практичні занняття. Контрольна робота з Історія Української культури. Робота № 532047

Перехід до торгівельного партнера Binance

практичні занняття

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Інститут підприємництва та перспективних технологій

Факультет:

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра:

Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва

Інформація про роботу

Рік:

2026

Тип роботи:

Контрольна робота

Предмет:

Історія Української культури

Група:

ГІС 4

Варіант:

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Методичні вказівки до проведення практичних занять Вивчення дисципліни «Порівняльне літературознавство» охоплює важливі питання сучасної літературної компаративістики. Цей курс логічно продовжує попередні літературознавчі дисципліни. Перед опануванням матеріалу студентам рекомендується пригадати періодизацію національної та світової літератури; провідні стилі й напрями літературного процесу: бароко, класицизм, рококо, сентименталізм, передромантизм, реалізм, модернізм, авангардизм, – спираючись на підручники з теорії літератури, літературознавчі словники й енциклопедії, джерела, вказані в переліку базової й допоміжної літератури. Варто звернути увагу на походження терміна, час і місце появи певного явища, філософські та художні засади, головних представників. Під час розгляду окремих монографічних тем узагальнюються й систематизуються знання з курсу «Історія української літератури», «Історія зарубіжної літератури», «Теорія літератури», «Український фольклор» (повторюється матеріал про роди і жанри літератури, сюжет і композицію, засоби виразності, традиції і новаторство в літературі, літературний процес, типологію літературних явищ, міжлітературні зв’язки, літературні групи та об’єднання та групи тощо). Знайомлячись із новим поняттям, треба намагатися чітко з’ясувати його сутність, ознаки, відшукати приклади в літературі. Обов’язковим є прочитання наукових праць, художніх творів, указаних в планах практичних занять і завданнях для самостійної роботи. Практичні заняття покликані доповнити, узагальнити й систематизувати лекційний матеріал, розвинути навички роботи з художніми текстами й науковими першоджерелами, стимулювати пізнавальну активність і творчий пошук студентів. Обов’язково слід проглянути конспект лекції, якщо вона передувала практичному заняттю, звернути увагу на рекомендовані першоджерела, проблемні питання викладача, нові поняття. Готуючись до практичного заняття, треба уважно ознайомитися з його планом, темою, рекомендованою літературою. Бажано опрацювати більшість джерел базової літератури і вибірково – джерела зі списку допоміжної літератури. Читати праці літературознавців вдумливо, прагнути визначити головні думки, обов’язково вести робочі записи (складати конспект, тези, тезовий план, виписки). За словником перевірити значення слів, які незрозумілі. Звертати увагу й на дискусійні моменти, на різні точки зору дослідників на одне і те ж питання. Спробувати сформулювати і власну точку зору щодо певної проблеми. У підготовці до заняття помічником є Інтернет. Зверніть увагу на електронні адреси сайтів, що вказані в списку допоміжної літератури. Користуючись електронними матеріалами, можна підготувати комп’ютерну презентацію до практичного заняття. Під час практичного заняття уважно слухайте відповіді товаришів, ставте питання, з’ясовуйте все, що є незрозумілим. Активно беріть участь в обговоренні наукових проблем, не бійтеся висловити власне оригінальне судження, однак підкріплюйте його істотними аргументами. Практичне заняття 1 ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД У СИСТЕМІ ПОРІВНЯЛЬНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА План Переклад як посередник у міжнаціональному спілкуванні. Аспекти дослідження. Переклад у системі порівняльного літературознавства розглядається як складний комунікативний процес, що забезпечує взаємодію між різними мовними й культурними системами. Його функціонування виходить за межі простого відтворення змісту оригінального тексту іншою мовою, оскільки передбачає трансформацію смислів у межах іншої культурної картини світу. У цьому контексті переклад виступає інструментом міжнаціонального спілкування, що сприяє обміну ідеями, художніми моделями та естетичними цінностями. У межах літературознавчого аналізу переклад розглядається як явище, що поєднує лінгвістичні, семіотичні та культурологічні параметри. Лінгвістичний вимір охоплює співвідношення мовних структур оригіналу й перекладу, включно з лексичними, граматичними та стилістичними трансформаціями. Семіотичний вимір пов’язаний із передачею знакових систем, символів і культурних кодів, які можуть змінювати значення в іншому культурному середовищі. Культурологічний аспект зосереджується на взаємодії національних традицій, історичного досвіду та художніх моделей, що впливають на сприйняття тексту. У дослідженнях перекладу важливе місце посідає поняття еквівалентності, яке передбачає різні рівні відповідності між оригінальним і перекладеним текстом. Еквівалентність може бути формальною, змістовою або функціональною, залежно від того, який компонент тексту зберігається у процесі перекладу. При цьому повна ідентичність між текстами різними мовами є недосяжною, оскільки кожна мовна система має власну семантичну організацію. Окремий напрям дослідження становить проблема перекладацьких трансформацій, які виникають через відмінності мовних структур та культурних контекстів. До таких трансформацій належать заміни, додавання, опущення, перестановки елементів тексту. Вони забезпечують адаптацію оригіналу до норм мови перекладу без втрати основного смислу. Значну увагу приділяють також ролі перекладача як посередника між культурами. Його діяльність передбачає не лише мовну компетентність, а й глибоке розуміння культурних реалій, історичних контекстів та художніх традицій. Саме перекладач формує нову інтерпретацію твору, що впливає на його сприйняття в іншому культурному середовищі. Отже, переклад у системі порівняльного літературознавства постає як багатовимірне явище, що поєднує мовні, культурні та естетичні процеси, забезпечуючи взаємодію між національними літературами та розвиток світового літературного процесу. Особливості перекладу в дитячій літературі. Переклад дитячої літератури становить окрему галузь перекладацької діяльності, що має специфічні вимоги, зумовлені віковими особливостями адресата. Основною метою такого перекладу є забезпечення доступності тексту для дитячого сприйняття при збереженні його художньої цінності та виховного потенціалу. Однією з ключових особливостей є орієнтація на рівень мовного розвитку дитини. Це передбачає спрощення синтаксичних конструкцій, використання зрозумілої лексики та уникнення складних абстрактних формулювань. Водночас переклад не повинен знижувати художню якість тексту, оскільки дитяча література виконує естетичну функцію нарівні з пізнавальною. Важливим аспектом є адаптація культурних реалій. Оригінальні тексти часто містять елементи, пов’язані з національними традиціями, побутом або історичними особливостями. У перекладі виникає потреба або в їх поясненні, або в заміні на більш зрозумілі для дитячої аудиторії аналоги. Така адаптація здійснюється обережно, щоб не спотворити авторський задум. Окремої уваги потребує передача емоційної та ігрової складової тексту. Дитяча література часто базується на казковості, гуморі, ритмічності мовлення, що вимагає від перекладача особливої уваги до інтонаційних і стилістичних засобів. Збереження ритму, рими у поетичних текстах або ігрових елементів у прозі є однією з найскладніших перекладацьких задач. Також суттєвим є виховний аспект. Дитяча література формує моральні уявлення, соціальні норми та моделі поведінки, тому переклад повинен передавати етичні смисли оригіналу без спотворень. У деяких випадках можливе пом’якшення або корекція надто жорстких або культурно неприйнятних сцен. Окремою проблемою є збереження авторського стилю в умовах адаптації. Перекладач повинен поєднати вимоги зрозумілості для дитини з необхідністю відтворення індивідуальної манери письма автора, його образної системи та художніх засобів. Таким чином, переклад дитячої літератури є складним балансом між адаптацією та збереженням художньої цілісності тексту, що потребує високого рівня професійної майстерності та розуміння психології дитячого сприйняття. Здобутки і перспективи української школи перекладу. Українська школа перекладу має тривалу історію розвитку, що формувалася під впливом європейських літературних традицій та національного культурного контексту. Її становлення пов’язане з діяльністю перекладачів, які сприяли інтеграції української літератури у світовий культурний простір та збагаченню національної мови художніми засобами інших літератур. Одним із вагомих здобутків є формування високого рівня художнього перекладу класичних і сучасних творів світової літератури. Українські перекладачі створили численні інтерпретації творів античної, європейської та американської літератури, що стали частиною національного культурного канону. Ці переклади відзначаються точністю відтворення змісту та високою художньою майстерністю. Важливим досягненням є розвиток перекладацької школи, орієнтованої на збереження національної мовної ідентичності. Українська мова у перекладах набуває нових стилістичних можливостей, розширюється її лексичний і синтаксичний потенціал. Це сприяє розвитку літературної мови загалом. Суттєвим внеском є також формування теоретичної бази перекладознавства. Українські дослідники розробляють питання еквівалентності, перекладацьких трансформацій, стилістики перекладу та міжкультурної комунікації. Це дозволяє інтегрувати національну науку у світовий науковий дискурс. Перспективи розвитку української школи перекладу пов’язані з посиленням міжкультурної взаємодії та розширенням перекладацької діяльності у сучасному глобалізованому світі. Особливого значення набуває переклад сучасної літератури, медіатекстів та цифрових форм комунікації. Актуальним є також розвиток перекладу з маловідомих мов, що сприяє культурному різноманіттю та взаєморозумінню між народами. Паралельно з цим зростає роль перекладу як інструмента культурної дипломатії. Отже, українська школа перекладу поєднує потужні традиції та сучасні тенденції розвитку, формуючи основу для подальшого інтеграційного процесу у світовому літературному просторі. Базова література Будний В., Ільницький М. Порівняльне літературознавство: підручник. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 430 с. Лановик З. Художній переклад як проблема компаративістики. Літературознавча компаративістика: навч. посібник / ред. Р.Т. Гром’як; упоряд. Р.Т. Гром’як, І.В. Папуша. Тернопіль: Ред.-видавн. відділ ТНПУ, 2002. С. 251–267. Папуша О. Феномен перекладу в дитячій літературі. Літературознавча компаративістика: навч. посібник / ред. Р.Т. Гром’як; упоряд. Р.Т. Гром’як, І.В. Папуша. Тернопіль: Ред.-видавн. відділ ТНПУ, 2002. С. 312–323. Допоміжна література Грицик Л. Егоцентричний переклад як проблема компаративістики. Українська компаративістика: концептуальні проекції. Донецьк: Юго-Восток, 2010. С. 136–143. Коптілов В. Теорія і практика перекладу: навч. посібник. Київ: Юніверс, 2002. 280 с. Москаленко М. Тисячоліття: Переклад у державі слова. Тисячоліття: Поетичний переклад України-Русі. К., 1995. С. 5–37. Рильський М. Мистецтво перекладу: статті, виступи, нотатки. Київ, 1975. 343 с. Практичне заняття 2 ТРАДИЦІЙНІ СЮЖЕТИ ТА ОБРАЗИ: АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ План Історичні закономірності функціонування традиційних сюжетів та образів. Особливості втілення традиційного сюжету чи образу (на вибір студента). Література Базова література Будний В., Ільницький М. Порівняльне літературознавство: підручник. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 430 с. Допоміжна література Горенок Г. Образ Гамлета у творчості Миколи Бажана. Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. Вип. 28. Житомир: Вид-во ЖДУ, 2006. С. 125–128. Горенок Г.Ю. Гамлет і гамлетизм у європейській літературі першої половини ХХ століття. Автореферат дисертації ... канд. філол. наук. Тернопіль, 2007. 20 с. Івашина Т.М. Закономірності еволюції образу Дон Жуана в європейській літературі ХVІІ–ХХ ст. Автореферат дисертації ... канд. філол. наук. Тернопіль, 2002. 16 с. Мітракова О.О. Інтерпретація образу Орфея в європейській прозі ХХ століття. Дис. … доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія. Бердянський державний педагогічний університет, 2021, 201 с. Пронкевич О. «Дон Кіхот»: роман – міф – товар: монографія. Київ: НаУКМА; Аграр Медіа Груп, 2012. 197 с. Практичне заняття 3 УРБАНІСТИЧНІ МОТИВИ В НАЦІОНАЛЬНИХ ТРАДИЦІЯХ План Дослідження феномену міста в українській культурології (Т. Возняк). Розвиток теми міста в літературі. Урбаністична топографія як предмет дослідження (Бруно Шульц. Серпень). Чернівецький текст в циклі Ірини Вільде «Метелики на шпильках». Твори Вільде І. Метелики на шпильках. Б’є восьма. Повнолітні діти: повісті Дрогобич: Відродження, 2007. 488 с. Шульц Б. Цинамонові крамниці та інші оповідання / пер. з польської Юрія Андруховича. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. 384 с. Література Базова література Будний В. Порівняльне літературознавство: Підручник. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 430 с. Фоменко В.Г. Українська урбаністична проза ХХ століття: еволюція, проблематика, поетика. Дис. … доктора філол. н. 10.01.01 Українська література. Луганськ, 2008. 378 с. (С. 22 – 52). Харлан О. Чернівецький текст у циклі повістей Ірини Вільде «Метелики на шпильках». Слово і час. 2008. № 2. С. 27–32. Допоміжна література Андрусів С. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х рр. ХХ ст. Тернопіль: Джура; Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2000. 340 с. Возняк Т. Семантичні простори міста. URL: https://www.ji.lviv.ua/ji-library/Vozniak/misto/semantychn_prostory_mista.htm#0 Губенко М.С. Урбаністична топономіка прози Бруно Шульца. Квал. роб. магістра… за спеціальністю 035 «Філологія». Запорізький національний університет, 2024. 64 с. Гундорова Т. У колисці міфу, або Топос Києва в літературі українського модернізму. Київська старовина. 2000. № 6. С.74–82. Зіммель Ґ. Великі міста і духовне життя / Переклад М.Філь. Ї: незалежний культурологічний часопис. 2003. Ч. 29. С. 314—325. URL: https://www.ji.lviv.ua/n29texts/zimmel.htm Тищенко А. І. Тип фланера в українській та іспанській прозі кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Дис. … доктора філософії за спеціальністю 035 «Філологія». Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київ, 2023. 223 с. Практичне заняття 4 ПОЕТИКА ЕКФРАЗИ В ПОЕЗІЇ ХХ ст. План Екфраза: теоретичний вимір. Екфраза становить один із базових феноменів інтермедіальної взаємодії мистецтв, у межах якого вербальний текст репрезентує зоровий образ. У класичному розумінні термін походить з античної риторики та означає опис твору образотворчого мистецтва засобами слова. У сучасному літературознавстві екфраза розглядається значно ширше як художня стратегія, що моделює перехід між різними семіотичними системами. У теоретичному вимірі екфраза функціонує як механізм трансформації візуального образу в мовну структуру. При цьому відбувається не просте відтворення зображення, а його інтерпретація через систему мовних знаків, що змінює первинне смислове навантаження. Важливим є те, що словесний опис ніколи повністю не збігається з візуальним об’єктом, оскільки кожна система мистецтва має власні засоби вираження. У межах поетики екфрази виокремлюють кілька типів взаємодії тексту і зображення. Описова форма передбачає детальне відтворення елементів картини або скульптури. Інтерпретаційна форма акцентує смислове переосмислення художнього об’єкта. Символічна форма виходить за межі конкретного твору мистецтва, перетворюючи його на носій філософських або екзистенційних смислів. Екфраза виконує функцію медіатора між різними видами мистецтва, створюючи простір інтермедіальності. Вона активізує уяву читача, формуючи в його свідомості візуальні образи на основі мовного тексту. Таким чином, відбувається подвійна кодування інформації: художній образ переходить у вербальну форму, яка знову породжує візуальне уявлення. У поетиці ХХ століття екфраза набуває особливої ваги у зв’язку з модерністськими та постмодерністськими тенденціями. Для цього періоду характерне посилення інтересу до взаємодії мистецтв, фрагментації образу та множинності інтерпретацій. Екфраза стає способом осмислення кризи репрезентації та пошуку нових форм художнього вираження. Отже, екфраза виступає складним інтермедіальним явищем, що поєднує лінгвістичні, семіотичні та естетичні параметри, забезпечуючи взаємодію між словесним і візуальним мистецтвом. Твір живопису в поетичному зображенні (на прикладі картини Арнольда Бекліна «Острів мертвих»). Картина Арнольда Бекліна «Острів мертвих» стала одним із найвпливовіших візуальних образів європейського символізму, що неодноразово інтерпретувався у поетичній творчості ХХ століття. Її художня структура, побудована на поєднанні архітектурної монументальності та містичної атмосфери, створює потужний екфрастичний потенціал. У поетичних інтерпретаціях цей живописний твір постає як простір межового існування між життям і смертю. Візуальний образ острова, оточеного водою, трансформується у вербальному тексті в символічну модель переходу, ізоляції та вічності. Кам’яні скелі, кипариси та човен з постаттю стають елементами міфопоетичної структури. Поетичне зображення картини часто ґрунтується на принципі символічного розгортання простору. Вода набуває значення межі, що відділяє світ живих від світу мертвих. Архітектурні форми острова інтерпретуються як образи вічного спокою або застиглого часу. Човен із постаттю виступає центральним мотивом переходу, що надає тексту екзистенційного виміру. Екфрастичні інтерпретації «Острова мертвих» характеризуються також підсиленням емоційного та психологічного аспекту. Поетичний текст акцентує відчуття тиші, ізоляції та метафізичної замкненості простору. Візуальна статичність картини перетворюється на динаміку внутрішніх переживань ліричного суб’єкта. У поезії ХХ століття цей образ часто використовується як універсальна модель роздумів про смерть, пам’ять та межі людського існування. Картина стає не лише об’єктом опису, а й каталізатором філософської рефлексії. Таким чином, «Острів мертвих» у поетичному зображенні функціонує як багаторівневий символ, що поєднує візуальну конкретику з глибокими екзистенційними смислами, утворюючи складну екфрастичну структуру. Екфрастичні елементи у творчості М. Жука. Творчість Михайла Жука характеризується тісним взаємозв’язком між образотворчим мистецтвом і літературою, що зумовлює наявність виразних екфрастичних елементів. Його художнє мислення формувалося в умовах символістської естетики, де взаємодія різних мистецьких форм розглядалася як спосіб розширення виражальних можливостей. У поетичних текстах і прозових творах Жука виявляється схильність до візуалізації слова. Описові фрагменти часто мають характер живописної композиції, де важливу роль відіграють колористичні та просторові характеристики. Мова тексту наближається до принципів образотворчого мистецтва, створюючи ефект «словесного живопису». Екфрастичність у творчості митця проявляється також у використанні образів мистецтва як структурних елементів художнього світу. Картини, скульптури та орнаментальні мотиви стають не лише об’єктами опису, а й носіями символічних значень. Вони інтегруються в текст як елементи культурної пам’яті. Особливістю є синестетичний характер художнього мислення Жука. Вербальні образи часто поєднують візуальні, звукові та емоційні характеристики, що створює багатовимірну систему сприйняття. Така синестезія посилює ефект присутності художнього образу. Екфрастичні елементи виконують також композиційну функцію, структуруючи текст за принципами живописної побудови. Ритм, контраст і повтор у тексті відповідають законам візуальної гармонії. Отже, у творчості Михайла Жука екфраза виступає не лише як опис мистецьких об’єктів, а як принцип організації художнього мислення, що поєднує літературну та образотворчу традиції. Діалогізм творчого мислення поета і художника С. Гординського. Творчість Святослава Гординського характеризується органічним поєднанням поетичного та образотворчого мислення, що формує особливий тип діалогізму між різними видами мистецтва. Його діяльність охоплює як літературну творчість, так і живопис, що зумовлює постійну взаємодію візуальних і вербальних форм вираження. Діалогізм у творчості Гординського проявляється у взаємному проникненні художніх кодів. Поетичні тексти містять елементи живописної композиції, тоді як живописні роботи демонструють наративність і символічну насиченість, властиву літературі. Така взаємодія створює цілісну систему художнього мислення. У поетичній творчості Гординського важливу роль відіграє візуальна уява. Образи часто мають чітку просторову організацію, кольорову насиченість та композиційну завершеність, що наближає їх до принципів живопису. Мовна структура текстів тяжіє до пластичності та образної конкретності. У живописі митця простежується прагнення до символічного узагальнення, характерного для поезії. Картини часто мають метафоричний характер, передаючи не лише зовнішню реальність, а й внутрішні стани, філософські роздуми та культурні коди. Діалог між поезією та живописом у творчості Гординського формує особливий тип інтермедіальності, де межі між видами мистецтва розмиваються. Це дозволяє створювати багатовимірні художні структури, що поєднують різні способи сприйняття реальності. Отже, творчість Святослава Гординського демонструє модель синтетичного художнього мислення, у якому поезія і живопис перебувають у постійному взаємному діалозі, збагачуючи одне одного та формуючи цілісну естетичну систему. Твори Жук М. Білим і чорним хотів би я бути…: проза, казки, вірші, нотатки, спогади / уклад. О. Яворська за участю О. Козаченко та К. Романової; Одеський літературний музей. Одеса: Бондаренко М. О., 2018. 256 стор. Гординський С. Колір і ритми: Поезії. Переклади / Ред. рада: В.О. Шевчук та ін.; Упоряд., вступ. ст. та приміт. М.М. Ільницького. Київ: Вид-во «Час», 1997. 479 с. Лепкий Б. Поезії / Редкол.: В.В. Біленко та ін.; упоряд., вступ. ст. і прим. М.М. Ільницького. Київ: Рад. письменник, 1990. 383 с. (С. 208). Карманський П. Поезії / Упоряд., вступ. слово і прим. В.І. Лучука. Київ: Укр. Письменник, 1992. 374 с. (С. 116). Література Базова література Голобородько Я. Мистецький симфонізм Михайла Жука. Дивослово. 2002. № 7. С. 7−10. Просалова В. А. Інтермедіальні аспекти новітньої української літератури: монографія. Донецьк: ДонНУ, 2014. 154 с. Просалова В. Картина А. Бекліна «Острів мертвих» очима поетів. Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. 2014. Вип. 1. С. 210−218. Допоміжна література Гребенюк Т. Візуальний екфразис як засіб організації сприйняття літературного твору (на матеріалі роману О. Забужко «Музей покинутих секретів»). Екфразис: вербальні образи мистецтва: монографія. Київ, 2013. С. 80–108. Мочернюк Н. Д. Українська література 20–30-х років ХХ століття у взаємодії з образотворчим мистецтвом: інтермедіальний дискурс. Дис. … д.філол.н. 10.01.01 «Українська література»; 10.01.05 «Порівняльне літературознавство». Київ, 2019. Мочернюк Н. Творчість Святослава Гординського: інтермедіальні аспекти. Питання літературознавства. 2012. Вип. 85. С. 174–180. Науменко Н. Сецесійні мотиви в творчості Михайла Жука. Учені записки університету ім. Вернадського. Серія Філологія. Соціальні комунікації. Том 23 (62). № 1. 2010. С. 120−124. Слабошпицький М. Львівський маестро. Святослав Гординський. 25 поетів української діаспори. Київ: Ярославів Вал, 2006. С. 338–365. Практичне заняття 5 ЕКРАНІЗАЦІЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ ЯК ЙОГО ІНТЕРПРЕТАЦІЯ План Теоретичні засади вивчення взаємозв’язку літератури і кіно. Специфічні засоби творення образу в літературі й кінематографі. Екранізація художнього твору: літературний текст – кіносценарій − авторська майстерність − праця режисера. Особливості екранізації твору В. Підмогильного «Історія пані Ївги». Твори Підмогильний В. Оповідання. Повість. Романи / Вступ. ст.. упоряд. і приміт. В.О. Мельника. Київ: Наукова думка, 1991. 800 с. Література Базова література Будний В. Ільницький М. Порівняльне літературознавство: підручник. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 430 с. Наливайко Д. Література в системі мистецтв як галузь порівняльного літературознавства. Література на полі медій. Збірка наукових праць відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України / Ред. Гундорова Т.І., Сиваченко Г.М. Київ: 2018. 633 с. (С. 12–50). Дубініна О. Екранізація літературного твору: специфіка інтермедіального перекодування. Література на полі медій. Збірка наукових праць відділу теорії літератури та компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України / Ред. Гундорова Т.І., Сиваченко Г.М. Київ: 2018. 633 с. (С. 414–445). Допоміжна література Брюховецька Л. Література і кіно: проблеми взаємин: літературно-критичний нарис. Київ: Радян. письм., 1988. 181 с. Наукові записки. Художня література і кінематограф: проблеми інтерактивності. – Випуск 110. Серія: Філологічні науки. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2012. 160 с. Пуніна О.В. Засоби кіномови в українській художній прозі 20-30-х років ХХ ст. Дис. … к.філол.н. 10.01.05 Теорія літератури. Донецький національний університет, Донецьк, 2010. 223 с. Пушак Ю. Література і кіно: (не) залежність мистецтва? URL: http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/22/Pushak_Paradyhma-6.pdf Чуйко В.В. Кінорецепція прози Миколи Хвильового: інтермедіальна трансформація. Дис. … к.філол.н. 10.01.05 Порівняльне літературознавство. Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2020. 229 с. Історія пані Ївги: фільм. https://m.youtube.com/watch?v=RSFJjUpr_ZE&t=1363s&pp=2AHTCpACAQ%3D%3D Практичне заняття 6 ІМАГОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОДОРОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ План Подорожня література як жанр. Розвиток жанру мандрівної літератури в Україні. Особливості подорожньої літератури С. Яблонської («Чар Марокко», «З країни рижу та опію»). Твори: Яблонська С. Чар Марока. Львів, 1932. 84 с. Яблонська С. З країни рижу та опію: роман / упоряд.: А. Беницький, В. Гоменюк. Київ: Родовід, 2018. 240 с. Література Базова література Будний В., Ільницький М. Порівняльне літературознавство : підручник для студ. вищих навч. закл. Київ : Києво-Могилянська академія, 2008. 430 с. Наливайко Д. Літературознавча імагологія: предмет і стратегії. Літературна компаративістика. Вип. ІV: Імагологічний аспект сучасної компаративістики: стратегії та парадигми. Ч. І. Київ: ВД «Стилос», 2011. С. 27–44. Калитовська М. Софія Яблонська: подорожник і людина. Сучасність. 1971. № 5. С. 51–59. Поліщук Я. Далекі обрії Софії Яблонської. Всесвіт. 2006. № 11–12. С. 187–192. Допоміжна література Клиновий Ю. Софія Яблонська – її найкращий твір. Сучасність. 1977. № 6. С. 20–27. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. 516 с. Матусяк Г.І. Багатовимірний образ Китаю у тревелогах Софії Яблонської. Південний архів. 2024. Вип. ХСІХ. С. 54–61. Влах М. Геообразний світ мандрівної літератури Софії Яблонської: сучасна візія. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2019. Випуск 53. С. 70–84. Федунь М.Р. Поетика подорожніх творів Софії Яблонської. Мова і культура. 2013. Вип. 16, т. 4. С. 344–350. Гаврилів Т. Територія само(в)пізнання: «Чар Марока» Софії Яблонської-Уден. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2019. Вип. 32. С. 331–340.

Контрольна робота Історія Української культури

Dasha1807

05.05.2026 12:05-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись