Методичні вказівки до лабораторної роботи № 1 з дисципліни “Системний аналіз” на тему: “Основні визначення системного аналізу” для студентів базового напрямку підготовки по спеціальності “ Комп’ютерні науки ” (шифр 0804) Львів-2019 Лабораторна робота № 1 Основні визначення з галузі системного аналізу. Тема: Основні визначення з галузі системного аналізу. Мета: ознайомитися з основними визначеннями і головними поняттями системного аналізу. Обрати предмет системного дослідження. Передмова Людство невпинно з щораз зростаючими темпами прямує до комп'ютерної гносеотехніки (КГ), яка насамперед створює передумови якісно нової організації індивідуальних та колективних знань. В КГ значно вищі межі обсягів знань, що може охопити одна людина протягом короткого періоду часу при незначних психофізичних навантаженнях. Це пояснюється меншими вимогами до запам'ятовування в поєднанні з великими можливостями з'ясовувати принципові властивості досліджуваних об'єктів та зв'язків між ними. Комп'ютерне представлення знань, особливо при поєднанні застосування аудіо- і відеоканалів представлення знань, є значно простішим для використання людиною. Це ще в більшій мірі стосується процесів нагромадження, оновлення, співставлення різнорідних даних та встановлення зв'язків, від функціональних до асоціативних. Підтримка різномислення і, як наслідок, підвищення результативності систем зміюють можливості засобів інформатики практично у всіх сферах діяльності людини. Процеси створення системи пов'язані з вирішенням складних проблем різнопланового характеру. Насамперед, це стосується глибокого розуміння потреби користувачів, детального знання тонкощів предметної області (ПрО), а відтак - вироблення стратегії автоматизації та втілення задумів в реальній проектній розробці. Високий рівень професіоналізму спеціаліста з системного аналізу (СА) обумовлюється вмінням аналізувати проблему, оцінювати динаміку еволюційного розвитку інформаційних технологій, відслідковувати нові тенденції та ефективні інструменти процесів створення систем. Ці вміння виробляють певний системний стиль мислення спеціаліста, який є передумовою СА. Такий підхід до СА дає змогу створити деяку спеціальну мову та алгоритми роботи, виділити головні чинники та сформувати основні евристики. А далі вже доцільно братися за аналітичну роботу з підготовки матеріалів і документів для всесторонньої оцінки можливостей створення системи, вироблення технічного завдання, при потребі, з наступним ескізним проектуванням. Не завжди спеціаліст-розробник спирається в своїй роботі на об'єктивні закономірності. Не кожний фахівець зі систем намагається мислити системно і розглядати вирішення поставленого завдання як об'єкт складної структури певної поведінки та якості. Часом, приймаючи на віру перше враження про поставлене замовником-користувачем завдання на розробку, спеціаліст-розробник системи вимушений декілька разів змінювати свої оцінки аж поки він глибоко не усвідомить, що саме слід розробити та визначити і спрогнозувати, як саме має діяти новостворена система. Що саме буде найбільш потрібним в майбутньому при роботі користувача із реальнодіючою системою, є найбільш критичним питанням для розробника. Тому процес розробки системи фактично слід сприймати як взаємне навчання розробника і майбутнього користувача, впродовж якого обидві сторони отримують нові знання по суті проблеми доцільного вибору і оцінки шляхів її розв'язання. Але на це взаємне навчання і порозуміння витрачається і марнується доволі багато часу. Значно практичніше та доцільніше з професійної точки зору дивитися на проблеми не стільки очима замовника-майбутнього користувача системи, як очима спеціаліста-розробника, який володіє високим інтелектуальним потенціалом в заданій ПрО і через це сприймає світ таким, яким він є насправді. Останнім часом відбувається суттєве підсилення можливостей спеціалістів по СА. Для цього створюються програмні засоби стимулювання творчого мислення фахівців і організації комп'ютерної під...