Лекція №1 Тема: Основи вчення про епідемічний процес (фактори, механізми, прояви епідпроцесу). Протиепідемічні заходи. Епідеміологія—це наука, яка вивчає епідемічний процес, закономірності поширення інфекційних хвороб, розробляє заходи попередження і зниження захворюваності та ліквідації окремих інфекцій. Як загально-медична наука, вивчає причини та умови захворюваності населення шляхом аналізу особливостей й розподілу по території, серед різних груп населення і в часі та використовує ці дані для розробки заходів профілактики захворювань. Таким чином , предметом епідеміології на відміну від клінічної медицини, є не сама хвороба, а захворюваність населення цією хворобою. Захворюваність відображає популяційний (надорганізмовий) рівень організації життя, а хвороба – організмовий , суборганізмовий рівень. Відповідно, епідеміологічний метод – це метод вивчення захворюваності суспільної профілактики, а клінічні методи обстеження хворого застосовують з метою його лікування та індивідуальної профілактики. Популяція – це сукупність особин одного біологічного виду, яка відносно ізольована в своїй природній життєдіяльності від інших особин виду на певній території. Загальна епідеміологія. Вчення про епідпроцес. Епідеміологічна діагностика Протиепідемічні заходи Організація протиепідемічної роботи Спеціальна епідеміологія Епідеміологічний метод – це сукупність методичних прийомів для виявлення проблем профілактики, причин, умов і механізмів формувань захворюваності з метою обґрунтування заходів профілактики захворювань і оцінки їх ефективності. Застосовують слідуючи епідеміологічні методи: I група - описово-оціночні (кількісно-статистична оцінка розподілу захворюваності в часі, по території , по віку, статі, професії) формують гіпотези про фактори ризику, визначають напрямки профілактики. II група – аналітичні методи, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки (математичні методи кореляції, регресії) спрямовані на перевірку та оцінку гіпотез про фактори ризику. Епідеміологічне аналітичне дослідження когортне здійснюється шляхом співставлення захворюваності в рівноцінних групах (когортах) спостереженнях, які піддавались і не піддавались дії фактору ризику, а також на основі даних про захворюваність, яка мала місце у минулому. Аналітичне дослідження „випадок - контроль” - співставлення і аналіз інформації про результати дії фактора, який вивчається, серед хворих і тих, хто не захворів на дану хворобу. III група – експериментальні методи, використовується для доведення епідеміологічних гіпотез про причинно-наслідкові зв’язки та оцінки ефективності протиепідемічних заходів . Поділяються на контрольований експеримент і неконтрольований. Контрольований – це когортне епідеміологічне дослідження в якому дослідник формує групи спостереження , що відрізняються за дією досліджуваного фактора і рівноцінні за всіма іншими ознаками. Неконтрольований – епідеміологічне дослідження на основі втручання в природній хід епідемічного процесу (без виділення контрольних груп) шляхом проведення протиепідемічних заходів з оцінкою їх результатів в когортному дослідженні. IV група – метод прогнозування захворюваності (математичне моделювання епідпроцесу). Визначається очікуваний рівень захворюваності шляхом використання статистичних методів або математичних формул. Вивчення конкретної епідемічної ситуації з використанням епідметоду називається епідеміологічною діагностикою. Епіддіагностика включає опис проявів епідемічного процесу визначення причин (факторів ризику), прогноз перебігу епідпроцесу. Метою епіддіагностики є отримання даних для планування протиепідемічних заходів по ліквідації спалаху або епідемії Види епіддіагностики- оперативний аналіз (санітарно-епідеміологічне спостереження, санепідрозвідка) і ретроспективний аналіз (за тривалий період часу). Існує протиепідемічна система закладів (санепідстанції, протичумні станції, СКП, карантинні відділи). Вони здійснюють епіднагляд і протиепідемічні заходи. Вчення про еп...