МІНІСТЕРСТВО ОСІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ІНЕМ Кафедра соціології та соціальної роботи / ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА з курсу «Зв’язки з громадськістю (піар)» на тему: «Соціальна проблема. Україна VS сміття: хто кого?»  Зміст Текст 1. (інформаційний) Сміття як виклик ХХI століття…………………………..……………..3 Фото 1 (інформаційне)…………………………………………………………………………….….7 Відповіді на запитання до інформаційного тексту……………………………………………..….8 Текст 2. (переконувальний)Україна потопає в смітті......................................................................9 Фото 2 (переконувальне)…………………………………………………………………………....14 Відповіді на запитання до переконувального тексту…………………………………………….14 Текст 3. ( мобілізаційний) Переробка сміття в Україні: міф чи реальність?.................................15 Фото 3 (мобілізаційне)………………………………………………………………………………19 Відповіді на запитання до мобілізаційного тексту…………………………………………….….19 Аналіз текстового матеріалу……………………………………………………………………..….20 Висновок……………………………………………………………………….……………………..22 Список використаних джерел……………………………………………………………………….23  Текст 1. (інформаційний) Сміття як виклик ХХI століття В Україні щороку накопичується близько 10 мільйонів тонн відходів. «День» пропонує кілька варіантів вирішення проблеми: утилізувати, переробляти, спалювати або ж... перетворювати на мистецтво Віталій Княжанський 11 квітня, 2013  Сміття— виклик ХХІ століття. Проблема настільки нагальна, що навіть з’явився вислів: «відходи беруть нас за горло». Лише в Україні щороку накопичується орієнтовно 10 мільйонів тонн сміття. На початку року координатор Центру споживчого контролю «ЧЕК» Ігор Каневський навів журналістам такі дані: з 12 мільйонів тонн твердих побутових відходів за рік переробляється лише 1—2%, на чому держава втрачає орієнтовно 1 мільярд євро, повідомляє zaxid.net. Майже 160 тисяч гектарів землі зайнято сміттєзвалищами. Масштаби цієї загрози збільшилися так, що на сполох уже б’ють не лише екологи. Від студентів (!) Запорізького національного університету до редакції «Дня» надійшов лист про десятками років не вирішувану ситуацію відсутності полігонів для відходів та переробки сміття (детальніше читайте нижче, у матеріалі «Небезпечне сусідство. Запоріжжя потопає у смітті»). Долати проблему можна по-різному: утилізувати, переробляти, спалювати відходи (про плюси та мінуси такого методу читайте в інтерв’ю «Дню» директора єдиного в Україні сміттєспалювального заводу) або ж, як автор дитячого майданчика у Хмельницькому, зведеного наприкінці 1970-х років із металобрухту, Микола Мазур — робить з нього мистецькі вироби. У розмові з «Днем» хмельницький митець зауважив: «Взагалі для художника немає сміття. Є думка, яку можна буде втілити, якщо художник має відповідну фантазію чи так складуться обставини. Я робив свої роботи з металобрухту в Україні ще тоді, коли тут ніхто про це навіть не думав. Працюючи над замовленням, я уявив себе дитиною, яка грається із залізяками. Поїхав на вторчормет, поглянув довкола — а там тисячі тонн відпрацьованих речей, які викинула цивілізація: станки, літаки, танки, зброя... Це апокаліпсис. Я бачив, наскільки досконало зроблені речі, скільки праці в них вкладено, і раптом вони стали непотрібними. За кожною деталлю стоїть колосальна робота цивілізації. З усього того я почав робити величезні іграшки для дітей». Нині trash-art став своєрідним трендом у мистецтві багатьох країн, що не лише дає «друге дихання» відпрацьованим речам, а й спонукає замислитися над ставленням до навколишнього середовища. / Рис.1. Діаграма часток відходів у загальному обсязі сміття в Україні Утім, безумовно, головне — виховувати дбайливе ставлення до ресурсів у молодого покоління. Про унікальний проект «Зелена школа», який реалізовують у Києві з нового року, читайте в матеріалі «Уроки відповідальності». У Європі сьогодні працює 430 сміттєспалювальних заводів В Україні — один. «День» розпитав його директора про проблеми та перспективи підприємства Нещодавня стихія засипала...