Ще кілька років тому безпека наукових досліджень сприймалася як історія спільного розвитку через єдині стандарти G7, ОЕСР та альянсу «П’ять очей». Проте сьогодні глобальний науковий простір стикається з посиленням державних обмежень та інтервенцій. Найбільші наукові держави розходяться в підходах, а міжнародне партнерство опиняється під тиском геополітичної конкуренції.
Від спільного управління ризиками до прямих заборон
Раніше формування концепцій наукової безпеки базувалося на ідеї зниження тертя всередині складної глобальної системи. Британська ініціатива «Надійні дослідження та інновації» (Trusted Research and Innovation) та рамкова програма Національного наукового фонду США (NSF) під назвою TRUST мали спільні принципи: прозорість, належна обачність і відповідальність інституцій. Вважалося, що співпраця має тривати, але за умов кращого врядування та збереження академічної свободи.
Однак нещодавно NSF оголосив про нові обмеження щодо співпраці з організаціями із підсанкційних списків. Це сигналізує про перехід від управління ризиками всередині проєктів до жорсткого визначення дозволених і заборонених типів партнерства. Як зазначив доцент Університету Південного Хреста Брендан Вокер-Манро, подібна динаміка раніше спостерігалася в режимах експортного контролю, де початкове узгодження поступалося місцем національним інтересам. Водночас дослідження Гарвардського університету щодо наукових праць і патентів за 2000–2023 роки свідчить: погіршення геополітичного узгодження знижує рівень співпраці, хоча міжнародні наукові мережі залишаються стійкішими, ніж стверджує політична риторика.
Змагання за талант і жорсткий державний контроль
Захист наукової переваги полягає не лише в заборонах, а й у здатності залучати та утримувати талантів. Скорочення фінансування та нестабільність наукового середовища в США викликають занепокоєння щодо довгострокової привабливості країни для дослідників. Наприклад, одразу після оголошення нових обмежень NSF виявилося, що до списку обмежень не потрапив китайський Університет Цінхуа. Майже в той самий час Цінхуа залучив нобелівського лауреата з хімії Омара Ягі з Каліфорнійського університету в Берклі для створення нового інституту розробки матеріалів за допомогою штучного інтелекту.
Водночас Китай також посилює втручання в наукову сферу. Поряд із масштабними інвестиціями та залученням іноземних фахівців, Пекін запровадив суворіші заходи контролю над передачею технологій, даними та закордонними інвестиціями. Показовим прикладом стало затримання в Китаї американського сейсмолога, який досліджував північнокорейські ядерні випробування, що підтверджує готовність держави жорстко діяти на перетині науки та національної безпеки.
Дипломатична роль університетів і відповідь Європи
Зрушення в геополітиці змушують середні наукові держави шукати нові шляхи збереження співпраці. У Європі триває робота над Законом про Європейський дослідницький простір (European Research Area Act) для зменшення фрагментації та вироблення єдиних підходів до інновацій. Європейська комісія також планує створити Європейський центр експертизи з безпеки досліджень із загальними інструментами перевірки та методологіями оцінки стійкості.
Наукова дипломатія перестає бути виключно справою дипломатів та урядів. Згідно із дослідженнями та доповіддю британського парламентського комітету з науки «Наукова дипломатія: суверенітет, стратегія та глобальна гонка», вищі навчальні заклади стають повноцінними суб’єктами дипломатії. Рішення університетів щодо міжнародного партнерства, мобільності вчених чи доступу до технологій мають безпосередні геополітичні наслідки в умовах стратегічної невизначеності.
На що звернути увагу
Аналіз трансформації міжнародної наукової безпеки дозволяє окреслити кілька ключових тенденцій, які визначатимуть глобальне співробітництво найближчим часом:
- Зміна парадигми регулювання: провідні держави переходять від оцінки ризиків у спільних дослідженнях до прямого обмеження співпраці за допомогою списків заборонених партнерів.
- Загроза втрати наукових кадрів: надмірні обмеження та нестабільність фінансування можуть призвести до витоку мізків у країни, які пропонують потужні ресурси та високі інвестиції в нові технології.
- Нова роль вищої освіти: університети більше не є нейтральними майданчиками — вони перетворюються на акторів зовнішньої політики, змушених балансувати між відкритістю та технологічним суверенітетом.
Дата публікації джерела: 26.09.2026 00:55.
Джерело: wonkhe.com
