Кольки в немовлят – поліетіологічний больовий синдром функціонального походження (відчуття розпирання або стиснення у черевній порожнині), що порушує загальний стан дитини.
Етіологія:
малий гестаційний вік дитини при народженні;
нераціональне харчування матері (коров’яче молоко, гострі та пряні страви);
штучне вигодовування;
алергія на білок коров’ячого молока;
ферментопатії;
дисбіоз кишок
- неправильне вигодовування (аерофагія, перегодовування, занадто швидке смоктання)
- морфо-функціональна незрілість шлунково-кишкового тракту (ШКТ)
Патогенез:Виділяють декілька видів патогенезу кольки у дітей :
1)Кишкова колька обумовлена дискінетичними явищами в товстій кишці і частіше спостерігається під час або після прийому їжі. Це пов'язано з одночасним виникненням гастроілеального та гастроцекального рефлексів
2)Інша складова болю при кишковій кольці обумовлена підвищеним газоутворенням і розтягуванням стінки кишківника. При цьому дрібні бульбашки газу «бомбардують» слизову оболонку товстої кишки, потенціюючи больові відчуття. Тобто газонаповнення кишківника на фоні годування або в процесі травлення супроводжується спазмом ділянок кишківника і, як наслідок – больовим синдромом
3)Незрілість ферментних систем і становлення мікробіоценозу на першому році життя дитини визначає неповне розщеплення жирів і, особливо, вуглеводів, що приводить до більш вираженого газоутворення. Останнє сприяє роздуванню відділу тонкої кишки і також виникненню кольок.
4)Неправильний раціон матері при грудному вигодовуванні дитини також являється причиною дитячих кольок. Вживання матір'ю гострих, пряних продуктів, продуктів, які викликають підвищене газоутворення, і цільного коров'ячого молока сприяє розвитку у дітей кольок
Клінічна картина :На фоні повного благополуччя раптово виникає біль спастичного характеру, частіше під час або після годування. Дитина плаче, неспокійна, стереотипні рухи ногами, стопи часто холодні на дотик, руки притиснуті до тулуба. Больовий синдром переважно пов’язаний із збільшеним газонаповненням кишок. Живіт здутий і напружений, можливе зригування. Після дефекації або відходження газів стан покращується, дитина заспокоюється. Поза нападом кишкової кольки діти мають добрий апетит, додають у вазі, зберігають позитивний емоційний настрій.
Діагностика:
Клінічна картина кишкових кольок характерна.Діагностичними критеріями можуть бути наступні ознаки:· вік від одного до шести місяців життя;· тривалість симптомів – більше 10% доби;· частота нападів – не менше трьох днів на тиждень;· рекурентний характер симптомів – без прогресування.Для постановки діагнозу «кишкові кольки» не потрібно спеціальних інструментальних і лабораторних методів досліджень.Диференціальна діагностикаДиференціальну діагостику слід проводити з патологічними станами, які супроводжуються неспокоєм, плачем, здуттям живота та порушеннями характеру випорожнень. Відмінністю є те, що при кишкових кольках загальний стан не погіршується, фізичний і психомоторний розвиток дитини відповідає віку.Дані лабораторних досліджень (загальний аналіз крові, сечі, копрограма) – без патологічних відхилень.
Лікування:
1. Створення сприятливого психологічного клімату у родині.
2. Навчання матері правильного прикладання дитини до грудей.
3. Часте годування, положення дитини після годування для відходження газів.
Правильний підбір суміші для штучного вигодовування (з коротколанцюговими
тригліцеридами, загущувачами, низьколактозні суміші – за показаннями).
4. Корекція харчування матері.
5. Корекція дисбіозу.
6. Зняття нападу:
• Тепло на ділянку живота
• Масаж живота
• Викладання на живіт
• Газовідвідна трубка або клізма
+• Симптоматична терапія – спазмолітики, вітрогінні засоби (фенхель, коріандр, ромашка, Плантекс), препарати симетикону, прокінетики, заспокійливі (клізми з валеріаною)
2.Лікування рахіту
Мета лікування - усунення головних симптомів захворювання з боку кісткової, нервової та інших систем організму дитини, нормалізація показників фосфорнокальцієвого обміну.
Методи лікування:1)медикаментозні- Препарати вітаміну D3Препарати кальцію, магнію, оротової кислоти, карнітину хлориду, АТФ, полівітаміни (E, гр. B, C) - в вікових дозах
Головна мета терапії рахіту полягає в корекції клінічних, біохімічних і рентгенологічних змін та відновленні запасів вітаміну D. Для цього призначають неактивну форму вітаміну D (холекальциферол [вітамін D3] або ергокальциферол [вітамін D2]). Припускають, що вітамін D3 у 3 рази потужніший за своєю дією, ніж вітамін D2, тому перевагу слід віддавати вітаміну D3.
Тривала терапія низькими дозами. Вітамін D призначають у дозі 1000-10 000 МО/добу залежно від віку протягом 2-4 міс. Наприклад, згідно з віком дитини, дозування може бути таким: 1000 МО/добу для немовлят до 1 міс., 1000-5000 МО/добу для дітей від 1 до 12 міс., 5000 МО/добу для дітей від 12 міс., 10 000 МО/добу для підлітків. Після нормалізації лабораторних показників рекомендовано курс підтримувальної терапії у дозі 400 МО/добу. Після такого лікування рівні кальцію і фосфору нормалізуються протягом 6-10 днів, а концентрація паратиреоїдного гормону досягає нормальних показників за 1-2 міс. Залежно від тяжкості захворювання нормалізація сироваткової лужної фосфатази та зникнення рентгенологічних ознак рахіту може зайняти 3 міс. Слід пам’ятати, що брак комплаєнсу є важливою причиною відсутності відповіді на лікування.
Короткострокова терапія високими дозами (stoss therapy). Пацієнтам після 1 року життя, щодо яких є підозри на поганий комплаєнс, високі дози (100 000-600 000 МО) вітаміну D перорально або внутрішньом’язово можуть бути призначені однократно або протягом 1-5 днів, за потреби через 3 міс. можна повторити прийом високої дози. Є повідомлення, що введення 600 000 одиниць вітаміну D немовлятам із рахітом спричинює гіперкальціємію. За даними Y. Cesur et al. (2003), 150 000-300 000 одиниць вітаміну D є безпечним і ефективним лікуванням. Також було виявлено, що внутрішньом’язове введення однократної дози 300 000 МО вітаміну D є ефективним у разі харчової недостатності з рахітом. Крім того, показана ефективність уведення 100 000 МО вітаміну D кожні дві години протягом доби. Таке лікування викликало швидку клінічну відповідь, відновлення біохімічних показників через кілька днів і рентгенологічних через 10-15 днів.
2)Додаткові - Дотримання режиму дня та санітарно-гігієнічного режимуПриродне вигодовування, при неможливості - адаптовані замінники грудного молокаЧерез 2 тижні від початку медикаментозного лікування - призначити ванни:сольові (для дітей малорухомих, пастозних),хвойні (переважно збудженим дітям),трав'яні (дітям з ексудативно-катаральним діатезом), загальний масаж, ЛФК