Британський досвід: чому збору даних замало для рівності студентів з інвалідністю

Результати Національного студентського опитування (NSS) 2026 року та аналіз даних за останні два десятиліття показують невтішну тенденцію: заклади вищої освіти не забезпечують належних змін для груп, які цього найбільше потребують. Дослідники Дебора Джонстон та Мередіт Вілкінсон звертають увагу на те, що студенти з інвалідністю, які становлять 20% від загальної кількості здобувачів, досі стикаються зі стійким розривом у якості освітнього досвіду порівняно зі своїми колегами.

Ця проблема зберігається, незважаючи на багаторічні зусилля регуляторів. Ще до того, як Офіс для студентів (OfS) оголосив про розробку нових стандартів очікувань, Міністерство освіти Великої Британії та OfS ініціювали низку заходів. Серед них — створення Комісії зі студентів з інвалідністю у 2020 році, запуск експертної панелі у 2023 році та опублікування аналітичного звіту восени минулого року. Проте розрив у задоволеності не зменшується, а аналогічна ситуація спостерігається і в опитуваннях здобувачів післядипломної та науково-дослідницької освіти (PTES та PRES).

Нерівномірна підтримка та проблеми з організацією

Статистика демонструє суттєві та системні розбіжності в оцінках. Найбільш показовим є показник задоволеності організацією та управлінням курсом: серед студентів із задекларованою інвалідністю він становить лише 75,5%, тоді як серед інших опитуваних сягає 82,4%.

Така різниця пояснюється двома ключовими факторами:

Слабке інформування про зміни: студенти з інвалідністю часто скаржаться на незадовільну комунікацію щодо змін у навчальному процесі та викладанні, що відповідає зауваженням зі звіту «Arriving at thriving». Здобувачі змушені адаптуватися до ситуативних рішень замість чітко спланованих адаптацій.
Нерівномірність розумного пристосування: виявляється суттєвий дисбаланс у тому, як окремі викладачі та модулі забезпечують навчальну підтримку.

Експерти наголошують на необхідності єдиного загальноуніверситетського підходу, де персонал чітко розуміє свої обов’язки та має ресурси для їх виконання ще з моменту вступу абітурієнта.

Голос студентів та роль представницьких органів

Показник задоволеності тим, як університети враховують думку студентів, серед здобувачів з інвалідністю становить 76,3% проти 81,0% серед решти студентів. Це свідчить про те, що молодь відчуває знецінення власних відгуків та відсутність реальних дій у відповідь на зауваження.

У багатьох університетах відсутні спеціальні форуми, панелі або представники студентів з інвалідністю. Через це їхні проблеми розпадаються на поодинокі транзакційні взаємодії. Також спостерігається незадоволеність рівнем представництва у студентських спілках, адже відчуття представленості безпосередньо пов’язане з тим, чи реагує заклад на зворотний зв’язок.

Особливо вразливі напрями та спеціальності

Найбільше падіння задоволеності ресурсами для навчання, оцінюванням та зворотним зв’язком спостерігається серед студентів із множинними порушеннями або розладами ментального здоров’я. Це порушує питання щодо реального впровадження універсального дизайну в навчанні, вибору у формах оцінювання та роз’яснення стандартів компетентності відповідно до рекомендацій Комісії з рівності та прав людини (EHRC).

Знижений рівень задоволеності традиційно фіксується на таких спеціальностях, як інженерія, технології, медицина, стоматологія, природничі науки, ветеринарія та суміжні медичні напрями. Це має стати застереженням для регуляторних органів щодо складностей забезпечення інклюзивності на практичних та професійних курсах.

Практичні висновки для української освіти

Хоча наведені дані стосуються британських університетів, висвітлена проблематика має важливе значення для розвитку інклюзивної вищої освіти в Україні. Простий збір статистики або формальне впровадження норм без зворотного зв’язку не гарантує якісних змін у повсякденному навчальному досвіді.

Для закладів вищої освіти та студентських спільнот корисно звернути увагу на такі аспекти:

Системність замість поодиноких рішень: розробка розумного пристосування має бути наскрізною для всіх факультетів і курсів.
Розвиток представництва: створення спеціальних студентських рад або залучення представників із числа студентів з інвалідністю до ухвалення рішень.
Універсальний дизайн у навчанні: використання інструментів на зразок Disabled Student Commitment (DSC) та опитувань задоволеності дозволяє своєчасно виявляти та усувати бар’єри.

Розширення возможностей в університеті має бути доступним кожному здобувачу освіти, а не бути привілеєм. Для покращення освітнього середовища закладам необхідно не лише збирати дані, а й системно реагувати на потреби студентів.

Дата публікації джерела: 13.08.2026 23:11.

Джерело: wonkhe.com

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись