Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Вплив сімейних цінностей на формування партнерських стосунків у молоді
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА КРОК
Інститут:
Навчально науковий інститут психології
Факультет:
Психологія
Кафедра:
Кафедра психології, педагогіки та права
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Магістерська робота
Предмет:
психологія педагогічні засади творчості в професійній діяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК»
Навчально-науковий інститут психології
Кафедра психології
Прізвище Ім’я По батькові
УДК 159.9_________
Кваліфікаційна робота
Вплив сімейних цінностей на формування партнерських стосунків у молоді
053 «Психологія»
«Психологія»
Подається на здобуття освітнього ступеня магістр
Кваліфікаційна робота містить результати власних доробок. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело _____________І. Б. Прізвище
Науковий керівник (консультант) Прізвище Ім’я По батькові,
Науковий ступінь, вчене звання, посада
Київ – 2025
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ ТА ПАРТНЕРСЬКИХ СТОСУНКІВ У МОЛОДІ
7
1.1 Поняття та класифікація сімейних цінностей у психологічній науці
7
1.2 Психологічні особливості формування партнерських стосунків у молодіжному віці
15
1.3 Взаємозв’язок сімейних цінностей та якості партнерських взаємин
23
Висновки до 1 розділу
32
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ НА ФОРМУВАННЯ ПАРТНЕРСЬКИХ СТОСУНКІВ МОЛОДІ
34
2.1 Характеристика вибірки та методик дослідження
34
2.2 Аналіз та інтерпретація результатів
43
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПАРТНЕРСЬКИХ СТОСУНКІВ ТА СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ У МОЛОДІ
69
3.1 Програма тренінгових занять із формування партнерських стосунків у молоді
69
3.2 Практичні рекомендації для роботи з молоддю щодо формування партнерських стосунків та спільних цінностей
74
Висновки до 3 розділу
77
ВИСНОВКИ
79
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
81
ДОДАТКИ
88
ВСТУП
Актуальність теми. У сучасному суспільстві партнерські стосунки стали важливим аспектом як особистісного розвитку, так і соціального функціонування молодих людей. Сімейні цінності, закладені в дитинстві та під час підліткового віку, мають прямий вплив на вибір партнера та формування стабільних, здорових стосунків у майбутньому. Сім'я є основним середовищем, де формуються уявлення про кохання, шлюб, взаємопідтримку та відповідальність, що безпосередньо впливає на психологічну та емоційну готовність молоді до партнерства. Зважаючи на швидкі зміни соціокультурних умов та зростаючий вплив зовнішніх факторів, таких як соціальні медіа та глобалізація, актуальність дослідження цього питання є надзвичайно високою.
За статистичними даними Національного інституту соціології, більше 40% молодих людей в Україні відзначають труднощі у формуванні стабільних стосунків через незрозумілість сімейних цінностей. Водночас, дослідження Укрїнського соціологічного журналу показують, що 35% молоді не відчувають підтримки з боку родини у питанні вибору партнера. Все це свідчить про те, що формування правильних уявлень про сімейні цінності та партнерські стосунки є важливим завданням для сучасної молоді.
Формування сімейних цінностей є важливою частиною соціалізації особистості, що визначає не лише її поведінкові установки, але й емоційний стан, готовність до прийняття партнерства як основи стабільних міжособистісних стосунків. Оскільки вплив сімейних цінностей на вибір партнера у молоді ще недостатньо вивчений, дослідження цієї теми дозволить глибше розуміти механізми соціалізації та сімейного виховання, а також розробити практичні рекомендації для поліпшення взаємодії молодих людей у стосунках.
Соціальні трансформації, зокрема зміна ролей чоловіка та жінки, ускладнення інституту шлюбу та родини, створюють нові виклики для молоді в процесі формування партнерських стосунків. Дослідження впливу сімейних цінностей на цей процес є важливим для розробки програм підтримки молоді та покращення їх соціальної адаптації.
Серед українських науковців, які досліджували вплив батьківських настанов на формування сімейних цінностей та вибір партнера, необхідно зазначити: О.В. Киричук – досліджувала психологічні особливості формування сімейних цінностей у молоді в контексті батьківського виховання; О.І. Котляр – авторка робіт з психології сім'ї, аналізувала трансгенераційну передачу сімейних сценаріїв у українських родинах; Л.О. Філь – вивчала гендерні аспекти виховання та їх вплив на подальший вибір партнера; Н.М. Савчук – досліджувала психологічні чинники стабільності шлюбу в українських сім'ях; І.Д. Бех – автор концепції особистісно орієнтованого виховання, досліджував вплив сімейних цінностей на формування особистості.
Зарубіжні дослідники також значно внесли вивчення впливу сімейних цінностей на вибір партнера. Дж. Готтман, американський психолог, у своїй роботі «Сім принципів для успішного шлюбу» акцентує увагу на значенні емоційної підтримки та комунікації в стабільних стосунках. Б. Фолкнер, британський психолог, вивчає трансформацію традиційних сімейних цінностей у сучасному суспільстві і вплив цих змін на вибір партнера серед молоді. П. Бернс, німецький соціолог, досліджував вплив сімейного досвіду на формування «ідеалу партнера» серед молодих людей, що в свою чергу визначає їх очікування від шлюбу та партнерства.
Метою роботи є вивчення впливу сімейних цінностей на формування партнерських стосунків у молоді, а також визначення психологічних та соціальних факторів, що впливають на цей процес.
Завдання роботи:
- вивчити теоретичні засади сімейних цінностей та їх вплив на формування партнерських стосунків у молоді;
- провести емпіричне дослідження впливу сімейних цінностей на формування партнерських стосунків у молодіжному середовищі;
- розробити корекційний тренінг та надати психолого-педагогічні рекомендації щодо формування партнерських стосунків та сімейних цінностей у молоді.
Об'єктом дослідження є процес формування партнерських стосунків у молоді в контексті впливу сімейних цінностей.
Предметом дослідження є вплив сімейних цінностей на вибір партнера та формування стосунків у молодіжному середовищі.
Гіпотеза дослідження. У молодих людей віком від 18 до 29 років, які перебувають у романтичних стосунках або мали досвід їх побудови, цінності, прийняті в родині, мають значний вплив на формування їхніх уявлень про шлюб та сім'ю.
Методи дослідження включають, зокрема теоретичні методи аналізу літератури, порівняння, синтез, а також емпіричні методи: опитувальник «Ціннісні орієнтації» (М. Рокич у адаптації В. Ядова), методика «Шкала задоволеності стосунками» (H. Hendrick), методика «Діагностика індивідуальних цінностей» Ш. Шварца (адаптація О. Тихомандрицької, Е. Дубовської), Рябова А.Є. «Активізуючий опитувальник особистісної сімейної сфери (АОЛСС)» та анкета власної розробки.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось серед 100 респондентів віком від 18 до 29 років, вибірка була сформована за принципом цілеспрямованого відбору серед студентів університету та молодих людей, що мають досвід побудови романтичних стосунків.
Практична значимість дослідження полягає в розробці рекомендацій для організації тренінгів і практичних занять, спрямованих на формування здорових партнерських стосунків серед молоді, а також у використанні отриманих результатів для вдосконалення програм виховання та психологічної підтримки молоді.
Наукова новизна роботи полягає в дослідженні невивчених аспектів взаємозв'язку сімейних цінностей і формування партнерських стосунків у молоді в умовах сучасних соціальних змін, що дозволить розширити розуміння соціальних та психологічних чинників, що впливають на цей процес.
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, загальних висновків, списку використаних джерел у кількості 68 найменувань та додатків на … сторінках.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ ТА ПАРТНЕРСЬКИХ СТОСУНКІВ У МОЛОДІ
1.1 Поняття та класифікація сімейних цінностей у психологічній науці
«Молоддю» в соціології, психології та інших наукових галузях зазвичай вважається група людей, яка перебуває на етапі переходу від дитинства до зрілості, тобто знаходиться в підлітковому та молодому віці. Однак точні вікові межі можуть варіюватися залежно від культури, соціальних умов і наукового підходу. Зазвичай до молоді відносяться особи віком від 14 до 35 років.
Сімейні цінності є одними з основних компонентів психосоціального розвитку особистості. Вони формують світогляд, цілі та орієнтири індивіда і мають вирішальне значення для його поведінкових установок у майбутньому, зокрема в контексті партнерських стосунків.
Як зазначає Бабич Н.І., сімейні цінності закладаються на ранніх етапах життя через взаємодію з батьками, які є основними вихователями в особистісному та соціальному розвитку дитини. Ці цінності можуть бути як підтримуючими, так і обмежуючими, в залежності від того, як батьки моделюють стосунки в родині. Вони передаються від покоління до покоління та активно впливають на вибір партнера і розвиток подальших стосунків. Бабич підкреслює, що сімейні цінності визначають, як людина буде ставитися до свого партнера, до шлюбних обов'язків та до важливості емоційної підтримки у партнерстві [1, с. 23].
Бондар А.І. також звертає увагу на той факт, що батьківські настанови мають значний вплив на вибір партнера у молоді. Вона вказує, що родина є основним середовищем, де закладаються основи взаємоповаги, емоційної близькості та інших важливих аспектів, які молоді люди згодом використовують для оцінки своїх потенційних партнерів. Згідно з її дослідженнями, коли молодь обирає партнера, вони часто шукають ознаки, схожі на ті, які спостерігали в своїх батьках, незалежно від того, були ці стосунки позитивними чи негативними, що є частиною так званого «перенесення сценаріїв» із сім'ї в особисті стосунки, що визначає типи стосунків, яких очікують від партнера [2, с. 12].
Табл. 1.1 надає огляд основних наукових підходів до визначення поняття сімейних цінностей, зокрема, звертаючи увагу на різноманітні теоретичні підходи, що дозволяє більш глибоко зрозуміти вплив родинного виховання та соціальних чинників на формування індивідуальних переконань та цінностей.
Таблиця 1.1
Наукові підходи до визначення поняття «Сімейні цінності»
Підхід
Автор(и)
Опис підходу
Ключові ідеї
Психоаналітичний підхід
Фрейд З.
Фрейд вважав, що сімейні цінності визначаються через механізми перенесення батьківських установок та підсвідомих переживань на стосунки з партнером.
Вплив дитячого досвіду та батьківських стосунків на формування підсвідомих цінностей та установок щодо вибору партнера в майбутньому.
Гуманістичний підхід
Маслоу А.
Маслоу акцентував увагу на важливості самореалізації особистості та створення стосунків, які сприяють її розвитку.
У сім'ї особистість отримує підтримку для самореалізації, що включає визнання партнером індивідуальності іншого та досягнення гармонії у взаємодії.
Соціологічний підхід
Парсонс Т.
Парсонс вважав сімейні цінності як частину соціальної структури, де сім'я забезпечує стабільність та адаптацію індивіда до суспільства через виховання.
Сімейні цінності визначаються в контексті соціальних функцій сім'ї: соціалізація дітей, підтримка стабільності суспільства, збереження традицій, передача соціальних ролей.
Біхевіористичний підхід
Ватсон Дж.
Ватсон стверджував, що сімейні цінності формуються через навчання та закріплення позитивних або негативних реакцій на поведінку членів родини.
Усі поведінкові установки, включаючи сімейні цінності, є результатом навчання, підкріпленого позитивними чи негативними наслідками. Важливість ранніх реакцій батьків.
Когнітивний підхід
Бандура А.
Бандура акцентував увагу на впливі спостереження за моделями поведінки батьків на розвиток цінностей у дітей.
Формування сімейних цінностей відбувається через спостереження за поведінкою батьків та їх реакцією, що впливає на подальший вибір партнера і побудову стосунків.
Екологічний підхід
Бронфенбреннер У.
Цей підхід підкреслює важливість взаємодії сім'ї з іншими соціальними інститутами (школою, сусідством), що формує цінності в контексті зовнішнього середовища.
Сімейні цінності формуються не лише в межах сім'ї, але й через взаємодію з іншими соціальними структурами, що впливають на розвиток індивіда і його поведінкові установки.
Психологічний підхід
Гнатюк О.В., Бабич Н.І.
Цей підхід вивчає сімейні цінності як систему переконань, які передаються через батьківське виховання, що визначає подальші стратегії стосунків.
Цінності сім'ї визначаються через батьківські установки, що впливають на вибір партнера та поведінкові стратегії в особистих стосунках. Важливість психологічної стабільності в родині.
Феноменологічний підхід
Шелдон К.
Шелдон підходив до визначення сімейних цінностей через досвід індивіда, який залежить від суб'єктивного сприйняття родинних стосунків і партнерства.
Сімейні цінності – це переживання індивідів щодо своїх відносин в родині, які можуть бути позитивними чи негативними, залежно від внутрішнього досвіду і соціальних ролей.
Також важливим аспектом є те, що Бондаренко Л.Ю. наголошує на важливості сімейних цінностей для формування у молоді уявлення про шлюб та партнерство. Вона стверджує, що родина виступає як основний джерело соціалізації, де формуються моделі поведінки, емоційної підтримки і взаєморозуміння, що стають нормами для майбутнього вибору партнера. Діти, виховані в родинах, де панують взаємоповага та підтримка, з більшою ймовірністю будуть шукати подібні характеристики у майбутніх партнерах. Бондаренко також зазначає, що на вибір партнера можуть впливати і більш складні фактори, такі як культурні традиції або ідеали, закріплені в конкретній родині [3, с. 56].
Дослідження Вавриніва О.С. підтверджує, що сімейні цінності формують не лише вибір партнера, але й емоційну готовність до взаємодії в партнерських стосунках. Вавринів підкреслює, що батьки відіграють важливу роль у розвитку таких рис, як емпатія, співпереживання та підтримка, які стають критично важливими в шлюбних стосунках. Коли в родині відсутній емоційний зв'язок, молодь може мати труднощі в установленні подібних зв'язків у майбутньому. З точки зору соціального розвитку, сімейні цінності надають певні орієнтири для вибору партнера та структурування стосунків у шлюбі [4, с. 116].
Гнатюк О.В. акцентує увагу на тому, що батьківські моделі виховання є важливими чинниками формування уявлень про шлюб у молоді. Вона зазначає, що поведінка батьків у родині формує основні принципи, за якими молода людина в майбутньому оцінює потенційних партнерів. Якщо в родині є приклади здорових стосунків, де партнерство базується на взаємопідтримці і рівноправності, то молодь з більшою ймовірністю буде шукати подібні якості в партнері. Водночас негативні сімейні сценарії, такі як насильство або емоційна відстороненість, можуть призвести до формування нездорових моделей стосунків у молодих людей [8, с. 99].
Грищенко О.М. також підкреслює, що сімейні цінності прямо впливають на емоційну стабільність у партнерських стосунках. Молоді люди, які виросли в родинах, де було прийнято обговорювати емоції та підтримувати одне одного в складних ситуаціях, будуть схильні до вибору партнерів, які проявляють такі ж якості. Це є важливим фактором для розвитку стабільних та здорових стосунків у майбутньому [10, с. 78].
Класифікація сімейних цінностей є важливим елементом для розуміння їхнього впливу на стосунки в родині. Вона дозволяє виокремити різні типи цінностей, що визначають поведінку, ставлення до партнера і ролі кожного члена родини. Різноманітність сімейних цінностей можна визначити за кількома ознаками, такими як їхня функціональність, матеріальна чи нематеріальна природа, а також за їхнім соціальним значенням.
Матеріальні цінності є основою для забезпечення фізичного благополуччя родини. Це включає в себе фінансову стабільність, житло, майно та інші ресурси, що забезпечують задоволення базових потреб. Наприклад, родина, яка має достаток для забезпечення своїх дітей освітою та медичним обслуговуванням, демонструє важливість матеріальних цінностей. Придбання власного житла або організація стабільного фінансового планування також є прикладами матеріальних цінностей, які дозволяють родині бути впевненою у своєму майбутньому. Однак важливо зазначити, що матеріальні цінності, хоч і забезпечують комфорт, не гарантують емоційного благополуччя. Вони можуть бути важливими лише в умовах соціальної або економічної нестабільності, коли головним завданням родини є забезпечення базових фізичних потреб [8, с. 99].
Нематеріальні цінності пов’язані з емоційним та моральним благополуччям родини. Вони включають в себе такі аспекти, як любов, взаєморозуміння, довіра, повага та підтримка. Наприклад, родина, де батьки регулярно проводять час разом зі своїми дітьми, намагаються вирішувати конфлікти мирним шляхом і підтримують один одного у важкі моменти, демонструє важливість нематеріальних цінностей. Такі родини зазвичай мають міцніші стосунки, оскільки нематеріальні цінності сприяють розвитку емоційної підтримки і довіри між партнерами. Взаємна підтримка в родині може бути проявом цієї категорії цінностей, особливо в складних життєвих ситуаціях, коли важливо зберегти емоційну рівновагу і допомогти один одному пройти через труднощі [7, с. 155].
Соціальні цінності родини мають величезне значення для формування соціальних орієнтирів і взаємодії з навколишнім світом. Це можуть бути громадські обов'язки, ставлення до суспільних норм, традицій, звичаїв. Наприклад, родина, яка активно бере участь у благодійних ініціативах або допомагає нужденним, передає своїм дітям цінність взаємопідтримки і важливість соціальної відповідальності. Родини, що акцентують увагу на соціальних цінностях, зазвичай мають більш розвинену соціальну активність. Це також може проявлятися в бажанні молоді допомагати однокласникам чи сусідам, брати участь у волонтерських акціях або громадських проектах. Такий підхід сприяє розвитку соціальної активності молодих людей і їхньої готовності допомагати іншим [45, с. 34].
Культурні цінності визначаються через сімейні традиції, ритуали та звичаї, які передаються через покоління. Наприклад, святкування Різдва чи Великодня, відвідування сімейних свят на День народження родичів або інших важливих подій у житті родини є прикладами культурних цінностей, що сприяють збереженню родинних зв’язків і передаються від покоління до покоління. Родини, які святкують традиційні свята, тим самим демонструють свою прихильність до культурних звичаїв і підтримують зв'язки між поколіннями. Це дозволяє не лише зберегти родинну ідентичність, але й забезпечує стабільність у взаєминах, а також допомагає молодим людям розвивати почуття належності до більшої спільноти [19, с. 170].
Психологічні цінності визначають емоційну підтримку та стабільність у родині. Вони включають здатність членів родини слухати, підтримувати і бути відкритими один до одного. Прикладом може бути родина, де батьки не лише надають матеріальну допомогу, але й активно беруть участь у вихованні своїх дітей, слухаючи їхні переживання і турбуючись про їхній емоційний стан. Психологічні цінності допомагають уникати емоційних криз і підтримувати гармонію в родинних стосунках. Важливими аспектами є здатність до компромісу, емпатія і повага до почуттів інших. Родини, які підтримують ці цінності, здатні ефективно вирішувати конфлікти і зберігати емоційну рівновагу в складних ситуаціях [12, с. 45].
Економічні цінності визначають рівень добробуту родини та її здатність адаптуватися до економічних змін. Це включає фінансове планування, заощадження та використання матеріальних ресурсів, що дозволяє родині ефективно справлятися з економічними труднощами та забезпечувати своїх членів. Родина, що вміє ефективно заощаджувати, організовувати бюджет або інвестувати в майбутнє (наприклад, в освіту дітей або покупку житла), демонструє важливість економічних цінностей. Вони створюють необхідні умови для стабільного функціонування родини в умовах фінансових труднощів, даючи впевненість у завтрашньому дні [47, с. 108].
Моральні цінності у родині визначають ставлення до чесності, справедливості, доброчесності та відповідальності. Це можуть бути такі принципи, як визнання важливості честі, доброти та справедливості в стосунках. Родини, які виховують своїх дітей на цих принципах, допомагають їм розвивати моральні переконання, що стають основою для успішних і здорових стосунків у майбутньому. Вони можуть проявлятися через допомогу іншим, участь у доброчинних заходах чи підтримку чесності в родинному житті [15, с. 33].
Рольові цінності у родині визначають, які функціональні ролі виконують члени родини і як ці ролі сприймаються у процесі взаємодії. Прикладом може бути традиційний поділ обов'язків між батьками і дітьми, де один з батьків відповідає за матеріальний добробут, а інший за емоційну підтримку та виховання дітей. В сучасних родинах цей поділ може бути більш гнучким, наприклад, коли обоє партнерів активно залучені в домашні обов'язки, що є прикладом змін у рольових цінностях. Вони допомагають організувати сімейне життя таким чином, щоб кожен член родини був відповідальний за свою роль, сприяючи гармонії і ефективному функціонуванню родини [27, с. 15].
Функціональні цінності родини визначають її здатність виконувати основні соціальні функції, такі як емоційна підтримка, виховання дітей та їх соціалізація. Це включає в себе здатність родини адаптуватися до змін у соціальному середовищі, зберігати психоемоційну рівновагу та підтримувати високий рівень функціонування навіть у складних умовах. Наприклад, родина, яка адаптується до змін у соціальному середовищі, змінюючи свої цінності відповідно до нових обставин, може підтримувати рівновагу навіть під час соціальних чи економічних криз. Функціональні цінності допомагають родині зберігати стабільність і забезпечують емоційний ресурс для розвитку [13, с. 112].
Майже всі охарактеризовані види сімейних цінностей взаємодіють між собою, створюючи цілісну картину, де кожен тип має своє значення для стабільності та гармонії в родинному житті. Вони допомагають родинам адаптуватися до змін, будувати здорові стосунки і забезпечувати благополуччя своїх членів.
Демиденко Т.І. звертає увагу на вплив родинних традицій на вибір партнера. Вона зазначає, що ці традиції можуть включати конкретні культурні та соціальні норми, що передаються з покоління в покоління. Родина не лише формує емоційну готовність до стосунків, але й надає важливі соціокультурні орієнтири, які молоді люди використовують при виборі партнера. Зокрема, родинні звичаї, традиції святкувань чи спільних обов'язків у родині можуть стати основою для вибору партнера, оскільки молодь схильна відтворювати звичні моделі в своїй власній сім'ї [13, с. 112].
Згідно з дослідженням Кравченка Т.В., сімейні цінності визначають не тільки вибір партнера, але й загальну здатність молоді до побудови гармонійних стосунків. Вони формують основні життєві орієнтири, на основі яких молоді люди будує свої відносини. Кравченко вважає, що якщо в родині присутні чітко визначені моральні та етичні норми, це допомагає створювати стабільні стосунки в майбутньому, оскільки ці орієнтири стають частиною внутрішніх установок людини [19, с. 170].
Отже, сімейні цінності є основою формування партнерських стосунків, оскільки вони визначають, як молода людина буде сприймати партнерство, які риси в партнері буде вважати важливими та як вирішуватиме конфлікти в майбутньому. Вони стають важливими орієнтирами, які допомагають молоді створювати гармонійні стосунки та будувати стабільне сімейне життя [2, с. 12].
1.2 Психологічні особливості формування партнерських стосунків у молодіжному віці
Формування партнерських стосунків у молодіжному віці є складним і багатогранним процесом, що включає в себе емоційне, психологічне і соціальне зростання індивіда. Важливою особливістю цього віку є те, що молоді люди тільки починають розуміти свої емоційні та інтелектуальні потреби, а також шукати партнера, який би відповідав їхнім вимогам та ідеалам. Це відображається в психологічному становленні молодих людей, які намагаються знайти своє місце в світі і формувати стосунки, що часто базуються на ідеалах, а не на реальних взаємодіях.
Першою важливою особливістю є потреба молоді в емоційному розвитку і підтримці. У цьому віці молоді люди активно шукають емоційний зв'язок із партнером, оскільки це дозволяє їм відчути себе впевненими у своїй ідентичності. Як підкреслює Захарченко О.О., на даному етапі особистість молодої людини знаходиться в пошуку стабільних емоційних зв'язків, що сприяє формуванню здорових партнерських стосунків у майбутньому [18, с. 15-22]. Це бажання бути емоційно підкріпленим і відчувати емоційну близькість є основним мотивом для вибору партнера в молодіжному віці.
Іншою важливою характеристикою є формування уявлень про ідеального партнера. Внаслідок цього молодь часто має завищені очікування від стосунків, які можуть бути не завжди реалістичними. Як зазначає Карпенко Л.С., у молодому віці особистість ще не має чіткого уявлення про те, що таке реальні стосунки, тому вони часто обирають партнера на основі поверхневих критеріїв, таких як фізична привабливість або соціальний статус [22, с. 234]. Це може призводити до розчарувань у подальших стосунках, оскільки молоді люди часто шукають ідеальне, не усвідомлюючи, що будь-які стосунки вимагають компромісів і роботи.
Психологічні механізми взаємодії також мають значний вплив на формування партнерських стосунків у молодіжному віці. Бех І.Д. в своїх дослідженнях підкреслює, що важливою складовою є когнітивна оцінка партнера, тобто те, як молодь сприймає можливого партнера на основі їхніх інтерпретацій поведінки. Це може включати в себе емоційне реагування на партнерські риси або більш інтелектуальні характеристики, такі як інтереси та цінності [6, с. 78-85]. Психологічно молоді люди схильні створювати ідеалізовані образи своїх партнерів, що може бути як плюсом, так і мінусом в розвитку стосунків.
Ще однією важливою особливістю є соціальна адаптація молоді в стосунках. Молоді люди намагаються знайти свій соціальний статус через стосунки, і це також може відображатися на їх виборі партнера. Вони часто обирають партнера, який відповідає їх соціальним і культурним стандартам, або навпаки, намагаються встановити нові соціальні стандарти через стосунки. Як зазначає Іваненко А.П., соціальна належність до певної групи чи середовища часто є важливим фактором, що визначає вибір партнера у молодіжному віці. Це може проявлятися через бажання належати до певної соціальної категорії, наприклад, молоді люди шукають партнерів, які поділяють їхні інтереси, вподобання або стиль життя [19, с. 170].
Не менш важливим аспектом є гендерна ідентичність і рольові стереотипи, що формуються у молоді в процесі партнерських стосунків. Виникає спроба зрозуміти свою роль у стосунках і визначити, що таке "чоловіче" або "жіноче" в контексті взаємодії з партнером. Як зазначає Бондаренко Л.Ю., у молодіжному віці формуються основні уявлення про гендерні ролі, які потім впливають на стиль стосунків. Це може включати як традиційні, так і сучасні підходи до ролей у стосунках, де партнери можуть бути рівними, або один з них може займати домінуючу позицію [3, с. 56-62].
З психологічної точки зору важливо зазначити, що на формування партнерських стосунків у молоді впливає також рівень самооцінки. Молоді люди, які мають високу самооцінку, більш схильні до вибору партнерів, які підходять їм за емоційними та психологічними параметрами, що може призвести до створення більш гармонійних і стабільних стосунків. Натомість, низька самооцінка може призвести до вибору партнерів, які не відповідають їхнім реальним потребам, що веде до незадоволеності стосунками. Як вказує Гнатюк О.В., самооцінка впливає на критерії вибору партнера та взаємодію в стосунках, де індивіди шукають того, хто підтверджує їх власну цінність [8, с. 99].
Теорія об’єктних відносин є важливим напрямом психоаналізу, який зосереджує увагу на інтерналізованих «об’єктних відносинах» — психічних репрезентаціях себе і інших людей, що формуються в ранньому дитинстві через взаємодію з основними опікунами. Ці внутрішні моделі відображаються на сприйнятті особистості та взаємодії з іншими людьми, а також на виборі партнера у дорослому житті. Формування цих моделей у ранньому віці визначає, як людина буде оцінювати стосунки у майбутньому, шукаючи схожих або доповнюючих партнерів, з якими вона відчуває емоційну безпеку та злагоду. Оскільки ці моделі є глибоко вкоріненими в психіці, вони часто стають несвідомими та керують вибором партнера без активного розуміння з боку особи. Як зазначає Кернберг, ці внутрішні об’єкти визначають, чи буде людина відтворювати стосунки, подібні до тих, які вона мала з батьками, чи намагатиметься інтегрувати ці образи в більш здорову і стабільну форму [52].
З самого раннього віку людина починає формувати уявлення про своїх батьків, а також про себе в контексті цих взаємин. Ці образи можуть бути розщеплені на «хороші» та «погані» об’єкти, де одні частини батьківської фігури сприймаються як позитивні (наприклад, «добра мати, яка годує»), а інші — як негативні (наприклад, «погана мати, яка карає»). У дорослому віці ці розщеплені образи можуть впливати на вибір партнера, оскільки людина несвідомо шукає того, хто дозволить відтворити або подолати ці внутрішні образи. Такі стосунки можуть бути віддзеркаленням ранніх дитячих переживань, де партнер замінює батьківську фігуру і викликає схожі емоційні реакції. Наприклад, людина, яка в дитинстві пережила емоційну відчуженість від одного з батьків, може вибрати партнера, який викликає подібні емоції або шукає стабільність, що дозволить їй інтегрувати ці образи та подолати минулі травми. Бондаренко зазначає, що такі внутрішні образи і є основою для багатьох підсвідомих виборів партнерів у дорослому віці, де важливі не тільки фізичні або соціальні характеристики партнера, але й те, як цей партнер відображає емоційну історію особистості [3, с. 56-62].
Проєктивна ідентифікація є важливим психологічним механізмом, через який людина проєктує на партнера свої неприязні або пригнічені частини особистості, а також внутрішні образи. Це дозволяє людині відтворити у стосунках з партнером емоційні сцени, які відображають внутрішній конфлікт. Психологічно це проявляється через те, що особа, не усвідомлюючи того, провокує партнера вести себе відповідно до її власних проєкцій. Наприклад, людина, яка в дитинстві не могла дозволити собі бути слабкою через батьківське виховання, може вибрати партнера, який виглядає слабким, і активно прагнути його підтримувати, таким чином проєктуючи свою власну «слабкість» на нього. Цей механізм допомагає людині впоратися з невизначеністю і внутрішніми конфліктами, а також відтворити знайомі, але емоційно напружені ситуації. Як зазначає Віннікотт, через цей процес людина часто шукає в партнері те, що їй не вдалося знайти в собі або у своїх первинних взаєминах з батьками [25].
Вибір партнера може бути частиною прагнення до цілісності. Людина часто шукає партнера, який би допоміг інтегрувати розщеплені частини її «Я» та образів інших. Це прагнення до «об’єктної сталості» – здатності сприймати іншого як цілісну особистість, яка має як позитивні, так і негативні риси. Іншими словами, вибір партнера може бути спробою відновити баланс, де особа шукає такого партнера, який дозволить їй поєднати внутрішні, розщеплені образи у більш стабільний і цілісний образ. Це особливо важливо для тих, хто має складні стосунки з власною ідентичністю чи образами близьких у своєму дитинстві. Партнер, який допомагає інтегрувати ці розщеплені частини, може стати тим фактором, що допоможе людині досягти емоційної стабільності і внутрішньої гармонії. За словами Кляйн, цей процес інтерналізації внутрішніх об’єктів дозволяє людині змінювати своє сприйняття партнера та взаємодії з ним, прагнучи до більш глибокого розуміння себе і світу [52].
Нарешті, теорія об’єктних відносин тісно переплітається з теорією прив’язаності, оскільки формування внутрішніх об’єктів безпосередньо впливає на моделі прив’язаності, які людина розвиває в дитинстві. Інтерналізовані образи батьків і основних опікунів створюють «робочі моделі» прив’язаності, які стають основою для формування стосунків у дорослому житті. Ці моделі визначають, чи буде людина вибирати партнера, з яким вона відчуватиме стабільність, або ж буде повторювати ті ж самі патерни, що були присутні у її сімейному досвіді. Як підкреслює Бех І.Д., багато моделей прив’язаності і вибору партнера ґрунтуються на підсвідомих уявленнях про близькість, на яких базується стійкість стосунків [6, с. 78-85].
Отже, теорія об’єктних відносин дає важливі інсайти для розуміння психологічних механізмів вибору партнера. Вона пояснює, чому люди часто шукають партнерів, що дозволяють відтворити або подолати ранні дитячі досвіди, а також як інтерналізовані образи можуть визначати характер партнерських стосунків у дорослому житті.
Тип прив’язаності, сформований у дитинстві через взаємодію з первинними опікунами, значно впливає на вибір партнера, очікування в романтичних стосунках та динаміку цих стосунків у дорослому віці. Теорія прив’язаності підкреслює глибокий вплив раннього досвіду на здатність до близькості, довіри та емоційної регуляції у дорослих стосунках. Вона пояснює, чому ми обираємо певних партнерів і чому наші стосунки часто розвиваються за знайомими, хоча і не завжди здоровими, сценаріями. Люди, які сформували безпечну прив’язаність, схильні обирати партнерів, з якими можуть створити стабільні стосунки. У той же час, люди з тривожною чи уникливою прив’язаністю можуть відчувати страх перед відмовою або труднощі з емоційною близькістю, що впливає на їхній вибір і поведінку в стосунках [48].
Еволюційно-біологічні теорії вибору партнера пояснюють це явище через призму еволюційних переваг, що сприяють виживанню індивіда та успішному розмноженню виду. Ідеї, запропоновані Ч. Дарвіном і розвинені сучасною еволюційною психологією, вказують на те, що вибір партнера відбувається на несвідомому рівні і базується на прагненні передати свої гени та забезпечити найкраще виживання і виховання потомства. Люди, згідно з цими теоріями, обирають партнерів, які мають характеристики, що можуть забезпечити генетичний успіх потомства, зокрема фізичну привабливість, здоров’я, а також соціально-економічний статус, що є індикаторами високої репродуктивної цінності.
Згідно з цими теоріями, у чоловіків часто є схильність до вибору молодших партнерок, оскільки молодість вважається сигналом високої репродуктивної здатності, а у жінок є схильність до вибору партнерів, які можуть забезпечити їх економічну безпеку і стабільність для виховання дітей. Наприклад, жінки можуть надавати перевагу партнерам з високим соціальним статусом або матеріальним забезпеченням, оскільки це гарантує їм і їхнім дітям кращі умови для виживання. Також жінки часто вибирають партнерів із високим рівнем генетичних ознак, які вказують на здатність передати сильні гени потомству.
Проте ці теорії часто піддаються критиці за їхній детермінізм і редукціонізм, оскільки вони пояснюють вибір партнера здебільшого через біологічні та інстинктивні фактори, ігноруючи складність людської психіки, соціальну та культурну значущість відносин. Такі теорії не завжди можуть пояснити вибір партнерів, які не мають прямого репродуктивного значення, наприклад, одностатеві шлюби або бездітні пари, де критерії вибору можуть бути більше зосереджені на глибоких особистісних якостях, таких як емоційна підтримка, спільні цінності та інтелектуальна сумісність.
Системні теорії, зокрема роботи М. Боуена, С. Мінухіна та В. Сатир, розглядають вибір партнера не як ізольований індивідуальний акт, а як частину більш складного процесу, вбудованого у ширший контекст сімейних систем походження обох партнерів. Згідно з цими теоріями, індивідуальний вибір партнера значною мірою визначається динамікою та несвідомими правилами сімейних систем, з яких походять партнери, а також їхнім рівнем диференціації від цих систем. Це означає, що вибір партнера не є суто особистим рішенням, а часто відображає внутрішні конфлікти, ролі та патерни поведінки, сформовані в межах родини. Наприклад, особа, яка виросла в родині з високим рівнем емоційної залежності, може обирати партнера, з яким буде повторювати ті самі динаміки залежності, навіть якщо це призводить до дисфункціональних стосунків [27].
Системні теорії підкреслюють, що вибір партнера не є лише індивідуальним актом, а є частиною складної багаторівневої сімейної динаміки, де минуле покоління впливає на нинішнє. Партнери, вступаючи в стосунки, несуть з собою емоційний багаж, цінності та неписані правила, що регулюють поведінку в стосунках. Наприклад, якщо один з партнерів виріс у родині з високим рівнем конфліктності і агресії, він може бути схильним до обрання партнера, який також має труднощі з емоційною регуляцією, що призведе до повторення агресивних чи конфліктних моделей у новому союзі. Сімейні системи впливають на вибір партнера через механізми емоційної прив’язаності та сприйняття норм, що формуються на основі досвіду з батьками або іншими значущими фігурами в дитинстві [27].
Наразі вважається, що новий союз, який формується між двома людьми, є не лише відображенням їхніх особистих переживань та виборів, але й частиною більших, глибших сімейних структур. Вибір партнера часто стає механізмом інтеграції нових емоційних взаємодій у більшу сімейну систему, де обидва партнери несуть відповідальність не лише за себе, але й за розвиток нової динаміки у своїй родині. Тому в рамках системної теорії важливо розглядати, як поведінка та вибір партнерів у дорослому віці взаємопов’язані з впливом родинної історії та сімейної культури, в якій кожна індивідуальна особистість розвивається та формується [27].
Загалом, психологічні особливості формування партнерських стосунків у молодіжному віці є ключовими для подальшого розвитку стосунків у дорослому житті. Молоді люди, взаємодіючи в стосунках, розвивають власні переконання та стратегії вибору партнерів, які з часом стають більш зрілими і реалізованими, коли вони здатні враховувати не тільки емоційні потреби, а й соціальні та психологічні аспекти своїх взаємодій.
1.3 Взаємозв’язок сімейних цінностей та якості партнерських взаємин
Взаємозв’язок між сімейними цінностями та якістю партнерських стосунків є важливим аспектом, що заслуговує на глибоке дослідження, оскільки впливає на багато аспектів індивідуального вибору партнера та розвитку відносин
23.11.2025 18:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора