МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» / Лабораторна робота № 2 «СТВОРЕННЯ МЕРЕЖ РОБОЧИХ ГРУП НА ОСНОВІ VLA»  Мета роботи – ознайомитися зі способами організації віртуальних локальних мереж в межах локальної мережі та набути практичні навики стосовно конфігурації параметрів відповідного мережного обладнання. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Віртуальною локальною мережею (VLAN) називається група вузлів мережі, трафік якої, у тому числі широкомовний, на канальному рівні повністю ізольований від трафіку інших вузлів мережі.Це означає, що передавання кадрів даних між різними віртуальними мережами на основі адреси канального рівня неможливе незалежно від типу адреси (унікальна, групова чи широкомовна). У цей же час кадри в межах віртуальної мережі передаються за технологією комутації [1]. Віртуальні локальні мережі можуть перекриватись, якщо один або декілька комп’ютерів входять до складу двох чи більше віртуальних мереж. На рис. 1 сервер входить до складу VLAN 3 та VLAN 4, що означатиме передавання його кадрів комутаторами усім комп’ютерам, які входять у ці мережі. Якщо комп’ютер входить до складу лише VLAN 3, то його кадри будуть ізольованими від решти VLAN (якщо не враховувати можливість виникнення широкомовного шторму на спільному сервері VLAN 3 та VLAN 4). Основне призначення технології VLAN полягає у спрощенні процесу створення ізольованих мереж, які надалі переважно з’єднуються між собою за допомогою маршрутизаторів. Така побудова об’єднаної мережі створює потужні перепони на шляху небажаного трафіку між мережами. Базові правила побудови віртуальних локальних мереж, які не залежать від протоколу канального рівня, підтримуваного комутатором, визначає стандарт IEEE 802.1Q. Таким чином, перевагою технології віртуальних мереж є те, що вона дозволяє створювати повністю ізольовані сегменти мережі шляхом логічної конфігурації комутаторів, без застосувань зміни фізичної структури мережі. Для об’єднання віртуальних мереж у загальну мережу необхідне застосування мережевого рівня, який може бути реалізований в окремому маршрутизаторі, а може працювати у складі програмного забезпечення комутатора (комутатор 3-го рівня). / Рис. 1. Організація віртуальних локальних мереж При створенні віртуальних мереж на основі одного комутатора переважно використовується механізм групування портів комутатора (рис. 2). При цьому кожен порт приписується певній віртуальній мережі. / Рис. 2. Віртуальні мережі, побудовані на одному комутаторі Для створення віртуальних мереж шляхом групування портів достатньо кожен порт комутатора приписати до однієї з декількох заздалегідь поіменованих віртуальних мереж. Переважно така операція виконується за допомогою спеціальної програми комутатора. Другий спосіб утворення віртуальних мереж ґрунтується на групуванні МАС-адрес. Кожна вивчена комутатором МАС-адреса приписується до певної віртуальної мережі. При наявності у мережі великої кількості вузлів цей спосіб вимагає від адміністратора виконання великої кількості ручних операцій. Однак при побудові віртуальних мереж на основі декількох комутаторів він виявляється більш гнучким у порівнянні зі способом групування портів. Рис. 3 демонструє проблему, що виникає при створенні віртуальних мереж на основі декількох комутаторів, які підтримують техніку групування портів. Якщо вузли будь-якої віртуальної мережі сполученні з різними комутаторами, то для організації кожної такої мережі на комутаторах повинна бути виділена спеціальна пара портів. У протилежному випадку, якщо комутатори будуть з’єднані лише однією парою портів, інформація про належність кадру певній віртуальній мережі при передачі від комутатора до комутатора буде втрачена. Таким чином, комутатори з групуванням портів вимагають для свого з’єднання стільки портів, скільки віртуальних мереж вони підтримують. Крім того, при з’єднанні віртуальних мереж через маршрутизатор для кожної віртуальної мережі виділяють окремий кабель і окремий порт ...