Цистит Цистит – неспецифічне мікробне запалення слизової оболонки сечового міхура. Класифікація За перебігом: Гострий Хронічний: латентний, рецидивуючий Залежно від розповсюдженості: Дифузний (тотальний) Вогнищевий Залежно від характеру і глибини патоморфологічних змін: Катаральний Фолікулярний Геморагічний Виразковий Некротичний Клінічна картина гострого циститу Часте і болюче сечовипускання малими порціями; Імперативні позиви; Ургентне нетримання сечі; Болі в ділянці сечового міхура (лобкова ділянка, промежина) і сечівника; Сеча стає мутною, іноді із згустками слизу, крові; Загальна слабкість; Субфібрилітет. Діагностика Загальний аналіз сечі: Лейкоцитурія (в усіх порціях сечі); Бактерійурія; Еритроцитурія; Лейкоцитурія може бути відсутня при шийковому циститі, в усіх інших випадках вона є обов’язковою для підтвердження діагнозу гострого циститу. Бактеріологічне дослідження обов’язкове при хронічному циститі. Діагностично значима бактерійурія – 103 КУО/мл (раніше 105). Для діагностики циститу також застосовують: УЗД нирок, сечоводів, сечового міхура, і простати; Екскреторна урографія (при хронічному і атиповому перебігу гострого циститу); Цистоскопія (при хронічному циститі >2-3 тиж., при гострому протипоказана). гематурія лейкоцитурія Лікування гострого циститу Хворим призначається спокій, молочно-рослинна дієта, прийом достатньої кількості рідини. Показані (крім випадків геморагічного циститу) теплові процедури (сидячі ванни, сухе тепло), теплові мікроклізми (40-50 мл., 39-40 °С), зрошення піхви відварами трав. Знеболюючі, НПЗЗ та спазмолітичні засоби: Кеторолак; Диклофенак; Декскетопрофен; Дротаверин; Свічки з екстрактом красавки ректально. Пероральна антибіотикотерапія: Фосфоміцин (3,0 г. в/с перед сном, 1-2 доби ); Фторхінолони (норфлоксацин, пефлоксацин) (0,4 г. -2 р/д в/с 3 дні) Амоксицилін (0,5 г. 3 р/д 7-10днів) Амоксиклав 0.375 г. 3р/д 7-10 днів) При відсутності регресу гострого циститупротягом 3-8 діб проводиться заміна антибіотика, або призначається кобінована антибактеріальна терапія. Лікування циститів іншої етіології При лікуванні променевого, термічного та хімічного циститів використовують: гормональні препарати (гідрокортизон, преднізолон, дексометазон) ЛЗ що підвищують реактивність (метилурацил) Десенсибілізуючі засоби При хронічному циститі, ліквідації залишкових явищ гострого, для регенерації слизової: Інсталяції 2% колоїдним р-ом коларголу, лікувальні олії з шипшини, обліпихи, суміш ектерициду із гідрокортизоном, суміш гідрокортизон+димексид10%+новокаїн0.5% При некротичному циститі показане раннє оперативне втручання – цистостомія, видалення некротичних тканин, дренування паравезикулярного простору. У післяопераційному періоді – зрошення слизової сечового розчинами антисептиків. Простатит Класифікація простатиту. Етіологія і патогенез Категорія І – гострий бактеріальний; Категорія ІІ – хронічний бактеріальний; Категорія ІІІ – хронічний абактеріальний; Категорія IV – запальний; Категорія V – незапальний; Категорія VI – асимптомний простатит; Найчастішими етіологічними чинниками гострого простатиту є: Грамнегативні ентеробактерії (E. colli (60-80%випадків); Грампозитивні бактерії (Staphylococcus saprophyticus, стрептококи групи D). Сприятливими факторами для розвитку гострого простатиту є: Оперативні втручання при вродженій патології статевого члена і сечівника; Стеноз меатуса, стриктура сечівника; Цистоскопія, катетеризація сечового міхура або інші інструментальні втручання на сечівнику; Обструктивне сечовипускання, викликане гіперплазією передміхурової залози; Зміна вірулентних властивостей мікроорганізму Шляхи проникнення інфекції: Висхідна уретральна інфекція; Рефлюкс інфікованої сечі в протоки простати; Транслокація бактерій з прямої кишки та інших органів через лімфатичні і кровоносні судини. Клініка простатиту Гострий бактеріальний простатит Виражені болі над лоном і в промежині; Дизурія; Лихоманка з ознобом, ломота в усьому тілі, слабкість, пітливість; Больовий синдром посилюється при дефекації; Особливості клінічних проявів залежать від анатомо-топографічного розташування запального вогнища. При затримці сечі наростають ознаки інтоксикації, можливе формування і проривання абсцесу (у сечівник, пряму кишку, сечовий міхур чи в ділянку промежини) Хронічний бактеріальний простатит: Біль різної інтенсивності в промежині, прямій кишці, який віддає в прутень, калитку, крижі, поперек, стегна. Біль може набувати періодичних невралогічних нападів. Відзначаються парастезії в ділянці промежини та прямій кишці, які посилюються при тривалому сидінні. Під впливом автомасажу передміхурової залози можуть з’являтися виділення з уретри. Діагностика Фізикальне ообстеження: Болючість різної інтенсивності при пальцевому ректальному дослідженні; Залоза значно збільшена, щільна і однорідна; При абсцедуванні визначається вогнищево випукла ділянка, після прориву – западіння; Хронічне запалення відрізняється незначною болючістю або її відсутністю, консистенція однорідна чи неоднорідна, еластична або дещо ущільнена, інколи атонічна. Мікроскопічне дослідження секрету простати: Одержання зразків для дослідження виконують у 4 етапи: Перші 10 мл (І – уретральна порція) Після спорожнення сечового на 150-200 мл збирають 10 мл (ІІ – сечоміхурова порція) Виконують масаж простати для отримання секрету простати (ІІІ – передміхурова порція) Перші 10 мл сечі після масажу простати (ІV – післямасажна порція) Відсутність або виділення непатогенних бактерій, наявність >10 лейк. у ІІІ- або ІV- порції означає наявність запального СХТБ (небактеріального простатиту). Діагностика ТРУЗД: Гострий бактеріальний простатит – виключення абсцесу простати при відсутності позитивної динаміки на тлі антибактеріальної терапії; Виявлення патологічних змін у простаті, здатних вплинути на лікувальну тактику (кісти, камені) Підозра на рак передміхурової залози при пальцевому ректальному дослідженні або після дослідження ПСА; При наявності болю, пов’язаного з еякуляцією , для виключення обструкції або кісти сім’явипорскувальної протоки та патогенних змін сім’яного міхурця. Лікування Здійснюється препаратами які здатні проникати через гематопростатичний бар’єр і накопичуватися в передміхуровій залозі в достатній концентрації для ерадикації збудника. Найбільш пріоритетними в такому відношенні є препарати групи фторхінолонів І етап – емпіричне призначення парентерально цефалоспоринів 3-го покоління або фторхінолонів ІІ етап – корекція антимікробної терапії відповідно до даних посіву та відповіді пацієнта на терапію Гострий простатит Оптимальна схема Хронічний бактеріальний простатит При зниженні гостроти клінічних симптомів лікування повинно проводитися пероральними препаратами: Фторхінолони Доксациклін Оптимальним вважається курс лікування 2-4 тижні, перевага надається препаратам , які призначаються один раз на добу. Лікування Альфа-адреноблокатори (тамсулозин, сілодозин, доксазозин) протягом 3 місяців при підвищенню тиску закриття уретри зниженні максимальної та середньої швидкості потоку сечі, неповному розкриттю шийки сечового міхура під час сечовипускання з підвищеним тонусом уретри, звуження її на рівні внутрішнього сфінктера. НПЗЗ для гальмування запального процесу, також мають аналгезуючий і протинабряковий ефекти. Тривалість лікування не більше 4 тижнів. Фітотерапія. Екстракт плодів карликової пальми інгібує активність 5-альфа-редуктазиі ароматази, зменшення фосфоліпази А2, ліпооксигенази і циклооксигенази знижує утворення медіаторів запалення – лейкотрієнів і простагландинів. Фізіотерапія. Магнітотерапія (протизапальна і аналгезуюча дія, відновлює кровообіг, в\нормалізує окиснювально-відновні і ферментативні процеси. Електростимуляція (покращує мікроциркуляцію і тонус гладкої мускулатури, посилює евакуаторну і секреторну ф-ію простати. Масаж простати (знижує набряк, викликає виділення секрету, підвищує мікроциркуляцію, тонізує м’язову структуру простати (протипоказами є гострий бактеріальний простатит, рак простати, камені простати, справжні кісти, утруднення сечовипускання з наявністю залишкової сечі.))