П Р О Е К Т На тему: «Календарно-обрядові пісні»  Значення календарно-обрядових пісень У скарбниці української народної поезії від давнини збереглися календарно-обрядові пісні. Вони нерозривно пов'язані з певною порою року, відповідними звичаями і сільськогосподарськими роботами. Зустріч нового року і весни, проводи літа і збирання врожаю завжди супроводжувались ритуальними діями, піснями, іграми, хороводами. Різноманітні за змістом і формою, характером і часом виконання ці пісні відображають свята і будні давнього українського села. Впродовж віків у них втілювались мудрість і досвід народу, його духовне багатство, морально-етичні та естетичні ідеали. Календарно-обрядова пісенність є одним із найглибших шарів української народної поезії; витоки її сягають праслов'янської та спільнослов'янської доби. В ті часи людина повністю залежала від сил природи, була безпорадною в боротьбі з ними і тому вдавалась до магічних дій, щоб у такий спосіб вплинути на стихію. В основі багатьох обрядів лежали язичеські вірування: анімістичне обожнювання природи, культ померлих предків, віра в силу проспіваного і зображеного слова. В календарно-обрядових піснях зустрічаємо людиноподібні образи Весни, Купала, Коляди, Коструба, Шума та імена богів Перуна, Дажбога, Лади. Виконувались вони колективно в хороводах та іграх. Гра завжди сприяла формуванню обряду, була його обов'язковим елементом. Хоровод (танок) є також певним видом обрядових ігор, семантично пов'язаних із культом сонця. В ігрових та хороводних піснях слово, мелодія, міміка, танцювальні рухи і драматична дія не розмежовані, а гармонійно поєднуються, створюючи художню цілісність. Згодом залишки первісної обрядовості були змішані з християнськими обрядами й пов'язані з церковно-календарними датами християнських свят. Календарно-обрядові пісні — це ліричні твори, якими супроводжуються обряди та ритуали, пов'язані з циклічністю природи, зі зміною пір року. До календарно-обрядових пісень належать: колядки, щедрівки (зимовий різдвяний цикл); веснянки (весняний цикл); русальні (пов'язані зі святковим циклом колосіння збіжжя та розквіту природи наприкінці весни); купальські (переджниварський цикл середини літа); жниварські (збирання врожаю в кінці літа). Колядки Колядки в українського народу існують дуже давно. Вони беруть свій початок ще в дохристиянські часи, коли люди поклонялися багатьом богам. Наші предки-язичники святкували свято коляди під час зимового сонцестояння. З прийняттям християнства вони змішалися з християнськими віруваннями. Язичники святкували свято Коляди 21 грудня. Вони співали пісні про Сонце, Місяць і зорі, вшановували кожен з 12 місяців в році, готуючи так звані "12 страв". Ця традиція збереглася і до наших днів, але змінила свій мотив із християнським. На Різдво колядники також ходять від хати до хати і співають колядки, але пов'язані із народженням Ісуса Христа. Згодом, із появою християнської релігії, обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з'явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі з'являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа. Зараз в Україні Коляда асоціюється перш за все з колядками, які співають власне на свято Різдва Христового. Але небагато хто знає, що спочатку ці колядки співалися Коляді на його Воскресіння. Провідні мотиви колядок: кохання як запорука людського щастя; одвічне родинне благополуччя; уславлення народження Ісуса Христа; уславлення хліборобської праці, захисту рідної землі. Колядки: «Нова радість стала» Нова радість стала, яка не бувала,Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.Де Христос родився, з Діви воплотився,Як чоловік пеленами убого оповився.Пастушки з ягнятком перед тим дитяткомНа колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,Даруй літа щасливії цього дому господарю.Даруй господарю, даруй господині,Даруй літа щасливії наш...