Міністерство освіти і науки України Національний університет ”Львівська політехніка” Інститут прикладної математики та фундаментальних наук Лабораторна робота №31 з курсу: «Основи охорони праці » на тему: «Визначення категорії виробництва по вибухопожежній і пожежній небезпеці» Мета: експериментально визначити температуру спалаху і займання речовини. Встановити категорію приміщення за вибухопожежною і пожежною небезпекою. Теоретична частина Рідини, що схильні до окиснення, за деяких умов можуть спалахувати і горіти. Під час зберігання і транспортування рідин над їх поверхнею завжди перебувають пари, концентрація яких залежить від температури рідин. У разі низьких температур рідини концентрація парів настільки низька, що вони не здатні займатися від піднесеного високотемпературного джерела. Якщо нагріти таку рідину, то можна досягнути деякої мінімальної її температури, за якої створюється концентрація парів, здатних до займання від високотемпе-ратурного джерела (розжареного тіла, іскри, полум'я). Якщо до того ж згоряють тільки пари, які утворились над рідиною, після чого полум'я гасне, то вважають, що температура рідини досягла температури спалаху. Температурою спалаху називається найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура горючої речовини, за якої над її поверхнею утворюються пари, які здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння. Чим нижча температура спалаху, тим пожежонебезпечнішим є паливо і тим серйозніші повинні бути заходи безпеки під час його використання. На температуру спалаху горючої речовини впливає атмосферний тиск і вологість повітря у зоні її перебування. Що вищий атмосферний тиск, тим вища і температура спалаху. Гольде і Ломан встановили, що зміна тиску на кожний 1 мм. рт. ст. зумовлює зміну температури спалаху на 0,033 – 0,036 °С. Приймаючи середньоарифметичне значення, яке дорівнює 0,0345 °С, як поправку на зміну тиску на 1 мм рт. ст., обчислюємо температуру спалаху Т при 760 мм рт. ст. T = t + 0,0345 * (760 - P) , (1) де Р – барометричний тиск при визначенні температури спалаху, мм рт. ст; t – спостережена температура спалаху за тиску Р, °С. Підвищена вологість збільшує температуру спалаху, тому що у пароповітряній суміші парціальні тиски кисню і горючої рідини за постійної температури знижуються з підвищенням вмісту водяної пари. Тому для досягнення концентрації парів горючої рідини в повітрі, за якої відбувається спалах, потрібно підвищувати температуру. Температурою займання називається температура горючої речовини, під час якої вона виділяє пари з такою швидкістю, що після займання їх від джерела запалювання виникає стійке горіння (полум’я на поверхні рідини тримається протягом не менше 5 с). У легкозаймистих рідин (ЛЗР) різниця між температурою спалаху і займання незначна – 1 – 5°С, а в горючих рідин (ГР) ця різниця відчутніша, тобто температура займання вища від температури спалаху на 10°С і більше. Для деяких ЛЗР температура спалаху, нижча від нуля: для бензину А-72 (зимового) – 36°С, бензину АІ-93 (зимового) – 37°С, ацетальдегіду – 38°С, ізопентану – 52°С. Чим нижча температура спалаху, тим більшу небезпеку становить така рідина. Згідно з ГОСТ 12.1.004-91 до ЛЗР належать рідини з температурою спалаху, до 61 °С в закритому тиглі або до 66°С – у відкритому. Рідини з температурою спалаху вищою від вказаної, належать до ГР. Горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С вважаються більш безпечними від ЛЗР і тому необхідні заходи безпеки під час поводження з ними менш жорсткі. Такі рідини можна без спеціальних заходів зберігати, транспортувати тощо. За температурою спалаху визначають не тільки ступінь пожежної небезпеки горючих рідин (ЛЗР або ГР), але і категорію приміщення за вибухопожежною і пожежною небезпекою (А,Б,В,Г,Д), після чого визначають ступінь вогнестійкості, допустиму кількість поверхів, площу поверху (див. розділ "Вимоги нормативних документів"). Опис лабораторної установки: Схема прила...