7. КОРПОРАТИВНІ КОМП’ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ
7.1. Загальні принципи побудови корпоративних мереж
Корпоративні мережі передавання даних охоплюють, як правило, всі підрозділи окремої організації (корпорації, фірми), які можуть бути розташованими на великій території (місто, держава, континент). До їх складу можуть входити декілька як локальних (LAN), так і глобальних (WAN) мереж. Вони можуть використовувати складне комунікаційне обладнання і багатофункціональну апаратуру передавання даних, різноманітні лінії зв’язку, в т.ч. телефонні канали, радіо і супутниковий зв’язок.
В залежності від масштабу організації, комп’ютерні мережі, які їй належать, поділяються на мережі відділів, мережі кампусів (міжбудинкові мережі) та корпоративні мережі.
Мережі відділів будуються, як правило, на базі однієї з базових технологій (найчастіше - Ethernet), містять невелике число комп’ютерів (до 50) і розміщені в границях одного будинку. Метою побудови таких мереж є забезпечення колективного доступу до дорогих розподілених ресурсів (прикладних програм, баз даних, периферійного обладнання ). Вони, як правило, не діляться на підмережі і не вимагають для свого обслуговування висококваліфікованого адміністратора. Фізичним середовищем таких мереж є, здебільшого, кабелі на основі скручених пар і коаксіальний кабель.
Мережі кампусів складаються з окремих підмереж і охоплюють декілька будинків, розміщених на площі в декілька квадратних кілометрів. Для них характерна неоднорідність апаратного і програмного забезпечення. Окремі підмережі можуть будуватися на базі різних мережевих технологій ( сімейство технологій Ethernet, технології FDDI, Token Ring та ін.). Основна мета побудови мережі кампусів – доступ до відомчих баз даних та інших розподілених ресурсів. Для з’єднання підмереж між собою використовують повторювачі, концентратори, комутатори, шлюзи та маршрутизатори. Фізичне середовище мережі кампусів – це кабелі на основі скручених пар, коаксіальний та оптоволоконний кабель, на якому будують магістральні лінії зв’язку.
При побудові корпоративних мереж останнім часом досить часто застосовують також канали безпровідного зв’язку, які для передавання даних використовують електромагнітні хвилі різних частотних діапазонів.
В залежності від частотного діапазону електромагнітних хвиль розрізняють три види безпровідного зв’язку:
радіозв’язок;
зв’язок з допомогою інфрачервоного випромінювання;
лазерний зв’язок.
Як було зазначено раніше, в кінці 90-их років минулого століття був прийнятий стандарт ІЕЕЕ 802.11, який описує побудову локальних мереж передавання даних з використанням безпровідного зв’язку. При цьому було виділено чотири типи безпровідного з’єднання, які використовуються в локальних мережах:
безпровідний одноранговий зв’язок;
безпровідне під’єднання робочих станцій;
безпровідне з’єднання розподілених сегментів;
безпровідне з’єднання мостів локальних мереж.
Безпровідний одноранговий зв’язок призначений для з’єднання між собою однорангових вузлів комп’ютерної мережі. Кожний комп’ютер такої мережі в радіусі дії безпровідного зв’язку отримує доступ до розподілених ресурсів, розміщених на інших комп’ютерах. При цьому для організації безпровідного з’єднання використовують радіозв’язок або інфрачервоне випромінювання.
Безпровідне під’єднання робочих станцій дозволяє користувачам з переносними комп’ютерами встановлювати зв’язок із локальною мережею без допомоги виділеного кабельного з’єднання з концентратором або комутатором мережі. При цьому використовують, як правило, радіозв’язок, рідше – інфрачервоне випромінювання.
Безпровідне з’єднання розподілених сегментів застосовують для встановлення безкабельного зв’язку між окремими підмережами, побудованими на базі концентраторів або комутаторів і розташованих на невеликій віддалі один від одного. Використовується, як правило, тоді, коли дорого або складно встановити кабельний зв’язок. При цьому використовують радіо- або лазерний зв’язок.
Безпровідне з’єднання мостів локальних мереж застосовують для в...
