Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Падіння моралі у творчості Оноре де Бальзака (на основі творів з "Людської комедії": "Батько Горіо" і "Гобсек
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Курсова робота
Падіння моралі у творчості Оноре де Бальзака (на основі творів з "Людської комедії": "Батько Горіо" і "Гобсек")
Зміст
Вступ………………………………………………………………………с.2-3
Розділ 1. Тема морального розладу і деградації суспільства в
"Людській комедії" Оноре де Бальзака…………………………………
1.1 Соціальний цикл романів О.Бальзака "Людська комедія": структура, особливості та тема падіння моралі в ній……………………………… .с.4-11
1.2 Романи О.Бальзака "Батько Горіо" і "Гобсек" та їх проблематика. .с.11-18
Розділ 2. Відображення теми падіння моралі в головних образах
романів О.Бальзака "Батько Горіо" і "Гобсек".
2.1 Трагедія батька Горіо………………………………………………с.18-22
2.2 Моральне падіння Ежена Растіньяка…………………………… с.23-27
2.3 Гобсек - це не лише лихвар……………………………………… .с.27-36
ВИСНОВКИ ………………………………………………………….с.37-38
Список використаної літератури………..…………… .с.38-40
Вступ
У наш час мало хто сумнівається у тому, що Оноре де Бальзак - один з тих письменників, чия творчість належить до найзначніших набутків світової літератури, до її найвеличніших вершин. А для цього, як відомо, замало одного лише таланту, навіть найяскравішого,- необхідно також, щоб творчість митця з особливою повнотою і переконливістю відбивала його епоху, її глибинний зміст, провідні закономірності й характерні колізії. Неабияке значення має й те, щоб поставала вона як завершене втілення певної системи естетико-художнього мислення, притаманної даній епосі й зумовленої нею. Такими митцями були Гомер і Софокл, Данте і Шекспір, Сервантом і Гете. Таким митцем був і Бальзак. Він свідомо ставив своєю метою максимально широке й достовірне витлумачення сучасності, котра була добою розквіту буржуазного суспільства і водночас - відвертого прояву властивих йому кричущих суперечностей вад.
Оноре де Бальзак разом із Стендалем стояв біля джерел соціального роману критичного реалізму у Франції ХІХст. і дав у своїй творчості блискучі її зразки. Він здійснив творчий подвиг, зобразив характери і традиції свого часу в грандіозному творінні, яке дає не тільки широку і глибоко правдиву панораму життя його епохи, але і несе маральні істини, які мають загально людське значення.
Творчість О.Бальзака досить добре висвітлена у наукових працях і статтях таких відомих дослідників: Обломнєвський Д., Чичерін А.В., Кучборська Є.П., Наливайко Д.С., Султанов Ю.І., Тихомирова Л.В., Єременко О.В., Пацаповська Л.І. та ін.
Мета курсової дослідити питання падіння моралі у творчості Оноре де Бальзака (на основі творів з "Людської комедії": "Батько Горіо" і "Гобсек").
Завдання курсової роботи полягають у :
1) вивченні циклу соціальних романів О.Бальзака "Людської комедії": структури та теми падіння моралі в цьому циклі;
2) дослідженні одного із ключових творів "Людської комедії" "Батько Горіо" та основні сюжетні лінії;
3) розгляді теми влади золота та її філософію в повісті і "Гобсек";
4) визначенні причин трагедії батька Горіо;
5) ознайомленні з темою морального падіння Ежена де Растіньяка;
6) аналізі образу Гобсека.
Об'єктом вивчення курсової роботи є романи О.Бальзака "Батько Горіо" і "Гобсек", а предметом - падіння моралі.
Курсова робота складається з двох розділів. В першому розглядається "Людська комедія" в загальному і тема падіння моралі в ній, та романи "Батько Горіо" і "Гобсек" конкретно. В другому розділі розглядається тема падіння моралі в образах батька Горіо, Е. Растіньяка та Гобсека.
При написанні курсової роботи використано такі методи: аналіз,порівняння,протиставлення,спостереження. Курсову роботу можна використати при написанні наукової роботи, підготовці до семінарських занять,лекцій,рефератів.
Розділ 1
Тема морального розладу і деградації суспільства в "Людській комедії" Оноре де Бальзака.
1.1 Соціальний цикл романів О.Бальзака "Людська комедія": структура, особливості та тема падіння моралі в ній.
"Привітайте мене. Адже щойно з'ясувалося, що я -геній", - так, за спогадами сестри Бальзака Лори Сюрвіль, сам письменник сповістив про появу нового задуму, аналогів якому не було у світовій літературі.
Бальзак вирішив у своїх творах показати якомога ширшу панораму життя Франції своєї епохи. Але згодом переконався, що це неможливо здійснити в одному романі. Так почав складатися цикл, який 1842р. отримав назву "Людська комедія". Перші начерки грандіозної праці з'являються в 1833році, робота над останніми сторінками закінчилась незадовго до смерті автора (роман "Зворотний бік сучасної історії", 1848).У 1845р. письменник складає список всіх творів "Людської комедії", який налічував 144 назви. Але реалізувати свій задум в повному обсязі він не встиг.
Що ж хотів сказати Бальзак своїм неповторним творінням? У листі до пані Карро він пише: "Мій твір повинен увібрати в себе всі типи людей, всі суспільні стани, він повинен втілити всі соціальні зрушення так,щоб жодна життєва ситуація, жодне обличчя, жоден характер, чоловічий чи жіночий, жоден спосіб життя, жодна професія,жодна французька провінція не виявились забутими". Не дивно,що Жорж Санд сказала, що історики майбутнього цю епоху будуть вивчати за романами Бальзака, а називатись вона буде Францією епохи Бальзака.[10,c.17]
Грандіозний твір вимагав величної назви. Бальзака вразив заголовок невдалої поеми Шанселя,який у торі останнього був майже випадковим. Для Бальзака ж він виявився дуже доречним, тому що не лише пояснював суть циклу, а й асоціативно пов'язував його з іншим видатним твором - "Божественною комедією" Данте.
Сам Бальзак так пояснював обрану назву:"Величезний розмах плану,що водночас охоплює історію і критику Суспільства, аналіз його пороків та обговорення його основ дозволяє дати йому той заголовок, під яким він з'явиться- "Людська комедія". Чи претензійний він чи тільки правильний? Це вирішать читачі, коли праця буде закінчена".
Час показав, що Бальзак мав рацію. Його твір зайняв в історії сучасного йому суспільства таке ж місце, як в епоху Середньовіччя робота Данте.
"Людська комедія" складається з трьох частин ,кожних з яких Бальзак назвав етюдами:"Етюди про звичаї","Філософські етюди","Аналітичні етюди".
1.Етюди про звичаї
а)Сцени приватного життя:"Дім кішки,що грає в м'яч",
"Бал в Со","Подружня згода","Вендета", "Гобсек", "Дочка Єви", "Беатриса", "Батько Горіо".
б)Сцени провінційного життя:"Євгенія Гранде", "Уславлений Годисар", "Провінційна муза","Життя холостяка".
в)Сцени паризького життя:"Історія тринадцяти","Кузина Бетта", "Фочино Кане","Ділова людина","Кузен Пояс".
г)Сцени політичного життя:"Зворотній бік сучасної історії","Епізоди доби терору".
д)Сцени військового життя:"Шуани","Пристрасть у пустелі".
е)Сцени сільського життя:"Сільський лікар","Сільський священик","Селяни".
2.Філософські етюди.
"Шагренева шкіра","Прощений Мельмонт","Невідомий шедевр", "Гамбара", "Червоний готель", "Кат", "Марани", "Прощай","Пошуки Абсолюту".[10.c.18].
3.Аналітичні етюди.
"Фізіологія шлюбу","Дрібні знегоди подружнього життя".
Головною темою, що об'єднує ці різні твори в одне ціле, було прагнення пояснити закономірності діяльності. Бальзак дуже зацікавився науковими відкриттями,особливо в царині природничих наук.
Він захопився Жоржем Кювьє,що відкрив геологічні епохи і показав зв'язок між окремими частинами живого організму, Жофруа де Сент-Ілером- дослідником змін в живих організмах у залежності від середовища,їхні методи дослідження письменник прагнув перенести у свої твори. Його цікавили не тільки конкретні теми і проблеми,але й взаємозв'язок цих проблем, не тільки окремі пристрасті,а формування людини під впливом середовища.
Ці методи дозволили Бальзаку зробити у своєму творі певні висновки про деградацію людини в буржуазному суспільстві. Але він не абсолютизував вплив середовища:врешті - решт людина сама обирає свій шлях.
Важко перелічити всі теми творів Бальзака. Та ось що важливо:автор вперше в історії літератури бере за основу своїх сюжетів бере збагачення,банкрутство,історію маєтку,що змінює власника, фінансові афери, боротьбу навколо заповіту. В його романах саме ці головні події і визначають стосунки батьків і дітей,жінок та чоловіків, коханців-коханок.
Що ж об'єднує таку велику кількість творів,дійових осіб? Якщо раніше в літературі в центрі сюжетних колізій переважно було кохання, Бальзак робить наступний хід:він розробляє ще один важливий мотив людських вчинків-прагнення до збагачення.
Задум грандіозного циклу у Бальзака виник тоді,коли деякі твори,що пізніше ввійшли до нього,були вже написані. Це потребувало їхньої певної переробки"Людську комедію" письменник будує за принципом циклічності більшість персонажів переходять із твору в твір виступаючи головними дійовими особами в одних та епізодичними - в інших.
Таким чином важливий композиційний принцип "Людської комедії" - взаємозв'язок і взаємодія різних частин циклу ( дії "Гобсек" та "Батько Горіо" відбуваються майже одночасно є в них і спільний персонаж - Анастазі де Ресто-дочка батька Горіо та дружина графа де Ресто).
"Людська комедія"Бальзака стоїть у світовій літературі осібно. Вона не має аналогів. Тому дуже проблематично точно і однозначно визначити жанр цього твору. Найчастіше зустрічається два визначення: цикл романів і епопея. Визначення епопея частково стосується частково стосується"Людської комедії". Для епопеї,в сучасному її вигляді,характерна наявність стрижневих героїв та суспільного сюжету,чого не бачимо у Бальзака.[10,c.19].Сама ідея створення не окремих творів,а єдиного циклу,яка належить Бальзаку,виявилась дуже продуктивною. Сучасні письменники користуються відкриттям О. де Бальзака.
Гроші у Оноре - це не тільки економічна сила,а й матеріалізоване вираження особистої вигоди й хижого егоїзму,гірших нахилів і пристрастей людини,які не стримуються, а, навпаки, стимулюються буржуазним суспільством. У своїй "Людській комедії" письменник послідовно, крок за кроком показує, як згубно діє ця сила на суспільні звичаї,сімейні відносини,мораль, політику, правосуддя,на різні сфери соціального й приватного життя."Закон суспільної користі,яким породжується патріотизм, вмить руйнується закон вигоди окремих осіб, яким породжується егоїзм...." .
Цей закон егоїзму поширюється буквально на всі сфери життя буржуазного суспільства. За таких умов,показує Бальзаку ряді творів,політична діяльність також перетворюється в засіб наживи, в своєрідне акціонерне товариство,яке знаходиться в руках ділків від політики,для яких суспільні інтереси-вигідна комерція. Таких персонажів виведено чимало в "Людській комедії".
Той же "принцип грошей",закон особистої вигоди з неменшою силою діє і в сфері правосуддя. Особливо характерний образ судді Камюзо, початок кар'єри якого Бальзак показує в "Темній справі",а далі продовжує її в "Музеї старожитностей","Позбавленні прав","Останньому втіленні Вотрена". Цей Камюзо належить до тих служителів Феміди,котрі,як говориться в "Темній справі",заради вигоди й почастей "готові по волі сильних світу цього послати на шибеницю і зняти з неї правих і винних. Тому й говорить один з персонажів цього роману:"Коли б мене звинуватили в кражі веж Собору Паризької богоматері,я постарався б чимскоріше зникнути". Справді небезпечно потрапляти в руки правосуддя,бо закон,каже Вотрен в романі "Батько Горіо","це павутина, яку пробивають великі мухи і в якій гине дрібнота".
Одна з головних наскрізних тем "Людської комедії" - моральний розклад і деградація суспільства під впливом "закону особистої вигоди". В різни аспектах, в незліченній кількості життєвих варіантів показує письменник, як чесність і порядність вбиваються пануючим в буржуазному суспільстві "фінансовим началом". Власне, у цьому полягає моральний сенс всіх тих історій молодої людини в буржуазному суспільстві, які подає Бальзак у "Людській комедії".- Ежена Растіньяка і Шарля Гранде,Рафаеля де Валентина і Люсьєна Шардона, Віктюр'єна д'Егріньйона та інших.
Тема моральної деградації суспільства постійно присутня і в численних розповідях про життя товстосумів-банкірів,лихварів, скупників, спекулянтів тощо, причому ці розповіді набувають особливої викривальної гостроти. Ще в 1830р. Бальзак писав в газеті"Карикатура":" Кожен день я зустрічаю банкротів,фальшивомонетників,злодюг,які користуються загальною повагою. Чому ж тоді наше суспільство відхрещується від убивць?"[12,c.60] У світі, змальованому письменником,залізна закономірність наживання великого багатства нечесним шляхом. Воно невіддільне від аморальності:"Що сталося б з нашим суспільством,коли б усі почали дошукуватися походження того чи іншого багатства?"- запитує адвокат в повісті "Червоний готель",де розповідається про те ,як один з товстосумів "Людської комедії", Тайфер вчиняє кривавий злочин і тим самим закладає основи свого багатства ("нахабного багатства,що виросло на злочині"). [12,C.61] Теж питання ще різкіше й відвертіше ставиться в оповіданні "Прощений Мельмот": "Хто ці розбійники, яких ми заради пристойності називаємо банкірами? [12,c.61]
У свій час В.Р.Гриб, досліджуючи дане питання,зробив такий висновок: "У нескінченній низці зображених Бальзаком капіталістичних ділків, і великих, і малих, банкірів і промисловців, неможливо знайти жодної привабливої, чесної, доброї людини. Зате яка колекція образів крайньої ницості, підлоти і злочинів!"[12,c.61] Певні винятки все-таки можна знайти в "Людській комедії"(згадаймо хоча б "мученика комерційної чесності" Сезара Бірото), проте вони не ставлять під сумнів наведений висновок, оскільки ці "винятки" неминуче стають у Бальзака жертвами ділків хижацького типу й таким чином перетворюються в ті випадки, які тільки підтверджують правило.
І все ж з найбільшою експресією та драматизмом розкриває Бальзак дію "фінансового начала", "закону вигоди" на сім'ю, родинні зв'язки й відносини. Досить тут згадати про жорстоку драму в сім'ї графа Ресто, про яку розповідається в повісті "Гобсек", про нещасного батька Горіо, обібраного до нитки й після того кинутого дочками, про скнару Гранде, який через гроші калічить життя своєї доньки Ежені тощо.
В романі «Ежені Гранде» постає перед нами драма, пружини якої – це сила грошей всевладна в суспільстві. Старий Гранде – це уособлення страшної сили грошей, яка в ньому постає в усій своїй потворності і нелюдськості. Він доводить до смерті дружину, переслідує дочку і знущається з неї.
З образом Шарля Гранде входить в роман одна з провідних тем «Людської комедії» - розтлінний вплив буржуазного суспільства на молоду людину.
Ежені – жертва злої сили грошей, що позбавляє її життя, приносить страждання, розбиває життя. Ежені Гранде – це ще один з перших реалістичних зображень процесу відчуження людини, її зречевлення в капіталістичному суспільстві. Далеко обганяючи свій час, Бальзак з вражаючою точністю показує, як сила грошей відчужує людину і спотворює її життєпрояви.
У романі «Батько Горіо» Бальзак прагне виявити драматизм життя того часу і його приховані пружини, він відображає і тлумачить зовнішню дійсність.
У романі «Кузина Бетта» яскраве і різнобічне вираження знайшла тема розбещеності верхів буржуазного суспільства, його моральної деградації, якою охоплюються різні сфери життя.
В жодному творі Бальзак, навіть в «Блиску й злиденності куртизанок», змалювання розпусти, морального розкладу в різних його проявах не займало такого місця, як у «Кузині Бетті». Особливо наглядний у цьому плані образ барона Юло, керівника департаменту воєнного міністерства; його розбещеність, гонитва за чуттєвими насолодами зрештою набувають маніакального характеру. На утримання коханок йому потрібні величезні суми грошей, і барон Юло не зупиняється ні перед розоренням своєї сім»ї, ні перед злочином. Цей процес поширюється й на Кревеля, спадкоємця Бірато, який розбагатів і став мільйонером. Образ Кревеля, один з найпримітніших і найрельєфніших у романі, несе в собі велике соціальне узагальнення.(12,с.155)
В системі образів роману важливе місце відведене також пані Марнеф. Героїня зневажає будь-який труд і уявляє життя, як суцільну насолоду, яка до того ж мала діставатися їй без будь-яких зусиль. Вона належить до прикованих, заміжніх куртизанок, які, кидаючись у розпусту, розраховують легко, ніби граючись, нажити багатство, відзначаються особливою жадобою до грошей, причому майже всі вони, як і пані Марнеф, мають вербувальника й помічника в особі свого чоловіка. В змалюванні Бальзаком пані Марнеф характерне породження розтлінного середовища, де нормою життя стали аморальність і жадоба до наживи.
До останніх шедеврів Бальзака належить «Кузен Понс». Цей роман , без вагань, можна віднести до найбільш глибоких і тонких творів «Людської комедії», де великий життєвий і творчий досвід письменника втілився в особливо досконалій формі. В романі «Кузен Понс» буржуазне суспільство теж постає в глибоких соціальних контрастах, світові багатства й розкоші протиставляється в ньому світ бідності й злиднів. (12,с.164)
Роман «Блиск і злиденність куртизанок» має яскраво виражений авантюрний сюжет, який, проте, не був самоціллю для Бальзака. Він був повністю підпорядкований генеральним завданням письменника – всеохоплюючого дослідження буржуазного суспільства і нищівного його викриття. В цьому романі знаходимо дуже строкатий людський і соціальний конгломерат, охоплений єдиною напруженою дією. І все це, зрештою, розкриває ту істину, що в усіх сферах суспільства діють одні і ті ж закони егоїзму й наживи, одна й таж цинічна мораль чи , вірніше аморальність. (12,с.140)
В романі «Сезар Білото» автор змальовує середовище паризьких торгівців з його своєрідним життєвим укладом, його найтиповіших представників. Дуже виразно показується в романі, що основна вершина життя в цьому середовищі – жадоба, збагачення, нажива, і навіть «мученик комерційної честі» : Сезар Бірото аж ніяк не позбавлений її. Цьому своєму роману Бальзак дав довгий інформуючий заголовок в стилі «старих романістів», не позбавлений іронії: «Історія величі й падіння Сезара Бірото, власника парфумерної крамниці, помічника мера другого округу Парижа, кавалера ордену Почесного легіону і т.д.». Мученик комерційної чесності (Бірото) стає у Бальзака не апологією світу комерсантів, а скоріше його викриттям. (12,с.149)
Отже, в соціальному циклі романів О.Бальзака «Людська комедія» тема падіння моралі в усіх розповідях про: банкірів, лихварів, скупників, спекулянтів тощо, причому ці розповіді набувають особливої викривальної гостроти. Залізна закономірність наживання великого багатства нечесним шляхом невіддільно від аморальності.
1.2 Романи О.Бальзака « Батько Горіо» і « Гобсек» та їх проблематика.
Роман «Батько Горіо» є одним з ключових творів «Людської комедії».Він свідчить про те ,як стрімко відбувся розвиток Бальзака - реаліста в середині 30-х рр.. Тільки-но досягнувши «завоювання абсолютної правди» в «Ежені Гранді»,він зразу ж робить принципово важливий крок вперед, створюючи «Батько Горіо» нову романну структуру , котра відповідала завданням зображення сучасного суспільства в різних аспектах і вимірах ,аналізу внутрішніх відносин і зв’язків суспільного цілого. Таким чином роман О. Бальзака «Батько Горіо» стає ніби праобразом пізніших найбільш глибоких і багатогранних романів письменника . І разом з тим є першим твором , написаним вже як частина грандіозного цілого , «Людської комедії», і його герої це вже й персонажі , що повертаються , що живуть на більш широкому просторі. ( 9,с.250 )
Роман «Батько Горіо» є одним з кращих романів О.Бальзака і по майстерності композиції , і максимальній концентрації дії , і по незвичайній економії художніх засобів , які використовує автор .
В романі дві сюжетно-композиційні лінії: перша-трагічна історія батька Горіо , який втратив не тільки все своє багатство , але і саме дороге – любов своїх дітей .Він перед смертю впевнився в тому , що гроші дають все .
Друга лінія - історія Растіньяка , який похоронивши батька Горіо кидає виклик Парижу: «Ну тепер ,хто кого !». В романі «Батько Горіо» від початку і до кінця витримує протиставлення двох соціальних світів : на верху буржуазне і великосвітське суспільство , внизу – пансіон Воке – світ бідності , паризька клоака . В центрі кожного із цих світів Бальзак поставив жіночу фігуру : з одної сторони – представник Сент-Жерменського передмістя віконтеса де Босеан , з іншої – власниця пансіону пані Воке . ( 7, с.363)
На перший погляд ці два світи зовсім різні і відокремлені непрохідною безоднею . Але в дійсності вони міцно зв’язані між собою , і завдання автора в тому і заключається , щоб показати внутрішній зв’язок низів і верхів буржуазного суспільства . Це він і розкриває на долі Растіньяка , який одночасно належить і до того і до іншого світу .
В романі «Батько Горіо» долі героїв , випадковості їх біографій , особливості характерів , звичаїв ,індивідуальностей , при всій їх неординарності , не зможуть порушити залізної необхідності законів буржуазного світу , які уявляються героям майже непереборним роком , а боротьба з ним приводить їх або до гибелі , як батька Горіо , або до компромісу , як Растіньяка , або в проникнення в саму структуру , яка творить ці закони , приклад цього – Вотрен . Дія роману розгортається в бідному передмісті Парижа , пансіон пані Воке . Автор відмічає тут , що в Парижі немає кварталу більш жахливого ніж ця вулиця Нев-Сен-Женев’єв .
Пансіон пані Воке - одне із останніх пристанищ бідних людей , які не можуть платити за приют більш кращий . Бальзак проводить нас по заплутаних лабіринтах цього царства бідності . Бальзак - майстер точних деталей. По ходу дія роману проходить не тільки в пансіоні пані Воке , а постійно переноситься то на паризькі вулиці , то в театр , то в салони віконтеси де Босеан і баронеси Дельфіни Нусінгем , то в ігрові і поліцію або навіть на кладовище . Однак головні події розгортаються саме у вітальні пані Воке . Пансіон пані Воке перетворюється в символ втрачених ілюзій і розбитих сердець , де життя безжалісно перемелює , як зерно жорна млина , слабих і дарує примарну надію сильним , стати власником чотирьох мільйонів франків . Якщо розглядати роман «Батько Горіо» відносно образу Растіньяка , то це роман , який відкриває молодому читачу картину жорстокого світу , повного зваб . Що відноситься до батька Горіо , то він являє собою один із самих яскравих прикладів людей , які одержимі пристрастями , які справедливо називають бальзаківськими , невблаганний розвиток цих пристрастей , яке приводить до повного краху особистості , яка стала їх жертвою ,- одна із самих характерних рис мистецтва Бальзака . Автор показує як це почуття пристрасті , яке володіє батьком Горіо , розростається , подібно до чудовищного рака , який роз’їдає його душу , і в кінці кінців подавляє всі інші почуття.
На початку роману ми зустрічаємося з батьком Горіо , який на перший погляд може спастись . Навколо центрального героя, який будучи одержимим пристрастями, забуває і думати про суспільство. Бальзак розміщує образи другорядні – вони то і втілюють життя суспільства. Тому що всякий роман повинен бути зв’язаний міцними зв’язками з реальним світом. (13, с.594)
Але для того, щоб весь цей світ видуманий сприймався читачем, як реальний одних діючих осіб недостатньо. Потрібні декорації, які Бальзак замінює детальними описами. Виклик суспільству в кінці роману Бальзак не осуджує, він вище цього. Переробляти світ – не його справа, він тільки змальовує. Батько Горіо – звичайний провінціал, він просто тато але батько, який в своїй неймовірнішій пристрасті до дочок піднімається до величчя страждань шекспірівського Ліра. Бальзак змальовує свого героя за допомогою романтичної символіки. Саме величчя Горіо по суті величне, постільки в основі його лежить почуття нехай не розумне, примітивне, але справжнє і трагічне. Можливо Растіньяк так швидко не пройшов свій розвиток, якби у нього не було таких здібних вчителів, досвідчених і своєрідних. Вони відчули внутрішню гнучкість Растіньяка і вміло впливаючи на його слабкості, зуміли підштовхнути його на компроміс з самим собою і світом. Долі жильців пансіону пані Воке наочно підтверджують єдину істину, яка неспростовна в цьому суспільстві: якщо ти вкрадеш гроші, на тебе накинуться всі закони, але якщо мільйон, то ти станеш людиною, яку всі поважають, власником скількох то мільйонів.
Повість «Гобсек» Бальзак уперше видав у 1830 році під назвою «Небезпеки безпутства» і з таким фіналом Бристо де Ресто у кінці твору отримував спадщину із рук Гобсека. Пізніше змінився не лише її заголовок, а й сюжет.
«Сцени паризького життя», називалась "Батечко Гобсек" і закінчувалась описом славнозвісної комірчини Гобсека. Зрештою, у 1842 р., автор вводить свій твір до "Сцен приватного життя", називає просто "Гобсек" і додає історію головного героя, зокрема, розповідає, як той наживав своє багатство. Ця повість так ретельно дооп рацьовувалась Бальзаком, як жодний інший твір. Спробуємо з'ясувати, що ж саме це влаштувало письменника у двох перших варіантах повісті.
Перша редакція, виходячи вже з назви та фіналу, була майже повністю присвячена історії Анастазі де Ресто, її стосункам з чоловіком та коханцем, що при звели до того, що її дітям загрожувало б зубожіння, якби не добрий геній - Гобсек (лихвар-добродій - цікавий поворот теми Скупого у світовій літературі). За це вдячна графиня домагалася для нього дворянського стану. Таким чином, твір на вряд чи виходив за межі поодинокого випадку і являв собою приватну історію ари стократичної сім’ї. Через п'ять років Бальзак вивів на перший план не історію сім’ї де Ресто, а самого Гобсека. Але назва "Батечко Гобсек" та розташування у "Сценах паризького життя" хоча і надають певного узагальнюючого значення повісті, все ж обмежують її символічне, узагальнююче звучання. По-перше, звертання батечко дещо фамільярне і якось затінює наступне слово, його страшну внутрішню форму (гобсек голландською значить живоїд), локалізуючи символічність і узагальнюючу характеристику, адже словосполучення "батечко Гобсек" стосується саме людини Гобсека, а не головного Гобсека - жаги до наживи. По-друге, конкретизувалося і місце дії –Париж. І лише через 12 років після появи першої редакції повість на буває остаточного вигляду. Крім того -,і це дуже важливо, адже приватне життя є скрізь - знаходить своє місце у "Сценах приватного життя", займаючи там поруч із повістю "Батько Горіо" одне з чільних місць. (5,с.226)
За формою твір є оповіданням у оповіданні. Це був досить типовий жанр у літературі ХІХ ст. та й літературі більш ранніх часів: досить згадати хоча б знаме нитий "Декамерон" Джованні Боккаччо. Але для чого авторові знадобився Дервіль? Адже його наявність тільки заплутує хід оповіді: адвокат у приймальні графині де Гранльє розповідає історію, яка змусить змінити погляд на положення у вищих ко лах Парижа графа Ернеста де Ресто, а з назви видно, що увага читачів має бути зо середжена на лихвареві Гобсекові. За своєю природою Дервіль спостережливий,він проникає скрізь, бачить те, що причаїлося у глибинах життя. Це посередник, люди на простої та ясної душі, через яку мали б відображатися інші люди. Чому все ж таки між Гобсеком та читачем стоять аж дві особи: автор та ще й оповідач? Так, Дервіль - один (якщо і:е єдиний) із тих, хто добре знає Гобсека і бере безпосередню участь у справах сім’ї де Ресто. Згадаймо, що Бальзак у своїх творах дає начебто подвійне зображення людини під кутом зору, як суспільства так і самої людини. У цій повісті письменник ускладнює сприйняття образу читачем. Ми сприймаємо Гобсека, образно кажучи у трьох іпостасях: а) Гобсек – очима його жертв; б) Гобсек – очима Дервіля; в) Гобсек – як він сприймає себе сам. І щоб не опинитися у положенні трьох сліпих, кожен з яких мацав відповідно хвоста, хобота та ногу слона, впевненій що саме перед сном треба враховувати всі ці три іпостасі.
Для європейської літератури образ лихваря був характерним від самих її витоків (пригадайте фольклорні образи здирників, Мольєрового Гарпагопа та Шекспірівського Шейлока). Та створений Бальзаком персонаж значно складніший, величніший, значущіший від попередників, оскільки в ньому втілена глибока філософська проблема влади грошей у суспільстві
В таємничій могутності Гобсека є щось містичне, як зрештою і в самих грошах - золотому ідолові згаданому людьми в якості умовного еталону чи не лише матеріальних цінностей. Лихвар не накопичує заради грошей , гроші – це зовсім не мета його життя, а засіб і спосіб буття як такого. Коли Гобсек угледів діаманти графині де Ресто, очі його гарячково спалахують, як і в згаданих попередників за подібних обставин Та це не вияв жадоби збагаченню,а
нестримний вогонь самореалізації через ВЛАДУ над іншою живою істотою. Коли в попередні епохи цю владу давала фізична сила, краса, розум, освіченість чи становище в суспільстві, то згодом, і це переконливо доводить
Бальзак у повісті – лише гроші. В суспільстві де все продається і все купується, вони - володарі усього сущого. На думку лихваря, сила грошей непорушна й незмірна бо все в світі має свій грошовий еквівалент. Той хто має гроші, - править світом, незалежно від віку, становища, сили та розуму. Чи не так думають про себе і сучасні наші "нові" росіяни та українці? Чи не тому і сьогодні такий близький і цікавий світові Бальзак, що зумів створити ще один вічний образ тип людини, для якої гроші - засіб і спосіб буття?
Та чи знав його герой, що таке любов, дружба; справжнє людське тепло? Ось над чим слід задуматися читаючи безсмертний твір Бальзака.
Поки гроші підвладні йому, Гобсек володар життя, цар і бог, що може вирі-шувати долі інших та обплутавши незримим павутинням душі людей, він мимоволі знекровлює й власну душу, до краплі висушуючи в ній співчуття, милосердя, повагу до інших, довіру і любов. Процеси, що відбуваються з героєм, психологічно доспів точно вмотивовані письменником. Лихвар надто часто зіштовхується з найпідлішими людськими вчинками, виявами найогидніших інстинктів та забаганок. Його клієнти здебільшого марнотратці, що піддалися власним найнижчим потягам і пристрастям (гордощі, ревнощі, прагнення до втіх, до світської марноти) ,як вчинили це Анастазі де Ресто та Максим де Трай (16, с.23) Історія родини де Ресто - ще один доказ слушності тверджень Гобсека і водночас яскрава ілюстрація його '"механізмів" визискування. Кожен з персонажів має свій зиск: пройдисвіт та ловелас де Трай "віддячує" коханням за розкоші й розваги, "визискуючми" Анасгазі, та в свою чергу, "платить" майбутнім дітей за своє почуття,
«визискуючи» родину її чоловік, «викуповуючи» долю синів «продає»
дружину і т.д. Гобсек, врешті. лише мудро забирає у "поганих гравців" фігури - гроші, владу, силу, адже їх "підводять" почуття (жага, любов, ненависть), а лихвар давно вже їх позбувся. Лише його смерть та бездоганна чесність Дервіля повертають нерозважливій удові її спадок.
Образ лихваря у Бальзака неоднозначний (на відміну від його попередників). За словами Дервіля, в ньому співіснують двоє людей: скнара і філософ, створіння нице і створіння шляхетне.
Так, лихвар щиро прагне допомогти графові, та. збагнувши, які великі статки самі пливуть до нього, не роздумуючи, вступає у володіння ними.
Характерно, що, крім банальної скнарості, Гобсеком керує й бажання відчути себе вершителем долі графині Анастазі. Така структура мотиваційної сфери вчинків героя коріниться в його минулому, пунктирно відтвореному в розповіді Дервіля (сам герой лише іноді прохоплюється кількома словами про бурхливі події зі свого життя: полювання ні) тигра, абордажні сутички, уміле володіння шпагою і пістолетом
У Гобсека витончений розум, який може бути спрямований як на здійснення складних фінансових махінацій, так і на глибокий аналіз людських
слабкостей, як на розв'язання міжнародних проблем, так і на філософські роздуми про первинні категорії буття. Це виняткова, непересічна особистість.
Зовнішність героя асоціюється в оповідача із зображенням давніх римлян, а з докладного портретного опису на початку твору виразно
акцентується автором символічна риса - колір обличчя, що порівнюється зі сріблом, нагадуючи істинну сутність персонажа - заглибленість у світ грошей. Поєднання, докладних деталей - реалістичних і тих, які несуть багатозначне смислове навантаження, дає змогу уявити портрет Гобсека художньо глибоким і особливо важливим для моделювання образу. (16,с.24)
Слід зауважити, що в архітектоніці твору превалюють компоненти, пов'язані із системою образів. У тканину "Гобсека" щільно вплетені різнопланові образи:
центральний персонаж - Гобсек, оповідач Дервіль, герої першого плану - Максим де Трай і подружжя де Ресто; другорядні персонажі - віконтеса де Гренльє і її дочка Камілла, Ернест де Ресто, швачка Фанні Мально. Чимало також у "Гобсеку" змальованих кількома штрихами постатей, які, проте, докладніше зображуються в інших творах "Людської комедії": прекрасна Голландка та її дочка Естер – родички Гобсека, пані де Босеан та багато інших представників і представниць вищого світу. Елементи композиції твору позначені явною доцентровістю, орієнтованою на образ центрального персонажа. Скажімо, прийом обрамлення набуває парадоксального значення. Під формальним приводом - розповісти віконтесі де Гранльє про перспективи молодого графа де Ресто – Дервіль - подає місткий філософсько-психологічний портрет Гобсека як людини і соціального явища. Водночас він досліджує проблему всемогутності грошей у суспільстві: "Невже усе зводиться до грошей?" - гірко запитує він себе, усвідомлюючи величезну залежність від них: добробут і кар'єра самого Дервіля пов'язана з позичкою, наданою тим самим Гобсеком, як і втілення мрій Камілли та молодого де
31.03.2013 14:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора