Законодавча, наукова та нормативно-методологічна база Законодавчі заходи щодо ЗІ-ї полягають у виконанні чинних у державі або у введенні нових законів, положень, постанов та інструкцій, які регулюють юридичну відповідальність посадових осіб, користувачів та обслуговуючого технічного персоналу за витік, втрату або модифікацію довіреної йому інформації, яка підлягає захисту, у тому числі за спроби виконувати аналогічні дії за межами своїх повноважень, а також відповідальність сторонніх осіб за спробу навмисного несанкціонованого доступу до інформації. Мета законодавчих заходів – це попередження правопорушень та покарання порушників Україна намагається не відставати від вимог сьогодення, тому у нашій державі на даний час прийнято ряд законодавчих актів та нормативних документів, які регламентують діяльність у сфері ЗІ. В повній мірі законодавче забезпечення врегульовано лише для державної таємниці. А для інших категорій інформації в чинних актах існують лише декларативні норми. Основними законодавчими актами та нормативними документами, що регламентують діяльність у сфері ЗІ є: Концепція(основи) державної політики національної безпеки України. 18 липня 1995р. Цим документом закладаються основи концептуального змісту державної політики національної безпеки. В концепції визначено головні об’єкти національної безпеки(громадянин, суспільство і держава), також в концепції визначені основні принципи забезпечення НБУ. Закон України про Інформацію. 2 жовтня 1992р. Даний закон встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію у всіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, а також захищає особу та суспільство від неправдивої інформації. Суб’єктами інформаційних відносин є громадяни України, юридичні особи та держава. Згідно даного закону режими доступу до інформації – це передбачена правовими нормами методика одержання, використання, поширення та зберігання інформації. За режимом доступу інформація поділяється на: відкриту та інформацію з обмеженим доступом. З ОД інформація поділяється на конфіденційну і таємну. Конфіденційна інформація – це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюється за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству та державі. Право власності на інформацію – це врегульований законом суспільні відносини, щодо володіння, користування та розпорядження інформації. Закон України …. 21 січня 199?р. Цей закон регулює суспільні відносини, пов’язані із віднесенням інформації до державної таємниці засекречуванням, розсекречуванням їх матеріальних носіїв, та охороною державної таємниці з метою захисту НБУ. Державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері охорони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди НБУ та які визнані у порядку, встановленому цим законом державною таємницею і підлягають охороні держави. Віднесення інформації до державної таємниці – це процедура прийняття(державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з встановлення ступеня їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди НБУ у разі розголошення цих відомостей. Гриф секретності – це реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації Закон України про Захист інформації в автоматизованих системах. 5 травня 1994р. Метою закону є встановлення основ регулювання правових відносин щодо захисту інформації в автоматизованих систем...