Спалах пандемії Covid-19 у березні 2020 року призвів до безпрецедентного зупинення шкільного навчання по всьому світу: за даними ЮНЕСКО, заклади освіти були зачинені в середньому протягом п’яти з половиною місяців. Проте нові аналітичні дані міжнародних оцінювань показують, що тривалість карантину не стала вирішальним фактором освітніх втрат — значно більшу шкоду успішності учнів завдали урядові політики, запроваджені під час та після пандемії.
Чому тривалість карантину не пояснює падіння показників
Аналіз результатів міжнародних досліджень — читацької грамотності PIRLS 2021, природничо-математичних дисциплін TIMSS 2023 та комплексної оцінки 15-річних підлітків PISA 2022 — зафіксував загальне зниження навчальних результатів, яке відповідає втраті від половини до повного навчального року. Найбільше постраждали вразливі категорії учнів, діти з родин іммігрантів та мовних меншин, які не мали належного доступу до комп’ютерів та інтернету під час дистанційного навчання.
Утім, порівняння між країнами виявило несподівані аномалії. Країни з найкоротшим терміном закриття шкіл (менше ніж 50 днів), такі як Фінляндія та Швейцарія, зазнали одних із найсуттєвіших падінь успішності. Натомість Чилі, де школи були зачинені понад вісім місяців, зберегла стабільніші результати, а Англія уникала значного спаду, попри майже 100 днів карантину протягом двох навчальних років. У PIRLS 2021 статистично значуще падіння показали дві третини країн, у TIMSS 2023 — близько чверті, а в PISA 2022 падіння з читання та математики торкнулося половини учасниць.
Помилки освітньої політики та суб’єктивне оцінювання
Під час переходу на дистанційне навчання більшість держав зіткнулися з різним рівнем підготовки вчителів та учнів до використання технологій. Намагаючись зменшити стрес для школярів, уряди масово скасовували підсумкові та вступні іспити. За даними ЮНЕСКО, у 2020 році лише 20% країн зберегли стандартизовані екзамени у старшій школі, а в 2020–2021 навчальному році цей показник піднявся лише до 50%.
Зовнішні незалежні тестування масово замінювали суб’єктивним оцінюванням вчителів, що призвело до заниження вимог та штучного викривлення оцінок (інфляції балів). Крім того, освітні відомства скорочували обсяг шкільних програм. Після відновлення очного навчання у таких країнах, як США та Велика Британія, виникла проблема систематичного пропуску занять, а хронічний прогулізм залишається гострим викликом і досі.
Падіння стандартів у Фінляндії та прогресивний підхід
Спроби зберегти рівність та добробут учнів через прогресивні освітні підходи часто призводили до зворотного ефекту. Зниження академічних вимог, відмова від оцінювання знань на користь абстрактних «компетентностей» та зниження стандартів лише поглибили прірву в успішності. Ці тенденції чітко простежуються в результатах PISA 2022 та PISA 2025, де країни із найрадикальнішими прогресивними реформами продемонстрували найглибше падіння балів.
Яскравим прикладом є Фінляндія, яку тривалий час вважали освітнім лідером після успіху на PISA 2000. Результати фінських 15-річних школярів з математики погіршуються ще з 2006 року, а частка слабких учнів зросла з 7% у 2000 році до 25% у 2022 році. За період з 2012 по 2022 рік загальне падіння фінських підлітків з читання, математики та природничих наук дорівнює втраті цілого навчального року.
Що варто відстежувати далі
Для розуміння подальшої динаміки подолання освітніх втрат ключове значення матимуть наступні чинники:
- Повторне запровадження стандартизованих зовнішніх іспитів для подолання інфляції оцінок.
- Поширення програм адресного репетиторства та додаткових занять для школярів, які зазнали наибольших освітніх втрат.
- Аналіз і скасування тих урядових рішень та спрощених навчальних програм, які продовжують діяти після завершення пандемії та знижують рівень вимог до академічних знань.
- Моніторинг показників хронічного прогулювання шкільних занять у країнах, де ця проблема набула системного характеру.
Дата публікації джерела: 29.09.2026 09:00.
Джерело: educationnext.org
