6. ОБ’ЄДНАНІ МЕРЕЖІ 6.1. Загальні принципи побудови об’єднаних мереж Об’єднана мережа передавання даних (ОМПД)) – це сукупність декількох комп’ютерних мереж передавання даних, об’єднаних маршрутизаторами. Таку мережу ще називають великою, складеною або internet-мережею. Приклад структури об’єднаної мережі наведений на рис. 6.1. Як видно з наведеної структури, до складу об’єднаної мережі входять побудовані за різними технологіями локальні та глобальні мережі, об’єднані за допомогою маршрутизаторів. Маршрутизатор – це комунікаційний пристрій, який підтримує протоколи мережевого рівня і призначений для об’єднання комп’ютерних мереж, побудованих за різними технологіями. Мережевий рівень забезпечує вибір маршруту передавання даних між кінцевими вузлами різних КМ. Маршрут – це послідовність портів маршрутизаторів, які повинен пройти пакет від джерела до адресата. Сам маршрутизатор адреси не має, а кожний порт маршрутизатора має числову адресу і локальну адресу тієї мережі, до складу якої він входить. Тип і формат числових адрес залежить від стеку комунікаційних протоколів, який використовується в об’єднаній мережі. Здебільшого числові адреси складаються з номера мережі, в якій знаходиться адресат, та номера кінцевого вузла в цій мережі. Пакетом називається потік даних з вищих рівнів, упакований мережним рівнем у певний формат і доповнений службовою інформацією. Службова інформація містить, як правило, номер пакету, час його життя та числові адреси джерела і одержувача пакету, на основі яких вибирається маршрут просування пакету між маршрутизаторами. Маршрут пакету вибирається кінцевими вузлами і маршрутизаторами на основі аналізу таблиць маршрутизації (ТМ), які можуть будуватися адміністратором вручну, або автоматично протоколами маршрутизації. Протоколи маршрутизації генерують і передають по мережі службові кадри, призначенні для збору інформації про структуру мережі і побудови на її основі таблиць маршрутизації. Мережеві протоколи на основі аналізу ТМ вибирають маршрут і забезпечують передачу пакетів даних між кінцевими вузлами. Протокол маршрутизації і мережеві протоколи реалізуються відповідними програмними модулями, які містяться як на кінцевих (комп’ютерах), так і на проміжних (маршрутизаторах) вузлах мережі. Як видно із приведеної схеми, від джерела повідомлення абонента РС1 до адресата РС2 може просуватися різними маршрутами (наприклад, М1,М2 і М7, або М3, М9 і М7 і т.п.). Мало того, різні пакети одного і того ж повідомлення можуть проходити до адресата за різними маршрутами. Вибір маршрутизаторами оптимального маршруту проходження пакету до адресата залежить від багатьох факторів, в тому числі і від завантаженості каналів зв’язку. Деякі з них будуть розглянуті нижче. 6.2. Функції маршрутизаторів Маршрутизатор (router), який зв’язує окремі різнорідні мережі передавання даних в одну об’єднану мережу виконує декілька важливих функцій. Основною функцією маршрутизотора є побудова ТМ та вибір на основі її аналізу оптимального маршруту просування пакету в мережі. В таблицях маршрутизації можуть вказуватися як основні, так і резервні шляхи доступу до кінцевого вузла та їх характеристики. Крім функції вибору оптимального маршруту маршрутизатори виконують цілий ряд інших, найбільш важливими з яких є функції буферизації, фільтрації, інкапсуляції та фрагментизації пакетів і підтримка мережевих інтерфейсів. При цьому важливою характеристикою маршрутизатора є швидкість виконання цих функцій. Сучасний маршрутизатор є, по суті, потужним спеціалізованим комп’ютером з декількома високошвидкісними процесорами, які працюють під керівництвом операційної системи реального часу. Функції маршрутизатора може також виконувати виділений комп’ютер, який має декілька мережевих адаптерів для під’єднання до локальних мереж, або портів з апаратурою передавання даних для під’єднання до глобальних мереж передавання даних.  EMBED Word.Document.8 \s 
 До важливих характеристик маршрутизатора відносяться: а) число мережевих протоколів і ...