Лише 26% викладачів та науковців погоджуються з тим, що час, присвячений університетському викладанню, позитивно впливає на їхнє кар’єрне просування. Про це свідчать результати опитування Teaching Culture 2026, проведеного організацією Ruth Graham and Associates. Попри стрімке зростання кількості викладацьких посад у закладах вищої освіти Великої Британії, педагогічна діяльність досі сприймається багатьма академіками як вторинна або як навантаження, якого варто уникати.
Академічний «тягар» та статус викладацьких контрактів
Сьогодні у багатьох дослідницьких університетах спостерігається суттєве збільшення кількості академічних працівників, які орієнтовані саме на викладання. Проте керівництво закладів, декларативно наголошуючи на важливості освіти, рідко підкріплює свої слова реальним визнанням роботи таких фахівців на місцях. Працівники на викладацьких контрактах регулярно повідомляють про відчуття власної меншовартості порівняно з колегами-дослідниками, а їхні лінійні керівники часто не розуміють специфіки цієї ролі та траєкторій їхнього професійного розвитку.
Показником ставлення до викладання є і професійний жаргон: терміни на зразок «звільнення від викладання» (teaching relief або teaching buy-out) сигналізують про те, що педагогічне навантаження вважають тягарем, від якого потрібно позбутися задля виконання інших завдань.
Чому освітня культура — це наскрізний шар, а не окремий шматок торта
Дослідниці Ганна Кобб (Hannah Cobb) та Енн Таллонтайр (Anne Tallontire) пропонують розглядати університет через метафору торта. Дослідницьку культуру можна порівняти з чітко відрізаним шматком, який нерідко існує у вигляді ізольованих «островів дисциплінарної досконалості» — наприклад, підрозділів оцінювання REF. Освітня ж культура працює інакше: вона не може бути окремим шматочком, а виступає наскрізним шаром, що пронизує та скріплює весь університет.
На якість студентського досвіду впливає не лише майстерність окремого лектора, а й цілий комплекс чинників:
- поєднання викладання з дослідницьким досвідом педагогів;
- інфраструктура та ресурси: від бібліотек і IT-забезпечення до розкладу й управління простором;
- соціальна підтримка, благополуччя студентів і партнерство зі студентськими спілками;
- система безперервного професійного розвитку академічного персоналу.
Інгредієнти для трансформації навчального середовища
Щоб побудувати дієву та підтримуючу освітню культуру, вищим навчальним закладам потрібен цілісний підхід. Фундаментальним інгредієнтом є належне визнання та винагорода за увесь спектр викладацької діяльності, включаючи як безпосереднє проведення занять, так і викладацьке менеджерство, а також науково-методичну роботу (Scholarship of Teaching and Learning).
Навчання має сприйматися як спільний процес, що базується на співпраці між викладачами, підрозділами університету та самими студентами. Важливу роль відіграють професійні спільноти (communities of practice), які створюють простір для підтримки освітян та обміну кращими практиками. Програми академічного розвитку мають супроводжувати фахівця протягом усієї кар’єри відповідно до його рівня, а не обмежуватися лише вступними інструктажами для новачків.
Практична цінність для академічних лідерів та освітян
Освітня культура не є статичною задачею, яку можна розв’язати один раз чи закрити галочкою у звіті. Вона постійно змінюється разом із технологіями, суспільством та сектором вищої освіти. Головна роль у створенні нового середовища належить освітнім лідерам — майстерним «кулінарам», які здатні поєднувати різні елементи інституції та налагоджувати зв’язки між усіма підрозділами.
Спрощення освіти до числових метрик або реактивних дій на проблеми створює ризики для студентів, викладачів та майбутнього университетів загалом. Для академічної спільноти та керівників ЗВО це означає необхідність відходу від формального оцінювання на користь проактивного, системного інвестування у професійний розвиток освітян та створення середовища, де викладання є однаково цінною складовою університетського успіху.
Дата публікації джерела: 30.10.2026 00:24.
Джерело: wonkhe.com
