Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра “Економіки і підприємства”
Звіт
Звіт про виконання практичної роботи № 1
на тему
“Природно-ресурсний потенціал України та його економічні оцінки”
1) Розкрити сутність понять «Природні умови, природні ресурси, природно-ресурсний потенціал».
Природні умови – це тіла й сили природи,які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей.
Природні ресурси – всі елементи природи, використовувані людиною.
Природні ресурси поділяються на мінеральні, кліматичні, водні, земельні, біологічні, рекреаційні. Природні ресурси можуть бути вичерпними поновлюваними (рослини, тварини, родючість грунтів) та непоновлюваними. (корисні копалини), а також невичерпними (сонячна енергія, вітер, текучі води).
Природно-ресурсний потенціал – це сукупність усіх природних засобів, запасів, джерел, які є і можуть бути мобілізовані, використанні для досягнення певної мети.
3) Зробити оцінку одного з компонентів природно-ресурсного потенціалу України ( природньо-рекреаційні ресурси).
У соціальній інфраструктурі країни важливе місце має рекреаційне господарство. До закладів рекреації належать санаторії, курорти, бази відпочинку тощо. Розвиток рекреаційного господарства базується на природніх ресурсах і інфраструктурі обслуговування . Географічне положення України та її природні ресурси є сприятливими для розвитку санаторно-курортного та туристичного господарства. Узбережжя Чорного і Азовського морів, гірські масиви Карпат і Криму, лісові простори Полісся, розвинена транспортна мережа, бальнеологічні ресурси та мінеральні джерела є головними чинниками для розвитку рекреаційних зон і будівництва рекреаційних споруд.
Найбільшим санаторно-курортних і туристичним районом України є Крим. Щороку його відвідують близько 5 млн. осіб. У причорноморських та приазовських областях (Одеській, Запорізькій, Миколаївський, Херсонській) туристів приваблюють тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води. Карпатський регіон відзначається значною кількістю санаторіїв і пансіонатів (понад 150), що працюють на базі унікальних цілющих мінеральних вод.
На жаль, багато українців надають перевагу відпочинку за кордоном. Це пов’язано, в першу чергу, з недосконалою системою обслуговування та високими цінами. Тому першочергового значення в Україні набуває прискорений розвиток інфраструктури санаторно-курортного та туристичного господарства, вдосконалення кадрового забезпечення, розвиток нових перспективних районів лікування. Такими можуть бути мальовничі схили Сіверського Дінця, Шацьке поозеря, нижнє і середнє Подніпровя. Унікальні архітектурні пам’ятки України (Софіївський дендропарк, печерні городища Криму) та природні ландшафти створюють комплекси, які приваблюють іноземних туристів. Україна має реальні можливості стати однією з провідних туристичних країн Європи, з розвиненим рекреаційним господарством міждержавного значення.
Висновок: отже, для успішної роботи в ринкових умовах рекреаційні установи мають дбати про поліпшення якості лікувальних та туристичних послуг, залучення інвестицій, покращення кадрового забезпечення.
4) За даними про компонентну структуру природно-ресурсного потенціалу областей України побудувати кругові діаграми для двох обраних областей, проаналізувати їх письмово, описати територіальні поєднання природних ресурсів обраних областей (Кіровоградська і Київська області).
Київська область
Київська область розташована в північній частині України, в басейні річки Дніпро. На корисні копалини область бідна, тому вони становлять 4%. Є будівельні матеріали, каоліни, торф, буре вугілля, джерела мінеральних вод; на південному заході-запаси самородного золота, алмазів, платиноїдів, титано - цирконієві руди.
Дніпро - найбільша водна артерія області. Всі річки належать до його басейну. Головні притоки Дніпра: Прип’ять, Уж, Тетерів, Ірпінь, Стугна, Десна. На території області – Київське і Канівське водосховища. Їх частка становить 12%.
Земельних ресурсів найбільше - 60%. На півночі найпоширеніші дерново-підзолисті, лучні та болотні грунти, в центральній та західній частинах – опідзолені чорноземи, темно-сірі та ясно-сірі лісові грунти, на півдні – глибокі мало гумусні чорноземи. Частина сільськогосподарських угідь області, що постраждала від катастрофи на Чорнобильській АЕС, вилучена з користування. Частка міського населення 83%.
Київська область має малу частку лісових і фауністичних ресурсів – 6%. Незважаючи на малий відсоток, для північної частини Київської області характерними є соснові, дубово-соснові, грабово-дубово-соснові з домішкою берези, липи, клена та широколистяно-грабові ліси. На півдні області переважають дубові, в’язові, вербові та вільхові ліси.
Природньо-рекреаційні ресурси становлять 18%. Туристи відвідують історично-культурні пам’ятки, величезні парки, заповідники Києва. Відвідують його як столицю України і як надзвичайно розвинене місто. Тому Київська область підтримує цей показник.