Антибіотики– речовини мікробного, рослинного, тваринного, синтетичного походження, які мають високу проти- мікробну активність, в основі якої – явище антибіозу. Антибіоз — антагоністичні відносини видів, коли один організм обмежує можливості іншого; неможливість співіснування організмів, наприклад, через інтоксикації одними організмами (антибіотиками, фітонцидами) – довкілля інших організмів (м/о). Класифікація антибіотиків За хімічною будовою: 1. Бета-лактамні а/б – (у структурі мають β-лактамне кільце). Пеніциліни. Цефалоспорини. Монобактами: Азатреонам (Азактам). Карбапенеми: Іміпінем. 2. Макроліди(1) і азаліди(2) –( до складу яких входять макроциклічні лактонові кільця.) (1) Еритроміцин, Олеандоміцин, Кларитроміцин, Спіроміцин (Роваміцин). (2) Азитроміцин (Сумамед). 3. Тетрацикліни – (містять 4 конденсованих 6-членних циклів.) Тетрациклін, Доксициклін (Вібраміцин), Метациклін 4. Аміноглікозиди – (в молекулі яких є аміноцукри.) І. Стрептоміцин, Канаміцин. ІІ. Гентаміцин, Нетилміцин, ІІІ. Амікацин (Лорикацин, Флекселіт). 5. Хлорамфеніколи – (препарати ароматичного ряду.) Левоміцетин (Хлорамфенікол), Синтоміцин. 6. Лінкозаміди: Лінкоміцин (Лінкоцин), Кліндаміцин (Далацин,)Кліндагексал) 7. Циклічні поліпептиди (декапептиди) 7.1. Поліпептиди: Поліміксин В(М) сульфат 7.2. Глікопептиди: Ванкоміцин, Рістоміцин. 8. Стероїдні антибіотики: Фузидин-натрій 9. Рифампіцини. Рифампіцин (Макокс). 10. Кетоліди (1), стрептограміни (2) . (1) Телітроміцин (Кетек) (2) Хінупристин (Синерцид) Віргінаміцин. 11. Полієнові антибіотики: Амфотерицин, Ністатин, Леворин. 12. Похідні кислоти аурелової: Олівоміцин, Мітоміцин 13. Похідні антрацикліну: Доксорубіци Основою нових препаратів будуть так звані морфолінові олігонуклеотиди – короткі ланцюжки штучно синтезованих нуклеїнових кислот, які застосовуються в молекулярній біології для зміни роботи генів За походженням: Природні: 1.Продукти плісеневих грибів: пеніциліни, цефалоспорини, фузидин та ін; 2.Продукти актиноміцетів – променистих грибів: карбаменеми, аміноглікозиди, тетрацикліни, макроліди, лінкозаміди, левоміцетин, рифампіцин, полієнові антибіотики, амфотерицин В, інгібітори бета-лактамаз. 3..Антибіотики з бактерій – монобактами, граміцидин та ін; 4.Антибіотики з тваринних тканин – лізоцим, екмолін, інтерферони. 5.Антибіотики з рослин – новоіманін, сальвін, хлорофіліпт та ін. Напівсинтетичні антибіотики – ампіцилін, оксацилін, цефалоспорини, доксициклин та ін. Синтетичні антибіотики – левоміцетин, полимиксини та ін. За спектром дії: А. Антибактеріальні 1. Широкого спектру дії (грам (+), грам (-) коки, віруси, рикетсії, хламідії та ін.) - тетрацикліни, аміноглікозиди - напівсинтетичні пеніциліни: ампіцилін, карбеніцилін - цефалоспорини ІІ-ІV покоління: цефуроксим, цефтриаксон, цефепім 2. Вузького спектру дії а) діють переважно на грам (+) мікроорганізми бензилпеніциліни, макроліди, цефалоспорини І покоління, фузидин б) переважно на грам (-) мікроорганізми поліміксини, монобактами 11 Б. Специфічної дії 1. Протигрибкові (антимікотичні) - ністатин, леворин, грізеофульвін, амфотерицин 2. Протитуберкульозні - стрептоміцин, циклосерин, рифампіцин 3. Протипухлинні - андріаміцин, доксорубоміцин, олівоміцин. Типом дії: 1. Бактерицидний – викликають загибель мікроорганізмів: пеніциліни, цефалоспорини, монобактами, поліміксини, аміноглікозиди 2. Бактеріостатичний – призупиняють ріст, розмноження мікроорганізмів: тетрацикліни, макроліди, фузидин-Nа, левоміцетин За механізмом дії: 1. Порушують синтез компонентів стінки (оболонки) клітин м/орг: - пеніциліни, цефалоспорини, монобактами, ванкоміцин, ристоміцин 2. Змінюють проникливість цитоплазматичної мембрани клітин, порушують її функцію: - поліміксини, полієнові а/б (ністатин, амфотерицин) 3. Порушують внутрішньоклітинний синтез білків в м/орг на рівні рибосом: - тетрацикліни, левоміцетин, макроліди 4. Порушують синтез нуклеїнових кислот: а) синтез РНК на рівні РНК-полімерази- рифампіцин б) синтез ДНК на рівні ДНК-матриці - рубоміцин, брунеоміци Порушення синтезу клітинної стінки мікроорганізмів відбувається внаслідок гальмування активності ферментів транспептидази і карбоксипептидази, що порушує утворення і полімеризацію пептидоглікана муреїну – основи клітинної стінки. так діють β-лактамні антибіотики і глікопептиди. За ефективністю: 1. Основні (препарати І ряду) - препарати вибору 2. Резервні (препарати ІІ ряду) – при певних інфекційних захворюваннях. Наприклад: при сифілісі: основні – пеніциліни; резервні – макроліди, цефалоспорини; при туберкульозі: основні – рифампіцин, стрептоміцин; резервні – канаміцимн, флориміцин, амікацин. За застосуванням 1. А/б тільки для зовнішнього застосування - граміцидин, новоіманін. 2. А/б для системного (парентерального, ентерального) застосування - всі решта а/б. За локалізацією дії на збудника: 1. Діють на позаклітинно розташовані мікроорганізми: - макроліди, аміноглікозиди. 2. Діють внутрішньоклітинно: - пеніциліни, тетрацикліни, левоміцетин. За дією на фази росту мікроорганізму: 1. Діють у фазі спокою мікроорганізмів: - тетрацикліни, левоміцетин 2. Діють у фазі поділу (розмноження) мікроорганізмів: - пеніциліни, цефалоспорини За переважними побічними ефектами: 1. Нефротоксичні – стрептоміцин, лінкозаміди. 2. Ототоксичні – стрептоміцин. 3. Гепатотоксичні – тетрацикліни, рифампіцин. 4. Нейротоксичні – аміноглікозиди, рифаміцини. 5. Гематотоксичні – хлорамфенікол. 6. Кардіотоксичні – доксорубіцин За швидкістю розвитку резистентності: 1. Резистентність настає швидко : - макроліди, стрептоміцин, пеніциліни 2. Резистентність настає повільно:- пеніциліни, тетрацикліни, левоміцетин. Принципи раціональної антибіотикотерапі 1.Перед початком лікування потрібно обґрунтувати необхідність призначення препарату, вибрати найбільш активний і найменш токсични 2.Перед початком лікування, до першого введення антибіотика, необхідно взяти матеріал від хворого (харкотиння, кров, ліквор тощо) для визначення виду збудника та його чутливості до антибактеріальних агентів (антибіотикограма. 3.Необхідно також визначитися з тривалістю лікування, обрати найкращий спосіб введення препарату (залежно від вогнища локалізації інфекції), застосовувати його в оптимальних дозах, з оптимальною частотою. 4.моніторинг та профілактика негативних побічних реакцій та ускладнень. 5.Важливим є розподіл антибіотиків на дозозалежні та час-залежні. Найбільшу ефективність дозозалежні препарати проявляють при їх введенні 1-2 рази на добу у великій дозі. Ефективність час-залежних антибіотиків зростає, якщо їх концентрація в організмі впродовж доби знаходиться на постійному рівні. БЕТА-ЛАКТАМНі АНТИБіОТИКИ Механізм дії. В основі антимікробної дії всіх В-лактамних антибіотиків лежить здатність утворювати комплекси з ферментами транс- та карбоксипептидазами, які здійснюють один з етапів синтезу пептидоглікану - основного компонента клітинної стінки грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Порушення його синтезу призводить до того, що мембрана бактерій неспроможна протистояти осмотичному градієнту між внутрішньоклітинним і зовнішнім середовищами, внаслідок чого бактерії набухають і руйнуються. відносяться: 1. пеніциліни, 2. цефалоспорини, 3. карбапенеми 4. монобактами. Бензилпеніцилін – антибіотик групи пеніцилінів вузького спектру дії; Механізм дії - пригнічення синтезу клітинної стінки мікроорганізму. Показання: стафілококові інфекції, захворювання ЛОР-органів, бактеріальна пневмонія, первинний сифіліс. Можна вагітним. Побічні ефекти - диспепсичні і алергічні явища, дисбактеріоз. Амоксицилін - антибіотик групи пеніцилінів; Механізм дії - пригнічення синтезу клітинної стінки мікроорганізму; Показання: бактеріальна пневмонія Захищені пеніциліни (амоксицилін-клавулонова кислота) – застосовуються при резистентності до пеніциліну, через наявність ферменту В-лактамази у мікроорганізмів. Цефалоспорини – антибіотик групи цефалоспоринів; Механізм дії - пригнічення синтезу клітинної стінки мікроорганізму; Показання: захворювання ЛОР-органів, пневмонія, ускладнення після апендектомії. Доксицикліну гідрохлорид – антибіотик тетрациклінового ряду широкого спектру дії; Механізм дії - гальмування синтезу білка на рибосомах; Показання: остеомієліт, холера, парадонтоз; Побічні ефекти: дисбактеріоз, жовтяниця, має тератогенну дію, викликає порушення росту кісток у новонароджених та зубів у дітей (здатний накопичуватись в кiстках, зубах i сполучнiй тканинi), тому протипоказаний дітям до 8 років, фотосенсибілізація; Лінкоміцин - антибіотик групи макроліди та лінкозаміди; Механізм дії - інгібує синтез білка на рибосомах; Фарм ефект – протимікробний, добре проникає в кісткову тканину і накопичується там; Показання: періостит, хронічний остеомієліт; ородентальний сепсис. Азитроміцин – антибіотик групи макроліди ІІІ покоління (азаліди) широкого спектру дії; Механізм дії - інгібування синтезу білка за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосоми; здатен зв’язуватись з фагоцитами і накопичуватись у вогнищі інфекції; знищує внутрішньоклітинно розміщені мікроорганізми; Показання: захворювання бронхолегеневої системи (за умови, що збудник захворювання стійкий до пеніциліну, але чутливий до макролідів), гострий середній отит, ерадикація Helicobacter pylori. Бактрим (ко-тримоксазол), бісептол – комбінований сульфаніламідний препарат (триметоприм + сульфаметоксазол). Механізм дії – дві активні речовини мають синергічну дію, блокуючи два ферменти, що каталізують послідовні стадії біосинтезу фолієвої кислоти в мікроорганізмах. Показання: інфекції ВДШ і НДШ, інфекції нирок і сечовивідних шляхів