МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ CХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ  ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ ІНСТИТУТ ХІМІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ (м.Рубіжне) ФАКУЛЬТЕТ ХІМІЧНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПРИКЛАДНОЇ СТАТИСТИКИ ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО   Контрольна робота   Варіант № 4 Зміст 1. Господарські правовідносини 3 2. Визначення господарських угод недійсними 6 3. Тести 7 Література 9 1. Господарські правовідносини У механізмі правового регулювання норм господарського права міститься такий специфічний юридичний засіб, як правовідносини, що представляє собою ланку, що з'єднує вимоги норм з конкретним поводженням суб'єктів. Господарські правовідносини можна визначити як відносини між суб'єктами, що хазяюють, (підприємствами, підприємцями й органами керування), що утворюються в процесі організації і здійснення господарської діяльності. Зв'язок між суб'єктами господарювання в таких відносинах полягає в їхніх юридичних правах та обов'язках. Ознаки господарських правовідносин: 1) Обмежене, у порівнянні з організаційним правом, коло суб'єктів. Чи є: - господарські організації, створені для безпосередньої господарської діяльності і зареєстровані як юридичні особи; - державні і недержавні органи, що здійснюють керування економікою; - структурні підрозділи господарських організацій; - державні і суспільні установи й організації є споживачами продукції (товарів), робіт, послуг; - держава, від імені, якої діють її органи. 2) З'єднання в правовідносинах організаційних і майнових елементів. Таке з'єднання викликане тим, що одним із правових основ виникнення і функціонування господарських правовідносин між суб'єктами, що хазяюють, і їхніми контрагентами, є державні замовлення. Правовою основою виникнення таких правовідносин є рішення суб'єктів укласти відповідний договір. Ці рішення ґрунтуються на планах підприємств. 3) Матеріальний зміст правовідносин, тобто суспільне виробництво і реалізація (оборот) господарськими суб'єктами продукції (робіт, послуг). Для повного розуміння сутності господарських правовідносин, необхідно звернути увагу на наступні їхні характерні риси: а) Господарські правовідносини - багатий за змістом галузевий різновид правовідносин, що найбільше повно відбиває характер і структуру суспільного виробництва; б) Господарські правовідносини є різновидом вольових відносин. Для них характерне з'єднання волі як мінімум двох учасників господарювання і спрямованість цієї волі на задоволення як часток так і суспільних відносин; в) Господарські правовідносини ґрунтуються на господарсько-правових нормах. Вони є ланкою-посередником між господарсько-правовими нормами й актами їхньої реалізації в господарській діяльності; г) Об'єкти господарських правовідносин є засобами здійснення господарського інтересу - це речі , у тому числі гроші і цінні папери; діяння зобов'язаних суб'єктів; власне діяльність суб'єкта, що хазяює; нематеріальні блага, що використовують при здійсненні господарської діяльності, фірмове найменування, товарний знак, комерційна таємниця й ін.; д) Змістом господарських правовідносин є юридичні права й обов'язки їхніх учасників. При цьому для господарських підприємств характерна відсутність протиставлення прав одного суб'єкта обов'язкам іншого. Суб'єкти будь-якого господарського підприємства, знаходячись у рівному підпорядкуванні суспільному порядку, не несуть визначені обов'язки перед державою в цілому; є) Юридичні факти служать підставою бази юридичних прав і обов'язків господарських суб'єктів. Характерною рисою юридичних фактів у господарському праві служать переваги в ньому дії, а не події як право факторів, що породжують; ж) Складність і багатоланковість господарських правовідносин; з) Тривалість господарських правовідносин, що визначається стійким характером зв'язків учасників господарювання, великими тимчасовими інтервалами багатьох господарських процесів (у важкій промисловості і капітальному будівництві). По приведених ознаках господарських правовідносин можна розмежувати предмети регулювання цивільного і господарського права. Норми цивільного права універсальні і поширюються на фізичних і юридичних осіб незалежно від діяльності, якою вони займаються. Норми господарського права спеціальні в тому розумінні, що діють лише стосовно юридичних осіб, їхніх структурних підрозділів, окремих підприємців, що здійснюють суспільну господарську діяльність і споживають її результати. Тобто предмет господарського права вже предмет цивільного права. Цивільне право складається з норм однієї галузі, що на принципах юридичної рівності суб'єктів регулюють майнові й особисті немайнові відносини; господарське право відповідно до законодавства є комплексною галуззю. Воно базується на загальних нормах цивільного права про правоздатність юридичних осіб, зобов'язаннях і нормах про окремі види господарських договорів. У господарському праві поєднуються також норми адміністративної, фінансової й іншої галузей права, що регулюють господарську діяльність підприємств і інших суб'єктів, що хазяюють. Сукупність господарських відносин, що складаються між суб'єктами, що хазяюють, їхніми контрагентами, органами керування в процесі організації і здійснення господарської діяльності: виробництва і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, складає предмет господарського права. Виходячи з цього господарське право можна визначити як систему правових норм, що регулюють господарські відносини в процесі організації і безпосереднього здійснення господарської діяльності. [1 – c. 11 – 13] 2. Визначення господарських угод недійсними Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, чи здійснене з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, чи укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути за вимогою однієї зі сторін відповідного органа державної влади визнано судом недійсним цілком чи частково. Недійсною може бути визнана також нікчемна умова господарського зобов'язання, що самостійно чи в сукупності з іншими умовами зобов'язання порушує права і законні інтереси іншої сторони чи третіх особ. Нікчемними визнаються, зокрема , такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: - виключають чи обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) чи взагалі не покладають на зобов'язану сторону визначених зобов'язань; - допускають однобічне відмовлення від зобов'язання з боку виконавця чи однобічна зміна виконавцем його умов; - жадають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у випадку відмовлення його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним цілком чи частково, припиняється з дня набуття законної сили відповідного рішення. Таке зобов'язання вважається недійсним з моменту його виникнення. У випадку, коли по змісту зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. [1 – c. 68] 3. Тести 3.1. Виберіть з перелічених стверджень помилкове: Загальні принципи господарського права – це: а) свобода господарської діяльності, що не перешкоджає громадському господарському порядку; б) рівний захист державою правових суб’єктів господарювання в) монополізація економіки; г) державний захист інтересів споживача; д) забезпечення правопорядку і законності у господарській діяльності. Вірна відповідь в). 3.2. Які з перелічених умов господарського договору є істотними: а) предмет договору; б) ціна договору; в) права сторін за договором; г) відповідальність сторін; д) строк дії договору; є) форс-мажорні обставини; ж) додаткові умови. Вірна відповідь а), б), д). 3.3. Перечисліть гарантії, що встановлюються законодавством для іноземних інвесторів. Відповідно до ст. 397 ГК України з метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування встановлюються такі гарантії для іноземних інвесторів: а) застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції; б) гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб; в) компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам; г) гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності; д) гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій; є) інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності. Література 1 - Господарське законодавство. Конспект лекцій. / Укладачі: [ім’я автора приховано], [ім’я автора приховано] – Рубіжне: РФ СНУ імені В.Даля, 2005. 2 - «Правовий тиждень» — щотижнева інформаційно-правова газета, № 17-18 22 квітня 2008 р.