестора ᅠ (прибл. ᅠ 1110). ᅠ Це ᅠ міжнародні ᅠ угоди, ᅠ зокрема, ᅠ з ᅠ Візантією; ᅠ княжі ᅠ грамоти; ᅠ правові ᅠ кодекси ᅠ («Руська ᅠ правда»), ᅠ літературні ᅠ твори ᅠ («Повчання» ᅠ Володимира ᅠ Мономаха) ᅠ тощо. ᅠ Так, ᅠ «Руська ᅠ правда» ᅠ - ᅠ це ᅠ комплекс ᅠ юридичних ᅠ документів ᅠ XI-XII ᅠ ст., ᅠ у ᅠ якому ᅠ відображено ᅠ складність ᅠ соціального ᅠ життя ᅠ Київської ᅠ Русі ᅠ та ᅠ її ᅠ розвиток. ᅠ У ᅠ «Повчанні» ᅠ Володимира ᅠ Мономаха ᅠ (1053-1125) ᅠ описано ᅠ ідеальну ᅠ картину ᅠ необхідного ᅠ для ᅠ країни ᅠ управління ᅠ підданими. ᅠ Автор ᅠ закликає ᅠ своїх ᅠ «дітей» ᅠ бути ᅠ працелюбними, ᅠ відповідальними, ᅠ самостійними, ᅠ контролювати ᅠ стан ᅠ справ, ᅠ набувати ᅠ нових ᅠ знань ᅠ і ᅠ водночас ᅠ «не ᅠ забувати ᅠ бідних, ᅠ сиріт ᅠ і ᅠ вдів, ᅠ не ᅠ дозволяти ᅠ сильним ᅠ згубити ᅠ людину
Однак ᅠ дослідження ᅠ власне ᅠ української ᅠ управлінської ᅠ думки ᅠ і ᅠ практики ᅠ належать ᅠ до ᅠ кінця ᅠ XVIII ᅠ - ᅠ початку ᅠ XIX ᅠ ст. ᅠ Вони ᅠ пов'язані ᅠ з ᅠ працями ᅠ українських ᅠ економістів ᅠ Михайла ᅠ Балудянського ᅠ (1769-1847), ᅠ який ᅠ став ᅠ першим ᅠ ректором ᅠ Санкт-Петербурзького ᅠ університету, ᅠ Василя ᅠ Каразіна ᅠ (1773-1842) ᅠ - ᅠ засновника ᅠ Харківського ᅠ університету, ᅠ випускників ᅠ Києво-Могилянської ᅠ академії ᅠ - ᅠ Андрія ᅠ Самборського ᅠ (1732- ᅠ 1815), ᅠ Михайла ᅠ Ліванова ᅠ (1751-1800), ᅠ які ᅠ присвятили ᅠ свої ᅠ праці ᅠ організації ᅠ сільського ᅠ господарства, ᅠ та ᅠ ін.
У ᅠ другій ᅠ половині ᅠ XIX ᅠ ст. ᅠ розвиток ᅠ теорії ᅠ управління ᅠ в ᅠ Україні, ᅠ як ᅠ і ᅠ у ᅠ всьому ᅠ світі, ᅠ відбувався ᅠ в ᅠ руслі ᅠ розвитку ᅠ економічної ᅠ теорії, ᅠ оскільки ᅠ від ᅠ того, ᅠ яка ᅠ теорія ᅠ формує ᅠ систему ᅠ економічних ᅠ відносин ᅠ в ᅠ країні, ᅠ залежить ᅠ і ᅠ практика ᅠ прийняття ᅠ управлінських ᅠ рішень. ᅠ Істотний ᅠ внесок ᅠ у ᅠ світову ᅠ скарбницю ᅠ економічної ᅠ та ᅠ управлінської ᅠ думки ᅠ в ᅠ цей ᅠ час ᅠ зробив, ᅠ зокрема, ᅠ Іван ᅠ Вернадський ᅠ (1821-1884), ᅠ який ᅠ першим ᅠ у ᅠ світовій ᅠ науковій ᅠ літературі ᅠ розробив ᅠ класифікацію ᅠ економічної ᅠ думки, ᅠ виділивши ᅠ у ᅠ ній ᅠ два ᅠ основних ᅠ напрями ᅠ - ᅠ позитивний, ᅠ представники ᅠ якого ᅠ вважали, ᅠ що ᅠ економічний ᅠ розвиток ᅠ вирішальною ᅠ мірою ᅠ залежить ᅠ від ᅠ активної ᅠ діяльності ᅠ держави, ᅠ і ᅠ негативний, ᅠ прихильники ᅠ якого ᅠ заперечували ᅠ необхідність ᅠ втручання ᅠ держави ᅠ у ᅠ розвиток ᅠ економіки, ᅠ вважаючи, ᅠ що ᅠ вона ᅠ розвиватиметься ᅠ сама ᅠ по ᅠ собі ᅠ завдяки ᅠ природним ᅠ законам ᅠ [17, ᅠ ст.51-52].
Істотна ᅠ роль ᅠ у ᅠ формуванні ᅠ та ᅠ розвитку ᅠ економічної ᅠ теорії ᅠ належить ᅠ Михайлу ᅠ Тугану-Барановському ᅠ (1865-1919). ᅠ Обґрунтувавши ᅠ теорію ᅠ змішаної ᅠ економіки, ᅠ він ᅠ зробив ᅠ значний ᅠ внесок ᅠ у ᅠ розв'язання ᅠ проблеми ᅠ державного ᅠ регулювання ᅠ економічними ᅠ процесами.
У ᅠ 1904 ᅠ р. ᅠ М. ᅠ Туган-Барановський ᅠ у ᅠ журналі ᅠ «Мир ᅠ Божий» ᅠ опублікував ᅠ статтю ᅠ «Психологічні ᅠ фактори ᅠ суспільного ᅠ розвитку», ᅠ в ᅠ якій ᅠ виокремив ᅠ п'ять ᅠ груп ᅠ потреб ᅠ людей:
1) ᅠ фізіологічні ᅠ - ᅠ для ᅠ безпосередньої ᅠ підтримки ᅠ життя ᅠ і ᅠ почуття ᅠ спадковості;
2) ᅠ статеві;
3) ᅠ симптоматичні ᅠ інстинкти ᅠ і ᅠ потреби;
4) ᅠ альтруїстичні;
5) ᅠ потреби, ᅠ що ᅠ ґрунтуються ᅠ на ᅠ практичних ᅠ інтересах.
Отже, ᅠ він, ᅠ а ᅠ не ᅠ А. ᅠ Маслоу, ᅠ є ᅠ першим ᅠ автором ᅠ «піраміди ᅠ потреб» ᅠ [20, ᅠ ст.112].
Український ᅠ вчений ᅠ Микола ᅠ Петрович ᅠ Яснопольський ᅠ (1846-1937) ᅠ обґрунтував ᅠ теорію ᅠ місцевого ᅠ самоврядування ᅠ на ᅠ основі ᅠ диференційованого ᅠ врахування ᅠ економічної ᅠ продуктивності ᅠ територій.
Значний ᅠ внесок ᅠ у ᅠ світову ᅠ науку ᅠ управління ᅠ зробив ᅠ український ᅠ економіст ᅠ і ᅠ математик ᅠ Євген ᅠ Євгенович ᅠ Слупський ᅠ (1880-1946), ᅠ якого ᅠ можна ᅠ вважати ᅠ засновником ᅠ математичного ᅠ моделювання ᅠ економічних ᅠ та ᅠ управлінських ᅠ процесів, ᅠ а ᅠ також ᅠ праксеології ᅠ (грец. ᅠ ргахіз ᅠ - ᅠ справа) ᅠ - ᅠ галузі ᅠ наукових ᅠ досліджень, ᅠ яка ᅠ вивчає ᅠ загальні ᅠ умови ᅠ й ᅠ методи ᅠ правильної, ᅠ ефективної ᅠ та ᅠ раціональної ᅠ людської ᅠ діяльності. ᅠ Управлінську ᅠ проблематику ᅠ досліджували ᅠ українські ᅠ історики ᅠ Володимир ᅠ Боніфатійович ᅠ Антонович ᅠ (1834- ᅠ 1908), ᅠ Михайло ᅠ Петрович ᅠ Драгоманов ᅠ (1841-1895), ᅠ Максим ᅠ Максимович ᅠ Ковалевський ᅠ (1851-1916), ᅠ економісти ᅠ Микола ᅠ Іванович ᅠ Зібер ᅠ (1844-1888), ᅠ Григорій ᅠ Матвійович ᅠ Цехановський ᅠ (1833-1898), ᅠ юрист ᅠ та ᅠ громадський ᅠ діяч ᅠ Кость ᅠ Левицький ᅠ (1859-1941), ᅠ педагог ᅠ Антон ᅠ Семенович ᅠ Макаренко ᅠ (1888-1939). ᅠ Здебільшого ᅠ їх ᅠ дослідження ᅠ були ᅠ зосереджені ᅠ на ᅠ історико-економічній ᅠ і ᅠ конкретно-прикладній ᅠ проблематиці. ᅠ Більшість ᅠ праць ᅠ орієнтувалася ᅠ на ᅠ пошук ᅠ українських ᅠ інституцій, ᅠ традицій, ᅠ які ᅠ могли ᅠ б ᅠ стати ᅠ основою ᅠ побудови ᅠ посткапіталістичного ᅠ суспільства.
Особливістю ᅠ розвитку ᅠ науки ᅠ в ᅠ СРСР ᅠ було ᅠ постійне ᅠ переміщення ᅠ наукових ᅠ талантів ᅠ з ᅠ провінції ᅠ в ᅠ наукові ᅠ центри ᅠ - ᅠ Москву ᅠ та ᅠ Ленінград, ᅠ де ᅠ були ᅠ кращі ᅠ умови ᅠ для ᅠ наукової ᅠ творчості ᅠ і ᅠ змога ᅠ заявити ᅠ про ᅠ себе ᅠ [20, ᅠ ст.113].
Після ᅠ жовтневого ᅠ перевороту ᅠ 1917 ᅠ р. ᅠ у ᅠ колишньому ᅠ СРСР ᅠ сформувалась ᅠ своя ᅠ управлінська ᅠ парадигма. ᅠ Вона, ᅠ на ᅠ відміну ᅠ від ᅠ західної, ᅠ опиралась ᅠ не ᅠ на ᅠ функціонування ᅠ організацій ᅠ як ᅠ вільних ᅠ ринкових ᅠ агентів, ᅠ а ᅠ на ᅠ централізоване ᅠ планування ᅠ їх ᅠ діяльності ᅠ державними ᅠ органами ᅠ управління. ᅠ За ᅠ планової ᅠ економіки ᅠ підприємства ᅠ мали ᅠ суто ᅠ номінальну ᅠ самостійність, ᅠ підпорядковуючись ᅠ централізованому ᅠ впливу ᅠ не ᅠ лише ᅠ у ᅠ виз наченні ᅠ напрямів ᅠ діяльності, ᅠ а ᅠ й ᅠ у ᅠ формах ᅠ їх ᅠ організації. ᅠ Основним ᅠ засобом ᅠ управлінського ᅠ впливу ᅠ було ᅠ адміністрування, ᅠ покликане ᅠ забезпечити ᅠ виконання ᅠ доведених ᅠ з ᅠ центру ᅠ планів. ᅠ Ініціатива ᅠ на ᅠ підприємствах, ᅠ в ᅠ організаціях ᅠ не ᅠ заохочувалась, ᅠ людей ᅠ вважали ᅠ звичайними ᅠ гвинтиками ᅠ організаційного ᅠ механізму, ᅠ які ᅠ повинні ᅠ займати ᅠ своє ᅠ місце ᅠ і ᅠ виконувати ᅠ відповідні ᅠ функції. ᅠ Через ᅠ жорстке ᅠ централізоване ᅠ адміністрування ᅠ ця ᅠ система ᅠ управління ᅠ була ᅠ названа ᅠ командно-адміністративною.
Певні ᅠ спроби ᅠ змінити ᅠ таке ᅠ становище ᅠ було ᅠ зроблено ᅠ у ᅠ 70-ті ᅠ роки ᅠ (реформа ᅠ М. ᅠ Косигіна) ᅠ та ᅠ у ᅠ 80-ті ᅠ роки ᅠ XX ᅠ ст. ᅠ (перехід ᅠ до ᅠ госпрозрахунку). ᅠ Проте ᅠ реформи ᅠ не ᅠ були ᅠ цілісними ᅠ і ᅠ не ᅠ сформували ᅠ умов, ᅠ за ᅠ яких ᅠ підприємство ᅠ було ᅠ б ᅠ зацікавлене ᅠ у ᅠ власному ᅠ розвитку. ᅠ І ᅠ лише ᅠ у ᅠ 90-ті ᅠ роки, ᅠ після ᅠ розпаду ᅠ СРСР, ᅠ відбулися ᅠ суттєві ᅠ зміни ᅠ в ᅠ економічній ᅠ системі ᅠ пострадянських ᅠ держав, ᅠ в ᅠ т.ч. ᅠ й ᅠ в ᅠ Україні: ᅠ руйнування ᅠ планово-адміністративної ᅠ системи ᅠ і ᅠ перехід ᅠ до ᅠ ринкової.
Однак ᅠ перехід ᅠ до ᅠ ринку ᅠ виявився ᅠ несподіваним ᅠ для ᅠ більшості ᅠ керівників, ᅠ що ᅠ спричинило ᅠ істотне ᅠ погіршення ᅠ роботи ᅠ їх ᅠ підприємств, ᅠ а ᅠ в ᅠ багатьох ᅠ випадках ᅠ і ᅠ банкрутування. ᅠ У ᅠ ринковій ᅠ економіці ᅠ найгострішою ᅠ є ᅠ проблема ᅠ конкурентоспроможності. ᅠ Це ᅠ вимагало ᅠ від ᅠ керівників ᅠ організацій ᅠ концептуальних ᅠ змін ᅠ системи ᅠ управління ᅠ - ᅠ переходу ᅠ від ᅠ суто ᅠ механістичного ᅠ сприйняття ᅠ організації, ᅠ структурні ᅠ елементи ᅠ якої ᅠ пасивно ᅠ очікують ᅠ управлінських ᅠ сигналів ᅠ з ᅠ вищого ᅠ за ᅠ ієрархією ᅠ рівня ᅠ і ᅠ беззастережно ᅠ їм ᅠ підкоряються ᅠ до ᅠ уявлення ᅠ її ᅠ як ᅠ живого ᅠ організму, ᅠ який ᅠ для ᅠ забезпечення ᅠ свого ᅠ існування ᅠ повинен ᅠ мати ᅠ підвищену ᅠ чутливість ᅠ до ᅠ змін ᅠ зовнішнього ᅠ середовища ᅠ господарювання, ᅠ вміти ᅠ своєчасно ᅠ пристосовуватися ᅠ до ᅠ них, ᅠ діяти ᅠ на ᅠ випередження. ᅠ Це ᅠ можливо ᅠ лише ᅠ за ᅠ умов ᅠ децентралізації ᅠ управління, ᅠ тому ᅠ трансформаційний ᅠ період ᅠ вимагав ᅠ переходу ᅠ до ᅠ нової ᅠ управлінської ᅠ парадигми, ᅠ основними ᅠ положеннями ᅠ якої ᅠ є:
- ᅠ поліцентричність ᅠ економічної ᅠ системи ᅠ країни;
- ᅠ формування ᅠ і ᅠ функціонування ᅠ ринкових ᅠ господарюючих ᅠ суб'єктів ᅠ як ᅠ відкритих ᅠ соціально ᅠ орієнтованих ᅠ систем;
- ᅠ гнучке ᅠ поєднання ᅠ інструментів ᅠ ринкового ᅠ механізму ᅠ з ᅠ державним ᅠ регулюванням ᅠ соціально-економічних ᅠ процесів;
- ᅠ використання ᅠ повною ᅠ мірою ᅠ творчого ᅠ потенціалу ᅠ працівників ᅠ підприємства.
Формування ᅠ в ᅠ Україні ᅠ нової, ᅠ притаманної ᅠ постіндустріальному ᅠ суспільству ᅠ парадигми ᅠ управління, ᅠ є ᅠ тривалим ᅠ складним ᅠ процесом, ᅠ який ᅠ вимагає ᅠ значних ᅠ ментальних ᅠ і ᅠ світоглядних ᅠ змін, ᅠ професійних ᅠ менеджерів ᅠ та ᅠ працівників ᅠ інших ᅠ категорій. ᅠ В ᅠ основі ᅠ нової ᅠ парадигми ᅠ мають ᅠ бути ᅠ концепції, ᅠ принципи ᅠ і ᅠ методи ᅠ управління, ᅠ що ᅠ довели ᅠ свою ᅠ ефективність ᅠ у ᅠ країнах ᅠ із ᅠ розвинутою ᅠ ринковою ᅠ економікою. ᅠ Однак ᅠ необхідно ᅠ враховувати ᅠ й ᅠ особливості ᅠ вітчизняної ᅠ економіки, ᅠ менталітет ᅠ і ᅠ поведінкові ᅠ характеристики ᅠ населення, ᅠ інші ᅠ інституційні ᅠ характеристики ᅠ суспільства, ᅠ які ᅠ можуть ᅠ не ᅠ тільки ᅠ внести ᅠ корективи ᅠ у ᅠ плани ᅠ й ᅠ терміни ᅠ перехідного ᅠ періоду, ᅠ а ᅠ й ᅠ збагатити ᅠ теорію ᅠ й ᅠ практику ᅠ менеджменту ᅠ новими ᅠ ідеями. ᅠ [17, ᅠ ст.53-54]
Особливості ᅠ сучасної ᅠ вітчизняної ᅠ моделі ᅠ менеджменту
За ᅠ період ᅠ трансформації ᅠ української ᅠ економіки ᅠ вітчизняний ᅠ бізнес ᅠ самотужки ᅠ на ᅠ “дотик” ᅠ здійснював ᅠ формування ᅠ свого ᅠ менеджменту ᅠ та, ᅠ відповідно, ᅠ його ᅠ організаційної ᅠ культури. ᅠ Сьогодні ᅠ на ᅠ підприємствах ᅠ України ᅠ відбулася ᅠ переоцінка ᅠ більшості ᅠ колишніх ᅠ ціннісних ᅠ орієнтацій, ᅠ а ᅠ нові ᅠ цінності ᅠ не ᅠ змогли ᅠ ще ᅠ встановитися ᅠ в ᅠ суспільній ᅠ й ᅠ особистій ᅠ свідомості. ᅠ Зрозуміло, ᅠ що ᅠ такий ᅠ підхід ᅠ до ᅠ управління ᅠ не ᅠ дає ᅠ належних ᅠ результатів. ᅠ В ᅠ той ᅠ же ᅠ час, ᅠ із ᅠ значним ᅠ запізненням, ᅠ вітчизняна ᅠ управлінська ᅠ наука ᅠ почала ᅠ поодинокі ᅠ дослідження ᅠ стану ᅠ українського ᅠ менеджменту ᅠ та ᅠ його ᅠ організаційної ᅠ культури, ᅠ а ᅠ також ᅠ висування ᅠ пропозицій ᅠ щодо ᅠ їх ᅠ удосконалення ᅠ [9].
За ᅠ всю ᅠ історію ᅠ існування ᅠ менеджменту ᅠ багато ᅠ зарубіжних ᅠ країн ᅠ накопичили ᅠ значний ᅠ досвід ᅠ у ᅠ сфері ᅠ теорії ᅠ та ᅠ практики ᅠ управління ᅠ в ᅠ різних ᅠ областях ᅠ діяльності ᅠ з ᅠ урахуванням ᅠ своїх ᅠ специфічних ᅠ національних ᅠ особливостей. ᅠ Проте ᅠ вітчизняна ᅠ наука ᅠ управління ᅠ формувалася ᅠ та ᅠ розвивалася ᅠ ізольовано ᅠ через ᅠ панування ᅠ адміністративно-командної ᅠ системи ᅠ управління, ᅠ що ᅠ довела ᅠ свою ᅠ неефективність ᅠ та ᅠ нездатність ᅠ освоїти ᅠ інтенсивний ᅠ шлях ᅠ економічного ᅠ зростання.
Недостатність ᅠ дослідження ᅠ українського ᅠ стилю ᅠ менеджменту ᅠ та ᅠ недосконалість ᅠ системи ᅠ управління, ᅠ пов'язана ᅠ з ᅠ переходом ᅠ від ᅠ адміністративно-командних ᅠ до ᅠ ринкових ᅠ методів ᅠ управління ᅠ та ᅠ процесами ᅠ нестабільного ᅠ розвитку ᅠ економіки, ᅠ ставлять ᅠ перед ᅠ дослідниками ᅠ декілька ᅠ актуальних ᅠ завдань. ᅠ В ᅠ цих ᅠ умовах ᅠ нагальної ᅠ потребою ᅠ виступає, ᅠ з ᅠ одного ᅠ боку, ᅠ необхідність ᅠ поглибленого, ᅠ критично-конструктивного ᅠ аналізу ᅠ існуючих ᅠ як ᅠ національних, ᅠ так ᅠ і ᅠ зарубіжних ᅠ теоретичних ᅠ розробок ᅠ у ᅠ сфері ᅠ кроскультурного ᅠ управління. ᅠ З ᅠ іншого ᅠ - ᅠ існують ᅠ нові ᅠ ринки, ᅠ як ᅠ і ᅠ постають ᅠ як ᅠ невивчене ᅠ бізнес-середовище, ᅠ компаній ᅠ (підприємств) ᅠ багато ᅠ в ᅠ чому ᅠ залежить ᅠ і ᅠ залежатимуть ᅠ від ᅠ врахування ᅠ саме ᅠ культурного ᅠ чинника.
Економічна ᅠ ситуація ᅠ в ᅠ Україні ᅠ і ᅠ ринкові ᅠ стосунки, ᅠ що ᅠ складаються, ᅠ вимагають ᅠ дуже ᅠ серйозного ᅠ перегляду ᅠ принципів ᅠ і ᅠ механізмів ᅠ управління ᅠ на ᅠ рівні ᅠ кожного ᅠ підприємства ᅠ [12]. ᅠ
З ᅠ усього ᅠ вище ᅠ наведеного ᅠ можна ᅠ виділити ᅠ наступні ᅠ характерні ᅠ особливості ᅠ української ᅠ моделі ᅠ менеджменту:
орієнтація ᅠ багатьох ᅠ досвідчених ᅠ керівних ᅠ кадрів ᅠ на ᅠ командну ᅠ систему, ᅠ яка ᅠ придушує ᅠ ініціативу ᅠ підлеглих, ᅠ що ᅠ заважає ᅠ підприємствам ᅠ і ᅠ організаціям ᅠ пристосовуватися ᅠ до ᅠ нових ᅠ економічних ᅠ умов;
переважання ᅠ в ᅠ організаціях ᅠ вертикальних, ᅠ формальних ᅠ зв'язків ᅠ і ᅠ відносин;
недооцінка ᅠ горизонтальних ᅠ зв'язків ᅠ і ᅠ відносин;
слабке ᅠ врахування ᅠ сучасних ᅠ тенденцій ᅠ в ᅠ розвитку ᅠ підприємств ᅠ і ᅠ використання ᅠ нових ᅠ типів ᅠ організацій, ᅠ орієнтованих ᅠ на ᅠ ринок;
недостатнє ᅠ бажання ᅠ значної ᅠ частини ᅠ керівників ᅠ делегувати ᅠ повноваження ᅠ і ᅠ відповідальність ᅠ своїм ᅠ заступниками, ᅠ намагання ᅠ все ᅠ зробити ᅠ самому ᅠ і ᅠ особисто ᅠ контролювати;
слабке ᅠ залучення ᅠ співробітників ᅠ до ᅠ управління ᅠ підприємствами ᅠ та ᅠ їх ᅠ підрозділами, ᅠ що ᅠ в ᅠ значній ᅠ мірі ᅠ не ᅠ враховує ᅠ знання ᅠ і ᅠ досвід ᅠ працюючих;
повне ᅠ копіювання ᅠ західних ᅠ методів ᅠ управління ᅠ підприємством, ᅠ ігноруючи ᅠ вітчизняний ᅠ досвід;
відсутність ᅠ гнучкості ᅠ у ᅠ швидкому ᅠ реагуванні ᅠ на ᅠ зміни ᅠ зовнішніх ᅠ і ᅠ внутрішніх ᅠ факторів, ᅠ які ᅠ впливають ᅠ на ᅠ діяльність ᅠ підприємства;
недостатнє ᅠ знання ᅠ управлінськими ᅠ кадрами ᅠ законодавчих ᅠ та ᅠ нормативних ᅠ актів;
відсутність ᅠ у ᅠ багатьох ᅠ підприємців ᅠ фундаментальних ᅠ знань ᅠ про ᅠ технологію ᅠ виробництва, ᅠ економіку ᅠ і ᅠ менеджмент ᅠ як ᅠ науку ᅠ управління;
основним ᅠ принципом ᅠ діяльності ᅠ багатьох ᅠ менеджерів ᅠ є ᅠ прагнення ᅠ більше ᅠ і ᅠ будь-якою ᅠ ціною ᅠ заробити ᅠ сьогодні, ᅠ що ᅠ призводить ᅠ до ᅠ появи ᅠ фірм-одноденок;
залежність ᅠ оплати ᅠ праці ᅠ найманих ᅠ працівників ᅠ від ᅠ взаємовідносин ᅠ з ᅠ керівниками, ᅠ а ᅠ не ᅠ від ᅠ кваліфікації ᅠ та ᅠ результатів ᅠ праці;
неувага ᅠ до ᅠ працюючих ᅠ та ᅠ ігнорування ᅠ етики ᅠ управління, ᅠ свавілля, ᅠ обман ᅠ і ᅠ грубість, ᅠ стали ᅠ нормою ᅠ поведінки ᅠ окремих ᅠ керівників, ᅠ особливо ᅠ в ᅠ приватних ᅠ підприємствах;
недостатній ᅠ рівень ᅠ механізації, ᅠ автоматизації ᅠ та ᅠ комп'ютеризації ᅠ управлінської ᅠ діяльності, ᅠ хоча ᅠ в ᅠ цьому ᅠ простежується ᅠ певний ᅠ прогрес.
Можна ᅠ зробити ᅠ загальний ᅠ висновок, ᅠ що ᅠ українська ᅠ модель ᅠ управління ᅠ поки ᅠ тільки ᅠ формується.
РОЗДІЛ ᅠ ІІ
ОСОБЛИВОСТІ ᅠ РОЗВИТКУ ᅠ ТА ᅠ ПЕРСПЕКТИВИ ᅠ СУЧАСНОЇ ᅠ МОДЕЛІ ᅠ РОЗВИТКУ ᅠ МЕНЕДЖМЕНТУ ᅠ В ᅠ УКРАЇНІ
2.1. ᅠ Перспективи ᅠ розвитку ᅠ менеджменту ᅠ в ᅠ Україні
Менеджмент ᅠ все ᅠ більш ᅠ впевнено ᅠ входить ᅠ у ᅠ виробниче ᅠ та ᅠ суспільне ᅠ життя ᅠ країн ᅠ світу. ᅠ З ᅠ однієї ᅠ сторони ᅠ – ᅠ це ᅠ наука, ᅠ яка ᅠ опирається ᅠ на ᅠ об’єктивні ᅠ закони ᅠ та ᅠ закономірності, ᅠ чіткі ᅠ правила ᅠ й ᅠ технології, ᅠ що ᅠ допомагає ᅠ людям ᅠ розібратись ᅠ в ᅠ реаліях ᅠ виробничого ᅠ процесу. ᅠ З ᅠ іншої, ᅠ менеджмент ᅠ визначає ᅠ правила ᅠ поведінки ᅠ людських ᅠ організацій, ᅠ які ᅠ суттєво ᅠ відрізняються ᅠ одна ᅠ від ᅠ одної ᅠ звичками, ᅠ традиціями, ᅠ життєвими ᅠ цінностями, ᅠ інститутами, ᅠ рівнем ᅠ освіти, ᅠ суспільною ᅠ мораллю ᅠ тощо. ᅠ Тому, ᅠ при ᅠ переході ᅠ від ᅠ теорії ᅠ менеджменту ᅠ до ᅠ практики, ᅠ необхідно ᅠ застосовувати ᅠ такі ᅠ моделі, ᅠ які ᅠ відповідають ᅠ місцевим ᅠ умовам, ᅠ національним ᅠ звичаям ᅠ та ᅠ устроям. ᅠ
Сьогодні ᅠ багато ᅠ проблем ᅠ стали ᅠ для ᅠ України ᅠ край ᅠ важливими. ᅠ Вони ᅠ викликані ᅠ нестачею ᅠ професіоналів ᅠ в ᅠ областях ᅠ економіки, ᅠ політики ᅠ та ᅠ інших ᅠ галузях ᅠ науки, ᅠ що ᅠ викликало ᅠ значне ᅠ падіння ᅠ у ᅠ розвитку ᅠ національної ᅠ економіки. ᅠ Український ᅠ менеджмент ᅠ повинен ᅠ стати ᅠ тим ᅠ колесом, ᅠ що ᅠ запустить ᅠ національну ᅠ економіку ᅠ у ᅠ рух. ᅠ Для ᅠ цього ᅠ необхідно ᅠ розробити ᅠ певний ᅠ алгоритм ᅠ досягнення ᅠ даної ᅠ мети: ᅠ прийняти ᅠ цінності, ᅠ правила ᅠ та ᅠ етнічні ᅠ норми, ᅠ що ᅠ є ᅠ прийнятними ᅠ у ᅠ цивілізованому ᅠ суспільстві, ᅠ запровадити ᅠ світові ᅠ методи ᅠ соціально-економічного ᅠ розвитку, ᅠ при ᅠ цьому ᅠ зберігаючи ᅠ та ᅠ використовуючи ᅠ національні ᅠ моральні ᅠ надбання, ᅠ які ᅠ отримані ᅠ через ᅠ релігію, ᅠ історичну ᅠ культуру, ᅠ а ᅠ також ᅠ опанування ᅠ сучасних ᅠ методів ᅠ менеджменту. ᅠ Саме ᅠ цей ᅠ шлях ᅠ дасть ᅠ можливість ᅠ економіці ᅠ до ᅠ активного ᅠ і ᅠ продуктивного ᅠ розвитку. ᅠ
З ᅠ метою ᅠ визначення ᅠ подальших ᅠ кроків ᅠ соціально-економічного ᅠ розвитку, ᅠ необхідним ᅠ етапом ᅠ є ᅠ аналіз ᅠ результатів ᅠ запровадження ᅠ моделей ᅠ управління ᅠ в ᅠ світову ᅠ виробничу ᅠ інфраструктуру. ᅠ Явище ᅠ моделі ᅠ можна ᅠ визначити ᅠ як ᅠ спрощене ᅠ уявлення ᅠ реальної ᅠ виробничої ᅠ ситуації ᅠ та ᅠ аналіз ᅠ всіх ᅠ процесів, ᅠ що ᅠ протікають ᅠ в ᅠ її ᅠ структурних ᅠ підрозділах ᅠ [1]. ᅠ Вважаємо, ᅠ що ᅠ модель ᅠ можна ᅠ розглядати ᅠ як ᅠ взірець ᅠ якого-небудь ᅠ явища ᅠ або ᅠ механізму ᅠ дії ᅠ різного ᅠ роду ᅠ процесів. ᅠ Залучення ᅠ моделювання ᅠ ситуацій, ᅠ що ᅠ опрацьовані ᅠ у ᅠ світовій ᅠ практиці, ᅠ дозволить ᅠ підійти ᅠ до ᅠ формування ᅠ української ᅠ моделі ᅠ менеджменту ᅠ теоретично ᅠ підготовленими. ᅠ Важливим ᅠ моментом ᅠ для ᅠ України ᅠ є ᅠ оцінка ᅠ та ᅠ аналіз ᅠ процесів, ᅠ що ᅠ відбуваються ᅠ у ᅠ сфері ᅠ управління, ᅠ оскільки ᅠ тривають ᅠ значні ᅠ переміни ᅠ у ᅠ соціально-економічній ᅠ системі ᅠ країни. ᅠ Нові ᅠ умови ᅠ господарювання ᅠ вимагають ᅠ нових ᅠ підходів ᅠ до ᅠ управління ᅠ економічним ᅠ сектором. ᅠ Звідси ᅠ виникає ᅠ необхідність ᅠ зламу ᅠ тих ᅠ стереотипів ᅠ мислення, ᅠ які ᅠ склалися ᅠ протягом ᅠ тривалого ᅠ часу, ᅠ а ᅠ також ᅠ проведення ᅠ дослідження ᅠ відношення ᅠ населення ᅠ до ᅠ праці. ᅠ
З ᅠ метою ᅠ побудови ᅠ моделі ᅠ українського ᅠ менеджменту, ᅠ необхідно ᅠ знайти ᅠ відповіді ᅠ на ᅠ основні ᅠ питання, ᅠ що ᅠ стоять ᅠ сьогодні ᅠ перед ᅠ національною ᅠ економікою ᅠ країни: ᅠ
1) ᅠ за ᅠ допомогою ᅠ якого ᅠ дослідження ᅠ та ᅠ аналізу ᅠ розробити ᅠ етапність ᅠ пошуку ᅠ джерел ᅠ конкурентних ᅠ переваг ᅠ національної ᅠ економіки; ᅠ
2) ᅠ за ᅠ якою ᅠ методикою ᅠ провести ᅠ поглиблений ᅠ аналіз ᅠ і ᅠ дати ᅠ оцінку ᅠ культурного ᅠ фонду ᅠ України, ᅠ з ᅠ раціональним ᅠ використанням ᅠ його ᅠ можливостей, ᅠ з ᅠ урахуванням ᅠ національних ᅠ обмежень ᅠ при ᅠ виробітку ᅠ стратегічних, ᅠ тактичних ᅠ і ᅠ оперативних ᅠ рішень ᅠ по ᅠ функціонуванню ᅠ і ᅠ розвитку ᅠ національної ᅠ економіки; ᅠ
3) ᅠ як ᅠ проводити ᅠ процес ᅠ формування ᅠ і ᅠ розвитку ᅠ мультинаціонального ᅠ колективу ᅠ організацій, ᅠ її ᅠ підрозділів ᅠ у ᅠ країні ᅠ базування ᅠ й ᅠ у ᅠ країнах ᅠ перебування ᅠ в ᅠ інтересах ᅠ максимального ᅠ використання ᅠ особистого ᅠ потенціалу ᅠ робітників, ᅠ можливостей ᅠ окремих ᅠ колективів ᅠ і ᅠ крос-національних ᅠ ефектів ᅠ від ᅠ їхньої ᅠ взаємодії ᅠ в ᅠ країні; ᅠ
4) ᅠ як ᅠ вирішити ᅠ соціально-психологічні ᅠ проблеми ᅠ самої ᅠ людини, ᅠ її ᅠ розвитку, ᅠ професійності ᅠ та ᅠ компетентності; ᅠ
5) ᅠ як ᅠ позитивно ᅠ вплинути ᅠ на ᅠ розвиток ᅠ і ᅠ ефективне ᅠ використання ᅠ різноманітних ᅠ можливостей ᅠ бізнес-сервісу, ᅠ і ᅠ насамперед, ᅠ у ᅠ сферах ᅠ фінансового, ᅠ технологічного ᅠ й ᅠ інформаційного ᅠ обслуговування ᅠ економічних ᅠ операцій ᅠ [1,c. ᅠ 36-38]. ᅠ
Відповіді ᅠ на ᅠ ці ᅠ питання ᅠ вимагають ᅠ всебічного ᅠ вивчення ᅠ способу ᅠ життя ᅠ українців, ᅠ а ᅠ також ᅠ їх ᅠ ролі ᅠ в ᅠ історії ᅠ за ᅠ останні ᅠ десятиліття. ᅠ На ᅠ протязі ᅠ більше ᅠ як ᅠ 70 ᅠ років ᅠ Україна ᅠ знаходилась ᅠ у ᅠ складі ᅠ СРСР, ᅠ де ᅠ неповага ᅠ до ᅠ праці ᅠ з ᅠ боку ᅠ правлячої ᅠ еліти ᅠ як ᅠ головного ᅠ фактора ᅠ багатства ᅠ і ᅠ його ᅠ носія ᅠ – ᅠ людини ᅠ – ᅠ призвела ᅠ до ᅠ фактично ᅠ низької ᅠ оплати ᅠ цієї ᅠ праці ᅠ та ᅠ до ᅠ вироблення ᅠ такого ᅠ ж ᅠ ставлення ᅠ до ᅠ неї. ᅠ Наслідком ᅠ цього ᅠ стало ᅠ байдуже ᅠ ставлення ᅠ і ᅠ до ᅠ самої ᅠ людини, ᅠ яка ᅠ здійснює ᅠ працю. ᅠ Поступово ᅠ у ᅠ людей ᅠ сформувалося ᅠ чітке ᅠ розуміння ᅠ того, ᅠ що ᅠ шансів ᅠ чесною ᅠ працею ᅠ заробити ᅠ собі ᅠ пристойні ᅠ умови ᅠ існування ᅠ дуже ᅠ мало ᅠ (ця ᅠ тенденція, ᅠ на ᅠ жаль, ᅠ зберігається ᅠ і ᅠ досі). ᅠ Дане ᅠ відношення ᅠ до ᅠ праці ᅠ і ᅠ недовіра ᅠ до ᅠ керівної ᅠ ланки ᅠ управління ᅠ вже ᅠ закарбувалось ᅠ у ᅠ свідомості ᅠ більшості ᅠ населення, ᅠ що ᅠ привело ᅠ до ᅠ низьких ᅠ показників ᅠ соціально-економічного ᅠ розвитку, ᅠ а ᅠ політичні ᅠ негаразди ᅠ на ᅠ фоні ᅠ економічних ᅠ привели ᅠ до ᅠ розпаду ᅠ Союзу. ᅠ Українська ᅠ ментальність ᅠ і ᅠ «психологічне ᅠ неприйняття» ᅠ працюючими ᅠ вищої ᅠ ланки ᅠ управління ᅠ як ᅠ керівників ᅠ виробничим ᅠ процесом, ᅠ привело ᅠ до ᅠ низької ᅠ самооцінки ᅠ своїх ᅠ власних ᅠ можливостей. ᅠ Причиною ᅠ такого ᅠ стану ᅠ є ᅠ влада, ᅠ яка ᅠ на ᅠ протязі ᅠ багатьох ᅠ років ᅠ розставляла ᅠ пріоритети ᅠ за ᅠ наступною ᅠ схемою: ᅠ перше ᅠ місце ᅠ надавалось ᅠ потокам ᅠ ресурсів ᅠ - ᅠ фінансовим ᅠ матеріальнотехнічним ᅠ та ᅠ паливно-енергетичним, ᅠ друге ᅠ місце ᅠ – ᅠ процесам ᅠ (технологічним, ᅠ навчально-виховним), ᅠ третє ᅠ – ᅠ машинам, ᅠ устаткуванню. ᅠ В ᅠ останню ᅠ чергу ᅠ - ᅠ четверте ᅠ місце ᅠ віддавалось ᅠ працівникам. ᅠ Радянська ᅠ суспільна ᅠ (у ᅠ першу ᅠ чергу, ᅠ економічна) ᅠ наука ᅠ обґрунтовувала ᅠ соціалістичний ᅠ спосіб ᅠ виробництва ᅠ так ᅠ і ᅠ не ᅠ дослідивши ᅠ природу ᅠ праці ᅠ як ᅠ головного ᅠ фактора ᅠ багатства. ᅠ Тим ᅠ самим ᅠ схоластичність ᅠ і ᅠ догматичність ᅠ вітчизняної ᅠ суспільної ᅠ науки ᅠ знайшли ᅠ могутнє ᅠ підтвердження ᅠ саме ᅠ в ᅠ ігноруванні ᅠ вчення ᅠ про ᅠ двоїсту ᅠ природу ᅠ праці ᅠ та ᅠ формуванні ᅠ на ᅠ цій ᅠ основі ᅠ механізму ᅠ організації ᅠ доцільної ᅠ трудової ᅠ діяльності ᅠ персоналу ᅠ на ᅠ соціальних ᅠ об’єктах ᅠ [2]. ᅠ Планова ᅠ система ᅠ господарювання ᅠ за ᅠ радянського ᅠ соціалізму ᅠ не ᅠ змогла ᅠ зробити ᅠ корисною ᅠ конкретну ᅠ працю ᅠ працівників ᅠ органів ᅠ влади, ᅠ а ᅠ абстрактну ᅠ працю ᅠ – ᅠ раціональною, ᅠ так ᅠ само, ᅠ як ᅠ і ᅠ на ᅠ величезній ᅠ більшості ᅠ підприємств ᅠ економічного ᅠ базису ᅠ країни. ᅠ Плановій ᅠ економіці ᅠ не ᅠ вдалося ᅠ сформувати ᅠ в ᅠ українській ᅠ управлінській ᅠ науці ᅠ правила ᅠ точності, ᅠ пунктуальності, ᅠ здатності ᅠ до ᅠ управління ᅠ своїм ᅠ часом ᅠ і ᅠ часом ᅠ підлеглих, ᅠ а ᅠ також ᅠ створити ᅠ механізми ᅠ протидії ᅠ суб’єктивній ᅠ авральності, ᅠ стихійності, ᅠ компанійщині, ᅠ що ᅠ і ᅠ стало ᅠ основною ᅠ причиною ᅠ кризи ᅠ управління ᅠ [3]. ᅠ В ᅠ той ᅠ же ᅠ період, ᅠ на ᅠ відміну ᅠ від ᅠ СРСР, ᅠ провідні ᅠ розвинені ᅠ країни ᅠ світу ᅠ виділили ᅠ менеджмент ᅠ як ᅠ окрему ᅠ науку, ᅠ розуміючи ᅠ масштаб ᅠ її ᅠ застосування
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора