НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ NATIONAL ACADEMY OF PEDAGOGICAL SCIENCES OF UKRAINE ДЗВО «УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ» SIHE «UNIVERSITY OF EDUCATIONAL MANAGEMENT» БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ BILA TSERKVA INSTITUTE OF CONTINUOUS PROFESSIONAL EDUCATION Кафедра педагогіки, психології та менеджменту Department of Pedagogy, Psychology and Management КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА на тему «Інноваційні форми організації освітнього процесу в ЗП(ПТ)О» (на прикладі ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу») THESIS FOR THE MASTER’S DEGREE « Innovative forms of organization of the educational process in ZP(PT)O» (on the example of the «Dnipro Center of Vocational and Technical Education of Tourist Service») РЕФЕРАТ Кваліфікаційна робота: 96 с., 10 рис., 8 табл., 49 джерел. Об’єкт дослідження: діяльність ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» з організації використання інновацій в освітньому процесі. Мета роботи: дослідити використання інноваційних форм навчання в закладах професійно-технічної освіти. Методи дослідження: системний огляд літературних джерел (для виявлення тенденцій розвитку освіти, нових підходів та методик, а також законодавчих вимог і стандартів); емпіричні методи (анкетування викладачів та студентів з метою оцінки рівня задоволеності і ефективності застосування інноваційних форм навчання); метод спостереження (для аналізу практики впровадження інноваційних підходів в навчальний процес). Актуальність теми дипломної роботи полягає у необхідності вивчення та аналізу інноваційних форм організації освітнього процесу в закладах професійно-технічної освіти (ЗП(ПТ)О) на прикладі конкретного навчального закладу. У ході виконання дослідження розглянуто У дослідженні розглянуто впровадження інноваційних форм організації освітнього процесу в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, зокрема використання інтерактивних методів навчання та ІКТ. Отримані результати можуть бути корисними для розробки та впровадження ефективних стратегій оновлення освітнього процесу в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, сприяючи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів та покращенню якості освіти. Ключові слова: інновації, освітній процес, професійно-технічна освіта, інтерактивні методи навчання, ІКТ. ABSTRACT Qualification work: 96 pages, 10 figures, 8 tables, 49 sources. Research object: The activity of the Vocational Education Institution «Dnipro Center for Vocational Education in Tourism Services» on organizing the use of innovations in the educational process. Purpose of the work: To investigate the use of innovative teaching methods in vocational education institutions. Research methods: Systematic review of literature sources (to identify trends in education development, new approaches and techniques, as well as legislative requirements and standards); empirical methods (survey of teachers and students to assess the satisfaction level and effectiveness of innovative teaching methods); observation method (to analyze the practice of implementing innovative approaches in the educational process). The relevance of the diploma thesis lies in the necessity to study and analyze innovative forms of organizing the educational process in vocational education institutions (VEIs) using a specific educational institution as an example. During the research, the implementation of innovative forms of organizing the educational process in general education and vocational education institutions was considered, including the use of interactive teaching methods and ICT. The obtained results can be useful for developing and implementing effective strategies for updating the educational process in general education and vocational education institutions, promoting the activation of students’ cognitive activities, and improving the quality of education. Keywords: innovations, educational process, vocational education, interactive teaching methods, ICT. ЗМІСТ ВСТУП Актуальність теми. Професійно-технічна освіта є складником української системи освіти, де людина може оволодіти загальнопрофесійними, ключовими та професійними компетентностями за певною професією. Реформування професійної освіти в Україні передбачає масштабне вдосконалення системи, яке супроводжується не лише модернізацією інфраструктури, а й зміною стандартів освіти, характеризується інтенсивним пошуком нових підходів у професійно-теоретичній та професійно-практичній підготовці. В законах України «Про освіту» «Про професійну(професійно-технічну) освіту» визначено мету професійної (професійно-технічної) освіти - «формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності і перспектив кар’єрного зростання впродовж життя» [20], та зміст, який повинен систематично оновлюватися «відповідно до змін у науці, техніці, технологіях виробництва чи сфері послуг, організації праці тощо шляхом періодичної розробки нових типових навчальних планів і типових освітніх програм, а також внесення відповідних змін до робочих навчальних планів і робочих освітніх програм [20]. Сучасний розвиток України неможливий без висококваліфікованих робітничих кадрів, яких готує професійно-технічна освіта. Саме інноваційна складова та осучаснення змісту підготовки кваліфікованих робітників становить основу стратегічних завдань. Сучасний етап розвитку закладів професійної (професійно-технічної) освіти пов’язаний з необхідністю розв’язання проблеми підвищення інтелектуального рівня пізнавального і творчого потенціалу здобувачів освіти, розвитку затребуваних компетентностей, пізнавальних і творчих здібностей, підвищення ефективності навчання. У зв’язку з швидкими змінами в технологіях, економічних та соціокультурних умовах, важливо постійно вдосконалювати систему професійної освіти, впроваджуючи інноваційні підходи та методи. Останні роки були випробувальними для системи освіти в Україні – від пандемії коронавірусу до повномасштабної війни. Здобувачам освіти довелося стикнутися з серйозними обмеженнями у можливості фізичного відвідування закладів освіти. Сьогодення вимагає переосмислення традиційних форм організації освітнього процесу та їх трансформації в цифровий формат. Одним із ключових чинників у підвищенні якості професійної підготовки в закладах професійної (професійно-технічної) освіти є професійна компетентність та педагогічна майстерність викладачів та майстрів виробничого навчання, котрі не лише передаються здобувачам освіти через фахові знання, а й сприяють їхньому вихованню та забезпечують формування затребуваних компетентностей, що є основою для подальшого професійного зростання. Безумовно, вплив педагогічних працівників на здобувачів освіти сприяє засвоєнню фахових знань, формуванню компетентностей, готовності до майбутньої професії та особистісному розвитку. Таким чином, актуальність дослідження полягає у необхідності вивчення та аналізу інноваційних форм організації освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти (ЗП(ПТ)О). Актуальність даної проблеми зумовила вибір теми магістерської роботи: «Інноваційні форми організації освітнього процесу в ЗП(ПТ)О (на прикладі ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу»)». Серед дослідників, які розглядають основи наукових знань про інноваційні технології та розуміння їх фундаментальності й різноманітності, виділяються Г. І. Дідук-Ступ’як, С. Коган, М. І. Пентилюк, І. Гламаздін, О. В. Савенкова та Л. І. Шаламовська. Значну роль у сучасних дослідженнях у цій галузі відіграють також А. Є. Конверський, член-кореспондент НАН України, доктор філософських наук, професор В. І. Лубський, доктор філософських наук, професор Т. Г. Горбаченко, доктор філософських наук, професор В. А. Бугров, кандидат філософських наук, доцент І. В. Кондратьєва, кандидат філософських наук, доцент О. В. Руденко, кандидат філософських наук, доцент, та К. Е. Юштин, кандидат фізико-математичних наук, доцент. Об’єкт дослідження – освітній процес в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Предметом дослідження є інноваційні форми організації освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти, на прикладі ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу». Мета дослідження полягає у вивченні та аналізі використання інноваційних форм організації освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Дослідження спрямоване на визначення ефективних інноваційних підходів до організації навчального процесу, які сприяють підвищенню якості освіти та підготовці кваліфікованих кадрів для туристичної галузі. З огляду на мету визначено наступні завдання дослідження: 1. Проаналізувати зміст основних понять, що стосуються інновацій в освітньому процесі ЗП(ПТ)О, зокрема визначити сутність і ключові аспекти таких понять як технологія навчання, освітні та педагогічні технології, інновації та інноваційний процес, освітній процес, професійно-технічна освіта. 2. Розкрити концепцію та основні принципи організації освітнього процесу в ЗП(ПТ)О, зосередившись на їх практичному значенні та впливі на якість навчання. 3. Проаналізувати основні тенденції в організації освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. 4. Вивчити сучасний стан упровадження інноваційних форм організації освітнього процесу в ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу». 5. Визначити перспективи та шляхи впровадження інноваційних форм організації освітнього процесу в ЗП(ПТ)О, включаючи розробку методичної системи впровадження інновацій, аналіз результатів застосування і визначення ефективності таких інновацій у практиці. Методи дослідження. Системний огляд літературних джерел здійснювався з метою збору та аналізу наукових статей, монографій, методичних матеріалів та законодавчих актів, що стосуються інновацій у професійно-технічній освіті та освітньому процесі. Цей аналіз дав змогу виявити тенденції розвитку освіти, нові підходи та методики, а також законодавчі вимоги і стандарти, що регулюють цей процес. Емпіричні методи включали анкетування викладачів та здобувачів освіти ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу». Анкети розроблено з метою оцінки рівня задоволеності й ефективності застосування інноваційних форм навчання. Інформація, отримана в результаті анкетування, дозволила отримати об’єктивну оцінку ефективності впроваджених інноваційних форм та виявити можливі напрямки подальшого вдосконалення освітнього процесу. Спостереження включало аналіз практики впровадження інноваційних підходів в освітній процес у ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу». Цей аналіз передбачав спостереження за реакцією здобувачів освіти та педагогічних працівників на впроваджені інновації, виявлення переваг і недоліків нових методик навчання, а також оцінку їхнього впливу на якість освіти та результативність освітнього процесу. Гіпотеза. Впровадження інноваційних форм організації освітнього процесу в ДЦПТОТС сприятиме підвищенню якості професійної підготовки студентів та підготовці їх до викликів сучасного ринку праці в сфері туризму. Відповідно, ефективне впровадження інноваційних підходів має потенціал стати ключовим фактором успішності навчального закладу і підвищення його конкурентоспроможності. Експериментальна база дослідження. Аналізуючи ефективність впровадження інновацій для організації освітнього процесу ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» було проведено опитування серед 22 педагогічних працівників та 122 здобувачів освіти, що є важливим кроком, оскільки інноваційні технології можуть значно покращити якість навчання та підвищити зацікавленість здобувачів освіти у здобутті знань. Практична значущість результатів дослідження полягає в їхньому впливі на покращення якості навчання та підвищення ефективності освітнього процесу в ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» (ДЦПТОТС). Впровадження нових методик навчання, інтерактивних занять та використання сучасних технологій сприятиме не лише засвоєнню знань, а й формуванню широкого спектру навичок та компетентностей у здобувачів освіти. Це зробить їх більш конкурентоспроможними на ринку праці, оскільки вони будуть здатні ефективно використовувати отримані знання в практичній діяльності. Крім того, постійне вдосконалення освітнього процесу сприятиме позитивному сприйняттю ДЦПТОТС серед громадськості, а це в свою чергу може призвести до збільшення кількості абітурієнтів, які оберуть цей заклад освіти для здобуття професії. Також це приверне увагу роботодавців та інших зацікавлених сторін, що сприятиме підвищенню престижу закладу та підтримці з боку стейкхолдерів. Отже, впровадження інноваційних форм організації освітнього процесу не лише поліпшить якість навчання та підготовку студентів, а й сприятиме позитивній динаміці розвитку ДЦПТОТС у сучасному освітньому середовищі. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно зосереджується на конкретному закладі професійно-технічної освіти - ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу». Це дозволяє провести більш глибокий та детальний аналіз проблем, що виникають під час впровадження інновацій у освітній процес, а також виявити переваги та недоліки цього процесу в конкретному контексті. Інтенсивне вивчення досвіду цього закладу освіти дозволяє отримати більш об'єктивні висновки та рекомендації щодо вдосконалення освітнього процесу. Аналіз конкретних ситуацій та результатів, які вже спостерігаються в ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу», надає можливість визначити найефективніші підходи та методики, а також виділити області для подальшого удосконалення. Такий фокус дослідження дозволяє не лише поглибити розуміння впровадження інновацій у сфері освіти, а й створити практичні рекомендації, які можуть бути застосовані безпосередньо у ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» та інших схожих навчальних закладах. Результати дослідження мають практичне застосування і можуть бути корисні для покращення освітнього процесу не лише в ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу», але й у схожих закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Результати дослідження можуть служити основою для розробки інноваційних програм та методик навчання, які можуть бути успішно використані в інших закладах освіти для підвищення ефективності освітнього процесу. Апробація результатів дослідження здійснювалась під час участі у регіональному науково-методичному інтенсиві «Сучасна дидактика для розвитку професійних навичок кваліфікованих робітників: освітні тренди і вимоги ринку праці» на базі Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України. Дати назву тез, уточнити Структура магістерської роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків до кожного розділу, списку використаних джерел (__позицій), та додатків. Загальний обсяг роботи складає ___ сторінок. РОЗДІЛ 1 ІННОВАЦІЇ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ В ЗП(ПТ)О: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ 1.1 Сутність та зміст основних понять дослідження У ХХІ столітті спостерігається перехід до суспільства, в якому інновації відіграють важливу роль. Розвиток людського потенціалу, рівень освіти та культури стають ключовими для успіху економіки та соціального прогресу країни. Освіта має бути спрямована на розвиток особистості, культурне становлення та виховання відповідальних особистостей, здатних до самостійного навчання та саморозвитку. Важливо, щоб людина вміла критично мислити, обробляти різноманітну інформацію та застосовувати набуті компетентності для творчого вирішення виробничих питань. Згідно Закону України «Про освіту» «освітній процес – це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей» [20]. В проєкті Закону України «Про професійну освіту» освітній процес тлумачать як «систему науково-методичних, педагогічних і організаційно-практичних заходів, спрямованих на розвиток здобувача професійної освіти шляхом формування та застосування його компетентностей, необхідних для професійної діяльності за певною професійною кваліфікацією, конкурентоздатності на ринку праці, кар’єрного зростання, розвитку особистості впродовж життя» [20]. Поняття «технологія навчання» поступово ввійшло в освітній процес упродовж кількох десятиріч ХХІ ст, оскільки доти в освіті переважала дидактична спрямованість у визначенні методів навчання і виховання. Ця традиція відома вже століттями, якщо враховувати педагогіку Стародавнього світу та досягнення Я. А. Коменського. Проте зміни в освітньому процесі стали невідворотніми, адаптуючись до науково-технічної епохи, яка розвинулась у ХХ столітті. Саме на початку цього сторіччя спочатку відбулася технічна революція, а потім технологічна, що привела до «переходу від машин до систем діяльності», змінюючи спосіб, темп та характер виробництва [17]. Термін «педагогічна технологія» з’явився у публікаціях закордонних видань та назвах педагогічних журналів країн з розвиненою капіталістичною системою. У США виходить журнал «Педагогічна технологія» (1961 р.), у Великобританії – «Педагогічна технологія і програмоване навчання» (1964 р), аналогічні видання дебютували в Японії (1965 р.) та Італії (1971 р.). У 1967 р. у Англії було створено Національну раду з педагогічної технології, а в США – Інститут педагогічної технології [2]. Після аналізу джерел, П. Д. Мітчелл дійшов висновку про остаточне визначення педагогічної технології – це «галузь досліджень та практики, пов’язана з усіма аспектами організації педагогічних систем та розподілу ресурсів для досягнення конкретних педагогічних результатів» [13]. Це формулювання вважається найбільш вдалою спробою узагальнити всі підходи до педагогічної технології, і воно дозволило автору сформулювати основне завдання педагогів-технологів: оптимізувати розподіл людських, матеріальних та фінансових ресурсів для досягнення бажаних педагогічних результатів. У 1979 р. Асоціація з педагогічних комунікацій і технологій США визначила педагогічну технологію як комплексний інтегративний процес, що включає людей, ідеї, засоби та методи організації діяльності для аналізу проблем, планування, забезпечення, оцінювання та керування розв’язанням проблем, пов’язаних із всіма аспектами засвоєння знань. Щодо самого терміну «технологія», він походить від грецьких слів «techne» - мистецтво, ремесло, та «logos» - поняття, наука, навчання [19]. У загальному розумінні, «технологія» відноситься до знань про способи та засоби реалізації різних процесів (наприклад, технологія металів, хімічна технологія, технологія приготування їжі, технологія приготування закусок, страв, напоїв і т.д.). Пояснюючи термін «технологія» у педагогічному контексті, варто відзначити, що виділяють три різновиди: освітню, педагогічну та навчальну технології. Освітня технологія визначається як «система організованих заходів, спрямованих на гарантоване досягнення освітніх цілей». Це можуть бути концепції освіти, такі як «Система освіти України», «Болонський процес в освіті», «Гуманістична концепція освіти» та ін. Педагогічна технологія, або технологія навчання в широкому розумінні, - це система дій, спрямованих на досягнення педагогічних цілей, таких як проблемне навчання, кредитно-модульний підхід, розвивальні методи тощо. Отже, якщо освітні технології відображають загальну стратегію розвитку освіти, то педагогічні технології втілюють тактику їх реалізації [22]. Технологія навчання, зі свого боку, є педагогічно, валеологічно (з погляду здоров’я) та економічно обґрунтованим процесом, спрямованим на гарантоване досягнення результатів навчання. Нещодавно в українській педагогічній літературі терміни «інновація» та «інноваційний процес» майже не зустрічалися, проте зараз ситуація радикально змінилася. Хоча трактування цих понять у різних авторів може відрізнятися, вони стають все більш поширеними в педагогічній практиці, що свідчить про становлення нового напряму у педагогічній науці та практиці - педагогічної інноватики [23]. Педагогічна інноватика - це сфера діяльності, що спрямована на впровадження нововведень у систему освіти, з метою поліпшення якості навчання та виховання. Цей напрям охоплює широкий спектр дій, від розробки нових методик та технологій навчання до впровадження сучасних підходів до організації освітнього процесу. У наш час поняття «інновація» не має однозначного визначення. Існують різноманітні та часто суперечливі погляди на те, що можуть вважати інновацією - чи це абсолютно нове, чи вдосконалене існуюче, чи це глобальні або локальні зміни, чи це процес створення нового чи його результат, чи це будь-яке нове або лише актуальне і значуще. Однак системний підхід може служити основою для інтеграції різних поглядів, розглядаючи інновацію як цілеспрямовану зміну або нововведення в певній системі, яка призводить до її вдосконалення та прогресивного розвитку. Дослідження історичного аспекту впровадження інновацій у систему освіти дозволяє зробити висновок, що педагогічна інноватика охоплює різноманітні підходи до впровадження нововведень в освіті. Її основу становлять філософські, психологічні та педагогічні розробки, а також нові досягнення у сфері комп’ютерних наук. Крім того, вплив на педагогічну інноватику справляють сучасні інтегральні галузі, що виникають з поєднання різних наукових напрямів, наприклад, педагогічна психологія, соціологія та інформатика. Терміни «традиційне (нормативне) навчання» та «інноваційне навчання» були вперше введені групою провідних зарубіжних вчених у 1978 році у доповіді Римського клубу. В цій доповіді було відзначено, що традиційний підхід до навчання не відповідає потребам сучасного суспільства та особистості через його акцент на збереження культури та стабільність за рахунок репродуктивної діяльності студентів [1]. Навпаки, інноваційний підхід спрямований на стимулювання новаторських змін у культурі та соціальному середовищі, розвиток творчих здібностей, логічного та образного мислення, а також сприяє готовності особистості до динамічних змін у соціумі та співробітництва з іншими людьми. Інновації в освіті можуть бути технологічними, методичними, організаційними тощо. Наприклад, це може бути впровадження нових цифрових технологій у освітній процес, використання інтерактивних методик навчання, організація проектної діяльності здобувачів освіти, розвиток інноваційних методів оцінювання тощо. Сучасна педагогічна інноватика ґрунтується на вивченні передового досвіду в сфері освіти, а також на залученні інтердисциплінарних знань та практичних досліджень. Вона сприяє активному розвитку освітньої системи, а також забезпечує відповідність навчальних програм потребам сучасного суспільства і ринку праці. Якщо «новація» може розглядатися як потенційна зміна, то «інновація» – це «реалізована зміна, яка стала реальністю». Більшість дослідників розглядає «новації» як зміни, що здійснюються цілеспрямовано та мають прогресивний спрямований на підвищення ефективності освіти. Часто новації пов’язуються з модернізацією [11]. яти в ситуаціях, які зазнали соціальних трансформацій [16]. Майстерне та активне використання сучасних технологій, готовність викладача до спільного творчого пошуку зі здобувачами освіти, здатність створити стимулюючу та підтримуючу атмосферу для ефективного навчання сприятимуть успішному засвоєнню навчального матеріалу та підвищать інтерес до навчання. Будь-яка методика навчання – це детально продумана модель спільної діяльності в процесі планування, організації та проведення занять, яка забезпечує максимально комфортні умови як для педагогічних працівників, так і для здобувачів освіти [2]. Інноваційність у навчанні має також соціально-філософський аспект, який за останні роки привернув до себе пильну увагу соціологів і соціальних філософів. «Інноваційне навчання» – це не лише процес, а й результат такої навчальної та освітньої діяльності, що заохочує введення інноваційних змін в існуючу культуру та соціальне середовище. Це сприяє створенню стимулів для впровадження новаторських підходів у освітньому процесі та підвищенню ефективності освітньої системи. Інноваційне навчання спонукає здобувачів освіти активно брати участь у розв’язанні проблемних ситуацій, що виникають як на рівні окремої особистості, так і на рівні цілого суспільства. Свідомість про необхідність такого підходу розширює горизонти дидактичних пошуків. Цей вид навчання пов’язаний з творчим пошуком на основі наявного досвіду, що сприяє його збагаченню. Важливо враховувати, що процес навчання у вибраній професії починається з освоєння загальнопрофесійних дисциплін, і поступово переходить до професійної підготовки. Якість професійної підготовки конкурентоспроможного кваліфікованого робітника в значній мірі залежить від професійної та педагогічної майстерності викладача та майстра виробничого навчання [20]. Такий підхід сприяє не лише формуванню необхідних професійних навичок здобувачів освіти, але й розвитку їх творчих та аналітичних здібностей, які є ключовими в сучасному ринку праці. Професійна майстерність педагогічного працівника виявляється через кілька ключових ознак: - вміння використовувати різноманітні методи та підходи для передачі матеріалу здобувачам освіти, залучаючи їх до активної участі в освітньому процесі; - здатність не лише планувати уроки та навчальні заняття, але й ефективно реалізовувати їх, враховуючи індивідуальні особливості здобувачів освіти; - розвинуті навички спілкування та вміння створювати довірчу атмосферу, де здобувачі освіти відчувають себе комфортно й зацікавлено в навчанні; - здатність переконати здобувачів освіти у важливості та цікавості навчального матеріалу, мотивувати їх до активної участі та самостійної роботи; - наявність глибоких знань у своєму предметному та методичному аспектах, а також широкого кругозору у галузі педагогіки та загальної культури [3]. Отже, розвиток високого рівня педагогічної майстерності є складним та тривалим процесом. У цьому контексті відмова від традиційних методів навчання може мати велике значення, оскільки новаторські підходи можуть бути більш ефективними для досягнення поставлених навчальних цілей та задоволення потреб здобувачів освіти. Кожен викладач має самостійно впроваджувати ефективні форми і методи навчання. В процесі активної діяльності здобувачів освіти, особливо за умови впровадження елементів новизни, зазвичай краще засвоюється новий матеріал. Інноваційна діяльність педагога пов’язана з проектуванням і реалізацією інноваційних технологій. Вона буде ефективною, якщо в нього є система прогностичних, проектувальних, конструктивних, організаційних, комунікативних, рефлексивних, аналітичних та інших умінь. Оскільки інноваційна технологія включає систему умінь, яка забезпечує проектування і реалізацію освітнього процесу, педагог закладу професійної (професійно-технічної) освіти має оволодіти вміннями організації кожного етапу професійно-педагогічної діяльності з урахуванням низки чинників. Ці чинники включають пріоритетність цілей професійної освіти, специфіку змісту навчання, віковий і освітній рівень здобувачів освіти, їх фізичний стан, а також рівень навчально-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Основні визначення інноваційних технологій в освіті можна узагальнити: Галузь знань, що охоплює методи навчання та взаємодії студента та вчителя (В. І. Загвязинський) [3]. Системна сукупність і порядок використання засобів для досягнення педагогічних цілей (М. В. Кларін) [14]. Розроблена навчальна система та методи професійної роботи вчителя (П. І. Підкасистий) [19]. Частина педагогічної науки, що вивчає методи навчання та розробляє педагогічні процеси (Г. К. Селевко) [22]. Послідовна система дій педагога для досягнення педагогічних завдань (В. А. Сластьонін) [25]. Серед педагогічних технологій, які найбільш популярні серед викладачів професійної (професійно-технічної) освіти, можна виділити наступні [38]: Інформаційно-розвивальні: передбачають передачу теоретичних знань під час теоретичних уроків, а також організацію самостійної роботи здобувачів освіти для вивчення нового матеріалу з науково-літературних джерел, інструкцій та комп’ютерних засобів навчання. Діяльнісні: спрямовані на підготовку професіоналів, здатних кваліфіковано розв’язувати виробничі завдання. Вони передбачають проведення аналізу виробничих ситуацій, ділові ігри, моделювання професійної діяльності, організацію професійно спрямованої дослідницько-пошукової роботи тощо. Розвивальні: спрямовані на професійний розвиток майбутніх кваліфікованих робітників, здатних творчо працювати та самостійно вирішувати проблемні виробничі ситуації. Серед них можна відзначити проблемне навчання, навчальні дискусії, лабораторно-практичні роботи з елементами дослідництва та рольові ігри. Особистісно орієнтовані: їх метою є формування активної та творчої особистості майбутнього кваліфікованого робітника, здатної самостійно будувати та коригувати свою навчально-пізнавальну діяльність. До них входить урочна та позаурочна самостійна діяльність здобувачів освіти, робота за індивідуальним планом, дослідницька робота, метод проектів та інші. Значна кількість основних методичних інновацій пов’язана з використанням інтерактивних методів навчання. Інтерактивне навчання передбачає діалог між викладачем і здобувачем освіти, де всі учасники процесу пізнання беруть активну участь, розуміючи і рефлектуючи над тим, що вони знають і думають. У своїй практичній діяльності викладачі повинні надавати перевагу колективній методиці взаємонавчання, де найчастіше використовуються методи колективного взаємонавчання «взаємообмін темами» і «взаємообмін завданнями». Ці методики дозволяють відпрацьовувати як теоретичний, так і практичний матеріал. Кожен здобувач освіти вже на уроці не тільки отримує певні знання, а й передає їх іншим здобувачам освіти. Отже, якісні зміни у підготовці кваліфікованих робітників обумовлюють необхідність інноваційного розвитку освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Основні принципи інноваційного розвитку освітнього процесу можуть бути розглянуті наступним чином [4]: Принцип системності інноваційного розвитку: передбачає урахування всіх аспектів та розмірностей комплексу змін освітнього процесу. Освітні інновації мають бути системними, враховувати взаємозв’язок між всіма елементами системи освіти, включаючи навчальні програми, методи навчання, організаційні аспекти та оцінювання успішності. Принцип досягнутого результату: відображає те, що наступні інновації в освіті повинні базуватися на досягненнях та результатів попередніх змін. Іншими словами, нововведення повинні будуватися на фундаменті попередніх успіхів та культурного засвоєння нововведень. Принцип модульної побудови інноваційних структур освітнього процесу: передбачає побудову інноваційних структур освітнього процесу у вигляді модулів, які можуть бути впроваджені та змінювані окремо. Такий підхід дозволяє гнучко реагувати на потреби та вимоги сучасного освітнього середовища, швидко адаптувати освітні програми та методи до змінних умов і вимог ринку праці. До основних завдань інноваційного розвитку освітнього процесу у закладах професійної (професійно-технічної) освіти слід віднести наступне [21]: а) моделювання інноваційної професійної діяльності майбутніх фахівців. Це означає створення нових методів та підходів до навчання, які сприяють формуванню в здобувачів освіти навичок і вмінь, необхідних для успішної роботи у сучасному виробництві; б) створення єдиної інноваційної системи професійного навчання здобувачів освіти, адаптованої до динаміки розвитку сучасного виробництва та сфери послуг. Це означає побудову системи, яка забезпечує взаємодію між закладами освіти, підприємствами та іншими установами, що дозволить створити освітні програми, які відповідають потребам ринку праці; в) розробку інноваційних технологій навчання та їх впровадження в освітній процес ЗП(ПТ)О. Це означає розробку нових методик, програм та матеріалів для навчання, які враховують сучасні технології та потреби ринку праці. Отже, комплексний підхід до інноваційної освітньої стратегії ЗП(ПТ)О має спрямовуватися на оновлення всієї системи професійної підготовки робітничих кадрів з урахуванням сучасних вимог і потреб суспільства та ринку праці. Формування професійно-педагогічної інноваційної діяльності педагогів закладів професійної (професійно-технічної) освіти є ключовим аспектом у розвитку творчого потенціалу суб’єктів освітнього процесу. Цей процес може бути ефективним, якщо дотримуватися таких етапів: Діагностика готовності педагогів ЗП(ПТ)О до формування професійно-педагогічної інноваційної діяльності: Першим кроком є оцінка поточного рівня готовності педагогів до впровадження інновацій. Це дозволить виявити потреби та обмеження, що можуть вплинути на успішність інноваційного процесу. Використання нової парадигми освіти: Важливо переглянути підхід до навчання, де педагоги та здобувачі освіти розглядаються як рівноправні партнери у освітньому процесі. Це сприяє зміні мотивації та підвищенню активності здобувачів освіти. Опанування теоретичних знань щодо інноваційної діяльності ЗП(ПТ)О: Педагоги повинні отримати достатні знання щодо сучасних методів та підходів до навчання, а також освітніх інновацій, що сприятимуть їхній професійній підготовці. Формування професійно-педагогічних умінь інноваційної діяльності: Залежно від категорії, стажу роботи та кваліфікації педагога, необхідно впроваджувати індивідуальні програми навчання та підтримки для розвитку їхніх професійних навичок і компетенцій у сфері інноваційного навчання [30]. Цей комплексний підхід дозволить ефективно формувати інноваційну культуру серед педагогів ЗП(ПТ)О, що в свою чергу сприятиме підвищенню якості освітнього процесу та позитивно вплине на мотивацію здобувачів освіти. Педагогічний колектив закладів професійної (професійно-технічної) освіти має велике практичне значення у впровадженні інноваційних підходів, що сприяють розвитку творчої особистості в освітньому процесі. А саме: - педагогічний колектив повинен активно займатися розробкою інноваційних програм навчання, які враховують сучасні вимоги і тенденції розвитку професійної галузі. Також важливо розробляти рекомендації для самостійної роботи педагогів з інноваційної діяльності, щоб стимулювати їхній професійний розвиток та творчий потенціал; - директори та заступники директорів мають активно підтримувати інноваційну діяльність у своєму закладі освіти. Вони повинні забезпечувати педагогічний колектив необхідними ресурсами та створювати умови для впровадження новаторських підходів у освітній процес; - педагогічний колектив має постійно аналізувати свою діяльність і результати навчання, щоб вдосконалювати свої методи та підходи. Зосередження на саморефлексії сприяє підвищенню якості освіти та залученню здобувачів освіти до активного навчання та самоорганізації [5]. Отже, впровадження інноваційних підходів у діяльність педагогічного колективу ЗП(ПТ)О є ключовим для підвищення якості освіти та розвитку творчого потенціалу здобувачів освіти і педагогів. Різноманітність інноваційних технологій надає можливість зробити процес навчання більш творчим та ефективним. Важливо усвідомлювати, що різні методи навчання мають різний вплив на засвоєння матеріалу здобувачами освіти. Згідно з дослідженнями, рівень засвоєння може коливатися в залежності від використаної методики: Урок-лекція надає близько 5% засвоєння матеріалу, що робить його одним із найменш ефективних методів. Індивідуальне або групове читання забезпечує приблизно 10% засвоєння. Використання аудіовізуальних засобів підвищує рівень засвоєння до 20%. Демонстрування матеріалу сприяє більш активному засвоєнню і досягає рівня в 30%. Групові дискусії можуть забезпечити аж 50% засвоєння. Використання активного навчання, такого як рольові ігри та розігрування ситуацій, може допомогти досягти 70% засвоєння [25]. Таким чином, різноманітність методів навчання, зокрема використання більш інтерактивних та активних підходів, сприяє покращенню засвоєння матеріалу здобувачами освіти. Отже, інноваційні методи навчання сприяють підвищенню якості професійної освіти та збільшенню зацікавленості здобувачів освіти у навчанні. Вони дозволяють гнучко адаптувати освітній процес до потреб кожного здобувача освіти і стимулюють внутрішню мотивацію для активного навчання та сприйняття інформації. Інноваційні підходи сприяють розвитку комунікативних навичок та активізації когнітивних процесів у здобувачів освіти, що визначає перспективи майбутнього професійної (професійно-технічної) освіти. 1.2 Концепція та основні принципи освітнього процесу в ЗП(ПТ)О Провідні положення концепції професійної освіти на сучасному етапі розвитку суспільства визначають зміст та основні напрями діяльності майстра виробничого навчання та інших педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти. В умовах децентралізації функцій управління закладами освіти необхідною умовою реалізації концепції є обов’язковість базової загальної освіти. Робітничої кваліфікації молодь набуває в закладах професійної (професійно-технічної) освіти різного типу. Слід врахувати, що навчанню в ЗП(ПТ)О може передувати профільна професійна підготовка випускників основної та середньої загальноосвітньої школи. Виходячи з основної мети професійної (професійно-технічної) освіти, принципів і визначених положень, спрямованих на реалізацію концепції, педагогічні колективи закладів освіти і базові підприємства можуть визначати зміст, організаційні структури, форми, методи, засоби навчання і виховання. Відповідно до Концепції професійної освіти України, кожен заклад професійної (професійно-технічної) освіти, незалежно від відомчого підпорядкування розробляє на основі діючого законодавства свій Статут, в якому визначається мета і завдання його діяльності, організаційна структура, права та обов’язки усіх учасників освітнього процесу. У процесі своєї діяльності педагогічні працівники вирішують такі завдання: а) проектують технології освітнього процесу; б) створюють дидактичні проєти освітнього процесу; в) формують загально-професійні, ключові та професійні компетентності здобувачів освіти; г) організовують і здійснюють процес пізнавальної діяльності здобувачів освіти; д) створюють психолого-педагогічний клімат здобувачів освіти; е) виконують професійно-теоретичну та професійно-практичну підготовку здобувачів освіти. У розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, важливо враховувати сучасні вимоги до освітнього процесу. Це означає, що концепція та принципи освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти повинні бути орієнтовані на розвиток загально-професійних, ключових та професійних компетентностей здобувачів освіти, забезпечуючи їхню підготовку відповідно до вимог сучасного ринку праці. Гнучкість траєкторій навчання, дуальна форма освіти, використання інформаційно-комунікаційних технологій та цифровізація освіти є ключовими складовими цієї концепції [10]. Основні принципи, що повинні бути враховані, включають постійне професійне зростання викладачів, адаптивність освітніх програм до вимог ринку праці, підтримку індивідуалізованого навчання та забезпечення відкритого доступу до освітніх можливостей для всіх зацікавлених сторін. М. В. Артюшин визначає інноваційний підхід в освіті як «такий, що надає особливого значення підготовці особистості до життя в умовах постійних змін, сприяє реалізації інноваційних ідей і розвитку інноваційних якостей особистості» [2]. Цей підхід він називає інноваційно-зорієнтованим. Особливості такої підготовки наведено в табл. 1.1. Таблиця 1.1 Особливості інноваційно зорієнтованої підготовки учнів На етапі функціонування нових технологій важливо оцінювати якісні та кількісні показники їхньої ефективності. Співвідношення змісту професійного навчання з метою навчання, виховання та особистісного розвитку, враховуючи потреби студентів. Відповідність структури навчального матеріалу концепції формування компетентностей для конкретної професії згідно з вимогами навчальних рівнів, забезпечуючи високий рівень підготовки студентів. Актуальність включення сучасних досягнень науки, техніки, виробництва та сфери послуг у навчальний процес, що сприяє підвищенню професійної конкурентоспроможності випускників. Правильне співвідношення між емпіричними і теоретичними, конкретними і абстрактними аспектами навчального матеріалу, що забезпечує глибоке розуміння та практичне застосування отриманих знань [8]. До кількісних показників можна віднести: 1. Інформативну ємність навчального матеріалу, яка визначається співвідношенням обсягу засвоєного матеріалу до часу. 2. Засвоюваність навчального матеріалу, що вимірюється обсягом засвоєного матеріалу за одиницю часу [9]. Під час проектування нової інноваційної технології важливо враховувати наступні вимоги: 1. Послідовність і логіка всіх процедур і операцій у технологічному процесі повинні ґрунтуватися на внутрішній логіці функціонування та розвитку даного процесу. 2. Важливо чітко визначити всі дії та операції, а також описати послідовність їх виконання. 3. Необхідно забезпечити наявність засобів зворотного зв’язку у системі «педагог - здобувач освіти», а також описати умови, що гарантують його ефективність [8]. Критерії ефективності результатів професійного навчання включають: Глибина знань: ступінь усвідомлення суттєвих зв’язків між різними знаннями та їх відношенням одне до одного. Дієвість знань: здатність здобувачів освіти використовувати набуті знання в різноманітних типових і проблемних ситуаціях. Системність: наявність у здобувачів освіти систематизованих знань, що відповідають структурі наукового знання. Усвідомленість знань: розуміння зв’язків між знаннями, шляхів їх отримання та вміння їх застосовувати [28]. Оцінка результатів навчання може проводитися шляхом спостереження за змінами у рівні глибини знань на наступних рівнях засвоєння: Рівень впізнавання (початковий). Репродуктивний рівень (середній). Рівень продуктивної діяльності (достатній). Рівень трансформації (високий) [8]. Особливість цих критеріїв полягає в тому, що вони дозволяють оцінювати як теоретичні знання, так і практичні вміння здобувачів освіти. Для першого випадку може використовуватися критерій засвоєння навчального матеріалу, тоді як для другого - критерій сформованості професійних компетентностей. Отже, інноваційні методи навчання, що передають сутність майбутньої професії, дозволяють формувати професійні якості майбутнього кваліфікованого робітника. Вони створюють атмосферу, в якій здобувачі освіти можуть вдосконалювати свої професійні навички в умовах, як найбільш наближених до реальних умов виконання завдань. Згідно з концепцією та основними принципами освітнього процесу в ЗП(ПТ)О, освіта має спрямовуватися на постійний розвиток особистості, її духовне зростання та гармонію взаємин з собою, іншими людьми. Освітня система створює умови для самовдосконалення та саморозвитку кожного і всіх, дозволяючи особистості входити в суспільне життя та взаємодіяти з природним середовищем. Важливо враховувати, що професійний розвиток викладача в ЗП(ПТ)О залежить від його мотивації досягнення загальнолюдських та професійних цінностей і відбувається через різноманітні педагогічні діяльності, що активізує проблему застосування особистісно-діяльнісного підходу у процесі професійного росту педагога [13]. У зв’язку з еволюцією сучасного соціально-економічного контексту в Україні, який перебуває на перехідному етапі та відображає зміни у соціокультурних уявленнях, мисленні та життєвому способі, виникає необхідність у глибокій переосмисленні філософії гуманізму та спрямування освіти на людину. С. Гончаренко підкреслює, що «гуманізація освіти стає центральною ідеєю нової педагогічної думки, що передбачає перегляд і переоцінку всіх аспектів педагогічного процесу з урахуванням їхньої людинотворної функції» [4]. За визначенням В. Кременя [11] «людиноцентризм є філософією гуманістично спрямованої політики та практики у формуванні державності, філософією створення людини - конкретної, живої, енергійно напруженої, чия діяльність зумовлена єдністю розуму і душі». Основними методологічними принципами, що лежать в основі реформування системи освіти, є гуманізація освіти, демократизація освіти, інтеграція знань та фундаменталізація знань. При аналізі концептуальних засад професійного розвитку викладачів, ми спиралися на наукові джерела, де розглядалися концептуальні підходи до професійно-педагогічної підготовки. Е. Зеєром розроблено концептуальні підходи щодо змісту та перспектив розвитку інженерно-педагогічної освіти. Він аргументував орієнтацію цієї освіти на розвиток виробництва та відповідне оновлення змісту, забезпечення діалектичної єдності змісту та форм навчання, використання блочної побудови навчального матеріалу, імплементацію етапності, гнучкості та динамічності освітнього процесу. Він також акцентував на його переорієнтації, від інформативного до формуючого особистість, а також на демократизації освітнього процесу та розвитку самоуправління, самоосвіти та самонавчання. О. Ручаєвська обґрунтувала «створення системи безперервної багаторівневої інженерно-педагогічної освіти на принципах цілісності, відкритості, демократизації, диверсифікації, динамічності, мобільності та випередження» [24]. Ця система орієнтована на формування компетентності професіонала широкого профілю та його безперервного розвитку за принципом ролінг-процесу, а також на зміцнення зв’язків із соціальними партнерами. Ця концепція зосереджена на неперервному професійному розвитку педагога та формуванні його готовності до професійної діяльності на різних рівнях компетентності. Така спрямованість відповідає потребам української освіти у впровадженні інновацій у педагогічну практику в закладах професійної (професійно-технічної)освіти. У нашому дослідженні ми звернулися до концептуальних документів, що були прийняті у системі професійної (професійно-технічної) освіти України. Перша Концепція професійної освіти України, яка була ухвалена у 1991 р. під час періоду оголошення незалежності України, виходила з положень Декларації про державний суверенітет України, а також законів «Про економічну самостійність Української РСР» і «Про освіту». Вона враховувала досягнення наукових досліджень, вітчизняного та світового досвіду у підготовці та перепідготовці робітничих кадрів та визначала основні напрями діяльності, необхідні передумови для забезпечення власної політики України у галузі професійної освіти. Важливо зауважити, що певні концептуальні положення, що містяться у цьому документі, є актуальними і сьогодні. Зокрема, до них відносяться основоположні принципи: гуманізація, демократизація, безперервність, наступність, науковість змісту та поєднання навчання з продуктивною працею [31]. Концепція та принципи освітнього процесу в ЗП(ПТ)О визначали потребу у новому типі педагога професійної освіти, який би одночасно виконував роль викладача та майстра виробничого навчання. Це сприяло б зменшенню розриву між професійно-теоретичною та професійно-практичною підготовкою. Також було визначено важливість процесу підготовки педагога професійної школи та функціонування ефективної системи його професійного розвитку. Така система включає в себе підвищення кваліфікації, стажування, участь у методичних об’єднаннях, закладів передового педагогічного та виробничого досвіду, конференціях, семінарах і т.д. Цей процес повинен відповідати конкретним потребам і перспективам педагогічних працівників, забезпечувати різноманіття форм навчання та поєднання теорії з практикою та передовим досвідом. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників має здійснюватися у закладах післядипломної освіти, закладах вищої освіти відповідного профілю, через регіональні науково-методичні центри та інститути, а також шляхом самоосвіти, дистанційного навчання та стажування. Педагоги періодично повинні проходити стажування на виробництві, а їхні навчальні досягнення в нових освітніх технологіях повинні підтверджуватися сертифікатами відповідно до встановленого порядку. На нашу думку, ця концепція, що базується на наукових дослідженнях найкращих зразків міжнародного досвіду з підготовки виробничого персоналу у сфері професійної освіти та прогнозованих тенденціях соціально-економічного розвитку України на перспективу, прогностично визначила інноваційні напрямки розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, які є актуальними і мають довгострокове значення в сучасному та майбутньому контексті. Важливо враховувати, що викладачі ЗП(ПТ)О мають вищу освіту, тому їхній професійний розвиток відбувається в системі освіти дорослих і повинен враховувати її особливості. Це створює потребу в урахуванні принципів Концепції освіти дорослих в Україні, розробленої доктором педагогічних наук, професором Л. Лук’яновою. Серед принципів освіти дорослих, які є важливими для професійного розвитку викладачів ЗП(ПТ)О, можна виділити наступні: визнання права на освіту як одного з основних прав людини у будь-якому віці; оперативне і максимальне задоволення освітніх потреб суспільства і окремого громадянина; системність у особистому і професійному розвитку; доступність, безперервність і послідовність освіти; визнання результатів попередньої освіти; взаємодія і партнерство між державними органами, недержавними та громадськими організаціями у забезпеченні розвитку освіти дорослих; відповідність державним вимогам та освітнім стандартам [21]. Щодо освіти дорослих, її складовими, згідно з Законом України «Про освіту», визначено: післядипломну освіту; професійне навчання працівників; курси підвищення кваліфікації; безперервний професійний розвиток; будь-які інші складові, передбачені законодавством, запропоновані суб’єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою. Наступним важливим кроком на рівні держави в розвитку педагогічного персоналу стало прийняття Концепції розвитку педагогічної освіти, яка була затверджена Наказом МОН України від 16.07.2018 р. № 776. Ця Концепція була розроблена в рамках виконання Закону України «Про освіту» та Плану заходів на 2017–2029 рр. щодо впровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа». Метою цієї Концепції є вдосконалення системи педагогічної освіти для створення основи підготовки педагогічних працівників нового покоління та розвитку сучасних альтернативних моделей безперервного та особистісного розвитку педагогів. Концепцією також визначено традиційний спосіб підвищення кваліфікації через навчання у закладах освіти, які мають ліцензію на підвищення кваліфікації або проводять освітню діяльність за акредитованими освітніми програмами. Це передбачає здобуття нових компетентностей або вдосконалення вже наявних у межах професійної діяльності. У Концепції [27] підкреслюється, що серед важливих методів підвищення кваліфікації педагогічних працівників визначаються стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах та інші форми. Ми підтримуємо позицію, що реалізація Концепції розвитку педагогічної освіти сприятиме покращенню якості педагогічної роботи, підвищенню якості освітнього процесу в закладах освіти, удосконаленню структури та змісту безперервного професійного розвитку та підвищення кваліфікації педагогів, якісним зростанням у досягненнях у навчанні, забезпеченню функціонування та розвитку конкурентоспроможного ринку освітніх послуг у галузі безперервного професійного розвитку педагогічних працівників. У момент прийняття нового Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», спрямованого на визначення правових, організаційних та фінансових засад функціонування та розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, а також створення умов для професійної самореалізації особистості та задоволення потреб суспільства і держави в кваліфікованих робітниках, передувала розробка нових концептуальних підходів. Ці підходи лягли в основу нового концептуального документу - Концепції реалізації державної політики у сфері професійної (професійно-технічної) освіти «Сучасна професійна (професійно-технічна) освіта» на період до 2027 р., яку затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 р. № 419-р. Метою цього документу є проведення реформи професійної (професійно-технічної) освіти з метою реалізації трьох основних завдань: децентралізація управління та фінансування; забезпечення якості професійної (професійно-технічної) освіти; державно-приватне партнерство у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та встановлення взаємозв’язку з ринком праці [13]. У Концепції реалізації державної політики у сфері професійної (професійно-технічної) освіти «Сучасна професійна (професійно-технічна) освіта» відзначено основну проблему, яка потребує вирішення - це недостатня відповідність підготовки кваліфікованих кадрів потребам індивіда, національної економіки та суспільства [22]. Встановлено, що факторами, що призвели до цього розбалансу, є такі: недостатній рівень оплати праці, зниження соціального статусу педагогів, обмежені можливості та мотивація до професійного зростання; застарілі зміст, структура, стандарти, технології, моделі та шляхи професійного розвитку, які орієнтовані на формальне виконання вимог, а не на особистісне та професійне зростання викладачів; невідповідність сучасним вимогам умов та якісного складу педагогічних працівників, залучених до системи професійного розвитку, які не завжди можуть задовольнити освітні потреби в умовах швидкої модернізації змісту професійної освіти; недостатня відповідність ключових професійних компетентностей викладачів викликам цифрового суспільства. 1.3 Основні тенденції в організації освітнього процесу в професійно-технічних навчальних закладах Протягом всіх етапів свого існування Українська держава завжди приділяла велику увагу системі освіти, розглядаючи її як інструмент формування особистості в різних суспільних, економічних і культурних умовах. Сучасні трансформації у галузі освіти відображають потреби суспільства, економіки, держави та глобальні тенденції розвитку освіти. Нинішня освітня політика Уряду України спрямована на забезпечення всім громадянам доступу до якісної освіти. Серед пріоритетів — розвиток дошкільної освіти, впровадження Нової української школи, реформування професійної та вищої освіти, а також підвищення рівня освіти серед дорослих. Україна продемонструвала готовність до реформування системи професійної (професійно-технічної) освіти, враховуючи розвиток правового регулювання та інтереси різних зацікавлених сторін. Ці зацікавлені сторони включають Кабінет Міністрів України, Європейський Союз, міжнародні організації, місцеві органи влади, роботодавці та заклади освіти. Зусилля спрямовані на впровадження нових підходів до підготовки робітничих кадрів, що відповідають сучасним вимогам ринку праці [31]. Міністерство освіти і науки України активно проводить систематичну роботу з децентралізації фінансування професійної (професійно-технічної) освіти. Це означає, що більша відповідальність за фінансування та управління освітніми закладами переходить на місцеві органи влади. Ця децентралізація сприяє більш ефективному використанню ресурсів і може позитивно позначитися на якості професійної освіти. Реформи в системі професійної освіти спрямовані на забезпечення сталого розвитку та конкурентоспроможності української економіки, а також підвищення рівня життя населення через забезпечення якісної та актуальної освіти. Важливою частиною цього процесу є партнерство з роботодавцями, які активно впливають на формування освітніх програм та вимог до кваліфікацій фахівців, що випускаються. Децентралізація управління та фінансування в галузі професійної освіти в Україні є складним та багатоаспектним процесом, який відбувається поетапно. Цей процес полягає у передачі компетенцій з управління державними закладами професійної освіти, які раніше були підпорядковані Міністерству освіти і науки України, до місцевих органів влади на рівні обласних та міських структур. Передача компетенцій має на меті забезпечити більш ефективне управління та фінансуванням професійної освіти на місцевому рівні. Однак, для успішної реалізації цього процесу необхідно чітко визначити компетенції між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади. При підготовці нових версій законодавства про місцеве самоврядування, місцеві державні адміністрації та освіту, необхідно враховувати наступні аспекти [33]: Чітке визначення компетенцій: Важливо встановити чіткі рамки та повноваження для місцевих органів влади та виконавчої влади щодо управління та фінансування професійної освіти. Це допоможе уникнути конфліктів та забезпечити ефективну співпрацю між структурами. Участь громадськості: Важливо залучати громадськість та зацікавлені сторони до процесу розробки та узгодження нового законодавства. Це забезпечить широку підтримку та врахування різноманітних потреб та поглядів у сфері професійної освіти. Фінансова стабільність: Важливо забезпечити стабільне фінансування для місцевих органів влади, що відповідають за управління професійною освітою. Це дозволить їм ефективно здійснювати свої повноваження та забезпечити якісну освітню послугу. Розвиток кадрів: Необхідно забезпечити належний розвиток кадрів для місцевих органів влади, що відповідають за управління професійною освітою, шляхом підвищення кваліфікації та надання необхідної підтримки. Загалом децентралізація управління та фінансування в галузі професійної освіти є важливим кроком у розвитку освітньої системи України, але вона повинна проводитися уважно та з урахуванням усіх зацікавлених сторін. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2020 р. № 94-р, було запущено пілотний проект із фінансування професійної (професійно-технічної) освіти. Цей проєкт передбачав здійснення видатків на підготовку кадрів на умовах регіонального замовлення в закладах професійної освіти та інших державних або комунальних закладах освіти на території міст обласного значення з 1 вересня 2020 р. по 31 грудня 2021 р. Мета цього пілотного проекту полягала в проведенні аналізу ефективності його впровадження [31]. У випадку успішного досвіду планувалося розповсюдження цього підходу на інші регіони. Зазначено, що остаточний перехід до фінансування закладів професійної освіти з обласних бюджетів, що розташовані в містах обласного значення, передбачається на другому етапі реалізації Концепції у період з 2022 по 2024 р. Упродовж періоду з 2019 по 2023 рр. відбувалося послідовне зменшення кількості закладів професійної (професійно-технічної) освіти в Україні. Станом на 1 січня 2022 р. кількість таких закладів скоротилася на 13 одиниць або 1,8% порівняно з попереднім періодом року. Це свідчить про тенденцію до зменшення кількості закладів, які займаються підготовкою спеціалістів на рівні професійної освіти. Для ефективного управління мережею закладів професійної освіти, впровадження необхідних змін та розвитку даного сектору були створені регіональні ради професійної освіти. Ці ради відіграють ключову роль у формуванні пропозицій з розвитку мережі закладів професійної освіти в окремому регіоні, внесенні пропозицій з обсягів фінансування, напрямків та обсягів підготовки кадрів. Також вони забезпечують узгодження регіонального замовлення на підготовку робітничих кадрів. Основні принципи функціонування регіональних рад професійної освіти визначені у Типовому положенні про регіональну раду професійної освіти, яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1002. Це положення визначає компетенції рад, порядок їх формування та функціонування, а також інші аспекти їх роботи. Регіональні ради професійної освіти є важливим інструментом для забезпечення взаємодії між державними органами управління освітою, роботодавцями та закладами освіти з метою забезпечення якісної підготовки кадрів, враховуючи потреби ринку праці та соціально-економічний розвиток країни. Упродовж 2022 р. в Україні відбулося зменшення загальної кількості здобувачів освіти у закладах професійної освіти на 3,7% порівняно з попереднім роком. Це свідчить про певні зміни у популярності професійної освіти серед молоді. Можливо, це пов’язано зі змінами на ринку праці, зокрема з підвищенням попиту на вищу освіту або з іншими факторами. Однак, варто зазначити, що в цих закладах зростає відсоток здобувачів освіти, які отримують повну загальну середню освіту. Це може бути важливим показником, оскільки повна загальна середня освіта є важливою передумовою для подальшої професійної підготовки або вступу до закладів вищої освіти. Найбільше уваги в закладах професійної освіти приділяється підготовці кваліфікованих робітників у таких галузях, як: - промисловість, - торгівля і громадське харчування, - транспорт, - будівництво, - агропромисловий комплекс, - житлово-комунальне господарство, - невиробничі види побутового обслуговування населення. Ці напрямки відображають актуальні потреби ринку праці та сприяють підготовці кадрів, необхідних для розвитку різних сфер економіки та соціально-економічного розвитку країни. Значна частина здобувачів освіти у закладах професійної освіти складається з молоді віком від 15 до 18 років, які вже мають базову або повну загальну середню освіту. На початок 2023 р. зафіксоване збільшення кількості випускників шкіл і дорослого населення, які обирають отримання робітничих кваліфікацій. Це може пояснюватися зростанням популярності деяких робітничих професій серед безробітного населення та впровадженням нових форм навчання і профорієнтаційної роботи у закладах професійної освіти. У липні 2019 р. Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації інклюзивного навчання у закладах професійної освіти та виділив фінансування для закупівлі спеціальних корекційних засобів та обладнання для забезпечення освітнього процесу. Це свідчить про зростаючу увагу до потреб осіб з особливими освітніми потребами та інклюзивної освіти. У 2019 році також збільшилася кількість закладів професійної освіти, де були створені спеціальні групи для осіб з особливими освітніми потребами. Протягом навчального року 2022 – 2023 рр. завершили навчання 3,9 тисячі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і 1,5 тисячі осіб з інвалідністю. Це свідчить про те, що заходи, спрямовані на підтримку цільових груп, успішно реалізовані. За отриманою професією працевлаштовано 79,35% або 3 202 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і 66,84% або 998 осіб з інвалідністю. Ці дані свідчать про ефективність програм підтримки та інтеграції цих груп у суспільство через професійну освіту та працевлаштування. Один із інструментів удосконалення професійної освіти полягає в розвитку державно-приватного партнерства. Міністерство освіти і науки України співпрацює з різними компаніями та організаціями у сфері підготовки робітничих кадрів на основі укладених меморандумів. Ці партнерства охоплюють різноманітні галузі, включаючи будівництво, легку промисловість, транспорт та інші. Залучення роботодавців до організації освітнього процесу дозволяє закладам професійної освіти отримувати сучасне навчальне обладнання, покращує їх матеріально-технічну базу і дозволяє підготовлювати кадри з урахуванням сучасних виробничих технологій. Також ця співпраця сприяє підвищенню кваліфікації педагогічних працівників. Забезпечення кадрами у сфері професійної освіти є одним із ключових аспектів її розвитку. Протягом 2022 – 2023 навчального року у закладах професійної освіти, які належать до сфери Міністерства освіти і науки України, працювало 32 841 педагогічний працівник. Більшість педагогічних працівників у цих закладах належали до вікової категорії від 31 до 40 років (23%) та від 41 до 50 років (22%). Особливо важливою є те, що серед цих працівників майстри виробничого навчання складали значну частину (42,2% або 5 963 особи) і мали стаж роботи від 11 до 30 років. Це свідчить про досвід та кваліфікацію працівників, які здатні передавати практичні навички здобувачам освіти. З метою підвищення якості та актуальності підготовки викладачів для професійної освіти в Україні, Міністерство освіти і науки України було залучено до консорціуму у рамках Проєкту Програми Erasmus+ «Нові механізми управління на основі партнерства та стандартизації підготовки викладачів професійної освіти в Україні». Цей проект спрямований на впровадження нових методик навчання та управління, що сприятимуть підвищенню ефективності освітнього процесу та якості підготовки викладачів, щоб вони краще відповідали потребам ринку праці та сучасним вимогам галузі професійної освіти. Для подальшого вдосконалення професійної освіти Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення проєкту Закону України «Про професійну освіту», який було опубліковано 2 квітня 2024 року на сайті МОН. Отже, важливо розглянути можливості розширення державно-приватного та соціального партнерства на засадах спільного фінансування і управління закладами професійної освіти. Актуальними завданнями також є створення системи внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості освіти, ефективне функціонування системи незалежного оцінювання, визнання професійних кваліфікацій та розвиток мережі кваліфікаційних центрів. Висновки до 1 розділу В даному розділі розглянуті основні поняття, що стосуються інновацій в освітньому процесі в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Серед них варто відзначити такі: Не потрібно їх градіювати. Пишіть реченнями Інновації в освітньому процесі: це впровадження новаторських підходів, методів, технологій та практик у навчання та освітній процес з метою покращення якості освіти та підготовки кваліфікованих кадрів для ринку праці. ЗП(ПТ)О: Заклади професійно-технічної освіти, які спеціалізуються на підготовці фахівців для різних сфер діяльності, зокрема промисловості, торгівлі, будівництва, ресторанного напрямку, побутового обслуговування тощо. Розглянуто Охарактеризовано концепції та основні принципи організації освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Серед основних принципів варто виділити: З малої букви. Писала про це вище Професійна спрямованість: освітні програми та методики спрямовані на підготовку фахівців для конкретних галузей промисловості, торгівлі, будівництва, ресторанного господарства, сфери послуг та інших сфер діяльності. має бути крапка з комою. Або оформте окремими реченнями Практична орієнтованість: акцент на формування загально-професійних, ключових та професійних компетентностях, необхідних для роботи у вибраній професії. Індивідуалізація навчання: врахування індивідуальних особливостей та потреб здобувачів освіти для максимального розвитку їх потенціалу. Висвітлені основні тенденції, що спостерігаються в організації освітнього процесу в закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Серед них можна відзначити виділити такі: Відзначають когось нагородою!!!! Запровадження інтерактивних методик навчання та використання сучасних технологій, які сприяють залученню здобувачів освіти до освітнього процесу. Розвиток системи підтримки здобувачів освіти з метою підвищення успішності навчання та професійного зростання. Співпраця з роботодавцями для адаптації освітніх програм до потреб ринку праці та забезпечення працевлаштування випускників. Отже, висновки цього розділу вказують на важливість інновацій в освітньому процесі ЗП(ПТ)О, а також на потребу у вдосконаленні організації навчання з урахуванням сучасних тенденцій та потреб ринку праці. РОЗДІЛ 2 СТАН УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ДПТНЗ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ТУРИСТИЧНОГО СЕРВІСУ» 2.1 Сучасний стан освітнього процесу в ДПТНЗ «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» Державний професійно-технічний навчальний заклад «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» (далі - Центр) є державним закладом професійної (професійно-технічної) освіти третього атестаційного рівня, який входить до державної системи освіти України. Центр забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, потреб, стану здоров’я та соціального замовлення суспільства і держави. Центр було створено 25 вересня 2006 року згідно наказу Головного управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації з’єднуйте позначку номер і цифри напівпробілом!!! № 607 від 20.07.2006 Лапки традиційні. Читайте у першому файлі на першій сторінці узагальнені коментарі «Про припинення юридичної особи ПТУ № 27 м. Дніпропетровська та Дніпропетровського професійного ліцею побутового обслуговування» шляхом їх злиття у ДПТНЗ «Дніпропетровський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів туристичного сервісу». Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, штамп та печатку з зображенням Державного Герба України та найменуванням закладу освіти. Основні завдання в галузі освітньої та професійної діяльності визначені в Статуті Центру. Статут державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу», Тут лапки правильні затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 28.07.2017 про рік писала у першому розділі Дату зазначайте повністю № 1096. Підготовка кваліфікованих робітників за професіями, здійснюється відповідно до ліцензії Центру: Назви ліцензованих професій відповідають державному класифікатору професій ДК 003:2010. На період проведення дослідження освітні послуги в Центрі отримують 368 осіб, з них 328 здобувачів освіти навчаються за регіональним замовленням (89,1%) та 40 здобувачів освіти – за договорами з фізичними/юридичними особами (10,9%). Ліцензований обсяг прийому не перевищується. Основними замовниками робітничих кадрів є комунальні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю та фізичні особи-підприємці регіону. Переважно це підприємства сфери послуг та громадського харчування. До Центру зараховується молодь на базі базової загальної середньої освіти з отриманням повної загальної середньої освіти (термін навчання 3 роки та 3,4 роки) та на базі повної середньої освіти (термін навчання 1 рік, 1,4 роки, 1,6 роки). Освітній процес у державному професійно-технічному навчальному закладі «Дніпровський центр професійно-технічної освіти туристичного сервісу» (далі – Центр) організовано відповідно до Плану роботи на 2023-2024 навчальний рік, в основу якого покладено заходи та вимоги, передбачені Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», постановою КМУ від 27.08.2010 № 784 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за регіональним замовленням», наказами МОН України від 30.05.2006 № 419 «Про затвердження Положення про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах», сумісними наказами Міністерства праці та соціальної політики України і МОН України від 31.12.1998 № 201/469 «Про Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту», постановою КМУ від 07.06.1999 № 992 «Про затвердження Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики». Заклад освіти забезпечений усіма необхідними нормативно-правовими документами з питань організації освітнього процесу в галузі професійної (професійно-технічної) освіти. План роботи Центру поєднує організаційно-педагогічні, методичні і технічні заходи, що спрямовані на реалізацію змісту і завдань професійної (професійно-технічної) освіти. Заплановані заходи з навчально-виробничої діяльності та їх виконання дозволяють Центру реалізувати зміст освіти у відповідності до СП(ПТ)О. Питання виконання плану роботи Центру заслуховуються на засіданнях педагогічних рад. А для чого інформація, представлена вище? Зміст має відповідати назві параграфа Розпорядок та режим роботи Центру регламентуються Колективним договором, Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перед початком 2023-2024 навчального року видано наказ «Про організацію освітнього процесу з 01.09.2023 року у Центрі» від 31.08.2023 №128, де визначено що освітній процес організовується за змішаною формою. Для якісної організації освітнього процесу, адміністрацією Центру було вивчено нормативно-правову базу з організації освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання; проведено моніторинг забезпеченості та наявності умов для дистанційного навчання у здобувачів освіти та педагогічних працівників; проведено моніторинг дистанційних платформ і цифрових сервісів, зважаючи на технічні можливості учасників освітнього процесу; організовано навчання педагогічного колективу; затверджено режим роботи педагогічних працівників в умовах дистанційного навчання; розроблено заходи щодо забезпечення різних форм комунікації з батьками. Освітній процес в умовах дистанційного навчання організований з урахуванням принципу дотримання безпеки, запобігаючи емоційному, ментальному та фізичному перевантаженню здобувачів освіти. Здобувачі освіти забезпечені доступом до навчальних матеріалів та завдань шляхом використання різних засобів обміну інформацією. Задля ефективності освітнього процесу викладачі та майстри виробничого навчання використовують різноманітні сучасні методи та технології навчання. Найбільш поширеними є: Google Classroom, Zoom, Meet, Viber, SMS, YouTube, «На Урок», «Всеосвіта», LearningApps.org., Wordwall, Canva, PowerPoint, Prezi. Центр працює за п’ятиденним робочим тижнем. Загальне тижневе навантаження відповідає навчальним планам і не перевищує 36 годин. У розкладі враховано чергування теоретичних (загальноосвітніх, загально-професійних, професійно-теоретичних, лабораторно-практичних) занять та професійно-практичної підготовки відповідно до робочих навчальних планів. Тривалість навчального дня не перевищує 8 академічних годин, академічна година триває 45 хвилин, тривалість виробничого навчання складає 6 годин, 7 годин – під час виробничої практики. Уроки проводяться за змішаною формою навчання: теоретична підготовка – онлайн, виробниче навчання - в навчально-виробничих майстернях. Тривалість занять та перерв відповідають сучасним санітарно-гігієнічним вимогам. Освітній процес у Центрі поєднує комплекс організаційно-педагогічних, методичних і технічних заходів, спрямованих на реалізацію державних освітніх стандартів; ґрунтується на принципах демократизму, незалежності від політичних, громадських, релігійних об’єднань, на спільній діяльності педагогічних працівників, здобувачів освіти, батьків, колективів підприємств, установ та організацій. Навчання здобувачів освіти здійснюється згідно з робочими навчальними планами і освітніми програмами, розробленими на основі СП(ПТ)О та затвердженими в установленому порядку. До початку навчального року для кожної навчальної групи складається графік освітнього процесу, в якому обумовлена кількість годин на кожний семестр і рік навчання, виробниче навчання та виробничу практику, терміни проведення державної підсумкової, поетапної та Державної кваліфікаційної атестації. У закладі, на основі СП(ПТ)О розроблені, затверджені та впроваджені в освітній процес основні навчально-методичні документи з планування навчально-виробничої діяльності: робочі навчальні плани, пояснювальні записки, кваліфікаційні та освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітні програми з урахуванням регіонального компоненту, поурочно-тематичні плани, переліки навчально-виробничих робіт, переліки пробних кваліфікаційних робіт. Планування освітньої діяльності дозволяє реалізувати зміст освіти на достатньому рівні, відповідно до державних освітніх стандартів. Розклад занять розробляється своєчасно, відповідає робочим навчальним планам та програмам, враховує специфіку організації освітнього процесу, динаміку працездатності здобувачів освіти, ступінь складності навчального матеріалу з предметів, передбачено послідовне чергування предметів різного циклу. Для обліку знань здобувачів освіти ведуться журнали обліку теоретичного та виробничого навчання. Під час виробничої практики ведеться облік у щоденниках здобувачів освіти, в яких відображається кількісний та якісний показник виконання навчально-виробничих робіт. Роботи, зазначені в щоденниках практики відповідають детальним програмам виробничої практики. Лабораторні-практичні роботи проводяться у відповідності до програм та навчальних планів з дотриманням вимог охорони праці, розроблені інструкції та методичні рекомендації. Заняття проводяться в обладнаних згідно з вимогами кабінетах, лабораторіях, майстерням та на робочих місцях на виробництві. Здобувачі освіти забезпечені робочими місцями в навчально-виробничих майстернях і на виробництві. Для визначення рівня навчальних досягнень здобувачів освіти викладачами та майстрами розроблені комплекти тематичних завдань, різнорівневі тести, критерії оцінювання 12-бальною шкалою. З метою удосконалення освітнього процесу, викладачі та майстри виробничого навчання застосовують різноманітні форми навчання та інноваційні технології: інтерактивні технології навчання, проектну діяльність тощо. Навчання майбутніх фахівців ґрунтується на оволодінні компетенціями, які дають змогу вирішувати виробничі, організаційні, економічні питання діяльності на виробництві. Виробниче навчання з інтегрованих професій організовано відповідно до навчального плану та графіку освітнього процесу з кожної окремо взятої професії з урахуванням поетапності навчання та проведення кваліфікаційної атестації. У навчально-виробничих майстернях виробниче навчання триває 6 академічних годин на день з 10-хвилинною перервою. Плани виробничого навчання розроблені на основі робочих навчальних програм та затверджені в установленому порядку. Переліки навчально-виробничих робіт складені окремо на кожну тему навчальної програми. На більшість видів робіт, зазначених в переліку, розроблені інструкційні, інструкційно-технологічні, технологічні карти. Питання організації виробничого навчання та виробничої практики періодично розглядаються на засіданнях педагогічної ради, методичних комісій та на інструктивно-методичних нарадах. Вся навчально-плануюча документація розглядається, обговорюється на засіданнях методичних комісій та затверджується керівником. Виробнича практика на підприємствах здійснюється відповідно до укладених договорів, денне навантаження – 7 академічних годин, тижневе навантаження – 35 годин (до 40 годин, якщо здобувачі освіти досягли 18-річного віку). Перед виходом здобувачів освіти на виробничу практику розробляються програми виробничої практики, зміст яких обговорюється на засіданнях відповідних методичних комісій. Центр співпрацює з багатьма підприємствами різної форми власності, які оснащені сучасними обладнаннями, технікою і забезпечують оволодіння сучасними методами і формами організації праці. Виробнича практика завершується виконанням пробної кваліфікаційної роботи. Переліки пробних кваліфікаційних робіт відповідають вимогам кваліфікаційних характеристик. Кваліфікаційні пробні роботи виконуються здобувачами освіти самостійно на спеціально визначених робочих місцях. Освітній процес завершується Державною кваліфікаційною атестацією. В закладі освіти щорічно наказом створюються Державні кваліфікаційні комісії з кожної професії окремо, до складу яких входять представники замовників кадрів, наказ узгоджується з Департаментом освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Комісія діє протягом всього року як для поета...