АРХІТЕКТУРА СТРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ Стародавня Греція — період в історії Греції, який тривав від ІІІ тисячоліття до н. е. до римського завоювання в 2 столітті до н. е. Більшість істориків розглядають її як основоположну культуру західної цивілізації, батьківщиною світової демократії, західної філософії, основних принципів фізико-математичних наук, мистецтва театру та Олімпійських ігортощо. Власне давньогрецька культура якісно визначилася лише до VIII ст. до н.е. Можна виділити такі періоди її розвитку: Гомерівська Греція (XI -VIII ст. до н. е.); Архаїчна Греція (VII - VI ст. до н. е.); Класична Греція (V - перші три чверті IV ст. до н. е.); Еллінізм (кінець IV ст. до н. е. - до І ст. н. е.). У Стародавній Греції, на відміну від країн Стародавнього Сходу, склався не монархічний, а республіканський тип рабовласницької держави. Містами-державами керували колективно їх вільні громадяни. Це була своєрідна рабовласницька демократія, вона виховала у греків особливе світосприймання, бо суспільним ідеалом стала вільна й політично активна людина. Саме така людина була головним об'єктом і змістом культури. Ця концепція культури знайшла своє вираження у знаменитому висловлюванні афінського філософа Протагора: "Людина - мірило всіх речей". Архітектура і скульптура З гомерівського періоду до нас дійшло мало пам'яток, через те, що основними будівельними матеріалами слугували дерево і невипалена цегла. Монументальна скульптура також була дерев'яною. Найбільш яскравими пам'ятками цього періоду є вази, розписані геометричним орнаментом, а також теракотові і бронзові статуетки. У цей період розвивається реалістична скульптура. Скульптурні зображення виконувалися в основному з мармуру і бронзи. Видатними скульпторами були: Фідій ("Зевс" - для храму в "Олімпії), Мирон ("Дискобол") , Поліклет (статуя Гери, виконана із золота і слонової кості), Прак-ситель, Лісіпп. Основними пам'ятками живопису цього періоду є розписи на вазах. Також цей період ознаменувався визначними архітектурними спорудами. Основною громадською спорудою залишається храм ( храм Зевса в Олімпії, храми в місті Посейдонія). Особливе місце в античній архітектурі посідає комплекс споруд Афінського Акрополя (храм Ніки Аптерос, головний храм Афін - Парфенон). До знаменитих споруд елліністичного періоду належать Фароський маяк в Александрії та Башта вітрів в Афінах. У скульптурі цього періоду проступає інтерес до людини, її емоцій. Характерними рисами скульптури періоду еллінізму є динамічність, виразність. До найбільш визначних відносяться "Афродіта з острова Мілос" (Венера Мілоська), "Ніка Самофракійська", скульптурна група "Лаокоон", "Фор-незький бик", портрет Демосфена і одне з чудес світу, яке не дійшло до нас, Колос Родоський (висотою 35 м). Значну кількість пам'яток давньогрецького мистецтва знайдено на території сучасної України (колишніх античних держав Північного Причорномор'я). Основними архітектурними спорудами в Греції класичного періоду були храми, театри, будинки для засідань - булевтерії. Грецькі архітектори розробили суворий порядок відповідностей несучих і несених частин будов, особливо чітко представлений у храмах. Спершу храми будували з дерева. Вони були прямокутної форми. Дах підтримувався стовпами, які стояли на певній відстані один від одного. Згодом храми почали будувати з каменю. Стовпи перетворлись в колони. Вертикальні жолобки - канелюри для стікання води, що їх нарізали раніш на дерев'яних стовпах, вирубували тепер на кам'яних колонах. Канелюри підкреслювали вертикальність колон. Найбільш раннім стилем був доричний. Будинки доричного стилю були дуже прості. Дорична колона стояла прямо на підлозі або спеціально зробленої з каменю підставки. Верхня її частина, капітель, була дуже проста і являла собою форму трапеції. Сама дорична колона була масивною і стійкою. У V ст. до н.е. набуває розширення інший стиль - іонічний. Порівняно з доричним будинки цього стилю менш масивні, колони тонші і стрункіші. Вони стоять не просто на підлозі, а на кам'яній підставці - базі, капітель прикрашена двома завитками - волютами. Іонічні будинки мали більш складне оздоблення, ніж доричні. В ІV ст. до н.е. почав поширюватися корінфський стиль. Він відрізняється від іонічного більшою довжиною колон, складнішою базою і капітеллю, прикрашеною листками невеликої рослини - аканфа. Найвизначнішими зразками грецької архітектури є храми Парфенон і Ерейхтон, які збереглися до нашого часу в афінському акрополі. Грецька скульптура спочатку, в VIІ ст. до н.е. значно поступалася перед скульптурою Стародавнього Сходу і була досить примітивною. В VI ст. до н.е. в Греції стають досконалішими скульптурні зображення людських фігур та облич, але фігури ще не динамічні. Тільки з V ст. до н.е. починається розквіт грецької скульптури, яка не тільки правильно передає людські фігури й обличчя, а й відтворює рух. В V ст. до н.е. особливо відомі були скульптори Мирон, Поліклет і Фідій. В VI ст. до н.е. характер давньогрецької скульптури змінився. Це було пов'язано з новими суспільними умовами, з кризою поліса, з подальшим майновим розшаруванням населення, зщ бурхливими подіями того часу. Архітектура поділяється на періоди: Архаїчний період (VIII-VI ст. до н.е.) Класичний період(V-IV ст. до н.е.) Період еліннізму(IV-I ст. до н.е.) Класичний період (V-IV ст. до н.е.) Великий скульптор Мирон, що працював у середині V ст. в Афінах, створив статую, що зробила величезний вплив на розвиток образотворчого мистецтва. Це його бронзовий “Дискобол”, відомий нам по декількох римських копіях, настільки ушкодженим, що лише їхня сукупність дозволила якось відтворити втрачений образ. Виявляючи в гармонії людського тіла динамічно-напружений початок, Мирон показував красу атлетичної сили або розумної волі, що стримує невтримний порив. Мистецтво іншого великого скульптора - Поліклета - установлює рівновага людської фігури в спокої повільному кроці з упором на одну ногу і відповідно піднятою рукою. Зразком такої фігури служить його знаменитий “Дорифор” - юнак-списник. У цьому образі - гармонійне сполучення ідеальної фізичної краси і натхненності. Поліклет задався метою точно визначити пропорції людської фігури, згодні з його представленням про ідеальну красу. Свої думки і висновки Поліклет виклав у теоретичному трактаті (до нас він не дійшов), якому він дав назву “Канон”. Ще один великий скульптор V століття - Фідій народився в Афінах і в досконалості опанував мистецтвом бронзового лиття. Він зображував богів і богинь, підкреслюючи їхню досконалість і велич. Фідій відлив скульптурну групу з 13 фігур для Дельфійського храму Аполлона. Йому належить і дванадцятиметрова статуя Афіни Діви в Парфеноні. Статуя Афіни Парфенос була виконана зі слонової кістки і золота. Така техніка називалася Хризо-елефантинною. Але справжню славу і найбільшу популярність принесла Фідію колосальна статуя Зевса для храму в Олімпії. Вона досягала 13 метрів у висоту. Зевс сидів на троні з кедрового дерева. У правій руці він тримав богиню перемоги Ніку, у лівої - скіпетр, на якому сидів орел. Його обличчя, руки і напівголе тіло були зроблені зі слонової кістки, очі - з дорогоцінного каміння, плащ і сандалі - з золота. Цю статую чекала жорстока доля - у V столітті н.е. вона була знищена християнським духівництвом. Бронзова римська копія «Дискобола» Мирона Афіна и Марсій. Мирон Парфенон Архітектори: Фідій, Іктін, Каллікрат Був зведений до 438 року до н. е. за 10 років Статуя Зевса Олімпійського  435 до н.е. Висота: 13 м Архітектор: Фідій Поліклет «Поранена амазонка» 440-430 до н.е. Копія. Поліклет «Діадумен» 420-410 до н.е. Копія. Поліклет «Доріфор» 440 до н.е. Копія.