Міністерство освіти і науки України Національний технічний університет «Дніпровська політехніка» Навчально-науковий інститут економіки Факультет менеджменту Кафедра менеджменту Курсова робота з дисципліни «Економічні основи управління організацією» варіант 3 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НТУ «Дніпровська політехніка» Навчально-науковий інститут економіки Факультет менеджменту Кафедра менеджменту Спеціальність 073 «Менеджмент» Освітня програма «Менеджмент» ЗАВДАННЯ на курсову роботу з дисципліни «Економічні основи управління організацією» студентуці групи 073-22-1 Грибцовій А.О (шифр групи) (прізвище та ініціали) Варіант завдання згідно з методичними рекомендаціями № 3. Термін виконання курсової роботи та її подання на перевірку: 15.01.2024-15.03.2024. Термін захисту курсової роботи: 18.03.2024-29.03.2024. Керівник роботи: проф. О.В. Трифонова ЗМІСТ 1 ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ РОЗРАХУНКІВ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА Річний обсяг виробництва продукції (Q) – 5 800 од. Питомі витрати матеріалів на один виріб (МВсмj): - матеріал А – 4 кг; - матріал Б – 5 кг; - матеріал В – 5 кг; - матеріал Г – 10 кг; - матеріал Д – 5 кг. Оптова ціна матеріалу (Цсмj): - матеріал А – 14 грн/кг; - матеріал Б – 10 грн/кг; - матеріал В – 18 грн/кг; - матеріал Г – 6 грн/кг; - матеріал Д – 3 грн/кг. Норма витрат купівельних комплектувальних на один виріб (МВКК): - комплектувальні №1 – 12 од.; - комплектувальні №2 – 6 од.; - комплектувальні №3 – 11 од. Оптова ціна купівельних комплектувальних (Цкк i): - комплектувальні №1 – 5 грн/од.; - комплектувальні №2 – 8 грн/од.; - комплектувальні №3 – 7 грн/од. Частка транспортно - заготівельних витрат (% від сум витрат відповідно на сировину та матеріали, а також купівельні комплектувальні) (nТЗВ) – 13%. Питомі витрати на електроенергію (Сее) – 18 грн/од. Питомі витрати на технологічну пару (Сmn) – 7 грн/од. Питомі витрати на основну заробітну плату виробничих робітників (СЗПосн) – 57 грн/од. Частка додаткової заробітної плати виробничих робітників (% від питомих витрат на основну заробітну плату) (nЗПдод) – 18%. Ставка відрахувань на соціальні заходи (% від питомих витрат на основну та додаткову заробітну плату) (nВСЗ)– 22,0%. Частка витрати на утримання та експлуатацію устаткування (% від загальної суми матеріальних витрат) (nуеу)– 7,9 %. Частка загальновиробничих витрат (% від загальної суми матеріальних витрат) (nзв) – 6,9%. Частка позавиробничих витрат (% від виробничої собівартості) (nпв) – 8,15%. Норма прибутку на одиницю продукції (планова рентабельність продукції) (Нn) – 23%. Ставка податку на додану вартість (nПДВ) – 20%. Торгівельна націнка торгівельного посередника (nтпос) – 25%. Торгівельна націнка підприємства роздрібної торгівлі (nрт) – 26% Інші операційні доходи (Дін.оп) – 84 тис. грн. Інші операційні витрати (Він.оп) – 37 тис. грн. Інші фінансові доходи (Дфін) – 102 тис. грн. Інші фінансові витрати (Вфін) – 45 тис. грн. Ставка податку на прибуток (nпод) – 18%. Активи підприємства на початок року (Ап.р.) – 11,8 млн грн. Активи підприємства на кінець року (Ак.р.) – 12,1 млн грн. Власний капітал підприємства на початок року (ВКп.р.) – 4,4 млн грн. Власний капітал підприємства на кінець року (ВКк.р.) – 4,2 млн грн. 2 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА Нижче наведена таблиця 2.1, яка містить визначення виробничої та повної собівартості одиниці продукції Таблиця 2.1 – Визначення виробничої та повної собівартості одиниці продукції, грн/од. З таблиці 2.1 видно, що виробнича собівартість одиниці продукції складає 695,10 грн. Це включає витрати на сировину, матеріали, паливо, енергію, заробітну плату робітникам, витрати на утримання обладнання та інші виробничі витрати. Позавиробничі витрати становлять 53,83 грн. Таким чином, повна собівартість одиниці продукції, включаючи і виробничі, і позавиробничі витрати, становить 751,65 грн. У таблиці 2.2 представлено визначення структури виробничої та повної собівартості одиниці продукції з метою уявлення про складові елементи вартості виробництва.Начало формы Таблиця 2.2 – Визначення структури виробничої та повної собівартості одиниці продукції За результатами таблиці 2.2 можна зробити наступні висновки: структура виробничої собівартості показує, що найбільш значущими складовими є витрати на сировину та матеріали, які становлять майже половину виробничої собівартості, та витрати на купівельні комплектувальні (відповідно 48,79% та 33,44%). Загальновиробничі витрати також мають суттєвий вплив (29,21%). Стосовно повної собівартості, позавиробничі витрати складають значну частину (7,54%), а заробітна плата виробничих працівників, хоча і важлива, має помірний вплив (відповідно 9,12% та 1,64%). Енергетичні витрати становлять невелику частину в обох формах собівартості (3,99% для виробничої та 3,69% для повної). Оптимізація витрат на сировину, контроль над загальновиробничими витратами та управління позавиробничими витратами можуть сприяти зниженню собівартості продукції. В таблиці 2.3 наведено визначення нормативного прибутку від виробництва одиниці продукції та валового прибутку від товарної продукції Таблиця 2.3 – Визначення нормативного прибутку від виробництва одиниці продукції та валового прибутку від товарної продукції Аналізуючи таблицю 2.3, можна зрозуміти, що загальні витрати на виробництво та реалізацію продукції складають 4359570 грн. Оптова ціна одиниці продукції становить 924,52 грн/од, що включає норму прибутку на одиницю продукції у розмірі 23%. Витрати на виробництво продукції складають 4031580 грн. Нормативний прибуток від одиниці продукції оцінюється у розмірі 172,87 грн/од, а валовий прибуток від товарної продукції становить 1002646 грн. Отже, отримані показники допомагають оцінити фінансові результати виробництва та рентабельність бізнесу. Нижче подано таблицю 2.4 щодо визначення оптових та роздрібних цін Таблиця 2.4 – Визначення оптових та роздрібної цін, грн/од. З таблиці 2.4 видно, що цінова політика визначається комплексом факторів, таких як оптова ціна підприємства, оптова ціна реалізації, оптова ціна торгівельного посередника та роздрібна ціна. Оптова ціна підприємства визначається як собівартість продукції, з урахуванням норми прибутку. У даному випадку ця величина складає 924,52 грн/од. Оптова ціна реалізації підприємства включає в себе оптову ціну плюс акцизний податок та податок на додану вартість. Таким чином, вона становить 1109,42 грн/од, включаючи ПДВ у розмірі 221,88 грн/од. Оптова ціна торгівельного посередника визначається з урахуванням торгівельної націнки та складає 1386,77 грн/од. Нарешті, роздрібна ціна (для торгівельного підприємства чи крамниці) формується з урахуванням торгівельної націнки підприємства роздрібної торгівлі та складає 1747,33 грн/од. Нижче наведено таблицю 2.5, яка демонструє визначення структури цін на продукцію. Вона допомагає розкрити складові ціни і відсоткове співвідношення між ними, що є важливим для аналізу витрат та управління ціноутворенням. Шляхом розгляду різних статей витрат та їх внеску у загальну ціну продукції можна отримати уявлення про їх вплив на прибутковість підприємства. Таблиця 2.5 – Визначення структури цін З таблиці 2.5 можна зробити наступні висновки. Оптова ціна підприємства становить 924,52 грн, що є 100% від повної собівартості одиниці продукції. Податок на додану вартість складає 20,00 грн, також є 100% від нормативного прибутку. Оптова ціна реалізації підприємства дорівнює 1109,42 грн. Торгівельна націнка торгівельного посередника складає 0,25 грн. Оптова ціна торгівельного посередника становить 1386,77 грн. Торгівельна націнка підприємства роздрібної торгівлі дорівнює 0,26 грн. Роздрібна ціна складає 1456,11 грн. Таким чином, таблиця надає інформацію про структуру цін на продукцію від оптової до роздрібної торгівлі та показники, що використовуються для їх розрахунку. У таблиці 2.6 наведені розрахунки щодо визначення показників прибутку Таблиця 2.6 – Визначення показників прибутку, грн Аналіз таблиці 2.6 показує, що підприємство має стабільний валовий прибуток від товарної продукції на рівні 1002646 грн. Прибуток від операційної діяльності складає 1049646 грн, що свідчить про успішність основної діяльності підприємства. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування досягає 1106646 грн, що враховує прибуток від операційної діяльності, фінансові доходи та витрати, а також інші доходи та витрати. Чистий прибуток після оподаткування становить 907449,12 грн. Загалом, підприємство демонструє стабільну прибутковість у своїй основній діяльності та здатність генерувати чистий прибуток після оподаткування. Нижче наведено таблицю 2.7 з визначенням основних показників рентабельності, що є ключовими у фінансовому аналізі. Ці показники дозволяють оцінити ефективність використання ресурсів, що є важливими аспектами фінансового життя компанії. Таблиця 2.7 – Визначення показників рентабельності, % Аналізуючи таблицю 2.7 отримані результати наступні: рентабельність продажів (обороту) складає 18,69%, рентабельність активів – 7,59%, а рентабельність капіталу становить 21,10%. Зазначені показники свідчать про те, що компанія досягає високої рентабельності продажів, але низькі значення рентабельності активів та капіталу можуть вказувати на неефективне використання ресурсів та потребу у вдосконаленні стратегій управління активами та капіталом. Фактичні та планові показники діяльності підприємства наведені у таблиці 2.8. Таблиця 2.8 – Фактичні та планові показники діяльності підприємства За результатами попередніх розрахунків та з урахуванням додаткових умов даного завдання визначимо показники за плановий період: - фактичні постійні витрати на товарну продукцію: Впост б = Взаг б * nпост б , де nпост б – частка постійних витрат на товарну продукцію у їхній загальній величині; Впост б = 0,43*0,25 = 0,10 млн грн, - фактичні змінні витрати на товарну продукцію: Взм б = Взаг б – Впост б Взм б = 0,43 – 0,10 = 0,33 млн грн; - плановий обсяг виробництва продукції: Qпл= Qб * Кр Q Qпл = 5800 * 1,1 = 6380 од. - планові змінні витрати на товарну продукцію: Взм пл = Взм б * Кр Q Взм пл = 0,33 * 1,1 = 0,36 млн грн; - сума змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції (тобто питомі змінні витрати) відповідно базовому та плановому періодах: сзм б = Взм б / Qб сзм б = 0,33 / 5800 = 5,68 грн/од. сзм пл = Взм пл / Qпл сзм пл = 0,36/6380 = 5,64 грн/од.; - планові змінні витрати на товарну продукцію: Впост пл = Впост б – ∆Впост Впост пл = 0,10 – 0,1 = 0 млн грн; - планові загальні витрати: Взаг пл = Взм пл + Впост пл Взаг пл = 0,36 + 0 = 0,36 млн грн; - планова собівартість одиниці продукції: сп пл = Взаг пл / Qпл сп пл = 0,43/6380 = 6,73 грн/од.; - плановий обсяг товарної продукції: ТПпл = Цп * Qпл ТПпл = 924,52 * 6380 = 5898437,6 грн або 5,89 млн грн; - плановий валовий прибуток від товарної продукції: ПТП пл = (Цп – сп пл) * Qпл ПТП пл = (924,52 – 6,73) * 6380 = 5855500,20 грн або 5,85 млн грн. Беззбитковий обсяг виробництва в натуральних одиницях, за якого підприємство ще не отримує прибутку, але вже й не несе збитки: QБ = Впост / (Цп – сзм), од., де Впост – сума постійних витрат на весь обсяг товарної продукції, грн; Цп – оптова ціна одиниці продукції, грн/од.; Сзм – сума змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції (тобто питомі змінні витрати), грн/од. QБ = 0,10/(924,52 – 5,68) QБ = 1087 грн. Отже, беззбитковий обсяг виробництва в грошових одиницях: ТПБ = QБ * ЦП, грн ТПБ = 1087 * 924,52 = 1004953,24 грн. За даними таблиці 2.8 визначаємо беззбитковий обсяг виробництва: 1) у натуральних одиницях: – для базового періоду: QБ б = 0,10 * 1000000/(924,52 – 0,10 * 1000000/5800) = 350,51 од. – для планового періоду: QБ пл = 0,10 * 1000000/(924,52 – 0,26 * 1000000/6380) = 213,40 од. 2) у вартісних одиницях: – для базового періоду: ТПБ б = 350,51 * 69,67/1000000 = 0,24 млн грн; – для планового періоду: ТПБ пл = 213,40 * 69,67/1000000 = 0,14 млн грн. Отже, у базовому періоді для досягнення беззбитковості підприємству необхідно забезпечити виробництво товарної продукції в обсязі 350,51 од. або 0,24 млн грн (рисунок 2.1), у той час як за планом беззбитковість діяльності досягається за умови виготовлення товарної продукції в обсязі 213,40 од. або вартістю 0,14 млн грн. Рисунок 2.1 – Графік беззбитковості для базового та планового періоду 3 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА Застосування безвідхідної технології переробки сировини як чинник підвищення економічної ефективності діяльності організації У сучасному світі, де питання екологічної стійкості та раціонального використання ресурсів набувають все більшого значення, впровадження безвідхідної технології переробки сировини стає важливим фактором для підвищення економічної ефективності діяльності організації. Ця стратегія спрямована на зменшення втрат матеріальних ресурсів, оптимізацію виробничих процесів та зниження впливу на довкілля. Поняття «безвідходна технологія» було сформульовано у спеціальній «Декларації про маловідходну та безвідходну технології і використання відходів» [1], що була прийнята на загальноєвропейській нараді з питань співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища (Женева. 1979 р.). Згідно декларації «безвідходна технологія є практичним застосуванням знань. методів і засобів з тим. щоб в рамках потреб людини забезпечити найбільш раціональне використання природних ресурсів та енергії і захистити навколишнє середовище» [1]. Це визначення є досить загальним та не розкриває сутності безвідходної технології. У 1984 р. було прийнято нове уточнене визначення безвідходної технології на семінарі Європейської економічної комісії по маловідходній технології. «Безвідхідна технологія – це такий спосіб виробництва продукції (процес. підприємство. територіально-промисловий комплекс). при якому найбільш раціонально і комплексно використовуються сировина і енергія в циклі: сировинні ресурси - виробництво - споживання - вторинні сировинні ресурси таким чином. що будь-які впливи на навколишнє середовище не порушують її нормального функціонування» [2]. Таке трактування в найбільшій мірі віддзеркалює сутність процесів реальної економіки сучасного АПК та дозволяє сформулювати основні принципи безвідходної технології. Впровадження ефективної технології переробки сировини сприяє підвищенню економічної ефективності організації. За словами Пришляка Н.В, Токарчука Д.М. та Паламаренко Я.В. [3], це означає, що використання відповідних технологічних рішень може оптимізувати виробничі процеси, знизити витрати ресурсів, підвищити якість продукції та зробити підприємство більш конкурентоспроможним. Такий підхід дозволяє досягти ефективного використання виробничих потужностей, зменшити витрати на енергоресурси, оптимізувати використання сировини та інших матеріальних ресурсів, а також ефективно використовувати робочу силу та допоміжні матеріали. Oдним із ключових аспектів впровадження безвідходних технологій є раціональне використання відходів та їх подальша переробка у вторинні сировинні матеріали або ресурси для виробництва нової продукції. Це дозволяє підприємствам зменшувати витрати на закупівлю нових сировинних матеріалів, знижувати витрати на утилізацію відходів та підвищувати власну економічну ефективність. Покращення якості продукції також є важливим аспектом впровадження безвідходних технологій. Зменшення кількості відходів та дотримання стандартів екологічної безпеки дозволяє підприємствам створювати продукцію, яка відповідає вимогам сучасних ринків та споживачів [4]. Це може призвести до підвищення попиту на продукцію підприємства та його конкурентоспроможності. Використання безвідходних технологій у переробці сировини стає ключовим фактором для збільшення економічної продуктивності організацій. Ці технології ґрунтуються на повному використанні всіх компонентів сировини, що дозволяє уникнути утворення невикористаних або недовикористаних відходів. Однак впровадження таких технологій складне через економічні обмеження. Наразі існуючі методи оцінки доцільності використання безвідходних технологій часто не виявляють їх як ефективні. Є відходи, які на сьогоднішній день не рекомендується використовувати з економічних причин, наприклад, деякі відходи кольорової металургії. Проте, деякі з них, особливо ті, що містять токсичні речовини, можуть становити загрозу навколишньому середовищу незалежно від їхньої економічної доцільності [5]. Однією з ключових складових стратегії збереження ресурсів є використання потенціалу вторинних ресурсів. Навіть у періоди економічних криз формується значний обсяг відходів, які становлять близько 600-700 мільйонів тонн щорічно з понад 50 різних видів, основними з яких є відходи від видобувної, паливно-енергетичної, металургійної та хімічної промисловостей. У майбутньому передбачається створення ефективного механізму використання вторинних ресурсів та залучення іноземних інвестицій у цю галузь. Особлива увага буде приділятися розвитку вторинної металургії. Крім того, буде зосереджено зусилля на розширенні використання макулатури, полімерних вторинних матеріалів, деревини, а також на створенні потужностей для переробки картону, скла, металу та пластику у вигляді тари та упаковки [6]. За професійною думкою Токарчука Д. М. та Паламаренко Я. В. [7], використання безвідходних технологій переробки сировини сприяє підвищенню економічної ефективності функціонування організації. Це виявляється через ряд позитивних аспектів. По-перше, застосування таких технологій може зменшити витрати на сировину та підвищити продуктивність праці, що сприяє збільшенню виробничого обсягу та зниженню виробничих витрат. По-друге, оптимізація технологічних процесів може покращити якість виробленої продукції та зменшити кількість відходів, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємства на ринку. Таким чином, застосування безвідходних технологій переробки сировини є важливим чинником у забезпеченні економічного успіху організації. Отже, впровадження безвідходних технологій переробки сировини сприяє підвищенню ефективності діяльності підприємства шляхом оптимізації виробничих процесів, покращення якості продукції та зниження виробничих витрат. ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ 1. Мартенюк Г. М. Біоконверсія органічних відходів. Органічне виробництво і продовольча безпека : матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф., Житомир, 5–6 верес. 2017 р. Житомир : ЖНАЕУ, 2017. С. 87–91. URL: http://ir.znau.edu.ua/bitstream/123456789/8453/1/Organik_2017_87-91.pdf (дата звернення: 09.03.2024) 2. Класифікатор відходів ДК 005-96, затв. наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації № 89 від 29.02.1996 р. URL: http://zakon.nau.ua/doc/?code=va089217-96 (дата звернення: 07.04.2024) 3. Пришляк Н.В., Токарчук Д.М., Паламаренко Я.В. Передумови та організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії поводження з відходами підприємств. Економіка та держава. 2021. №3. С. 104-117. URL: http://www.economy.in.ua/?op=1&z=4892&i=17 (дата звернення: 09.03.2024) 4. . Проект концепції Загальнодержавної програми поводження з відходами, розроблений Департаментом екологічної безпеки (від. поводження з відходами та небезпечними речовинами) М-ва екології та природних ресурсів України. Київ, 2011. 31 с. URL: http://www.menr.gov.ua/content/article/9493 (дата звернення: 07.04.2024). 5. Амосов О. Ю. Проблема ресурсозбереження в Україні та шляхи її вирішення. Теорія та практика державного управління. 2011. Вип. 3. С. 3-7. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2011_3_3 (дата звернення: 07.04.2024) 6. ДСТУ 4462.3.01:2006: Охорона природи. Поводження з відходами. Порядок здійснення операцій. URL: http://document.ua/ohorona-prirodi.-povodzhennja-z-vidhodami.-porjadok-zdiisnennor14493.html (дата звернення: 09.03.2024) 7. Токарчук Д. М., Паламаренко Я. В. Концептуальні положення стратегії поводження з відходами підприємств на макро- і мікрорівні. Ефективна економіка. 2021. № 11. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=9585 (дата звернення: 09.03.2024)