Британський освітній сектор перебуває на етапі трансформації, коли традиційні підходи до формування освітніх програм більше не задовольняють потреби ринку праці. Груповий директор із питань взаємодії з бізнесом, навичок та навчання в LSBU Group Семмі Шуммо наголошує, що університетам час відмовитися від пасивного управління портфелем курсів і взяти на себе роль лідерів у створенні цілісних екосистем навичок.
Дефіцит кадрів у Британії та бізнес-запити до вищої школи
Статистичні дані свідчать про глибокий розрив між пропозицією освітніх закладів та реальними потребами економіки. Згідно з річним звітом Skills England за 2026 рік, освітня система має стати більш аналітичною та орієнтованою на пріоритетні сектори. Водночас дослідження Employer Skills Survey 2024 року зафіксувало 250 500 вакансій у Великій Британії, які залишаються відкритими саме через брак необхідних навичок у кандидатів.
Паралельно спостерігається падіння інвестицій самого бізнесу у підготовку кадрів. У 2024 році витрати роботодавців на навчання становили 53 мільярди фунтів стерлінгів, що значно менше за 59 мільярдів у 2022 році та на 18,5% нижче у реальному вимірі порівняно з 2011 роком. Це означає, що наявність потреби в кадрах не конвертується автоматично у купівлю навчальних курсів. Освітні пропозиції мають бути максимально релевантними, гнучкими та зрозумілими для компаній.
Роботодавці рідко звертаються до університетів із запитом на конкретний диплом чи кваліфікацію. Зазвичай їхнім вихідним пунктом є практична проблема: необхідність найму, утримання персоналу, підвищення продуктивності, підготовка менеджерів, впровадження штучного інтелекту, декарбонізація операцій або створення кадрового резерву. Завдання вишу полягає в тому, щоб трансформувати ці бізнес-задачі у якісні навчальні рішення.
Чим екосистема навичок відрізняється від традиційного портфоліо
Традиційне портфоліо курсів фокусується на внутрішніх питаннях закладу: яку програму відкрити, який ринок охопити, який набір забезпечити та як використати наявний викладацький склад. Натомість екосистема навичок ставить у центр інші запитання: чого потребує економіка, що необхідно здобувачам і що заклад може якісно реалізувати.
Екосистема є сукупністю партнерських зв’язків, освітніх траєкторій та спроможностей, які об’єднують студентів, роботодавців, коледжі, університети, професійні асоціації та регіональні економіки. Такий підхід виходить далеко за межі звичайних дуальних програм чи ступеневої освіти. Він охоплює широкий спектр форм навчання:
- короткострокові курси та модулі підвищення кваліфікації (CPD);
- вищі технічні кваліфікації (Higher Technical Qualifications);
- виробничі практики, стажування та працевлаштування випускників;
- окремі блоки дуальної освіти та прикладові дослідження.
Для ефективної роботи підрозділи взаємодії з бізнесом не повинні функціонувати як звичайні відділи продажів на околиці університету. Вони мають стати джерелом стратегічної аналітики, збираючи інформацію про зростання попиту, дефіцитні спеціальності, застарілі навчальні плани та нові необхідні навички. Ця інформація повинна визначати, які програми варто розвивати, які переробляти, а від яких відмовитися.
Досвід LSBU Group та інтеграція освітніх траєкторій
На відміну від окремого курсу, цілісна освітня траєкторія поєднує шкільне залучення, технічну освіту, стажування, дуальні програми, бакалаврат, магістратуру та подальший професійний розвиток. Вона прозора для здобувача та зрозуміла для роботодавця, оскільки спрощує планування людських ресурсів.
Прикладом такої інтеграції є структура LSBU Group, що об’єднує London South Bank University, South Bank Colleges та South Bank Academies. Це дає змогу вибудувати наскрізний шлях від ранньої профорієнтації та технічного навчання до вищої освіти та спеціалізованого підвищення кваліфікації. Роботодавці з таких галузей, як будівництво чи охорона здоров’я, не повинні вести розрізнені переговори з різними факультетами щодо практик чи залучення випускників — їм потрібен єдиний партнер для комплексної розмови про кадрові потреби.
Нові критерії ефективності та якості вищої освіти
Впровадження гнучких і коротших форматів навчання, таких як модульні курси з штучного інтелекту, цифрових чи зелених навичок, не має призводити до втрати якості. Усі елементи мають бути інтегрованими в загальну систему, а не залишатися розрізненими фрагментами.
При цьому університети повинні змінити підходи до оцінювання власного успіху. Традиційні показники — кількість зарахованих студентів, дохід та показники збереження контингенту — залишаються важливими, але недостатніми. Екосистемний підхід вимагає вимірювати задоволеність роботодавців, повторність їхніх звернень, кар’єрні результати та соціальну мобільність здобувачів, а також результативність стажувань і реальний внесок у продуктивність регіону.
Ключові висновки для розбудови сучасної освітньої інфраструктури
У наступній фазі реформування системи освіти перевагу отримають ті заклади, які зможуть об’єднати всі елементи в єдину мережу, а не ті, що мають найдовший перелік курсів чи найяскравіші рекламні буклети. Розбудова екосистеми навичок вимагає від університетів поставити складні запитання до власної діяльності: яку конкретну проблему вирішує кожна програма, які роботодавці брали участь у її розробці, чи доступна вона для працюючих дорослих та який реальний економічний вплив вона створює.
Дата публікації джерела: 09.09.2026 23:43.
Джерело: wonkhe.com
