Міністерство науки і освіти України Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра САПР Лабораторна робота №5 з курсу: «Розробка систем комп’ютерного проектування» на тему: «Програмування додатку до P-CAD 2001» Алгоритми автоматизованого розв’язання В п’ятій лабораторній роботі я опишу в формі блок-схеми роботу свого об’єкта проектування. Насамперед програма повинна інтегруватись в підсистему P-CAD PCB. Після виготовлення макету друкованої плати і її трасування за допомогою Specctra, ми натискаємо на кнопку мого додатку, який і виконує деяку послідовність дій зображену на рис. 1. / Рис. 1. Блок-схема роботи об’єкту проектування Коротко про роботу кожного блока: В першому блоці, після трасування, інженер-конструктор перевіряє через DRC друковану плату на наявність проблемних зазорів. Якщо такі є, то запускаємо за допомогою піктограми в P-Cad PCB мою підпрограму. Який в свою чергу завантажує ASCII код і відкриває вікно підпрограми. В другому пункті програма знаходить координати всіх провідників та контактних площадок, які знаходяться на друкованій платі для подальшої обробки. В 3-му пункті шукається проблемні зазори і виводяться на екран інтерфейсу для подальшого виправлення. В цьому пункті, за допомогою кнопок і вікон інтерфейсу ми вручну вибираємо варіанти виправлення тої чи іншої проблеми. Після виправлення ми можемо ще раз продивитись результат роботи підпрограми. В 5-му пункті, програма, запускаючи DRC, перевіряє повторно результат виконаної роботи. Якщо є помилки, програма повертається до 4 пункту з детальним описом проблеми, яка виникла при попередній обрізці контактних площадок. В 7-му пункті, якщо помилок немає, ми вивантажуємо вже оброблений ASCII код назад в P-Cad PCB для подальшої роботи з моделлю друкованої плати. Для детальнішого пояснення я наведу кілька псевдокодів для розгляду дії майбутньої програми. В 3-му пункті ми знаходимо проблемні зазори. Ось псевдокод програми: Якщо ‘відстань від провідника П до контактної площадки К менше 0.05мм’ То виводимо ‘провідник П, контактна площадка К, відстань від країв П і К - N, координати П і К’ В іншому випадку ‘іти до П+1, К+1’ В 4-му пункті ми обрізаємо вибрані зарання контактні площадки: Зчитуємо ‘координати провідника П, координати контактної площадки К, відстань від країв П і К - N’ V=N/2 (розрахунок висоти обрізаючого прямокутника) S=V*2 (розрахунок ширини обрізаючого прямокутника) R=K-(V*S) (тут я умовно показую віднімання прямокутника від контактної площадки) Виводимо ‘результат обрізання R’ Для більшого розуміння цього псевдокоду я додаю рисунок:/ В 5-му пункті ми виявляємо помилки. Оскільки програма не може зробити це вручну, ми маємо перевірити кожен результат. Після кожного проглянутого результату ми маємо його затвердити або не затвердити. Кожен незатверджений результат повертається в початковий стан який був перед 4-м пунктом. Програма закінчує свою дію після того як обробляться всі контактні площадки. Зчитуємо ‘результат обрізання R’ Якщо ‘контактна площадка обрізана вірно’ То ‘виводимо результат далі’ В іншому випадку ‘видаляємо результат обрізання R і передаємо координати провідника П, координати контактної площадки К, відстань від країв П і К – N назад в попередній пункт для повторної обробки зі зміненими параметрами’