РОЗДІЛ “ЗАХВОРЮВАННЯ СТРАВОХОДУ”. Функціональні розлади стравоходу. Найбільш частим розладом функції стравоходу є порушення його рухової активності, так звані дискінезії стравоходу. Дискінезії стравоходу найчастіше є складовою загального неврозу, тобто наслідком включення в патологічний процес вісцеро- вісцеральних, ваго- вагальних та інших зв’язків, або ж є початком якогось органічного захворювання. Дискінезія стравоходу може бути й ідіопатичним розладом, тобто таким, при якому причину визначити неможливо. Вона може бути наслідком дефектів розвитку нервово- м’язового апарату стравоходу, наявності “тліючих острівців” зародкових клітин, тощо. До причин дискінезії стравоходу треба віднести порушення функції або складу клітин APUD-системи (апудоми), розлади кальцієво- фосфорного обміну (скрита спазмофілія), тривале застосування гормональних контрацептивних препаратів. Слід розрізняти гіпер- і гіпокінетичну дискінезію стравоходу. При обох цих формах мають місце дистрофічні зміни інтрамуральних нервових сплетень, потовщення нервово- м’язевих волокон. Езофагоспазм. Це помітне посилення його тонусу і моторики, яке зберігається під час й поза актом ковтання. Основними ознаками езофагоспазму є дисфагія і загрудинний біль. Дисфагія стравоходу- це розлад ІІІ фази ковтання. Часто дисфагія супроводжується неприємними відчуттями чи навіть болем по ходу стравоходу під час їди. Дисфагію при езофагоспазмі треба диференціювати з так званою позастравохідною дискінезією. Остання може спостерігатися в разі захворювань щитовидної залози, лімфатичних вузлів, хребта, численних порушень нервової регуляцій функції рота, глотки, гирла стравоходу. До неї може призвести парез або параліч одного чи декількох м’язів, які приймають участь у акті ковтання. Це ж трапляється в разі гіпофункції слинних залоз, при передозуванні атропіну. Дисфагія може спостерігатися при істерії, такі хворі скаржаться на відчуття якогось клубка в стравоході “globus hysthericus”- це наслідок спазму циркулярних м’язів гирла стравоходу. Позастравохідна дисфагія зумовлена патологією органів заднього середостіння. Дисфагія при кардіомегалії (“бичачому серці”), мітральному стенозі, пухлинах та кистах перикарду і середостіння є грізною ознакою захворювання. Відтак, дискінезію як симптом езофагоспазму треба диференціювати з численними органічними захворюваннями стравоходу - ахалазією, сторонніми тілами, гострими і хронічними езофагітами (в т.ч. рефлюкс-езофагітами), стриктурами, пухлинами, дивертикулами стравоходу, килою стравоходного отвору діафрагми. Езофагоспазм спричиняється дією на організм сильних психо-емоційних факторів. Психогенні езофагоспазми можуть бути рідкими, або ж навпаки частими (щоденними), коротко- або ж довготривалими. Вони як правило зникають вночі, а також після заспокоєння людини. Окремо варто зупинитися на порушеннях тонусу в перехідних зонах стравоходу- фаринго-езофагеальній ахалазії. Вона характеризується тим, що поряд з дисфагією такого хворого турбує біль, зригування. Частіше спазм гирла стравохорду зустрічається у людей похилого віку, а також у тих, хто страждає атеросклерозом. Спазм гирла стравоходу може виникати і у здорових людей при стресових ситуаціях, а також при істерії. Спазм нижнього стравохідного замикача теж може бути формою неврогенної дискінезії, однак пересічно вона є вторинною й розвивається на тлі якогось органічногго захворювання. Не слід ототожнювати кардіоспазм і ахалазію кардії. Вони подібні лише на першій стадії ахалазії. Діагноз езофагоспазму підтверджується рентгенологічним дослідженням. При цьому знаходять зубчастий контур стравоходу або симптом “вібруючого” стравоходу. Іноді щоб виявити езофагоспазм вдаються до проби з кислим контрастом, який провокує виникнення спазму і загрудинного болю. Певну інформацію дає ендоскопічне дослідження. Деколи спазм настільки виражений, що затруднює введення контрасту. Лікування. При езофагоспазмах лікування складається з комплексу оздоровчих заходів, в тому числі заст...