Тема 1 Вступ. Предмет, структура та зміст дисципліни „Основи менеджменту”. Мета вивчення дисципліни, зв”язок з іншими дисциплінами. Сутність, роль та значення менеджменту у розвитку суспільства. Сутність понять „управління” та „менеджмент”. Менеджмент як наука та мистецтво управління. Менеджери та підприємці – ключові фігури ринкової економіки, основні вимоги до сучасного менеджера. Рівні управління, групи менеджерів, їх характеристика. Сфери застосування менеджменту: виробництво, фінанси, персонал, інновації, облік, збут, міжнародна економіка. Інтегрування України у світовий ринковий простір поставило ряд основних завдань серед яких застосування законів, принципів, привил, термінів, характерних сформованій ринковій економіці, які розширюють її права та визначають відповідальність. Досвід економічно розвинених країн свідчить про розвиток різних наукових шкіл з напряму менеджмент (управління організацією), основні аспекти якого розглядаються даною програмою. Поняття «менеджмент» має ряд трактувань Найбільш повним є визначення Оксфордського словника (1933 року видання): спосіб, манера спілкування з людьми; влада та мистецтво керування; особливого роду вміння та адміністративні навики; органи управління, адміністративні одиниці Сучасне розуміння «менеджменту» - це знання, які дозволяють з допомогою чиєїсь праці отримати результат необхідний для досягнення цілей організації. Отже, поняття менеджменту пов»язується з використанням праці підлеглого або групи підлеглих. В еконміці використовується поняття «управління», при цьому обов»язково вказується об»єкт управління, в якому відбувається відповідний процес, наприклад управління електростанцією, управління програмним забезпеченням банку, управління міжнародною діяльністю тощо. Менеджмент – це мистецтво, яке вимагає особистих здібностей, вміння, таланту творчо підходити до використання ресурсів, роботи із зовнішнім середовищем (споживачами, постачальниками, конкурентами тощо). Систематичний розвиток менеджменту як науки розширив можливості використання у менеджменті наукових результатів таких наукових напрямів як психологія, фізіологія, соціологія, математичні напрями теорію ймовірності, статистику, програмування, комп»ютерну та комунікативну інженерію тощо. Поєднання знань цих напрямів у менеджменті дозволяє успішно управляти великими промисловими об»єктами такими як транснаціональні корпорації, концерни, асоціації, фінансові групи тощо, підрозділи яких розміщені на різних континентах. Менеджери – основний ресурс організації, від вміння, знань, досвіду, яких залежить конкурентоздатність даної організації на ринку товарів чи послуг. Тому керівництво підприємства, яке бажає успішно працювати на вітчизняному чи міжнародному ринку вкладає капітал у людський ресурс свого підприємства. Компетенції менеджерів підвищуються за такими напрямами: розуміння процесу менеджменту, знання у сфері практики керівництва; знання посадових функціональних обов»язків менеджера, шляхів досягнення цілей організації; знання і вміння наладгоджувати ефективні комунікації шляхом застосування сучасних комунікаційних засобів; вміння ефективно керувати людським ресурсом, сприяти підвищенню ефективності його використання; підвищення компетентності за спеціалізацією підприємства та методами прийняття успішних управлінських рішень; здатність менеджера до самоудосконалення. Ринкова економіка вимагає висококваліфікованої праці як менеджерів так і підприємців. Підприємці в організації є активними учасниками розробки цілей організації на етапі створення організації. Якщо це успішне управління, то організація розвивається і підприємець залучає менеджерів за певними видами робіт, відбувається процес спеціалізації управлінської праці. Отже, підприємець – це менеджер, якому властиво започатковувати вид діяльності, інвестувати, ризикувати, постійно удосконалювати підприємство, вишукувати всі види ресурсів (фінансові, технологічні, інформаційні, людські тощо), здійснювати загальний контроль їх використання, ...