МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” / Кафедра ЕОМ Звіт з лабораторної роботи №6 з дисципліни «Діагностика і тестування комп`ютерних засобів» на тему: Діагностика процесора  Мета роботи: використовуючи спеціальне програмне забезпечення визначити основні характеристики процесора, частоту, розмір кешу. Теоретичні відомості Центральний процесор (скорочено – ЦП, або мікропроцесор, чи просто процесор) став однією з найважливіших розробок технології інтегральних мікросхем за весь час її розвитку. Після створення концепції центрального процесора розробники зрозуміли, що один і той самий пристрій можна використовувати для вирішення досить широкого кола задач, задаючи йому необхідний набір команд. Хоча центральний процесор може виконувати і математичні обчислення, спочатку в його системі не було операцій з рухомою комою. Звичайно, обрахунки над числами з рухомою комою можна здійснювати програмним способом, але їх продуктивність надто мала для додатків, що містять великий обсяг математичних обчислень (автоматизоване проектування, наукові програми, 3D-графіка). Для забезпечення високопродуктивної обробки чисел з рухомою комою на апаратному рівні було розроблено математичний співпроцесор (числовий процесор), який працював спільно з центральним процесором. Усі сучасні процесори містять блок для обчислень з рухомою комою. Продуктивність комп’ютера значною мірою визначається саме центральним процесором. Швидкість процесора. Швидкість процесора визначається кількома основними факторами. Найбільше вона залежить від конструкції схеми процесора – конструкція диктує внутрішні часові вимоги, які обмежують максимальну швидкість процесора, з якою він може працювати. На швидкість також впливають і технологічні фактори – розмір елемента і розмір кристала. В загальному випадку, чим менший кристал мікропроцесора, тим вища швидкість його роботи, оскільки сигнали проходять коротший шлях і менше витрачають енергії. Розгін комп'ютера. Процедура розгону комп'ютера містить у собі три аспекти: зміна робочої частоти шини, зміна значення множника частоти і зміна номіналу напруги живлення. Для успішного розгону процесора не обов'язково виконувати всі три названі пункти. Зміна робочої частоти шини. Внутрішня тактова частота процесора відрізняється від зовнішньої частоти (або частоти передньої шини FSB). Зовнішня частота - це частота, на якій працює кеш-пам'ять і основна пам'ять - і звичайно вона ділиться для того, щоб відповідати частоті роботи шини AGP, шини РСІ та інших шин, що є присутніми в архітектурі системи. «CPU External ВUS Frequency Selection» або «Front Side Bus FSB)». Саме положення цієї перемички потрібно буде змінити. Можливо, що для встановлення нового значення робочої частоти шини доведеться змінити положення декількох перемичок. Зміна коефіцієнта множення частоти. Значення внутрішньої робочої частоти центрального процесора встановлюється за допомогою множника внутрішньої частоти процесора, що програмується через виводи корпусу процесора. Для зміни значення коефіцієнта множення знайдіть перемичку, позначену як «Clock Multiplier» або «CPU to ВUS Frequency Ratio Selection» у посібнику до системної плати. Зазвичай для цієї мети використовуються декілька перемичок. Зміна значення напруги живлення. У деяких випадках буває необхідно небагато підвищити напругу живлення центрального процесора (від стандартного рівня 3,3 В до підвищеного 3,45 В) для того, щоб процесор стабільніше працював на підвищеній частоті шини (для збільшення різниці потенціалів між логічним нулем і логічною одиницею, що кодуються високими та низьким рівнями потенціалу). Велика різниця сприяє «чистоті» сигналів, переданих для процесора та інших пристроїв системної плати. Якщо процесор не працює стабільно на деякій частоті, то можна спробувати встановити вищий рівень живлення. Діагностика несправностей центрального мікропроцесора. Розглянемо питання, пов'язані ...