Міністерство освіти і науки України Національний університет „Львівська політехніка” ЗВІТ про виконання лабораторної роботи №5 з курсу “Комп’ютерні мережі” «Поділ на підмережі (SUBNETTING) та об’єднання мереж (SUPERNETTING) на основі протоколу IPv4» Львів – 2008 Мета роботи – ознайомитись з механізмом ділення на підмережі (subnetting) та механізмом об’єднання мереж (supernetting) на основі існуючої версії протоколу IP – IPv4 та вміти використовувати набуті навички на практиці при конфігурації складніших мереж. Загальні положення Як відомо, існуючій версії протоколу IP – IPv4 властивий ряд недоліків, зокрема, пов’язаних із класовістю IP-адрес. Організації відповідно до її потреб виділяється блок IP-адрес, що відповідає розміру її мережі (мережа класу А, клас у В чи класу С відповідно). Але якщо ця мережа дуже велика (наприклад, класу А), то, по-перше, існуючі на сьогодні LAN-технології не в стані забезпечити таку велику кількість хостів в одній мережі. По-друге, це є недоцільно, бо широкомовний трафік (який завжди присутній у тій чи іншій степені в мережі) зробить цю мережу непрацездатною. По-третє, при цьому в одних випадках можливі залишки невикористаних IP-адрес, в інших – виділеного блоку IP-адрес може не вистачити у зв’язку із збільшенням кількості хостів у мережі. Рішенням цих проблем є використання механізму ділення на підмережі (subnetting) та механізму об’єднання мереж (supernetting). При діленні цієї мережі на менші частини – підмережі (subnets) ці підмережі будуть з’єднуватись між собою за допомогою маршрутизаторів. Підмережа – це фізичний сегмент TCP/IP-мережі, в якому використовується IP-адреси зі спільним ідентифікатором підмережі. Як правило, організації отримують ідентифікатор мережі від організації InterNIC. Ділення на підмережі описане в RFC 950. Для ділення мережі на декілька підмереж необхідно використати різні ідентифікатори мережі для кожної новоутвореної частини цієї мережі. Унікальні ідентифікатори підмереж створюються шляхом ділення ідентифікатора хоста на дві групи біт. Перша з цих груп служить для ідентифікації сегмента об’єднаної мережі, а друга – для ідентифікації конкретного хоста. Теоретичні відомості: Записуються IP–адреси чотирма числами в діапазоні від 0 до 255, які представляються в двійковій, вісімковій, десятковій або шістнадцятковій системах числення та розділяються крапками (наприклад 192.168.40.250). Для більш ефективного використання єдиного адресного простору Internet введено класи мереж: * Мережі класу A ( 1–126) мають 0 в старшому біті адрес. На мережну адресу відводиться 7 молодших бітів першого байта, на гост–частину – 3 байти. Таких мереж може бути 126 з 16 мільйонами вузлів у кожній. * Мережі класу B (128–191) мають 10 у двох старших бітах адрес. На мережну адресу відводиться 6 молодших бітів першого байта та другий байт, на гост–частину – 2 байти. Таких мереж може бути близько 16 тисяч з 65 тисячами вузлів в кожній. * Мережі класу C (192–223) мають 110 у трьох старших бітах адрес. На мережну адресу відводиться 5 молодших бітів першого байта та другий і третій байт, на гост–частину – 1 байт. Таких мереж може бути близько 2 мільйонів з 254 вузлами в кожній. * Мережі класу D (224–239) мають 1110 у чотирьох старших бітах адрес. Решта біт є спеціальною груповою адресою. Адреси класу D використовуються у процесі звернення до груп комп'ютерів. * Мережі класу E (240–255) зарезервовані на майбутнє. Завдання: Наведення власних прикладів мереж із використанням ділення на підмережі та об’єднання мереж та зазначенням діапазону IP-адрес у цих мережах
Приклад мережі, яка ділиться на під мережі. Діапазон IP адрес може коливатися так: 10.0.0-5.0-255 Зобразити приклади на рисунках Приклад двох мереж із маскою 255.255.254.0
Визначити маску робочого хост-комп’ютера. З її значення визначити до якого класу належить ця мережа. Скільки підмереж є в ній. За допомогою команди ipconfig в командній стрічці, отримаємо маску робочого хост-комп’ютера: Ethernet adapter R2Network: Connection-specific DNS Suffix . : liniacom.local IP Address. . . . . . . . . . . . : 10.0.1.127 Subnet Mask . . . . . . . . . . . : 255.255.250.0 Default Gateway . . . . . . . . . : В даному випадку вона дорівнює 255.255.250.0. Ця мережа належить до класу B, оскільки використовуються два останні розряди маски. Можливо 255-250=5 підмереж в даній мережі, у кожній по 255 хостів. Навести широкомовну адресу та адресу маршрутизатора 255.255.255.255 – це широкомовна адреса мережі. Оскільки в мережі відсутні фізичні маршрутизатори, їх не використовуємо. Визначити кількість задіяних сегментів мережі. Командою route PRINT 10* з командної стрічки ми визначимо всі задіяні сегменти мережі: Active Routes: Network Destination Netmask Gateway Interface Metric 10.0.0.0 255.255.250.0 10.0.1.127 10.0.1.127 20 10.0.1.1 255.255.255.255 127.0.0.1 127.0.0.1 50 10.0.1.127 255.255.255.255 127.0.0.1 127.0.0.1 20 10.0.8.0 255.255.255.0 10.0.0.1 10.0.1.127 1 10.0.12.0 255.255.255.0 10.0.0.1 10.0.1.127 1 10.0.16.0 255.255.255.0 10.0.0.1 10.0.1.127 1 10.0.20.0 255.255.255.0 10.0.0.1 10.0.1.127 1 10.0.24.0 255.255.255.0 10.0.0.1 10.0.1.127 1 10.0.28.0 255.255.255.0 10.0.0.1 10.0.1.127 1 10.0.32.0 255.255.255.0 10.0.0.1 10.0.1.127 1 10.0.36.0 255.255.255.0 10.0.0.1 10.0.1.127 1 10.0.40.0 255.255.255.0 10.0.0.1 10.0.1.127 1 10.255.255.255 255.255.255.255 10.0.1.127 10.0.1.127 20 Default Gateway: 192.168.0.5 =========================================================================== Висновок: В даній лабораторній роботі я навчився визначати маски мережі, її тип. Також я визначив кількість підмереж у моїй мережі та зробив пошук хостів, маршрутизаторів і широкомовної адреси.