Теоретичні питання 13. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМНИХ І СИТУАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ ЕТАПІВ РОЗВИТКУ МЕНЕДЖМЕНТУ. Відповідь на питання. Вивчення літературних джерел дало можливість виділити шість основних етапів розвитку менеджменту. П’ятий етап розвитку менеджменту пов'язаний з розглядом організації як системи, діяльність якої постійно залежить від змінного набору обставин. Системний підхід базується на використанні теорії систем у менеджменті з кінця 50-х років минулого століття. Система - це сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів, що визначають її характер. Усі організації (об'єкти управління) є системами, які складаються з таких елементів: структура, завдання, технологія, люди, цілі, ресурси. Існують закриті (мають фіксовані жорсткі умови, не залежать від оточуючого середовища) та відкриті (взаємодіють із зовнішнім середовищем) системи. Усі організації є відкритими системами.
Рис. 1. Географічне зображення організації як відкритої системи Окремі великі елементи (частини) систем можуть складати системи, які стосовно першої системи можна називати підсистемами (цехи, відділи тощо). Графічне зображення організації як відкритої системи представлено на рис. 1 А. Найбільший внесок у розвиток системного підходу належить Честеру Бернарду (розглядав організацію як соціальну систему), Пітеру Друкеру (виключна роль професіоналізму менеджера, велике значення самоуправління, організаційна націленість тощо), Р. Девісу, Л. Ньюмену, Д. Міллеру та іншим дослідникам. В основу ситуаційного підходу (розроблений в 60-х роках XX ст.) покладено поняття ситуації як конкретного набору обставин, що впливають на організацію протягом певного часу. Він спрямований на підбір прийомів менеджменту для розв'язання конкретних управлінських ситуацій з метою найбільш ефективного досягнення цілей організації. При цьому менеджер повинен: розуміти процес управління, аспекти індивідуальної та групової поведінки, процедури системного аналізу, методи планування, мотивування і контролю, кількісні методи прийняття рішень; вміти оцінювати сильні та слабкі сторони використовуваних методик; правильно оцінювати фактори, які відіграють найважливішу роль в даній ситуації, і ефект від змінних величин; знаходити прийоми менеджменту, які будуть мати найменший негативний ефект. Ситуаційна теорія управління найбільше відображена в роботах Д. Вудворт, Д. Томпсона, Н. Лоуренса, Д. Лорша, Дж. Гелбрейта, Бернса, Сталкера та інших науковців, які заклали підвалини ідеям "дослідження операцій", "моделювання", "організаційної поведінки". 43. ТЕХНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ. Відповідь на питання. Менеджмент використовує різноманітні способи, підходи та прийоми, які дають можливість: упорядкувати, націлити (спрямувати) та ефективно організувати виконання притаманних йому функцій, процедур і операцій, необхідних для здійснення управлінського впливу. В сукупності способи здійснення управлінської діяльності, які застосовуються для визначення та досягнення її мети, виступають як методи менеджменту. Методи менеджменту класифікують за різними ознаками: напрямком впливу на керований об’єкт; способом врахування інтересів працівників; формою впливу; характером впливу
Рис. 2. Класифікація методів менеджменту за різними ознаками Технологічні методи менеджменту. Вплив на працівників через документи, які визначають технологію виробничо-господарських процесів. До них належать: Технологічні документи. Це різноманітні інструкції, схеми, які визначають методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій та процедур щодо використання матеріалів, інструментів, обладнання, інших засобів виробництва. Вплив через технологічні документи забезпечується у процесі трудової діяльності. Виконуючи ту чи іншу роботу, працівники керуються певним переліком технологічних операцій, технологічними картами, вказівками з використання конкретного обладнання та оснащення, обґрунтованою послідовністю виконання виробничих процесів тощо. Так, робітник-токар у процесі трудової діяльності знаходиться під впливом таких документів, як технологічний процес виготовлення деталі (вузла), інструкції з експлуатації обладнання (токарного верстата) та оснащення (пристроїв, інструментів) тощо; начальник відділу керується переліком і послідовністю виконання встановлених завдань, режимом роботи (щоденним, тижневим, місячним тощо), вимоги до певних видів трудової діяльності (наприклад, умови проведення зборів, нарад). Конструкторські документи. До них належать різноманітні ескізи виробів (деталей, вузлів та ін), креслення, конструкторські карти тощо. Вони різною мірою потрібні для забезпечення конкретних виробничих процесів, а відповідно – й діяльності конкретних працівників. плив таких документів забезпечується через використання працівниками в процесі трудової діяльності ескізів виробів (деталей, вузлів тощо), креслень, конструкторських карт, влаштування машин (приладів, комп’ютерів, верстатів, автоматів, транспортних засобів) та оснащення (пристроїв інструментів) тощо. Так, інженер-програміст повинен знати влаштування комп’ютерів техніки; робітник керується знаннями про влаштування металорізального верстата, автоматизованого інструмента тощо. 73. ТРАНСФОРМАЦІЙНЕ КЕРІВНИЦТВО. Відповідь на питання. Керівництво є об’єднувальною функцією менеджменту, яка пронизує всі управлінські процеси в організації. Керівництво – вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій. Центральною фігурою в системі менеджменту кожної організації є менеджер-керівник, який керує організацією (підприємством), конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери взаємоучасті, максимальному розкриттю потенціалу кожного працівника, зосереджує зусилля колективу на досягнення цілей організації. Його основою є вміло побудовані взаємовідносини керівника з підлеглими. Трансформаційне керівництво. Розглядається як здатність керівників надихати та стимулювати підлеглих на досягнення високих результатів, але без прямого суттєвого втручання, а через створення сприятливих умов. Трьома основними характеристиками трансформаційного керівництва є: харизма, персоналізація уваги, стимулювання інтелекту. Харизма – особливий позитивний вплив, який пояснюється властивостями особистості керівника, сугестора, його здатністю знаходити однодумців. В сучасному широкому використанні якісь невизначені виняткові властивості, якими наділений лідер в групі своїх прихильників, шанувальників. Властива пророкам, царям, політикам, полководцям, керівникам тощо. Зазвичай під харизмою розуміють емоційно-психічні здібності особи, завдяки яким його оцінюють як обдарованого особливими якостями і здатного робити ефективний вплив на інших. Тести 13. СКЛАДОВИМИ ЧАСТИНАМИ МЕНЕДЖМЕНТУ Є: а) організація структури, інформаційних каналів, прийняття рішень, штати працівників; оптимальні умови виробничого середовища; інженерно-економічне забезпечення виробничо-господарських процесів; б) система професійних знань, централізація та децентралізація управління, поділ та кооперація праці в управлінні; в) організаційна побудова, функції управління, особистість менеджера. Відповідь на тестове питання. в) організаційна побудова, функції управління, особистість менеджера. 43. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ - ЦЕ: а) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою; б) організаційно-правовий та економічний статус органів управління; в) спосіб поєднання і взаємодії сукупності двох підсистем - керуючої і виконавчої (суб'єкта і об'єкта управління). Відповідь на тестове питання. в) спосіб поєднання і взаємодії сукупності двох підсистем - керуючої і виконавчої (суб'єкта і об'єкта управління). 73. УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ - ЦЕ: а) вольовий акт втручання суб'єкта управління в діяльність об'єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації. б) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів, засіб мотивації працівників і контролю результатів діяльності колективу організації в цілому та кожного працівника зокрема; в) внутрішній, суттєвий зв'язок явищ, який обумовлює їхній необхідний розвиток. Відповідь на тестове питання. а) вольовий акт втручання суб'єкта управління в діяльність об'єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації. 103. ДО ОРГАНІЗАЦІЙНО-РОЗПОРЯДЧИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ НАЛЕЖАТЬ: а) планування, комплексні цільові програми, комерційний розрахунок, економічні регулятори господарської діяльності; б) організаційно-виробниче планування, цільові комплексні програми та економічні регулятори господарської діяльності; в) методи організаційної стабілізації і розпорядчі методи управління. Відповідь на тестове питання. в) методи організаційної стабілізації і розпорядчі методи управління. 133. ДО МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТНОЮ СИТУАЦІЄЮ НАЛЕЖАТЬ: а) індивідуальні й колективні; б) внутрішньоособові й міжособові; в) структурні й .міжособові. Відповідь на тестове питання. в) структурні й .міжособові. Задачі 13. НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ОБСЛУГОВУВАННЯ КЛІЄНТІВ, ПРИ НЕЗМІННІЙ ВЕЛИЧИНІ ПОВНОЇ СОБІВАРТОСТІ, ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВА НЕ ЗРІС, А НАВІТЬ ЗМЕНШИВСЯ. У КЕРІВНИЦТВА СКЛАЛОСЯ ВРАЖЕННЯ, ЩО БУЛИ ДОПУЩЕННІ АБО ПОМИЛКИ У ФІНАНСОВІЙ ДОКУМЕНТАЦІЇ, АБО ВІДБУЛАСЯ ЗЛОВМИСНА КРАДІЖКА. ВАШІ ДІЇ ЯК КЕРІВНИКА ПІДПРИЄМСТВА: А. Залучити зовнішнього консультанта для розв'язання даної проблеми; Б. Провести внутрішнє розслідування за допомогою спеціально сформованого комітету; В. Створити команду з довірених осіб, які б переглянули фінансову документацію; Д. Створити виробничо-цільову групу з метою перевірки фінансової документації. Відповідь обґрунтуйте. Розв’язок задачі. Я, як керівник підприємства в першу чергу створив би виробничо-цільову групу з метою перевірки фінансової документації. Для цього дана група повинна оцінити фінансовий стан підприємства, використовуючи різні види, прийоми, методи і моделі оцінювання фінансового стану підприємств, зокрема показники оцінювання майнового стану, прибутковості, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та стабільності, рентабельності, ділової активності, акціонерного капіталу. Відома прямо пропорційна залежність прибутку від обсягу реалізації: більший обсяг реалізації – більший прибуток. Механізм управління прибутком будується на системі аналізу, який отримав назву «взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку». Ця система дозволяє виявити роль окремих факторів у формування прибутку і побудувати цілісний механізм управління цим процесом. Якщо при перевірці даною групою фінансового стану помилок не виявиться значить на підприємстві відбулася зловмисна крадіжка. 43. ВВАЖАЄТЬСЯ, ЩО ГОЛОВНИМИ ДЖЕРЕЛАМИ ПРОБЛЕМ, ЯКІ ПОГІРШУЮТЬ ПОЗИЦІЇ ФІРМИ НА РИНКУ, Є: - життєздатність; - успіх; - керівництво; - продукт; - фінансова система фірми; - вплив навколишнього середовища; - відсутність гнучкості в управлінні. Запитання: 1. Які із наведених джерел проблем мають першочергове значення? 2. Які обставини, крім розглянутих, можуть грати важливу роль в погіршенні позицій фірми? Розв’язок задачі. На мою думку першочергове значення з наведених джерел проблем мають: Продукт, відсутність гнучкості в управлінні, керівництво, фінансова система фірми, життєздатність, успіх і вплив навколишнього середовища. Діяльність торговельного підприємства в умовах конкурентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності. Економічне середовище сучасного ринку, якому властиві невизначеність і мінливість, вимагає від суб’єкта господарювання якісного управління і постійного контролю конкурентоспроможності своє діяльності. Якісне управління конкурентоспроможності визначається здатністю формування конкурентних позицій у такому середовищі й утримання їхнього потенціалу. Основними аспектами, які забезпечують конкурентоспроможність фірми на ринку є: спроможність фірми продукувати конкурентноспроможну продукцію; вміння розробляти стратегію, яка забезпечує високий рівень конкурентоспроможності; наявність добре налагодженого організаційно-управлінського механізму, який спроможний виконати поставлені завдання; орієнтацію діяльності фірми на ринок і систематичну співпрацю із споживачами; наявність конкурентної стратегії та тактики дій стосовно конкурентів; високу професійну підготовленість персоналу; вміння реагувати або адаптуватись на зміни зовнішнього середовища. Крім розглянутих вище проблем є ще інші обставини, які можуть грати важливу роль у погіршенні позиції фірми на ринку, а саме: продуктивність праці на виробництві; захищеність продукції патентами; величина витрат на рекламу; показники маркетингових досліджень; цінова політика; коротко і довгострокова заборгованість кредиторська. Використана література Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми. – Тернопіль: Лілея. 1997. -292с. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред. В.Яцура, Д. Олесневич. – Львів: Бак, 2001. – 624с. Економіка і менеджмент: Навч. посібник / Під ред. проф. О.Є.Кузьміна. – Львів: Державний університет „Львівська політехніка”, 1996. – 828с. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во „Знання”, КОО,1999. – 556с. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент. –Львів: Центр Європи, 1995. – 176с. Личность. Карьера. Успех. – СПб: ТОО «Диамант», ООО «Золотой век», 1996. – 608с. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торгівельного підприємства. Підручник для вузів. (під. Ред. проф. Н.М. Ушакової) – К.: Хрещатик, 1999. – 800с.