Філософія - явище загальнолюдське. Вона досліджує те, що становило в минулому і становить у наші дні ядро загальнолюдських цінностей, самоусвідомлень, духовних надбань. Національна філософія (німецька, англійська, французька тощо) як особливий феномен світової філософії відображає національний характер людини як універсальної істоти. Розрізнюючи два взаємодоповнюючі способи філософування («софійний» та «епістемний»), можна говорити й про домінування тих чи інших рис національної свідомості. Українська філософія як національна форма теоретичного осмислення уявлень про світ і місце людини в ньому тяжіє до «софійного», елліністичного, сократівсько-платонівського способу філософування, націлена на пошук діалогу, правди, множинність буття, діалектичність у своїй любові до мудрості. «Епістемний» спосіб філософування притаманний англійській філософії в обґрунтуванні емпіризму, індуктивізму та також французькій, німецькій філософії – в обґрунтуванні раціоналізму, прагненні до побудови схем, систем, простоти, прозорості. Сучасне та майбутнє України залежне від світоглядної системи, від національної та європейської ідентифікації, що поєднує традиційний для українства характер (толерантність, чуйність, сердечність, емоційність, прагнення до незалежності, естетизм тощо) та риси європейського характеру (прагматизм, дисциплінованість, аналітичність, послідовність у діях та ін.). Засвоєння сучасної світової філософської поліфонії, інтегрованість у простір світової філософської комунікації, позбавлення комплексів «меншовартості» та «учнівства» постають не тільки ціллю, а й викликом для сучасних українських філософів. національний світогляд — це започаткування нових вартостей, означення цілі, сенсу і основ життя нації і української людини. Світогляд кожної людини, групи людей чи людства загалом вибудовується на певних базових цінностях. На характер цих цінностей впливають культурно-історична епоха, соціальне й національне походження, професійні навики, виховання, рівень освіченості. Тому світогляди різняться між собою. Наприклад, егоїзм як риса одного світогляду може протиставлятися альтруїзму іншого, гуманність – антигуманності, цинічність – мрійливості, релігійність – безбожності, буденність – науковості, реалістичність – фантастичності, оптимістичність – песимістичності, цілісність – фрагментарності, індивідуальність – колективності, консервативність – ліберальності тощо. Встановлено, що український національний світогляд внаслідок дії глибинних культурно-історичних чинників має такі духовно-ціннісні рівні, котрі не структуруються як традиційна суспільна свідомість. Нова культурно-інформаційна світоглядна система національних поглядів і уявлень розвивається у вищих культурно-просторових вимірах, де і здійснюються духовно-ціннісні перетворення і опредметчення нових світоглядних форм у суспільній життєдіяльності.