Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Загальна характеристика податкового права
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Черкаський державний технологічній університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2023
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Фінансове право
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
КАФЕДРА ІСТОРІЇ ТА ПРАВА
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Фінансове право» на тему:
«Загальна характеристика податкового права»
Перевірив:
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………3
1.СУТНІСТЬ ПОДАТКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ……………………………4
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОДАТКІВ……………………………………….13
3. ПОДАТКОВА СТАВКА……………………………………………….15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….17
ВСТУП
Податкове право - це галузь права, яка регулює відносини, пов'язані зі збором, обчисленням та сплатою податків. Ця галузь права визначає права та обов'язки платників податків, а також повноваження органів, які здійснюють контроль за виконанням податкового законодавства.
Податкове право відіграє важливу роль в функціонуванні сучасних економік і суспільства загалом.
Податкове право є одним з основних джерел фінансування державних бюджетів. Від податків залежить можливість здійснення різноманітних програм і проектів, включаючи освіту, охорону здоров'я, інфраструктуру, оборону тощо.
Податкове право може використовуватися для стимулювання чи гальмування певних галузей економіки. Застосування пільг, знижок чи спеціальних ставок може бути інструментом для досягнення економічних цілей.
Податкове право допомагає забезпечити справедливий розподіл фінансового тягаря в суспільстві. Прогресивні податкові ставки можуть сприяти зменшенню соціально-економічних нерівностей.
Податкове право може використовуватися для контролю за грошовою масою в обігу та запобігання інфляції.
Справедливе та розумне оподаткування сприяє ефективному використанню ресурсів, впливає на рішення про інвестиції та споживчі покупки.
Податкове право може включати різні соціальні пільги та допомогу, спрямовану на захист вразливих категорій населення.
Податкове право надає механізми для контролю за дотриманням законодавства та боротьби з податковими ухиленнями та уникненням оподаткування.
Податкове право також має важливе місце в міжнародних відносинах, включаючи укладення податкових угод та уникнення подвійного оподаткування.
Раціональна податкова політика може сприяти підвищенню конкурентоспроможності країни на світовому ринку.
Усі ці аспекти підкреслюють важливість правильної організації та функціонування податкової системи для забезпечення стабільності, розвитку та справедливості в суспільстві.
1.СУТНІСТЬ ПОДАТКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ.
Податок - обов'язковий внесок юридичних і фізичних осіб у бюджет чи у позабюджетний фонд, здійснюваний у порядку і на умовах обумовлених законодавством. Податок - одне з основних понять фінансової науки.
Окремий податок характеризується набором типових ознак, що визначають роль податку в економічному механізмі держави, правила розрахунку і збору податку. Усю сукупність типових ознак податку можна розділити на три групи:
Цільові ознаки;
Організаційні;
Системні;
Цільовими ознаками є:
1. Підтримувані органи керування;
2. Цільове призначення податку (склад витрат, що покриваються податковим збором);
3. Цільове призначення наданих пільг (область вкладення засобів, залишених у платника податків);
Організаційними ознаками податку є:
1. Об'єкт оподаткування - те, що обкладається податком (доход, майно і т.п. );
2. Джерело виплати податку - фонд чи засоби, з яких сплачується податок (поточний доход, кредит і т.п. );
3. База оподаткування - сума, з якої стягується податок;
4. Ставка (шкала вставок) податку - розмір податку на одиницю обкладання;
5. Суб'єкт оподатковування - особа, яка зобов'язане за законом платити податок;
Системні ознаки податку дозволяють дати характеристику його місця в загальному процесі фінансових потоків:
Частка податку в бюджетних надходженнях;
Частка податку в загальному податковому тиску на платника податків;
Ступінь задоволення податком фінансових потреб сфери свого призначення;
Ступінь збирання податку;
Економічні наслідки наданих пільг по податку (збитки, майбутні доходи);
Витрати на збір податку;
Кожен податок містить наступні елементи:
Суб'єкт оподаткування чи платник податків - фізична чи юридична особа, на яку законом покладений обов'язок платити податок.
Носій податку - фізична чи юридична особа, що у кінцевому рахунку несе витрати і збиток по сплаті податку.
Суб'єкт оподаткування чи платник не завжди є дійсним його носієм, оскільки іноді податок перекладається на інших осіб, наприклад, обкладаючи митом який-небудь товар, зрозуміло що він буде перекладений на споживачів шляхом надбавки до ціни. Якщо суб'єкт оподаткування може перекласти свій податок на іншого то він уже не носій податку.
Сфера дії податку - сукупність носіїв податку, на яких у кінцевому рахунку лягає його тягар.
Об'єкт оподаткування - предмет, що підлягає обкладанню (доход, товари, майно). Часто і сама назва податку випливає з об'єкта, наприклад, поземельний, прибутковий, і др...
Джерело податку - доход суб'єкта (заробітна плата, відсоток, рента) з якого виплачується податок. По деяких податках об'єкт і джерело збігаються.
Масштаб оподатковування - одиниця, що кладеться в основу виміру податку; у промисловому податку масштабом може бути оборот підприємства чи його прибуток, його капітал, кількість робітників і верстатів, величина приміщення, плата за нього і т.д..
Одиниця обкладання - одиниця виміру об'єкта (по прибутковому податку - грошова одиниця країни, по земельному податку - гектар, акр і т.д. ).
Різниця між масштабом і одиницею обкладання полягає в тім, що в масштабі одиниця береться як принцип, а в одиниці обкладання - як міра.
Податкова ставка являє собою величину податку на одиницю обкладання; виражена у відсотках (вони звуться „квоти”).
У залежності від побудови податків розрізняють тверді і часткові ставки.
Тверді ставки встановлюються в сумі на одиницю об'єкта. Часткові ставки виражаються у визначених частках об'єкта обкладання.
Податковий оклад - сума податку, що сплачується суб'єктом з одного об'єкта.
Податковий поріг - розрахункова величина податкового окладу до доходів.
Податкові пільги - повне чи часткове звільнення від податків суб'єкта відповідно до чинного законодавства (знижки відрахування й ін.).
Найважливішою податковою пільгою є неоподатковуваний мінімум (безподаткова зона) - частина об'єкта, цілком звільнена від податку.
Наявність суб'єкта оподатковування (особиста податкова повинність), предмета оподатковування (матеріальна податкова повинність) і ставки оподатковування задають схему оподаткування .
Способи стягування податків.
У податковій практиці існує три способи стягування податків. Перший спосіб - кадастровий - пропонує використання кадастру. Кадастр це реєстр, що містить перелік типових об'єктів (землі, доходів), які класифікуються по зовнішніх ознаках і встановлює середню прибутковість об'єкта обкладання.
До зовнішніх ознак відносяться: при поземельному податку - розмір ділянки, кількість худоби, віддаленість від транспортних шляхів; при домовому - кількість вікон, дверей, труб, характер будівлі; при промисловому - чисельність робітників, кількість верстатів і т.д..
Середня прибутковість об'єкта, що базується на цих ознаках, значно відрізняється від дійсної. Існують поземельний, подомовий, промисловий кадастри. Даний спосіб має значною мірою історичний характер. Він застосовується при слабкому розвитку податкового апарата.
При другому способі податок утримується бухгалтерією тієї юридичної особи, що виплачує доход суб'єкту податку. Таким шляхом виплачується податок із заробітної плати. Податок утримується посередником - збирачем до одержання доходу суб'єктом, що знижує можливість відхилення його від сплати податку.
Третій спосіб передбачає подачу платником податків у податкові органи декларації, тобто офіційної заяви про одержувані їм доходи.
Види ставок оподаткування.
Розрізняють тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки.
Тверді ставки - встановлюються в абсолютній сумі на одиницю обкладання, незалежно від розміру доходу.
Пропорційні - діють в однаковому процентному відношенні до об'єкта оподаткування без врахування диференціації його величини.
Прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується в міру зростання доходу.
Регресивні - середня ставка регресивного податку знижується в міру росту доходу.
Загалом видно, що прогресивні податки - це ті податки, тягар яких найбільше сильно давить на осіб з великими доходами, регресивні податки найбільше важко вдаряють по фізичних і юридичних особах з незначними доходами.
Якщо розглядати функції податків у суспільстві, то в першу чергу необхідно відзначити, що в податках безпосередньо реалізується їхнє соціальне призначення як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу доходів держави. У той же час, необхідно відзначити, що на практичному рівні оподатковування виконує кілька функцій, у кожній з яких реалізується те чи інше призначення податків. Взаємодіючи, дані функції утворять систему.
Розглядаючи сучасну систему оподатковування, можна зробити висновок про те, що на даному етапі податки виконують наступні основні функції: фіскальну, розподільну (соціальну), контрольну, заохочувальну, регулюючу.
1. Фіскальна функція є основною функцією оподатковування, за допомогою якої реалізується головне призначення податків: формування і мобілізація фінансових ресурсів держави, а також акумулювання в бюджеті засобів для виконання загальнодержавних чи цільових державних програм. Всі інші функції оподатковування можна назвати похідними по відношенні до цієї. У всякому разі, поряд з чисто фіскальними цілями податки можуть переслідувати й інші мети, наприклад економічні чи соціальні. Тобто фінансові цілі, будучи самими істотними, не є винятковими.
2. Розподільна (соціальна) функція податків складається в перерозподілі суспільних доходів між різними категоріями населення. Як відзначає професор Л.Ходов, через оподатковування досягається "підтримка соціальної рівноваги шляхом зміни співвідношення між доходами окремих соціальних груп з метою згладжування нерівності між ними".
Іншими словами відбувається передача засобів на користь більш слабких і незахищених категорій громадян за рахунок покладання податкового тягаря на більш сильні категорії платників.
За словами шведського економіста К.Еклунда: "Велика частина державного виробництва і послуг фінансується від зібраних податків і потім розподіляється більш-менш безкоштовно серед громадян. Це стосується освіти, медичного обслуговування, виховання дітей і ряду інших напрямків. Ціль - зробити розподіл життєво важливих засобів більш рівномірним" .
У підсумку відбувається вилучення частини доходу одних і передача його іншим. Яскравим прикладом реалізації фіскально-розподільної функції є акцизи, установлювані, як правило, на окремі види товарів і в першу чергу предмети розкоші, а також механізми прогресивного оподатковування. У деяких соціально-орієнтованих країнах (Швеція, Норвегія, Швейцарія) майже на офіційному рівні визнається, що податки являють собою плату високоприбуткової частини населення менш дохідній за соціальну стабільність.
3. Контрольна функція податків. Через податки держава здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю організацій і громадян, а також за джерелами доходів і витратами. Завдяки грошовій оцінці сум податків можливо кількісне зіставлення показників доходів з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції оцінюється ефективність податкової системи, забезпечується контроль за видами діяльності і фінансових потоків. Крім того, через контрольну функцію оподатковування виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику.
4. Заохочувальна функція податків. Порядок оподатковування може відбивати визнання державою особливих заслуг визначених категорій громадян перед суспільством (надання податкових пільг учасникам Великої Вітчизняної війни, Героїв СРСР і т.д.). Однак дана функція являє собою просте пристосування податкових механізмів з метою реалізації соціальної політики держави і є скоріше супутньої, чим ведучої.
5. Регулююча функція податків. Вже в Римській імперії податки виконували не тільки фіскальне призначення - у деяких випадках їм придавалось і функції керування соціальними процесами. Однак питання про місце і значення податків як регулятора тих чи інших суспільних відносин до цих пір не має одностайної оцінки.
Відповідно до класичної теорії податків (теорія податкового нейтралітету), розробленої Адамом Смітом (1723-1790 р.р.), Давидом Рікардо (1772-1823 р.р.) і їхніми послідовниками податки - є один з видів державних доходів, що повинні покривати витрати по утриманню уряду. При цьому яка-небудь інша роль (регулювання економіки, страховий платіж, плата за послуги й ін.) податкам не приділялася. А.Сміт вважав, що оскільки в умовах ринку частка прямих доходів держави (від державної власності) істотно зменшується, то основним джерелом покриття зазначених вище витрат повинні стати надходження від податків. Що стосується фінансуванню інших витрат (будівництво і утримання доріг, утримання судових установ і т.д.), то вони повинні покриватися за рахунок мита і зборів, що сплачуються зацікавленими в цьому особами. При цьому вважалося, що, оскільки податки носять безоплатний характер, то мита і збори не повинні розглядатися як податки.
Саме в даний момент варто визнати, що регулююча функція податків спрямована в першу чергу на досягнення за допомогою податкових механізмів тих чи інших задач фінансово-економічної політики держави.
Аналізуючи цей аспект податкових відносин, представляється необхідним виділити стимулюючу, дестимулюючу і відтворювальну підфункції оподатковування.
Стимулююча підфункція спрямована на підтримку розвитку тих чи інших економічних явищ. Вона реалізується через систему пільг і звільнень. Нинішня українська податкова система надає широкий набір податкових пільг малим підприємствам, підприємствам інвалідів, сільськогосподарським виробникам, організаціям, що здійснюють капітальні вкладення у виробництво і благодійну діяльність і т.д.
Історія також знає приклади введення спеціальних податків для досягнення конкретних тих чи інших економічних результатів. Так, у 1948 році у Франції був установлений "винятковий податок для боротьби з інфляцією". Його економічна мета - зменшити надлишкову купівельну спроможність і була відбита в самій назві.
Дестимулююча підфункція навпроти спрямована на встановлення через податковий тягар перешкод для розвитку яких-небудь економічних процесів, наприклад через реалізацію державою своєї протекціоністської економічної політики. Це виявляється через введення підвищених ставок податків (наприклад, для казино), установлення податку на вивіз капіталу, підвищених митних тарифів, податку на майно, акцизів і ін.
Можна назвати також відтворювальну підфункцію, що призначена для акумуляції засобів на відновлення використовуваних ресурсів. Цю підфункцію виконують відрахування на відтворення мінерально-сировинної бази, плата за воду і т.д.
У той же час, фіскальна і регулююча функції суперечливі не тільки самі по собі - вони також суперечать один одному. Зокрема, фіскальний компонент здобуває велике стабілізуюче значення, коли тягне за собою зниження загального податкового тягаря. Це можливо тільки шляхом перерозподілу податкової ваги між платниками, що безпосередньо вимагає врахування регулюючих механізмів оподатковування. Однак у будь-якому випадку, податок не має на меті підриву власної основи: податок існує для одержання засобів і не повинний обмежувати, гнітити джерело цих засобів. Він не призначений для обмеження, заборони, конфіскації, покарання. Так, збільшенню митних імпортних тарифів викликається в основному протекціоністсько-політичними розуміннями, а підвищене оподатковування ігорного й алкогольного бізнесу обумовлено платоспроможністю, а не заборонними мірами.
Однак представляється, що значення податкових механізмів у регулюванні і керуванні економікою держави все-таки досить перебільшена. На думку деяких суспільних діячів податки є ледве чи не єдиним регулятором усіх фінансово-економічних процесів у суспільстві. Однак розвиток тих чи інших економічних процесів у суспільстві підкоряється своїм закономірностям, у яких податкам відведене все-таки аж ніяк не вирішальне значення.
У цьому зв'язку можна погодитися із С.Пепеляєвим, на думку якого податок у сучасних умовах установлюється з метою одержання бюджетного доходу, тому вплив на поводження платника податків з метою домогтися якого-небудь результату не може бути основною метою податку. Однак якщо які-небудь податкові платежі починають виконувати регулюючі функції, не переслідуючи фінансової мети, то вони перестають виступати податками в строгому розумінні слова.
Так, що стимулююча функція податків впливає на економічне поводження суб'єктів більш ніж опосередковано, побічно, через деякі аспекти мотивації. Податок аж ніяк не стимулює заробляння грошей і сам по собі не спонукує заробляти, він лише претендує на частину заробленого. Якщо який-небудь вид бізнесу споконвічно неприбутковий і неефективний, його розвитку не допоможуть ніякі податкові пільги і звільнення.
Наприклад, українське сільське господарство завжди користалося колосальними пільгами практично по всіх податках, однак цей "суперпільговий" режим не став основою для прогресу і процвітання вітчизняного аграрного сектора. Податкове стимулювання інвестицій у відриві від інших економічних факторів також не приносить результату, оскільки інвестиційні процеси обумовлені не податковими пільгами, а потребами розвитку виробництва і розширення бізнесу. У цьому зв'язку представляється справедливим твердження В.Потапова про те, що податкові стимулятори вторинні.
Однак у ряді випадків наявність податкових пільг може послужити додатковим (але все-таки не основним) аргументом на користь тієї чи іншої діяльності чи ділової активності.
Так само не можна переоцінювати "новомодну" у даний час тезу "чим менше податки - тим вище економіка". Дане твердження взяло свій початок в середовищі навколо політичних економістів з легкої руки президента США Рональда Рейгана, що здійснив на початку 80-х років глобальну податкову реформу. Його неоднозначний податковий експеримент у даний момент у тих же США свідчить, що до податкових реформ "рейгономіки" відношення двояке, а в теорії оподатковування постулат "низькі податки - висока економіка" дотепер не доведений і не обґрунтований.
Навпаки багато закордонних економістів переконані, що різке і непродумане зниження податків може завдати серйозної шкоди економіці. Так, незважаючи на широке зниження податкових ставок у 80-і роки, в Америці стрімко зростав дефіцит державного бюджету, а норма заощаджень у 1986 році, у розпал податкової "рейгономіки", складала всього 3,9 % - це найнижчий рівень цього показника серед усіх промислових країн того періоду.
Необхідно відзначити, що відповідно до теорії, зниження ставок податків може сприяти економічному росту різними шляхами. Так, зниження граничних податкових ставок може спонукати людей працювати більш напружено. Це виразно приведе до росту пропозиції робочої сили і збільшенню продуктивності праці.
Крім того, при низьких податках ростуть заощадження, і з'являється стимул до інвестування. Але це лише теорія, підтвердження якої більш ніж відносні. Так, прихильники зниження податків люблять посилатися на "стрибки росту", що у багатьох випадках мали місце за кожним скільки-небудь значним зниженням податків. Після їхнього зниження при Р.Рейгані на початку 80-х, говорять вони, пішли сім років прискореного економічного росту (з 1983 по 1989 р.). Але це - омана: протягом коротких періодів на темпи росту впливає безліч факторів, і тут у першу чергу слід зазначити хронологію циклу ділової активності. На цій підставі важко робити однозначні висновки про те, якою мірою зниження податків може сприяти економічному росту.
Як вважають фахівці економічне зростання доходів у США було також обумовлене тим, що в умовах низького оподатковування в багатих американців ослабшав стимул приховувати декларовані свої доходи і вони попадали у національну статистичну звітність. Таким чином, зовсім не просто розрахувати, чи дійсно зниження ставок прибуткового податку сприяло прискоренню економічного росту.
Необхідно враховувати, що загальновизнаною в теорії оподатковування виступає крива Лаффера (Laffer currve), що показує зв'язок між податковими ставками й обсягом податкових надходжень у бюджет. Відповідно до цієї кривої зниження ставок до граничної крапки оподатковування викликає пряме зниження надходжень у бюджет. У той же час підвищення ставок після граничної крапки спричиняє скорочення податкових доходів. Представляється, що саме цей аспект необхідно враховувати в першу чергу, розглядаючи питання про вплив розміру податків на темпи економічного розвитку, а не ставити в главу податкового реформування неперевірені і спірні положення.
Однак найбільше наочно регулююча функція податків виявляється при дестимулюючому податковому підході, коли ті чи інші заходи держави по жорсткості податкового гніта діють відразу і безпосередньо.
За допомогою податків держава дійсна здатна створити більш-менш сприятливі і конкурентноздатні умови для визначених ділових сфер. У той же час, не можна забувати, що при цьому відбувається податкове придушення інших сфер. У зв'язку з цим недооцінка, як і переоцінка державою соціального значення деяких виробництв неприпустимі, тому що в противному випадку неминуче порушується воля конкуренції і принцип справедливості.
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОДАТКІВ.
Податки можна класифікувати за різними критеріями, такими як об'єкт оподаткування, спосіб стягнення, мета, часовий характер інші. Нижче наведена загальна класифікація податків за декількома основними категоріями:
За об'єктом оподаткування:
Податки на доходи:
Податок на прибуток фізичних осіб (ПДФО): Сплачується фізичними особами на основі їхнього доходу.
Податок на прибуток юридичних осіб (ПДВ): Сплачується підприємствами на основі їхнього прибутку.
Податки на майно:
Податок на нерухомість: Сплачується власниками нерухомості.
Податок на транспорт: Сплачується власниками транспортних засобів.
Податки на споживання:
Податок на додану вартість (ПДВ): Сплачується на стадіях виробництва та продажу товарів і послуг.
Акцизний збір: Сплачується на певні види товарів, які можуть впливати на здоров'я або споживання.
Інші податки:
Земельний податок: Сплачується за використання земельних ділянок.
Водний податок: Сплачується за використання водних ресурсів.
За способом стягнення:
Прямі податки:
Податок на прибуток: Сплачується безпосередньо з доходу платника.
Податок на нерухомість: Сплачується власниками нерухомості безпосередньо.
Непрямі податки:
Податок на додану вартість (ПДВ): Включається у вартість товарів та послуг.
За метою:
Фіскальні податки:
Податок на прибуток: Спрямований на збір коштів для бюджету.
Податок на майно: Забезпечує збір коштів від власників майна.
Регулюючі податки:
Акцизи: Застосовуються для контролю за вживанням певних товарів чи послуг.
Екологічний податок: Може використовуватися для стимулювання екологічної діяльності.
За часовим характером сплати:
Періодичні податки:
Податок на прибуток: Сплачується регулярно в залежності від прибутку.
Податок на нерухомість: Сплачується регулярно власниками нерухомості.
Одноразові податки:
Спадковий податок: Сплачується при отриманні спадщини.
Ця класифікація не є вичерпною, і можуть існувати інші параметри для поділу податків. Кожен вид податку служить конкретній меті та може мати визначений вплив на економіку та суспільство.
Отже, можна сказати, що податки відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Розглянуті елементи системи оподаткування лежать в основі побудови механізму стягнення податків, тому оволодіння податковою роботою потребує чіткого, повного й точного розуміння податкової термінології. Синхронне ведення податкової роботи на всіх рівнях можливе тільки при однозначному тлумаченні елементів системи оподаткування усіма її суб' єктами.
3. ПОДАТКОВА СТАВКА
Ставка оподаткування - це відсотковий податковий тариф, який застосовується до об'єкта оподаткування для визначення суми податкового зобов'язання. Вона визначає, яка частина об'єкта оподаткування буде сплачена у вигляді податку.
Існує декілька основних видів ставок оподаткування, в залежності від об'єкта оподаткування та специфіки податку:
Ставка оподаткування на прибуток:
Прогресивна ставка: Визначає різні ставки податку в залежності від розміру прибутку. Чим вищий прибуток, тим вища ставка податку.
Пропорційна ставка: Однакова ставка податку застосовується до всіх рівнів прибутку. Наприклад, якщо ставка 20%, то весь прибуток оподатковується за цією самою ставкою.
Регресивна ставка: Вищі прибуткові рівні оподатковуються за меншими ставками. Цей підхід спрямований на зменшення податкового тягаря для нижчих доходів.
Ставка оподаткування на додану вартість (ПДВ):
Однорівнева ставка: Одна ставка ПДВ застосовується до всіх товарів і послуг.
Різнорівнева ставка: Різні ставки ПДВ застосовуються до різних категорій товарів та послуг. Зазвичай, вона включає стандартну ставку та знижені ставки для окремих товарів.
Ставка податку на нерухомість:
Процент від оціночної вартості: Певний відсоток визначеної оціночної вартості нерухомості.
Фіксована сума: Конкретна грошова сума, яку власник нерухомості повинен сплатити в якості податку.
Ставка податку на споживання (акцизи):
За одиницю товару: Податок на споживання може бути визначений за кількість або об'єм певного товару.
Відсоток від ціни: Ставка акцизу може бути визначена як певний відсоток вартості товару.
Ставка податку на спадщину:
Прогресивна: Різні ставки встановлені в залежності від суми спадщини або ступеня родинного зв'язку спадкоємців.
Фіксована: Застосовується одна і та ж ставка до всіх сум спадщини.
Ставка інших податків:
Земельний податок: Визначається за оціночною вартістю земельних ділянок.
Водний податок: Може бути встановлений за об'єм води або способом використання
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Конституція України. – К.: Преса України, 1997.
Панасюк В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260.
Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М.Я.Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с.
Сук Л.К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.
12.06.2024 10:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора