ОБҐРУНТУВАННЯ ТРИВАЛОСТІ РОБОЧОГО ЧАСУ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства

Інформація про роботу

Рік:
2009
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства

Частина тексту файла

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
ОБҐРУНТУВАННЯ ТРИВАЛОСТІ РОБОЧОГО ЧАСУ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
Навчально-дослідна робота (курсова робота) студента
з „Економіки підприємства за галуззю знань 0305
„Економіка та підприємництво ”
Зміст
Вступ ...3 Розділ 1. Теоретичні засади обґрунтування тривалості робочого часу основних виробничих фондів підприємства 1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення4 1.2. Тривалість робочого часу використання основних виробничих фондів як економічна категорія...6 1.3. Фактори, що впливають на тривалість робочого часу використання основних виробничих фондів.9 1.4. Механізм впливу тривалості використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства...12
Розділ 2. Економічна оцінка тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства та їх вплив на господарську діяльність 2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження13 2.2. Характеристика об’єкта дослідження...17 2.3. Оцінка впливу тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства20 2.4. Оцінка рівня тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства на обсяги виробництва продукції..22 2.5. Оцінка впливу тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу .29 2.6. Оцінка впливу тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства на їх зношуваність...35 2.7. Оцінка впливу тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства на їх оборотність..41 2.8. Оцінка впливу тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва.47
Розділ 3.Обґрунтування пропозицій щодо оптимізації тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства.53
Висновки...56 Список використаної літератури.....57
Вступ
Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість готового продукту частинами. Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються. До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95–98% загальної вартості основних фондів підприємства. Мета мого дослідження заключається у сформуванні
економічного мислення, знань та практичних навичок з проблеми використання основних виробничих фондів. На мою думку, тема курсової є актуальною, оскільки раціональний розподіл тривалості робочого часу та шляхи зменшення його втрат збільшує прибуток підприємства. Завданням моєї наукової роботи є вивчення залежності впливу тривалості робочого часу на: - обсяг виробництва продукції - фондовіддачу - стан ОВФ - ефективність виробництва Об’єктом нашого дослідження є 36 підприємств. На основі цього ми подальше будемо проводити дослідження.
У своїй роботі я буду застосовувати такі методи для обробки інформації: - аналіз; - кореляція; -
регресія; - метод середніх величин. В результаті застосування одержаних результатів буде забезпечено підвищення ефективності виробництва. Економічний ефект буде отриманий в результаті збільшення тривалості робочого часу.
Розділ 1. Теоретичні засади обґрунтування тривалості робочого часу основних виробничих фондів підприємства
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко
- соціальне значення.
Основні фонди на підприємстві – це засоби праці, які використовуються у процесі виробництва тривалий період, при цьому не змінюють своєї натуральної форми, не входять до складу виготовленої продукції і свою вартість переносять на новостворену продукцію частинами, у міру зношення. Залежно від участі основних фондів у виробничих процесах, вони поділяються на основні виробничі фонди та основні невиробничі фонди. Основні виробничі фонди безпосередньо приймають участь у виготовленні продукції. До них відносяться будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, інструмент, інвентар, робоча худоба та інше. Залежно від впливу основних виробничих фондів на предмети праці в процесі виробництва, вони поділяються на активну і пасивну частину. До активної частини відносяться основні виробничі фонди, які безпосередньо впливають на предмет праці. До пасивної частини відносяться основні виробничі фонди, які безпосередньо не впливають на предмети праці, а створюють сприятливі умови для процесу виробництва. Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну частини. До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів. Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:         виробничо–технологічних особливостей підприємства;         науково–технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;         ступеня розвитку різних форм організації виробництва;         відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;         вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;         територіального розміщення підприємства та ін. Звичайно, громадськості не байдуже, яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, здавалося б, чим вища на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально–технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини. Наприклад, на транспорті транспортні засоби становлять 60–70%; будинки, споруди та передавальні пристрої — 20—25%; силові, робочі машини та устаткування — 3–5%; тоді як в інших галузях народного господарства питома вага транспортних засобів становить 2—4% загальної вартості основних виробничих фондів.
Класифікація основних фондів
В даний час центральне статистичне управління класифікує основні фонди промисловості по наступних основних групах.
1. Будівлі.
До цієї групи відносять будівлі основних, допоміжних і обслуговуючих цехів, а також адміністративної будинку підприємств.
2. Споруди.
Сюди входять підземні і відкриті гірські виробітки, нафтові і газові свердловини, гідротехнічної й іншої споруди.
3. Передатні пристрої.
Це пристрої, за допомогою яких відбувається передача, наприклад, електричної або іншої енергії до місць її споживання.
4. Машини й устаткування.
У цю групу входять усі види технологічного устаткування, а також первинні і вторинні двигуни.
У даній групі виділяються дві підгрупи:
а) силові машини й устаткування; б) робочі машини й устаткування.
До першої підгрупи відносять парові і гідравлічні турбіни, трансформатори, вітродвигуни, електромотори, двигуни внутрішнього паління й інші первинні і вторинні двигуни.
В другу підгрупу входять верстати, преси, молоти, хімічна апаратура, доменні і мартенівські печі, прокатні стани й інші машини й устаткування.
5. Транспортні засоби.
У їхній склад входять усі види транспортних засобів, у тому числі: цеховий, міжцеховий і міжзаводський транспорт, річковий і морський флот рибної промисловості, трубопровідний магістральний транспорт і т.д.
6. Інструмент, виробничий і господарський інвентар та інші основні фонди.
Сюди відносять інструменти ріжучі, що давлять, ударні й інші; інвентар виробничого і господарського призначення, що сприяє полегшенню і створенню нормальних умов труда (устаткування контор, верстати, контейнери, інвентарна тара, предмети протипожежного призначення й ін.).
7. виробничий інвентар, який використовують для проведення виробничих операцій (робочі столи), збереження рідких і сипучих тіл, охорони праці і т.п.; 8. Господарський інвентар. У їхній склад входять меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп'ютери та ін. 9. Робоча і продуктивна худоба. Включає робочу худобу (коні, воли та інші тварини), продуктивну худобу (корови, вівцематки тощо). 10. Багаторічні насадження. Об’єднує всі штучні багаторічні насадження незалежно від віку(плодово-ягідні насадження, декоративні насадження тощо) 11. Капітальні витрати на покращання та рекультивацію земель. Включають витрати неінвентарного характеру на культурно-технічні заходи по поверхневому та корінному поліпшенню земель. 12. Інші основні виробничі фонди. Включають бібліотечні фонди, музейні цінності тощо. Для простоти обліку до складу основних фондів, що входять у шосту групу, включаються лише інструменти, виробничий і господарський інвентар із терміном служби понад один рік і вартістю більш 500 грн за одиницю.
Інший інструмент, інвентар, а також інші приналежності (незважаючи на те що теоретично вони по всіх економічних ознаках повинні відносити до основних фондів) у господарській практика прийнято вважати оборотними фондами.
Кожна група приведеної класифікації у свою чергу підрозділяється на підгрупи, що складаються з ще більш родинних основних фондів із приблизно рівними термінами служби, нормами амортизації й умовами експлуатації.
Не всі елементи основних фондів грають однакову роль у процесі виробництва.
Робочі машини й устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, технічні споруди (гірські виробітки шахт і розрізів, нафтові і газові свердловини) приймають особисту участь у виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносять до активно діючої частини основних фондів.
Інші елементи основних фондів (виробничі будинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції і тому їх називають пасивною частиною основних фондів.
1.2. Тривалість робочого часу використання основних виробничих фондів як економічна категорія
Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання основних фондів, який визначається системою показників екстенсивного та інтенсивного використання. Основними
показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі є: Коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році. Визначається
як відношення числа робочих днів в році до планового числа календарних днів в році
,
(1.1)
де Чрд
-
число робочих днів в році; Чкд – число календарних днів в році. Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується
при Квд = 0,65 – 0,70. Коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь
використання робочого часу в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році
,
(1.2)
де Чфд -
число фактично відпрацьованих днів у році. Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується
при КЧР = 0,75 – 0,80. 3. Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувались у різні зміни доби, до балансової вартості основних виробничих фондів підприємства
,
(1.3)
де Бві – балансова вартість основних виробничих фондів, що використовувались в і – ті зміни (і = 1,2,3); Бв – балансова вартість основних виробничих фондів. Коефіцієнт використання внутрішньо змінного часу характеризує ступінь використання робочого часу протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміну до числа годин зміни
,
(1.4)
де Кв.зм. – коефіцієнт використання внутрішньо змінного часу; Чф.г – число фактично відпрацьованих годин в зміну; Чгз – число годин в зміні.
Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується
при Кв.зм = 0,80 – 0,85. 5. Інтегральний коефіцієнт використання основних виробничих фондів характеризує ступінь використання цих фондів за часом. Визначається як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання основних фондів за часом
,
(1.5)
На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання основних виробничих фондів. Зокрема обладнання негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування і незалежні від їх роботи. До простоїв, що залежать від роботи підприємства належать ті, які обумовленні незадовільним технічним обслуговуванням робочих місць, перебоями забезпеченні матеріалами,
електроенергією, незабезпеченістю нормальних умов праці на робочому місці, порушеннями технологічної та трудової дисципліни. Наявність цих причин свідчить про недоліки в її виробництва і праці на підприємстві, які повинні були усунуті підприємством. Проте, дана формула інтегрального коефіцієнта використання основних виробничих фондів може подаватись по різному. Наприклад:
,
(1.6)
Коефіцієнт інтегрального використання відображає рівень використання устаткування як у часі, так і щодо продуктивності і визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного завантаження. Часткові (індивідуальні) показники характеризують рівень використання основних фондів залежно від окремих факторів. До них належать показники екстенсивного та інтенсивного їх використання. Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування характеризує рівень його завантаження у часі і визначається співвідношенням часу фактичної роботи устаткування за рік до часу його ймовірної експлуатації:
,
(1.7)
де Кекс. – коефіцієнт екстенсивного завантаження; Тф. – час фактичної роботи устаткування (дійсний час), год; Тн – час ймовірної експлуатації устаткування (номінальний фонд). год/рік . Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної продуктивності, тобто технічно обґрунтованої, прогресивної:
, або,
(1.8)
де Кінт. – коефіцієнт інтенсивного завантаження; Оф. – фактичний випуск продукції устаткуванням за одиницю часу у натуральному виразі, шт.; Он. – технічно обґрунтований випуск продукції за одиницю часу (визначається на основі паспортних даних устаткування), шт.; Тф.пр. – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год; Тн.пр. – технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.
1.3. Фактори, що впливають на тривалість робочого часу використання основних виробничих фондів
В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов’язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. До недавнього часу у відтворенні та використанні основних фондів переважали екстенсивні тенденції, тобто багато уваги приділялось збільшенню обслуговування основним виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до випередження росту основних виробничих фондів у порівнянні з ростом обсягу виробництва прдукції, що що призводить до її подорожчання. Крім того, спостерігається низький коефіцієнт вибуття зношених і морально застарілих основних фондів. Кількість продукції, що виробляється підприємством. Або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними виробничими фондами, але й від того на скільки вони повно використовуються. Тому поліпшення використання основних виробничих фондів має велике народногосподарське значення. Підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів знаходить свій вираз у збільшенні виробництва валової продукції. В рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниження собівартості продукції. Поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат, які утворюють собівартість продукції (робіт), пов’язана з використанням основних виробничих фондів. Так, у собівартості продукції витрат на експлуатацію обладнання становить біля 20%,
транспортні витрати – 1012%. Поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості робіт (продукції). Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини (амортизаційних відрахувань) у витратах на експлуатацію обладнання – амортизація, величина якої є постійною і не залежить від обсягу виробництва продукції, тобто чим більші обсяги робіт виконуються основними фондами, тим менша питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції (робіт). Крім того, від стану використання основних виробничих фондів залежить обсяг виробленої продукції, рівень продуктивності праці, тривалість виконання робіт, які в свою чергу є важливими резервами зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва тощо. Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує витрати від морального зносу. Господарська практика свідчить, що ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше ніж від капітальних вкладень. Таким чином. В умовах ринкових відносин, коли відтворення основних виробничих фондів здійснюється за рахунок власних або позичкових коштів, поліпшення використання основних виробничих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів (активної частини) забезпечується двома шляхами: а) збільшення тривалості роботи основних виробничих фондів протягом року – екстенсивний шлях; б) підвищення продуктивності основних виробничих фондів в одиницю часу – інтенсивний шлях. Збільшення часу роботи машин і обладнання
протягом року досягається за рахунок: збільшення змінності (перехід на дво-трьохзмінну роботу); скорочення величини змінних і внутрішньо змінних простоїв; скорочення часу перебування машин в ремонті і технічному обслуговуванні; ліквідація сезонності робіт. Інтенсивність використання основних виробничих фондів досягається за рахунок: впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва; підвищення кваліфікації кадрів; впровадження прогресивних форм організації й оплати праці; удосконалення структури основних виробничих фондів; матеріального стимулювання працівників за досягнення високих показників у використанні основних виробничих фондів. Шляхи підвищення ефективності використання основних виробничих фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів.
Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати заплановані простої обладнання за рахунок його поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції (підготовку робочого місця, догляду за ним, установку та зняття інструменту тощо). Для збільшення часу роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів. У зв’язку з цим, на підприємствах необхідно домагатися оптимальної структури складових засобів раці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного нового устаткування, удосконалюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів підприємства, перерозподілу працюючих у його межах, вивільненню робітників в допоміжних виробництвах і залучення їх після відповідної підготовки до роботи в основних цехах, щоб підвищити змінність наявного в них устаткування. Більш повне використання основних виробничих фондів досягається за рахунок вводу в дію невстановленого обладнання, реалізації надлишкового обладнання, більш повного використання виробничих площ. В ряді випадків виробничі потужності на підприємствах і в народному господарстві недостатньо пов’язані кількісно і якісно;одних потужностей надлишок, других – дефіцит, наприклад, до потужних тракторів не випускаються відповідні плуги, возики тощо. Більш повному використанні основних фондів сприяє також збільшення в їх складі ваги активних фондів – засобів праці, що безпосередньо створюють продукцію. Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху. Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох тисячоріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається
за рахунок того, що достатньо часто змінюється «начинка» підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівняння з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці може використовуватись на протязі строку, що залишився
до виходу їх з експлуатації). Значний економічний ефект може принести скорочення строків служби засобів праці, більш швидка зміна їх новою технікою і технологією. Це дозволяє швидше впровадити у виробництво досягнення НТП, скоротити витрати на ремонт, час, що витрачається на очікування ремонту та ремонт, підвищити за рахунок цього фондовіддачу та продуктивність праці. Нова техніка забезпечує більш високу якість продукції, ритмічність виробництва, скорочення об’єму капітальних ремонтів.
1.4. Механізм впливу тривалості використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства
Тривалість використання основних виробничих фондів має безпосередній вплив на ефективність виробництва. Від цього показника залежать такі фактори як: обсяг виробництва продукції; собівартість продукції; продуктивність праці. Із підвищенням коефіцієнта обсяг виробленої продукції зростає, оскільки підвищення ступеня використання основних виробничих фондів означає збільшення фактичного часу їх використання протягом якого здійснюється виробництво продукції. Тобто, при зміні тривалості використання основних виробничих фондів обсяг виробництва продукції змінюється прямо пропорційно, і навпаки. Собівартість продукції також залежить від тривалості використання основних виробничих фондів через нерозривний зв’язок собівартості і обсягу виробленої продукції, на, як відомо, має значний вплив тривалість. При збільшенні обсягу виробництва продукції собівартість зменшується, так як витрати на одиницю продукції знижуються. В собівартості відображається ефективність використання основних виробничих фондів. Зниження собівартості вказує на економію витрат живої та уречевленої праці на одиницю продукції. Рівень собівартості продукції залежить від продуктивності праці працівників підприємства та величини заробітної плати. Продуктивність праці показує співвідношення між витратами робочого часу та кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу, або чим менше витрачається робочого часу на виробництво продукції, тим вища продуктивність праці. Отже, обсяг виробництва продукції, собівартість, продуктивність праці взаємозалежні та водночас залежні від тривалості використання основних виробничих фондів, який відповідно впливає на ефективність виробництва. Підвищення ефективності виробництва на підприємстві передбачає максимальний приріст виробництва продукції або прибутку на кожну з витрачених ресурсів, тобто максимум доходів при мінімальних витратах виробництва. Насамперед воно пов’язане із використанням внутрішньовиробничих резервів виробництва на підприємстві, тобто із раціональним використанням матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів. Розділ 2. Економічна оцінка тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства та їх вплив на господарську діяльність
2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження
Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є: економічне групування – розподіл одиниць сукупності на однорідні групи за істотними ознаками. При групуванні можна розділити всю сукупність на групи, виділити основні типи і форми явища. Це дозволяє вивчити взаємовідносини між групами, типами, формами явищ. Розглядаючи зміну ознак від групи до групи, можна визначити залежність результативної ознаки від факторної; середня величина – абстрактна узагальнююча величина, що характеризує рівень величини варіаційної ознаки у якісно однорідній сукупності. За допомогою середньої величини можна охарактеризувати ступінь по кількісній варіації ознаки. При розрахунку середньої величини погашаються випадкові відхилення окремих величин, явищ; відносні величини – співвідношення абсолютних величин. Необхідні для відображення кількісного співвідношення між ознаками соціально-економічних явищ. Отримують шляхом ділення однієї статистичної величини на іншу, при цьому величина з якою проводять порівняння називають базою, а порівнювана величина (чисельник) – звітною; кореляційний аналіз взаємозв’язків – метод за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв’язків між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії, формування кореляційного зв’язку, що виражає залежність середньої зміни результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів. Етапи кореляційного аналізу: сформувати завдання дослідження і обґрунтувати методику вимірювання результативної ознаки, тобто обрати показник, який найбільш чітко характеризує цю ознаку, виходячи із завдання дослідження; обрати найбільш важливі фактори, які теоретично мають вплив на результативну ознаку; обрати факторні показники; визначити математичну формулу, яка виражає залежність У від Х; оцінити тісноту зв’язку і перевірити їх достовірність за допомогою критеріїв економічної статистики. В даній курсовій роботі використовується прямолінійний зв’язок:
У = ao + а1х,
де , .
Ще одним завданням кореляційного аналізу – визначення тісноти зв'язку між ознаками:
, , .
За шкалою Чеддока,
кореляційне співвідношення знаходиться в межах: 0,1 -
0,3 – зв'язок слабкий; 0,3 – 0,5 – помірний; 0,5 – 0,7 – помітний; 0,7 - 0,9 – високий; 0,9 – 0,99 – занадто високий. -
індексний метод. Індекс – особлива відносна величина, за допомогою якої можна виміряти безпосередньо неспівставні явища і проводити оцінку окремих факторів, що формують складне соціально-економічне явище; - дисперсійний аналіз – основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії, впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки. Для оцінки частки варіації, яка зумовлена тією чи іншою ознакою, сукупність розділяється на групи за ознакою впливу якої досліджується. Групова дисперсія – характеризує варіацію ознаки навколо групової дисперсії. Міжгрупова дисперсія – міра варіації групових середніх навколо загальної середньої. - вибіркове спостереження – поширений вид несуцільного спостереження при якому досліджується не вся сукупність, а лише її частина, відібрана за певними правилами і забезпечує отримання даних, які характеризують сукупність в цілому, цим забезпечує репрезентативність вибіркової сукупності, тобто є властивість відтворювати всю сукупність. Для визначення кількості підприємств застосовуємо безповторну вибірку:
,
(2.1)
,
(2.2)
х = 2*0,06 =0,12, .
За допомогою таблиці випадкових чисел вибираємо 41 підприємство. Вибрана чисельність підприємств опрацьовується за допомогою економічного групування, яке передбачає розчленування сукупності одиниць на групи за суттєвими ознаками з метою вивчення структури і структурних зрушень.
Підприємство Виробнича потужність,
тис. грн. Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. Балансова вартість ОВФ, тис. грн. Чисельність персоналу, осіб Рух ОВФ, тис. грн. Річний знос, %
Витрати виробництва Втрати робочого часу використання ОВФ в результаті, % Технологічна структура ОВФ Використання ОВФ у
зміну, тис. грн. Підвищення кваліфікації Матеріальне стимулювання Первісна вартість Залишкова вартість
Всього в т. ч. робітники Вибуло Надійшло Всього, тис. грн З них на утримання і експлуатацію ОВФ, % Перебування в ремонті Організаційних причин Інші
Першу
Другу
Третю
Щорічне підвищення кваліфікації, %
Приріст обсягу на 1% підвищ.
кваліфікації, тис.грн. Додаткові витрати на 1% підвищ. кваліфікації, тис.грн. Щорічне підвищення матер. стимулювання, % Приріст обсягу на 1% матер. стим., тис. грн Додаткові витрати на 1% матер. стим., тис. грн. осіб осіб Всього
Із них нові 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 4800 4400 2000 1600 400 320 87 200 200 170 9 3800 21 9 2 2 1:0,5 1800 1200 700 6 1 1 6 22 1 15 5300 5000 2600 1900 410 360 93 190 180 180 8 4500 20 8 2 2 1:0,5 2000 1300 700 2 3 1 7 20 2 40 4000 3500 1850 1600 430 330 90 190 180 180 10 3000 20 8 4 2 1:0,4 1500 1000 500 6 2 2 3 17 1 02 5000 4700 2500 2000 420 340 90 250 250 200 10 4000 22 10 6 2 1:0,4 2300 1700 1100 6 3 2 5 19 1 94 5000 4600 2300 2000 420 340 90 250 250 200 10 4000 22 10 6 2 1:0,4 2300 1700 1100 6 3 2 5 19 1 23 4900 4600 2000 1500 380 300 90 230 200 200 9 4000 21 9 3 2 1:0,6 1800 1000 500 6 1 1 6 20 1 39 4200 4000 2000 1600 410 320 87 200 220 200 9 3500 23 9 4 2 1:0,5 1800 1500 1000 6 2 2 2 18 1 73 4000 3600 1900 1500 460 360 80 220 240 200 9 3000 22 10 4 2 1:0,5 1500 1000 800 5 1 1 5 18 3 57 4000 3700 1800 1000 500 420 92 190 230 230 8 3000 23 8 4 1 1:0,5 1500 1000 800 4 2 1 3 21 1 72 4500 4000 2100 1500 420 360 95 200 210 200 8 3600 21 9 1 1 1:0,3 1800 1300 1000 4 2 2 2 19 2 91 4200 4000 2000 1600 410 320 87 200 220 200 9 3500 23 9 4 2 1:0,5 1800 1500 1000 6 2 2 2 18 1 11 4300 3900 1900 1600 450 370 88 200 200 200 10 3200 21 10 6 1 1:0,3 1400 1000 500 5 2 1 5 16 2 56 4300 4000 2000 1900 450 360 85 200 210 200 8 3500 21 9 5 1 1:0,3 1800 1600 1000 7 3 1 4 18 1 13 5000 4800 2000 1700 380 310 92 230 220 200 9 4200 23 9 5 2 1:0,6 1800 1200 600 4 2 2 6 22 1 65 4300 4000 2000 1900 450 360 85 200 210 200 8 3500 21 9 5 1 1:0,3 1800 1600 1000 7 3 1 4 18 1 50 4000 3600 1850 1600 430 330 90 190 180 180 10 3000 20 8 4 2 1:0,4 1500 1000 500 6 2 2 3 17 1 92 5000 4800 2200 1700 380 310 92 230 220 200 9 4200 23 9 5 2 1:0,6 1800 1200 600 4 2 2 6 22 1 63 4500 4000 2000 1500 420 360 95 200 210 200 8 3600 21 9 1 1 1:0,3 1800 1300 1000 4 2 2 2 19 2 38 5100 4700 2200 2000 420 350 86 270 270 220 8 4100 22 10 2 1 1:0,5 2000 1500 1100 7 1 1 4 19 1 36 4000 3700 1800 1000 500 420 92 190 230 230 8 3000 23 8 4 1 1:0,5 1500 1000 800 4 2 1 3 21 1 48 5100 4700 2200 2000 420 350 86 270 270 220 8 4100 22 10 2 1 1:0,5 2000 1500 1100 7 1 1 4 19 1 34 5000 4600 2000 1800 420 340 90 250 250 200 10 4000 22 10 6 2 1:0,4 2000 1700 1100 6 3 2 5 19 1 14 5500 5200 2500 1800 390 300 94 240 200 180 9 4400 20 8 3 1 1:0,3 2000 1200 700 3 3 1 5 21 1 41 4500 4100 1800 1500 390 300 89 220 220 220 10 3600 22 11 5 1 1:0,5 1600 1000 600 7 2 1 4 20 2 21 6000 5600 2700 2000 450 380 93 200 180 180 10 5000 20 9 5 1 1:0,3 2500 1300 700 3 2 2 7 18 1
Антиботан аватар за замовчуванням

01.01.1970 03:01

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.

Оголошення від адміністратора

Антиботан аватар за замовчуванням

пропонує роботу

Admin

26.02.2019 12:38

Привіт усім учасникам нашого порталу! Хороші новини - з‘явилась можливість кожному заробити на своїх знаннях та вміннях. Тепер Ви можете продавати свої роботи на сайті заробляючи кошти, рейтинг і довіру користувачів. Потрібно завантажити роботу, вказати ціну і додати один інформативний скріншот з деякими частинами виконаних завдань. Навіть одна якісна і всім необхідна робота може продатися сотні разів. «Головою заробляти» продуктивніше ніж руками! :-)

Завантаження файлу

Якщо Ви маєте на своєму комп'ютері файли, пов'язані з навчанням( розрахункові, лабораторні, практичні, контрольні роботи та інше...), і Вам не шкода ними поділитись - то скористайтесь формою для завантаження файлу, попередньо заархівувавши все в архів .rar або .zip розміром до 100мб, і до нього невдовзі отримають доступ студенти всієї України! Ви отримаєте грошову винагороду в кінці місяця, якщо станете одним з трьох переможців!
Стань активним учасником руху antibotan!
Поділись актуальною інформацією,
і отримай привілеї у користуванні архівом! Детальніше

Новини