МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” В. В. Мазур К. К. Колесник ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ з курсу “Системне програмування та операційні системи” Частина 1 Рекомендовано до друку науково-методичною радою Національного університету “Львівська політехніка” як навчальний посібник для студентів базового напрямку 6.0804 “Комп’ютерні науки” Львів Видавництво Національного університету “Львівська політехніка” 2005 ББК Б 72 УДК Рекомендовано до друку науково-методичною радою Національного університету “Львівська політехніка” як навчальний посібник для студентів базового напрямку 6.0804 “Комп’ютерні науки” Рецензенти: Лобур М. В., д.т.н., проф. Національного університету “Львівська політехніка” Мазур В. В., Колесник К. К. Б 72 Лабораторний практикум з курсу “Системне програмування та операційні системи”. Ч. 1: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2003. – с. ISBN У посібнику подано 10 інструкцій до виконання лабораторних робіт з курсу “Основи програмування”. Для студентів базового напрямку 6.0804 “Комп’ютерні науки”. ББК (Мазур В. В., Колесник К. К., 2005 (Національний університет “Львівська політехніка”, 2005 ISBN В С Т У П Лабораторний практикум з курсу “Системне програмування та операційні системи” розкриває питання програмування на мові асемблер для комп’ютерів на базі мікропроцесорів фірми Intel. Весь матеріал поділено на окремі теми, які містять теоретичну частину, фрагменти програм на мові низького рівня асемблер і завдання з лабораторних робіт. Представлений матеріал дозволяє студенту опанувати прийомами системного програмування. Системне програмне забезпечення електронно-обчислювальної машини (ЕОМ) розширює її апаратурні можливості і забезпечує організацію та реалізацію обчислювального процесу. Однією із найважливіших складових системного програмного забезпечення виступають операційні системи. Для розробки програм системного програмного забезпечення, які забезпечують розширення апаратурних можливостей комп’ютера, підвищення ефективності використання ресурсів, вдосконалення засобів взаємодії користувача з ЕОМ застосовують мову програмування асемблер (Assembler) – символічний аналог машинної мови, яка найбільш близька до можливих апаратурних реалізацій віртуальної машини. Чому з багатьох мов програмування, навіть таких популярних як С, С++, Pascal, Delphi тощо, вибирають Assembler для системного програмування? Мова програмування Assembler повністю відображає всі архітектурні тонкості конкретного типу комп’ютера і дозволяє створювати ядра операційних систем реального часу, ядра мультизадачних систем, програми, які переводять процесор в захищений режим, драйвери, програми, які працюють з портами, звуковими та відеоплатами, віруси і антивіруси тощо. Не можна забувати, що між “залізом” комп’ютера і любою мовою високого рівня стоїть компілятор, який може генерувати не дуже ефективний код. Для критичних за розміром системних програм, при написанні яких враховується кожний байт, застосування мов програмування високого рівня є недоцільне, бо не можна вплинути на процес їх компіляції. Тому не потрібно принижувати значення низького рівня програмування порівнюючи з потужними мовами високого рівня. Розробники компіляторів обов’язково залишають можливість виходу на рівень асемблера. Ця можливість може бути реалізована у формі асемблерних вставок в програму чи підключення процедур на асемблері. В любому випадку це дозволяє підвищити якість отримуваного коду. Крім того, вивчаючи асемблер, ви обов’язково познайомитися з архітектурою комп’ютера, а це дозволить Вам в подальшому створювати більш ефективні програми на інших алгоритмічних мовах програмування і об’єднувати їх, при необхідності, з програмами на асемблері. Посібник розрахований для студентів комп’ютерних спеціальностей, а також на тих, хто цікавитися програмуванням мікропроцесорів Intel на низькому рівні. Він може використовуватися і для самостійного вивч...