Інтернет - аукціони

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:
Національний університет водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано

Інформація про роботу

Рік:
2008
Тип роботи:
Звіт до лабораторної роботи
Предмет:
Інформаційні системи

Частина тексту файла

Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства
та природокористування
Кафедра трудових ресурсів та підприємництва
Звіт
з лабораторної роботи 4 з дисципліни «Інформаційні системи» на тему: « Інтернет - аукціони »
101. Поняття страхування, його функції і ознаки.
Екон. категорія страхування є складовою частиною категорії фінансів, оскільки перерозподільчі відносини, які притаманні страх., пов’язані з формуванням страхового фонду за допомогою визначених страхових платежів та з відшкодуванням шкоди учасникам страхування за рахунок цього фонду. Тим самим страхування пов’язане з ймовірним рухом грошової форми вартості. Страхування – сукупність перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу використання і формування цільового фонду, який призначений для захисту страхових інтересів осіб та відшкодування  матеріальних збитків в разі настання події чи явища обумовленого угодою або законом. Можна виділити такі основні ознаки страхування: Ймовірний характер страхування (тобто заздалегідь невідомо коли відбувся страховий випадрк, яка буде його сила і кого із страховиків він зачепить); 2) Цільовий характер страхування (обумовлений наявністю конкретноьго страхового ризику як ймовірності так і можливості настання страхового випадку, що може нанести матеріальну ін. шкоду) 3) Повернення мобілізованих коштів страхування, тобто вся сума нетто платежів повертається у формі відшкодувань збитків при настанні страхового випадку. Учасниками процесу страхування є: страховики, страхувальники, страхові агенти, страхові брокери та ін. Страхуванню притаманні такі функції: ризикова, превентивна, ощадна, контрольна. Ризикова – полягає у відшкодуванні страх-ку збитків від страх-вих випадківстрах-кам, для цього страховик приймає за певну плату матер-ну відпов-сть за наслідки певного ризику передбаченого законом чи договором із страх-ком. Превентивна полягає в зменшенні наслідків страх-х подій через: - правові застереження передбачені чинним закон-вом або договором страх., які направлені на позбавлення страхувальника страх-вих відшкодувань; - створення фонду запобіжних заходів. Ощадна полягає в збереженні грошових сум за допомогою заощаджув-них видів страхування. Контрольна полягає в цілому формування і використання коштів страхового фонду. Вона виявляється одночасно з вказаними вище умовами страхування.  102. Форми і методи страхування. Характеристика системи страхових фондів. За формою проведення С (страхування) поділяється на: обов’язкове і добровільне. Обов’язкове здійснюється на підставі відповідних законодавчих і нормативних актів, що пердбачають перелік об’єктів, які підлягають обов’язковому страхуванню, рівень і норму страхового забезпечення, обсяг стр-вої відповідальності, мах. страхові тарифи і міn. страхові суми, періодичнчсть внесення страхових платежів і інші суттєві умови. Крім того, обов’язковому страх-ню притаманні принципи суцільного охоплення об’єктів С, автоматичності поширення С на дані об’єкти, нормування С забезпечення. Обов’язкове с дозволяє знизити страхові тарифи і здешевити страхові послуги при умові певної конкуренції серед страховиків. Однак при цьому не повністю враховуються фінансові можливості кожного страхувальника та особливістю об’єктів С і страхових ризиків. В Україні передбачено законом здійснення 27 видів обов’язкового С, решта видів С, що не ввійшли сюди здійснюються у добровільній формі. Добровільне С здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником. Загальні умови і проведення ДС визначається правилами С, що встановлюється страховиком самостійно відповідно до вимог чинного законодавства. Конкретні умови С визначаються при укладанні договору С відповідно до затверджених правил С. Кошти мобілізовані шляхом страхових формують особливі фонди цільового призначення, тобто страхові фонди(сукупність натуральних запасів та фінансових страхових резервів, які є в сусп-стві та призначені для страхового захисту в тому числі попередження, локалізації і відшкодування збитків завданих стихійними лихами, нещасними випадками і іншими подіями). Виділяють такі форми організації страхового фонду: Централізований страх. резерв. фонд (формується в натуральній і грошовій формах за рахунок заг.-держ. ресурсів і знаходиться у розпорядженні уряду. Кошти на цю мету щорічно передбачені в державному бюджеті України); Децентралізований фонд самострахування (страховий фонд формується кожним самостійним господар-м суб’єктом за рахунок прибутку котрий залишився в їх розпорядженні. Кошти на цього фонду суб’єкти господар-ня викор-ть на покриття власних витрат, подолання виробничих зривів); Страховий фонд страхувальника (формується за рахунок страхових внесків страх-льників включно в грошовій формі і має строго цільовий характер використання коштівстрахув-к тимчасово вільні кошти страх-вого фонду розміщує з урахуванням безпечності, прибутковості і диверсифікованості в активи таких категорій: грошові кошти на р/р, банківські депозити, нерухоме майно, цінні папери, готівка в касі та ін.). 103. Класифікація страхування. Класифікація С (страхування) – це система поділу с на сфери діяльності галузі підгалузі, види і форми. За об’єктами та ознакокою ризиків С класифікують так: Майнове С (пов’язане з правами володіння, розповсюдження і користування майном його страховим захистом); Особисте С (його об’єктом є життя, здоров’я, рацездатність, додаткова пенсія страхувальника); Страхування відповідальності (пов’язане з відшкодуванням страх-ником заподіяної ним шкоди фіз-ній або юр-ній особі або їх майну); Страхування підприємницьких ризиків (його об’єктами є ризики не одержання доходу, або настання збитків). Є дві форми С: обов’язкова і добровільна. 104. Сутність, види, форми і роль кожної з галузей страхування. С (страхування) являє собою досить розгалуджену систему відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами. Галузева класифікація С здійснюється за об’єктами С. виділення окремих видів характеризує деталізацію об’єктів С. форми організації С вказують на їхню правову основу: обов’язкове та добровільне. Об’єктом майнового С виступає рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Основною формою є добровільне С. Поступово розширюється майнове С у сфері приватного бізнесу. Об’єктами особового С виступають життя та здоров громадян. Видами особового С є змішане С життя, С дітей, весільне С і ін. Особисте С виконує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Страхова пердбачає відшкодування витрат при настанні страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума. У системі соціального С об’єктом С виступає працездатність і працевлаштування. С працездатності здійснбється на випадок її постійної чи тимчасової втрати. С працевлаштування здійснюється на випадок безробіття.соц. С має обов’язковий і добровільний характер. В обо’язковому порядку воно здійснюєтьося через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соц. С, с на випадок безробіття. Добровільне с здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер. У медичному С об’єктом С виступає здоров’я громадян. Воно проводиться на випадок хвороби і може здійснюватись як в обов’язковій, так і додатково в добровільній формі як через жержавні , так і недержавні структури. Об’єктом відповідальності С висупає зобов’язання страхової особи виплатити відшкодування за завдані збитки тремім особам. Найпоширенішим видом є С громадянської відповідальносі водіїв автотранспортних засобів. Крім того, об’єктом С виступити професійна відповідальність для осіб окремих професій. Об’єктом С ризиків є недоотриманий рибуток чи збитки при здійсненні  певних госп. і фінансових операцій, яким притаманний відчутний ризик. Це ризики з кредитних і заставних операцій, з біржевих угод, з депозитних вкладів юр. і фізичних осіб, втрат від коливання валютних курсів і ін.  105. Роль страхування при переході до ринкових відносин. С (страхування) надає впевненості в розвитку бізнесу. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втратити авансованих ресурсів. Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикових подій страховим товариствам інвестор упевнений, що в разі стихійного лиха або іншого страххового випадку завдані збитки будуть відшкодовані. С не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевніше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати неообхідні засоби виробнийтва. Часто С сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок. Особливо велику роль може відіграти с у аграрному секторі. С прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу. Транспортні артерії, зростає товарообмін інших країн з нашою державою, С вантажів, туристських груп, автотран-них ризиків та ін. С спрямоване на підтримку розвитку комерційної діяльності. Від її стану залежить задоволення потреб споживачів матеріальних благ. Отже С має величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішити проблеми кожного асоційованого чи індивідуального власника.
106. Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують страховий ринок. Товаром цього ринку є страхова послуга — конкретний вид страхування. Страхові компанії, як правило, спеціалізуються на одній-двох галузях страхування. При цьому перелік їх страхових послуг та ціни на них різняться, що є предметом конкуренції. Як на будь-якому ринку, наявність певних послуг визначається попитом на неї, а ціна — врівноваженістю попиту і пропозиції. Крім безпосередніх суб'єктів страхування, на страховому ринку діють страхові посередники — агенти і брокери. Страхові агенти укладають угоди страхування зі страхувальниками від імені страховика. Страхові брокери, також виконуючи функції укладання угод, діють від імені страхувальника, добираючи йому найвигідніші умови і надійні страхові компанії. Функціонування страхового ринку пов'язане з такими поняттями як страхове поле і страховий портфель. Страхове поле — це наявність потенційних страхувальників з певного виду страхування. Страхове поле визначає потенційні масштаби страхування. Страховий портфель являє собою сукупність укладених певною компанією угод як з того чи іншого виду страхування, так і з усіх видів. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку. Мета — сформувати якомога більший страховий портфель, адже це збільшує доходи і здешевлює страхування. 107. Законом У-ни “Про страх-ня” передбачено єдиний орган держ. Викон влади, що здійснює нагляд за страх діяль-тю-Держ нагляд за страх діяльністю. Функції:1)єдиний реєстр страховиків;2)видача ліцензій; 3) контроль за платоспроможністю страховиків;4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів; 5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; 6) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності. Завдання : видача ліцензій; перевірка щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності; методичне забезпечення  роботи страховиків; розробку проектів актів законодавства з питань страхової діяльності; прийом нормативних актів з питань страхової діяльності; аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного законодавства; контроль за платоспроможністю страховиків; аналіз стану і тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні; інші функції.
108.Нині на страх ринку У-ни діє 260 страх компаній, Моторне, Авіаційне, Морське страх бюро, низка страх пулів.Створено Асоціацію професійних страх посередників. Активно працює Ліга страх орг-цій У-ни. Водночас питома вага У-ни у світовому страх ринку  у 1998р.- 0,01%, а у Європі-менш як 0,05%. Однак такий рівень страх діяль-ті є дуже низьким і не адекватним потребам і можливостям країни. На сьогодні страх компанії У-ни не спроможні утримувати великі ризики і тому шукають перестраховиків за кордоном.  Звичайно, що спад виробництва, криза неплатежів, зростання безробіття, видача заробітної плати натурою, недосконалість законодавчої бази ускладнюють рух внесків по соціальному страхуванню до споживачів. Тому ці питання слід вирішувати шляхом удосконалення системи пенсійного забезпечення як державного обов'язкового, так і недержавного добровільного.
Не менш актуальною е проблема медичного страхування. Посилаючись на досвід зарубіжних країн і Росії, багато авторів пропонують запровадити медичне страхування й в Україні. На страховому ринку вже з'явилися добровільні види медичного страхування, але це не означає, що знайдено реальний шлях поліпшення медичного обслуговування населення. 109.Фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, пов'язаних із розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів. Отже, об'єктами відносин виступають грошово-кредитні ресурси і цінні папери. Суб'єктами відносин є держава, підприємства різних форм власності, окремі громадяни. Головною функцією фінансового ринку є забезпечення руху грошових коштів від одних власників (кредиторів) до інших (позичальників). Фінансовий ринок виступає як механізм перерозподілу фінансових ресурсів підприємств і заощаджень населення між суб'єктами господарювання й галузями економіки, «зв'язування» частини Грошових коштів, не забезпечених споживчими товарами, а також іЛк засіб покриття дефіциту державного бюджету. Основними елементами фінансового ринку є кредитний ринок, ринок цінних паперів і грошовий ринок. Ці елементи фінансового инку знаходяться в тісному взаємозв'язку. Наприклад, збільшення обсягу вільних грошових коштів, що знаходяться у населення і підприємств, веде до розширення ринку кредитів і цінних паперів. І навпаки, випуск цінних паперів знижує потребу у фінансуванні народ' ного господарства за рахунок кредитів та акумулює тимчасово вільні грошові кошти інвесторів. Взаємозв'язок кредитного ринку і ринку цінних паперів проявляється в їх сек'юритизації. З одного боку, кредити мають характеристики цінних паперів, оскільки приносять дохід і обертаються (тобто купуються і продаються). З іншого боку, цінні папери виступають як документи, що підтверджують боргові або дольові (пайові) зобов'язання на кредитному ринку. 111.Фінансовий ринок-елемент фінансової системи,який займає особливе місце.По-перше,вис- тупає надбудовою через яку відбувається діяльність усієї фінансової системи; По-друге,з,єднувальна ланка,через яку здійснюється рух фінансових ресурсів. Він є важливою складовою ринкової економіки. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність,стійкість та еластичність фінансової системи.Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів,що сконцентровані в державних грошових фондах,у розпорядженні підприємницьких структур і у населення.Фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції,які не може виконати жодна складова фінансової системи. 112.Фінансовий ринок-складова фінансової системи держави.За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб,єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами.Фінансовий ринок включає: валютний ринок,ринок кредитів,ринок цінних паперів,ринок фінансових послуг.     Валютний ринок-це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом,який складається на основі попиту і пропозиції на ці валюти.Функції:своєчасне здійснення міжнародних розрахунків,стрвахування валютних ризиків; регулювання валютних курсів і диверсифікації валютних резервів; регулювання економічних і соціальних процесів у державі.    Ринок кредитів-це процес залучення коштів у грошовій формі на умовахповернення,оплатності і строковості.Кредитний ринок є одним із найстаріших сегментів фінансового ринку,він виник як закономірна реакція на потребу в додаткових фінансових ресурсах для здійснення процесу фінансового забезпечення підприємницької та інших видів діяльності юридичних і фізичних осіб.  Ринок цінних паперів-це форма розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів з метою повнішого забезпечення потреб економіки в ресурсах та їхнього ефективного використання.Цеособлива сфера ринкових відносин,де завдяки продажу ЦП здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб,єктів економічної діяльності. Фінансові послуги-це сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення процесу виробництва,виконання робіт і надання послуг,які здійснюються на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування. 114.Учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та інвестиційні інститути. Емітентами цінних паперів є юридичні особи та державні органи або органи місцевого самоврядування. Емітенти несуть повну відповідальність за випущені ними цінні папери. Інвестори — це фізичні та юридичні особи, що придбали цінні папери від свого імені та за власний рахунок. Інвестиційний інститут — це юридична особа, створена у будь-якій організаційно-правовій формі, що допускається Законом України «Про підприємства в Україні». Засновниками інвестиційного інституту можуть бути як українські, так і іноземні юридичні та | фізичні особи. Існують такі види інвестиційних інститутів: фінансові брокери, інвестиційні консультанти, інвестиційні компанії та інвестиційні фонди. Фінансовий брокер — це юридична особа, що виконує посеред-, пицькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок та і дорученням клієнта. 
   Інвестиційний консультант — це юридична чи фізична особа, що надає консультаційні послуги з питань випуску та обігу цінних паперів. Інвестиційний консультант може проводити аналіз фондового ринку (експертизу угод, вивчення та прогнозування кон'юнктури тощо), підготовку та організаційно-методичне забезпечення емісії. Інвестиційна компанія є дилером, тобто юридичною особою, що діє за власний рахунок. Інвестиційна компанія може залучати грошові кошти через емісію власних цінних паперів або отримання грошових позик банків. Інвестиційний фонд — це юридична особа, що здійснює діяльність, пов'язану із залученням коштів за рахунок емісії власних цінних паперів. Між інвестиційним фондом та інвестиційною компанією є певні відмінності. Інвестиційна компанія — це переважно фінансовий посередник у первинному розміщенні цінних паперів між емітентом і кінцевим інвестором, а інвестиційний фонд акумулює дрібні заощадження і є кінцевим інвестором. Компанії обслуговують лише юридичних осіб, тоді як фонди — ще й фізичних. Компанія має право працювати як інвестиційний консультант і фінансовий брокер, для фонду ж інші види діяльності е забороненими. 115. Держава використовує фінансовий ринок в основному для формування своїх доходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у формування його ресурсного потенціалу. Тобто її місце у ролі покупця фінансвових
116.Органи, які здійснюють регулювання фін. ринку: функції кожного з них. Державними органами регулювання фін. ринку є Мінфін. НБУ, Фонд державного майна України А також Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. НБУ-здійснює  емісію грошей, керує діяльністю фін. ринку, здійснює регулювання і всиановлює офіційні курси валют чи валютні коридори. Мінфін.-організація функцінування ринку цінних паперів. Державна комісія з цінних паперів та  фондового ринку-проводить реєстрацію цінних паперів та регулює їх кругообіг.забезпечує формування інфраструктури ринку, видає ліцензії фін.посередникам, які здійснюють операції з ЦП. 117.Важливим елементом фінансового ринку є ринок цінних паперів — сукупність відносин фінансового ринку, пов'язаних із випуском і обігом цінних паперів, а також форми і способи цього обігу. Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам (ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 р.). Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів в Україні. Відповідно до цього Закону можуть випускатися в обіг такі види цінних паперів:акції;облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;облігації підприємств;казначейські зобов'язання держави;ощаднісертифікати;векселі; приватизаційні папери. Акція-ЦП без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь  у стат фонді АТ,дає право його власникові на отримання дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації АТ. Риси акції: безстрокова, свідоцтво про участь у стат капіталі Облігації-ЦП, що засвідчує внесення їх власником грош коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього ЦП в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого%.Риси облігації:виплата фіксованого %
Казначейські зобов’язання- вид ЦП на пред’явника, що розміщуються тільки серед населення  і засвідчують внесення їх власником грош коштів до бюджету й дають право на отримання фіксованого доходу. Ощадний сертифікат- це письмове свідоцтво банку про депонування коштів. Вексель- це ЦП письмове абстрактне й безспірне зобов’язання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя. Депозитне свідоцтво-це ЦП, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, та має право на одержання дивідендів. 118. Правове забезпечення функціонування фондової біржі в Україні. Фондова біржа-це організаційно оформлений, постійно діючий ринок , на якому здійснюється торгівля цінними паперами, як первинними,так і похідними.Тут визначається курс цінних паперів. Біржа виробляє загальні правила проведення торгів  і розрахунків після  укладення угод, розповсюджує відповідну інформацію та підтримує професіоналізм учасників ринку, а також проводить певний  контроль. 119. Поняття  інструментів фін. ринку,їх склад.   Фінансові інструменти-документи, що мають грошову вартістиь, за допомогою яких здійснюються операції на фін. ринку. До основних Ф.І. належать цінні папери, свідчення про депозитні вкладення,  кредитні угоди, страхові поліси тощо.    Вони поділяються на три основні групи:  -пайові цінні папери, за якими емітент не бере відповідальністиь повернути грошові засоби, інвестовані у його діяльність, але які свідчать про участь в управлінні виробництвом і отримання частки майна при ліквідації емітента.  -боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, або які не  наділяють їхніх власників правом участі в упра- влінні п-вом.  -похідні цінні папери, механізм обігу яких пов”язаний з пайовими, борговими  цінними паперами , ін. інструментами.    
120. Характеристика  інструментів  кожного  з  сегментів  фін.  ринку. Фін.  інструменти – документи, що  мають  грошову  вартість, за  допомогою  яких  здійснють- ся  операції  на  фінансовому  ринку. До  основних  фін.  інструментів  належать  цінні  папери, свідчення  про  депозитні  вклади, кредитні  угоди, страхові  поліси  тощо.      Цінні  папери  на  фондовому  ринку  називаються  його  інструментами. Вони  поділяються на  три  основні  групи: пайові  цінні  папери, за  якими  емітент  не  бере  зобовязань  із  повернення  грошових  засобів, інвестованих  у  його  діяльність, але  які  свідчать  про  участь  у  статутному  фонді та  наділяють  їхніх  власників  правом  на  участь  в  управлінні  виробництвом  і отримання  частки  майна  при  ліквідації  емітента. боргові  цінні  папери, за  якими  емітент  несе  відповідальність  повернути  у  призначе – ний  т ермін  кошти, інвестовані  у  його  діяльність, або  які  не  наділяють   їхніх  вла – сників  правом  участі  в  управлінні  підприємством. похідні  цінні  папери, механізм  дії  яких  повязаний  з  пайовими, борговими  цінними паперами, іншими  інструментами  чи  правами  щодо  них   Відповідно  до  закону  “Про  цінні  папери  і  фондову  біржу”  можуть  випускатися  в  обіг    такі  види  цінних  паперів: акції, облігації  внутрішніх  республіканських  і  місцевих  позик,    облігації  підприємств, казначейські  зобовязання  держави, ощадні  сертифікати,  векселі,
   приватизаційні  сертифікати. Крім  цінних  паперів  першого  порядку  існують  такі  види по-    хідних  цінних  паперів  як  опціони, фючерси,бони  і т. д.          Ринок  грошей  має  справу  з  короткостроковими  фінансовими  активами, що  є  високо –  ліквідними  та  малоризиковими. Інструментами  цього  ринку  є  казначейські  векселі, коротко
  строкові  комерційні  векселі  та  банківські  акцепти . Казначейський вексель – є формою боргового зобогв”язання держави . На відміну від державних облігацій, казн. векселі випуска – ються на строк ,як правило , до одного року під покриття  бюджетного дефіцитиу з виплатою доходу увигляді дисконту       Ригнки капіталу різноманітніші ., оскільки їхня діяльність пов”язана з кількома видами зовсім різних інструментів . Тут можна відмітити ринок облігацій та ринок акцій.
 Інструменти  власності : акції , приватизаційні папери . Інстументи позики : облігації , казначейські зобов”язання , векселя До похідних паперів належать : опціони, ф”ючерси , варанти тощо . Опціон – документ , який засвідчує право придбати  ( продати ) цінні папери  у майбутньому , з фіксацієюцін на час укладення або придбання   Ф”ючерсний контракт – документ, який засвідчує зобов”язання придбати цінні папери ,товари у визначений час на невизначених умовах у майбутньому із фіксацієюцін на момент виконання
зобов”язань сторонами контракту. Фондовий  ринок –це особлива сфера ринкових відносин , де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвест . потреб суб”єктів ек.діяльності Ринок ц.п. можна розмежувати на первинний і вторинний , біржовий і позабіржовий . Первинний – це ринок ц.п. і  повторних емісій  ц.п. , на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності ц.п., тобто створення умов для найкращої торгівлі ними . Це дає можливість власникові ц.п. реалізувати їх у найкоротший термін принезначних варіаціях курсів і невисоких витратах щодо реалізації .         Біржовий ринок – ринок із найвищим рівнем організації , що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фін. вклади , що перебувають в обігу .         Позабіржовий ринок охоплює операції з цінними паперами поза біржою . Переважно на цьому ринку відбуваєтьсяпервинне розміщення ,а також перепродаж  ц.п. тих емітентів . яку не бажаютьвиставити свої активи на біржу Бюджетна  класифікація-групування доходів і видатків  бюджету  за відповідними ознаками. Що забезпечуе  загальнодержавну  і міжнародну порівняність бюджетних даних.Призначення-Б К мае бути цідльовою ,грунтуватися  на галузях госпаодарства , територіях ,на яких здійснюються витрати ,або з яких надходять доходи,а такожконкретний вид видат ків або доходів.Групи видатків:Розділи-н/г, соц-культ заходи,управління;Глави-міністерства ,відомства;Параграфи-галузі,заходи;Статті-з/п,стипендії.Групи доходів:Платіж-це розділ(ПДВ, ПЛАТЕЖІ З ПРИБУТКУ,ПЛАТЕЖІ НАСЕЛЕННЯ)Глави-міністерства ,відомства;Параграфи-це галузі н/г;Статті-в доходах майже не використовуються.
Бюджетні доходи і видатки держави повинні =державним доходам і видаткам,якщо цього немае то виникае бюджетний дефіцит-це перевищення видатків бюджету над його доходами.Це показник негативнихявищ в економіці, що зумолвлюють інфляцію грошової обинийі.Причини-спад виробництва,великі военні витрати,несвоечасне проведення структурних змін в економіці.Шляхи подолання:зміни в податковій та кредитній політиці,-це призведе до пожвавлення економічного життя (зростання виробництва та його ефекти 122.Цінні  папери-  грошові  документи  ,що  засвідчують  право  володіння  або  відносин  позички, визначають   взаємовідносини  між  особою  ,яка  їх  випустила,  та  їхнім  власником  і  передбачають,  як  правило,  виплату  доходу  у  вигляді  дивідендів  або  процентів  ,  а  також  можливість   передавання  прав ,  що  зазначенні  в  цих  документах,  іншим  особам.Акція- цінний  папір без  установленого  строку  обігу,  що засвідчує  внесеня  певного  паю  до  статутного  фонду   акціонерного  товариства.Облігація- це  цінний  папір  , який  посвідчує  внесення  його  власникомпевних  коштів  і  підтвержує   зобовязання   емітента   відшкодувати  його  власникові   номінальну  вартість  цього  цінного  паперу  в  передбачений  строк  із  виплатою  процента.Казначейські  зобовязання-це  вид  цінних  паперів  на  предявника  ,  які  розміщують   виключно  на  добровільних  засадах    і  які  свідчать  про  внесення  їхнім  власником    грошових  засобів  до  бюджету  й  дають  право  на  отриманя  фінансового   доходу.Ощадний  сертифікат-  це  письмове  свідоцтво    банку  про  депонування  коштів.Вексель-це  письмове  абстрактней  безспірне  зобовязання  позичальника   сплатити  після  настання  строку  визначену   суму  грошейвласникові  векселя.Депозитне  свідоцтво-  це  цінний  папір,  який  підтвержує  ,що  особа   володіє   акціями  однієї  з  іноземних   корпорацій,  які  зберігаються   в  одному  з  банків,  та  має  право  на  одержання  дивідендів,  а  також   на  частку  активів  цієї  корпорації  у  разі  її  ліквідації.Інвестиційниі  сертифікати-  це  цінні  папери  ,  що  випускаються  виключно  інвестиційним  фондом  чи  інвестиційною  компанією  і  дають  право  їх  власнику  на  отримання  доходу  у  вигляді  дивідендів. ресурсів значно вагоміше ніж у ролі продавця.Фізичні особи , навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, ніж позичають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений.    Державними органами регулювання ринку цінних паперів є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України, а також Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. 124.Фінанси зовнішньоекономічної діяльності підприємств представляють собою сукупність економічних відносин щодо формування і використання прибутку і фондів грошових коштів, які виникають у процесі розподілу й перерозподілу частини суспільного продукту і національного доходу, отриманого від зовнішньоекономічної діяльності. Об'єктом фінансів зовнішньоекономічної діяльності є економічні відносини, що виникають у процесі формування і використання прибутку і фондів у національній та іноземній валюті. Суб'єктом виступає зарубіжний партнер (іноземна держава, міжнародна організація, юридична особа тощо). Фінанси зовнішньоекономічної діяльності включають у себе загальнодержавні фінанси, фінанси підприємств, організацій незалежно від форми власності та осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи. Загальнодержавні фінанси виступають у формі Державного фонду золотовалютних резервів, фінанси підприємств та інших господарських структур — у формі фондів валютних коштів за поставлену продукцію і послуги на експорт. Для фінансування зовнішньоекономічних операцій на підприємстві створюється валютний фонд, який формується після обов'язкового продажу валютних коштів за рахунок частини валютної виручки, яка залишилась у розпорядженні підприємства і перерахована на поточний валютний рахунок в уповноваженому банку. Підприємства та організації, які не здійснюють зовнішньоторговельні операції, формують валютні фонди за рахунок валютних ресурсів, придбаних на внутрішньому валютному ринку. Кошти валютних фондів можуть використовуватися на проведення реконструкції, технічного переозброєння та оновлення виробництва експортної продукції, підвищення її якості й конкурентоспроможності, на фінансування науково-дослідних робіт, закупівлю нових технологій і ліцензій та інші цілі, що дозволяються чинним законодавством.  125.Політика валютного регулювання кожної країни визначається її економічними інтересами в міжнародній торгівлі. Валютне регулювання характеризує встановлений порядок визначення валютного курсу та його регламентування, здійснення валютних операцій суб'єктами валютного ринку (комерційними та центральним банками, юридичними і фізичними особами), порядок ввезення і вивезення іноземної та національної валюти, порядок проведення міжнародних розрахунків. Основою валютного регулювання є вплив на валютний курс. У більшості випадків кожна країна зацікавлена в стабільності національної валюти, адже це забезпечує стабільність як внутрішньої, так і зовнішньої економічної політики. Однак у певних умовах може проводитись політика як на зниження, так і на зростання курсу національної валюти.     Необхідність установлення реальних курсів валют врешті-решт привела до встановлення системи міжнародного валютного регулювання. Воно полягає у прийнятті загальних для всіх країн правил установлення проведення валютних операцій. Нині створено досить надійні міжнародні та національні системи валютного регулювання. Вони дозволяють ефективно контролювати валютні курси. Разом з тим, оскільки курс національної валюти відображає стан економіки країни, вони не мають на меті утримання валютного курсу за будь-яку ціну. Навпаки, це не доцільно і небезпечно. Перевага ринкового механізму якраз і полягає в тому, що він дає змогу встановити на певну дату курс валюти, максимально наближений до реального. Це в свою чергу ставить на міцну основу міжнародні фінансові відносини. 126.Митне регулювання зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється згідно із законодавством України і міжнародними договорами. Митну політику держави визначає Верховна Рада України. На єдиній митній території України оподатковуються митом товари, які ввозяться на територію України, або вивозяться за її межі, або переміщуються транзитом по її території. Ставки мита єдині для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіального розміщення, за винятком випадків, передбачених законом У-ни та її міжн договорами. Митний контроль і митне оподат-ня на території спец. ек. Зон регулюються спец. законами У-ни і міжн. договорами,які встановлюють спец правовий режим цих зон у кожному конкретному випадку.До суб’єктів ЗЕД, які проводять демпінг, а також до тих держав, які вдаються щодо У-ни дискримінаційних дій можуть застосовуватися митні санкції, передбачені законод. актами У-ни. 127.Фінанси як економічний інструмент господарювання використовують для здійснення інтеграції України в світову економіку. Фінансовий механізм, який складається в сфері міжнародних економічних звязків, виступає знаряддям реалізації фінансової політики держави в області міжнародного співробітництва України.
Одним з напрямків впливу фінансів на розвиток міжнародних звязків є мобілізація ресурсів зарубіжних інвесторів. Зарубіжні інвестиції здійснюються у вигляді залучення засобів іноземних держав-інвесторів, іноземних комерційних організацій, міжнародних бцдівельних компаній для створення обєктів в різноманітних галузях вітчизняної економіки.з метою стимулювання іноземних інвесторів встановлюється система фінансових, валютних і митних пільг. Важливими джерелами фінансових ресурсів для України є цільові фонди і кредити Міжнародного валютного фонду (МВФ).Вони використовуються для надання фінансової підтримки інтеграції України в світову економіку. 128.Фінансова діяльність міжнародних організацій пов'язана з формуванням і використанням їх бюджету та цільових фондів. Формування доходів здійснюється насамперед за рахунок внесків країн, що входять до складу даної організації. Використання коштів проводиться на основі затвердженого бюджету. Розглянемо фінанси провідних міжнародних організацій — 00Н та ЄС. Головним завданням 00Н є підтримання миру. До сфер її діяльності також входять економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, права людини, охорона навколишнього природного середовища. Діяльність 00Н здійснюється через керівні органи та спеціалізовані організації.  Бюджет 00Н формується за рахунок внесків країн. Розмір внесків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив платежів, який залежить від обсягів ВНП даної країни. Нині 00Н переживає фінансову кризу, пов'язану з тим, що багато країн мають заборгованість із внесків до її бюджету. Це істотно звужує фінансові можливості 00Н, ускладнює фінансування передбачених заходів. Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Всі доходи поділяються на дві групи: внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. Внески кожної країни до бюджету визначаються залежно від рівня її економічного розвитку, який відображається у виробленому ВНП. Специфікою бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До них належать, по-перше, мита і сільськогосподарські податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу. По-друге, важливе місце займає податок на додану вартість, який встановлюється за єдиною для всіх країн ставкою по відношенню до уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування. 129. Міжнародні фінансові інститути поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін. МВФ є провідним світовим фінансовим інститутом. Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн—членів Фонду. Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн—членів фонду. Внесок України становить 997,3 млн 80К. Внесок кожної країни є її квотою. Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою. Обсяги кредитування насамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна частка становить 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фонду полягає в узгодженні валютної політики країн—членів Фонду. МВФ детально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику та стан платіжних балансів країн.
Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Світового банку, яка включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку; Міжнародну фінансову корпорацію та Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій. Основною метою діяльності МБРР виступає сприяння розвитку економіки країн—членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитівта гарантування приватних інвестицій.
Банк міжнародних розрахунків Основне завдання банку полягає у налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійснення розрахунків між ними. Банк забезпечує також здійснення розрахунків між країнами, що входять до Європейської валютної системи. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні  операції та операції на фондовому ринку. ЄБРР здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40 % у державну інфраструктуру. Завданням Європейського інвестиційного банку є фінансування проектів, що мають регіональне, галузеве та загально-європейське значення (енергетика, транспорт, телекомунікації, а також проекти, що зв'язані з охороною навколишнього природного середовища). Кредити надаються терміном від 20 до 25 років на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках, коли передбачається боніфікація за рахунок бюджету ЄС. Європейський банк валютного співробітництва надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу.  У цілому всесвітні міжнародні фінансові інститути відіграють, як видно з їх функцій, важливу роль у світовій економіці, забезпечуючи надійний рух міжнародних грошовий потоків.
Питання: Перелічити основні типи аукціонів представлених на інтернет-аукціонах; Перелічити і дати коротку характеристику способів оплати товарів та послуг в Українському інтернеті.

П Л А Н
Перелічити основні типи аукціонів представлених на інтернет -аукціонах;
Перелічити і дати коротку характеристику способів оплати товарів та послуг в Українському інтернеті.
Ї
1.
Различные типы аукционов Стандартный аукцион
Голландский аукцион
М-Лоток (продажа по фиксированной цене)
РАЗЛИЧНЫЕ ТИПЫ АУКЦИОНОВ
На нашем сайте действуют различные способы продажи товара: Стандартный аукцион, Голландский аукцион и М-Лоток (для тех, кому не подходит аукционная система). Как при выставлении товара на продажу, так и при подаче заявки, обращайте внимание на тип аукциона, в котором Вы участвуете.

Условное обозначение Нет
Количество предметов, которые можно продавать одновременно Один или несколько предметов сразу, если они продаются одним лотом
Начальная цена Цена лота, с которой начнутся торги. Это цена за один предмет или несколько предметов сразу, если они продаются одним лотом
Блиц-цена (Б)(является необязательным параметром и может быть указана по желанию) Цена, за которую Вы готовы отдать товар, не дожидаясь окончания торгов (она видна участникам и должна быть больше начальной цены)
Преимущества блиц-цены Любой покупатель может в любой момент купить товар по блиц-цене (покупатель может купить товар по блиц-цене, чтобы не ждать завершения торгов или чтобы избежать риска того, что товар приобретет кто-то другой)
Минимальная цена (М)(является необязательным параметром и может быть указана по желанию) Цена, ниже которой Вы не готовы продать товар (она НЕ видна участникам и не должна превышать начальную цену более, чем на 30%)
Преимущества минимальной цены Возможность поставить начальную цену ниже цены, за которую вы реально готовы продать свой товар, чтобы "разогреть" аукцион
Конечная цена Будет больше или равна начальной цене, то есть торговля идет "вверх" от начальной цены
Победителем аукциона признается Участник, предложивший наибольшую цену на момент окончания аукциона, при условии, что конечная цена не ниже минимальной, если минимальная цена была указана продавцом
Обязанность покупателя Покупатель должен быть готов купить товар по любой введенной им цене (если продавец установил минимальную цену - то только в том случае, если введенная цена превышает или равна минимальной цене
Обязанность продавца Продавец должен быть готов продать товар по любой цене, равной или превышающей начальную цену (если указана минимальная цена - то по цене равной или превышающей минимальную цену)
Видят ли посетители аукциона список участников и ставок? Да
Продолжительность аукциона 3, 5, 7, 10, 14, 21 или 30 дней *
Минимальный шаг (увеличение цены) 1% от текущей цены с округлением в большую сторону до ближайшего целого, если текущая цена больше единицы или равна ей, и $0.50 или 50 копеек (в зависимости от валюты аукциона), если текущая цена меньше единицы
Максимальный шаг (увеличение цены) 25% от текущей цены
Ставки от одного покупателя, идущие подряд Не допускаются, кроме тех случаев, когда ставки ниже минимальной цены (если она была установлена продавцом) (а) Cтандартный аукцион
* - Продавец может изменить стандартные сроки продолжительности торгов, воспользовавшись специальной дополнительной услугой, предоставляемой Интернет-аукционом.
Пример правильного аукциона: (на примере показано, как можно продать на стандартном аукционе два предмета одним лотом).
Продавец выставил две новые машины "Жигули" с подробным описанием и начальной ценой $7000 на срок 15 дней. Продавец не стал устанавливать минимальную и блиц-цены.
Поступили следующие заявки:Заявка 1: $7200Заявка 2: $7300Заявка 3: $7400
Победителем признается участник, предложивший $7400, который получил право приобрести обе эти машины
за указанную цену.
Пример неправильного аукциона:
Продавец выставил лот: "Машины Жигули любых модификаций" по цене $3500 за штуку на срок 15 дней.Такой лот будет удален Службой поддержки, поскольку сам предмет продажи неконкретен и вводит пользователей в заблуждение.
Пример правильного аукциона с минимальной ценой (М) и блиц-ценой (Б):
Продавец выставил машину "Жигули" с подробным описанием по цене $2500 на срок 15 дней с минимальной ценой $2800 и блиц-ценой $3200.
Поступили следующие заявки:
Заявка 1: $2600 - Участники аукциона уведомлены о том, что минимальная цена не пройдена
Заявка 2: $2820 - Участники аукциона уведомлены о том, что минимальная цена пройдена
Заявка 3: $2890 - Поступила новая заявка
Заявка 4: $3200 - Лот куплен по блиц цене и торги завершены досрочно.
Победителем признается участник, предложивший $3200, который получил право приобрести эту машину
за указанную цену. Если бы третья заявка была последней, то торги завершились бы после окончания срока действия аукциона и победителем был бы признан участник, подавший эту заявку.
Пример неправильного аукциона с минимальной ценой (М):
Продавец хотел выставить лот: машина "Жигули" по цене $2000 на срок 15 дней с минимальной ценой $4000. Такой лот не будет принят системой, поскольку минимальная цена превышает начальную более, чем на 30%.
(б) Голландский аукцион (Г)

Условное обозначение (Г)
Количество предметов, которые можно продавать одновременно Один или несколько предметов сразу, если они продаются одним лотом
Начальная цена Максимальная цена лота. Это цена за один предмет или несколько предметов сразу, если они продаются одним лотом. При подаче заявки по начальной цене торги автоматически завершаются
Минимальная цена Цена, ниже которой Вы не готовы продать товар (она НЕ видна участникам)
Конечная цена Будет меньше или равна начальной цене, то есть торговля идет "вниз" от начальной цены
Победителем аукциона признается: Участник, первым предложивший наибольшую цену на момент окончания аукциона при условии, что она больше или равна минимальной цене
Обязанность покупателя Покупатель должен быть готов купить товар по указанной им цене, если она превысит минимальную цену
Обязанность продавца Продавец должен быть готов продать товар по максимальной предложенной цене, равной или превышающей минимальную цену
Для какого продавца наиболее подходит Для продавца, который готов продать товар по цене ниже начальной, но не ниже минимальной
Видят ли посетители аукциона список участников? Нет
Продолжительность аукциона 3, 5, 7, 10, 14, 21 или 30 дней *
Несколько ставок от одного покупателя Не допускаются * - Продавец может изменить стандартные сроки продолжительности торгов, воспользовавшись специальной дополнительной услугой, предоставляемой Интернет-аукционом.
(в) М-Лоток (продажа по фиксированной цене)

Условное обозначение (Л)
Количество предметов, которые можно продавать одновременно Один или несколько идентичных предметов
Дополнительные требования к продавцу Продавец должен быть зарегистрированным пользователем более двух недель и иметь рейтинг более 2*
Фиксированная цена Цена за единицу товара (независимо от того, выставляется ли один или несколько предметов), устанавливаемая продавцом при выставлении лота или в ходе торгов
Цена покупки Всегда равна фиксированной цене, установленной продавцом
Покупателями М-Лотка признаются: Все участники, сделавшие во время действия М-Лотка заявки на покупку
Обязанность покупателя Покупатель должен быть готов купить указанное им количество предметов по фиксированной цене, указанной продавцом
Обязанность продавца Продавец должен быть готов продать указанное им количество товара по указанной им фиксированной цене
Для какого продавца наиболее подходит Для продавца, который хочет продать товар, используя принцип обычного интернет-магазина (без "аукционности")
Покупка нескольких предметов Покупатель может ставить заявку на покупку сразу нескольких предметов
Видят ли посетители аукциона список участников ? Посетители аукциона видят историю покупок на данном М-Лотке
Продолжительность аукциона 3, 5, 7, 10, 14, 21 или 30 дней **
Несколько ставок от одного покупателя Во время действия М-Лотка допускаются несколько покупок одним участником * - Ограничение снимается для пользователей, текущий баланс персонального счета которых составляет не менее 5 у.е.
** - Продавец может изменить стандартные сроки продолжительности торгов, воспользовавшись специальной дополнительной услугой, предоставляемой Интернет-аукционом.
Пример правильного М-Лотка:
Продавец выставил пять идентичных машин "Жигули" с фиксированной ценой $5000 01 июня сроком на 30 дней.
В ходе торгов были заключены следующие сделки:
Заявка 1: 2 июня на 4 машины
5 июня продавец увеличил количество оставшегося товара с 1 до 8
Заявка 2: 8 июня на 1 машину
10 июня продавец изменил фиксированную цену, установив ее равной $6000
Заявка 3: 15 июня на 2 машины
Заявка
Антиботан аватар за замовчуванням

01.01.1970 03:01

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь.

Оголошення від адміністратора

Антиботан аватар за замовчуванням

пропонує роботу

Admin

26.02.2019 12:38

Привіт усім учасникам нашого порталу! Хороші новини - з‘явилась можливість кожному заробити на своїх знаннях та вміннях. Тепер Ви можете продавати свої роботи на сайті заробляючи кошти, рейтинг і довіру користувачів. Потрібно завантажити роботу, вказати ціну і додати один інформативний скріншот з деякими частинами виконаних завдань. Навіть одна якісна і всім необхідна робота може продатися сотні разів. «Головою заробляти» продуктивніше ніж руками! :-)

Завантаження файлу

Якщо Ви маєте на своєму комп'ютері файли, пов'язані з навчанням( розрахункові, лабораторні, практичні, контрольні роботи та інше...), і Вам не шкода ними поділитись - то скористайтесь формою для завантаження файлу, попередньо заархівувавши все в архів .rar або .zip розміром до 100мб, і до нього невдовзі отримають доступ студенти всієї України! Ви отримаєте грошову винагороду в кінці місяця, якщо станете одним з трьох переможців!
Стань активним учасником руху antibotan!
Поділись актуальною інформацією,
і отримай привілеї у користуванні архівом! Детальніше

Новини