Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фінансові аспекти забезпечення ефективної діяльності підприємства (за матеріалами ВАТ ХЗ КПУ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Кафедра фінансів і кредиту
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Хмельницький інститут соціальних технологій
Економіко-правовий факультет
Кафедра фінансів і кредиту
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему
«Фінансові аспекти забезпечення ефективної діяльності підприємства (за матеріалами ВАТ ХЗ КПУ «Пригма-Прес» м.Хмельницький)»
Студентка групи ФНз-61
Спеціальність 7.050104 «Фінанси»
______________ А.Ю. Ковальчук
Допущено до захисту:
Завідувач кафедри
фінансів і кредиту
____________ к.е.н, С.А.Дражниця
«__» __________ 20__ р.
Науковий керівник:
__________к.е.н., доцент В.І. Купратий
Нормоконтроль:
____________ст.в., О.В. Неклюєнко
Хмельницький, 2011
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутнісна характеристика ефективності виробництва
1.2 Економічна суть і загальна характеристика видів ефективної діяльності підприємства
1.3 Фінансова звітність підприємства як основа інформаційного забезпечення оцінки ефективної діяльності підприємства
РОЗДІЛ 2 МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Характеристика економічних показників ефективності виробництва
2.2 Рентабельність виробництва і методика визначення її показників
2.3 Характеристика соціальних показників ефективності виробництва
РОЗДІЛ 3 ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ВАТ ХЗ КПУ «ПРИГМА-ПРЕС»
3.1 Динаміка основних техніко-економічних показників роботи ВАТ ХЗ КПУ «Пригма-Прес» та аналіз його фінансового стану за 2006 – 2009 роки
3.2 Основні фактори зростання ефективності виробництва: класифікація суттєвих характеристик, напрямки дії і використання
3.3 Напрямки та резерви покращення фінансового стану ВАТ ХЗКПУ «Пригма-Прес» та їх вплив на підвищення ефективної діяльності підприємства
РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ
4.1 Законодавча та нормативна база України про охорону праці
4.2 Основні поняття в галузі охорони праці, їх терміни та визначення
4.3 Організація робочого місця
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
7
7
11
20
26
26
39
42
47
47
57
61
69
69
71
75
ВСТУП
Актуальність теми. Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою – від власників приватного підприємства до керівників держави. Для її визначення розроблено велику кількість методик поглибленого аналізу та експрес аналізу, що базуються на використанні абсолютних і відносних показників. Формуючи систему показників ефективної діяльності суб’єктів господарювання, доцільно дотримуватись певних принципів, а саме система показників має включати кілька груп: узагальнюючі показники ефективності виробництва; показники ефективності використання праці; показники ефективності використання основних та оборотних фондів; показники ефективності використання фінансових ресурсів підприємства.
Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів. Поряд із вищезазначеними групами показників ефективності виробництва виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємств слід використовувати і специфічні показники, що відображають ступінь використання окремих видів ресурсів, зокрема, фінансових. Такий аналіз дає змогу виявити проблемні напрями у діяльності підприємства і дослідити причини що їх зумовили, зробити обґрунтовані висновки щодо фінансових аспектів забезпечення ефективності діяльності підприємства.
В ринковій економіці ефективна робота підприємства залежить від його фінансового стану під яким розуміють здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами які необхідні для нормального функціонування підприємства. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, доцільність їх розміщення та ефективність використання, фінансові взаємовідносини з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможність, фінансова стійкість, ділова активність підприємства.
У процесі аналізу виявляються взаємозв’язки і залежності між різними показниками фінансово-господарської діяльності, що дозволяє приймати обґрунтовані економічні рішення спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємства на основі оцінки його поточного фінансового стану і факторів що його формують. Це процес побудований на вивченні даних про фінансовий стан і результатів його діяльності в минулому з метою прогнозування майбутніх умов і результатів діяльності підприємства.
Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємства не однакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Фінансовий стан – це найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі. Він визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів по фінансовим та іншим відносинам. Це насамперед, пов’язано із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства (податкової, кредитної політики держави) надійності контрагентів (постачальників і покупців), різноманітності організаційно-правових форм функціонування. Проте не втрачають своєї сили і внутрішні фактори діяльності. Суб’єкт господарювання повинен постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності виробництва, а також враховувати вплив на неї зовнішніх чинників. Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи підвищення ефективності виробництва.
Мета і задачі дослідження. Метою дипломної роботи є оцінка фінансових аспектів ефективності діяльності ВАТ ХЗ КПУ «Пригма-Прес» на основі аналізу систему показників фінансового стану, що розраховані за даними бухгалтерської звітності за 2006 – 2009 роки; а також виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства для прийняття господарських й управлінських рішень по покращенню і стабілізації.
Відповідно до поставленої мети дипломної роботи окреслені наступні задачі дослідження:
розкрити теоретичні та методичні засади оцінки ефективної діяльності підприємства;
проаналізувати показники ефективної діяльності ВАТ ХЗ КПУ «Пригма-Прес»;
виявити фактори і причини досягнутого стану і отриманих результатів;
обґрунтувати управлінські рішення спрямовані на виявлення та мобілізацію резервів покращення ефективної діяльності підприємства;
підвищити ефективність всієї фінансово-господарської діяльності підприємства.
Об’єктом дослідження є аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ ХЗ КПУ «Пригма-Прес» на основі показників бухгалтерської звітності. Під фінансово-господарською діяльністю розуміють діяльність, яка спрямована на раціональне використання наявних власних і залучених фінансових ресурсів з максимальним ефектом, який виражається рівнем прибутковості. Основна увага у процесі роботи приділена характеристиці і аналізу балансу і звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, та звіту про власний капітал за 2006 – 2009 роки. На основі цих даних будуть розраховані показники ефективності.
Предметом дослідження є теоретичні та методологічні основи аналізу ефективної діяльності підприємства.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовуються методи факторного, порівняльного і графічного аналізу.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Сутнісна характеристика ефективності виробництва
Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - від власників приватного підприємства до керівників держави. У цьому розділі розглянемо сутність категорії «ефективність».
Термін «ефект» у перекладі з латинської означає «результат». Отже, категорія «ефективність» може інтерпретуватись як «результативність». Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.
Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу [37, c.15].
Загальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням:
F=E/P (1.1);
де F - ефективність;
Е - ефект (результати);
Р - витрати (ресурси).
При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори. Але для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.
Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що - витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання. Але з усієї їх множини найбільш обґрунтовані точки зору можна об'єднати в межах таких трьох підходів:
ресурсний, коли економічний результат зіставляється з економічною оцінкою виробничих ресурсів, які застосовуються під час виробництва;
витратний, коли економічний результат порівнюється з поточними витратами, які безпосередньо пов'язані з його досягненням;
ресурсно-витратний, що, як це видно з самої назви, являє собою певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).
Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими завданнями.
Що стосується чисельника формули ефективності, то тут також можна виділити три найзагальніші підходи:
за результат береться валова вартість створеного за певний період продукту (наприклад, виготовлена або реалізована продукція за оптовими цінами);
як результат беруть прибуток. Це досить поширений підхід, і при його застосуванні утворюється ціла множина показників рентабельності, коли прибуток зіставляється з собівартістю виробництва або з вартістю основних фондів, або з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо;
за результат береться сума прибутку та амортизації. Річ у тім, що з точки зору попереднього підходу підприємство, яке має від'ємну величину прибутку (що визначається за тією або іншою законодавче визначеною методологією), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Але для перехідних економік, у яких відбуваються інтенсивні трансформаційні процеси, на думку окремих економістів, ефективною може вважатися діяльність і такого підприємства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх ресурсів, передусім основних фондів. Ідеться про те, що втрати суспільства в разі ліквідації такого підприємства будуть все ж більшими, ніж тоді, коли воно продовжуватиме діяльність до повного спрацювання своїх основних фондів [25, c.356].
Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність:
оцінювання ефективності виробництва з метою забезпечення оптимальної стратегії управління ним. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність використання ресурсів підприємства;
оцінювання ефективності підприємства з метою визначення його привабливості як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності - незаінтересованою організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка;
оцінювання ефективності підприємства на макрорівні з боку держави. Не слід вважати, що цей напрямок стосується виключно радянських часів, хоча об'єктивно в ті часи спостерігався розквіт діяльності в цьому напрямку. Але і в умовах ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах [6, c.598].
Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільно корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, - результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.
Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін – продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи – це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.
Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти:
кінцевий результат процесу виробництва;
кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об’єднання підприємства) [69, c.165].
Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток.
Ресурси Персонал Засоби Предмети
(робоча сила) праці праці
Взаємодія Результати
і витрати ВИРОБНИЦТВО (ефект)
Ефективність виробництва
(продуктивність системи)
Рисунок 1.1 Схема формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи)
Важливо нагадати, що необхідні для одержання певного резуль тату виробництва (діяльності) ресурси розподіляються на однора зові (інвестиційні) та поточні, які витрачаються щоденно [19, c.56].
Економічна суть і загальна характеристика видів ефективної діяльності підприємства
Розглянемо основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак. За наслідками отриманих результатів. За цією ознакою можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.
Економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва на підприємстві. Формами прояву економічної ефективності є різноманітні економічні ефекти: зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції тощо.
Форми прояву соціальної ефективності пов’язані з отриманням соціальних ефектів: поліпшення умов праці, зростання життєвого рівня народу, поліпшення екологічних параметрів, збільшення тривалості життя людей та ін.
Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості населення, поліпшення умов праці та побуту, стану навколишнього середовища, загальної безпеки життя. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (збільшення безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників). Форми прояву соціально-економічної ефективності зумовлені намаганням отримати максимальний економічний ефект при заданих параметрах соціального характеру.
За характером здійснюваних витрат. За цією ознакою розрізняють ефективність застосовуваних ресурсів та ефективність витрат (спожитих ресурсів). До ефективності застосовуваних ресурсів відносять: ефективність виробничих фондів, ефективність трудових ресурсів, ефективність нематеріальних активів. До ефективності витрат належать: ефективність капітальних вкладень, ефективність поточних витрат, ефективність сукупних витрат. Як видно вже з самих назв окремих видів ефективності, що входять до першої та другої груп, поділ на ці групи зумовлений необхідністю дати відповідь на таке запитання: при визначенні ефективності отриманий ефект слід відносити до всієї сукупності ресурсів, застосовуваних на підприємстві, чи тільки до тієї їх частини, що безпосередньо бере участь у створенні цього ефекту. Аналіз аргументів прибічників того чи іншого варіанта відповіді на це запитання свідчить, що єдиної думки тут немає. А в конкретній ситуації у разі необхідності оцінювання ефективності діяльності підприємства слід застосовувати той варіант, котрий є більш адекватним економічному завданню, що вирішується. Тому право на існування мають показники ефективності обох зазначених груп [8, c.23-28].
За видами господарської діяльності. До цієї групи показників ефективності належать: ефективність виробничої, торговельної, банківської, страхової та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється в специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.
За рівнем об'єкта господарювання. До цієї групи відносять: ефективність економіки в цілому, ефективність галузі, об'єднання підприємств, підприємства, структурного підрозділу підприємства, ефективність виробництва окремих видів продукції.
За рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки ефективність може бути рівня суспільства та рівня суб'єкта підприємництва (господарювання). Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною антагоністичністю інтересів суспільства та індивіда або їх інституційних аналогів - держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів (наприклад, економічних законів, зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а підприємства - свої, і вони часто істотно різняться. Так, оцінюючи економічний ефект діяльності підприємства, держава обчислює його валовий прибуток. Останній містить суму податків та інших обов'язкових платежів, що виплачуються з прибутку. Для підприємства ж ефект - це чистий прибуток, котрий залишається у його розпорядженні після сплати всіх обов'язкових платежів.
За умовами оцінювання. За цією ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність. Реальна ефективність - це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності. Розрахункова - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність використовується для оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства [67, c.198-200].
За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака дає змогу виокремити первісну та мультиплікаційну ефективність. Необхідність такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний. Мова про мультиплікаційний ефект може йти тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства та організації.
За метою визначення. За цією ознакою розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність. Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство в результаті своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них. її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.
За типом процесу. Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. З погляду цієї ознаки можна окремо розглядати ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так і технічної), ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін.
Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність визначення й застосування для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є виокремлення за окремими ознаками (класифікація) відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне значення для системи господарювання (табл. 1.1).
Економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать:
обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції;
величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва;
економія тих чи тих видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції;
продуктивність праці тощо [12, c.65-80].
Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршання екологічних показників).
Локальна (комерційна) ефективність визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).
Таблиця 1.1
Видова класифікація ефективності виробництва (діяльності) за окремими ознаками
Класифікаційна ознака
Ефективність
Одержаний результат (наслідки)
Економічна
Соціальна
Місце одержання ефекту
Локальна (комерційна)
Народногосподарська
Метод розрахунку
Абсолютна
Порівняльна
Ступінь збільшення ефекту
Первинна
Мультиплікаційна
Синергічна
Структура організації виробництва
Робочого місця
Виробничого підрозділу (дільниці, цеху, виробництва)
Підприємства в цілому
Тип економічного зростання виробництва
Екстенсивного розвитку
Інтенсивного розвитку
Напрям інноваційно-інвестиційної
Діяльності
Науки, техніки і технології
Організаційно-управлінських інновацій
Інвестиційних проектів і програм
Характер витрат
Поточних витрат
Одноразових (капітальних) витрат
Об'єкт оцінки
Повна (інтегральна)
Часткова (окрема)
Чинникова (багаточинникова)
Масштаб міжнародного співробітництва
Зовнішньоекономічної діяльності фірми
Діяльності спільних підприємств і транснаціональних корпорацій
Коли ж виробництво продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов’язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то кажуть про народногосподарську ефективність, тобто сукупний ефект у сферах виробництва та споживання відповідних виробів (послуг).
Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства (організації) за певний проміжок часу [21, c.23-28].
Порівняльна ефективність відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) проти інших можливих варіантів.
Абсолютна й порівняльна ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.
Первинна ефективність – це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства (організації), запровадження прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.
Первинна (початкова) ефективність майже завжди примножується завдяки багатоспрямованому та багаторазовому використанню названих заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Тоді можна казати про так звану мультиплікаційну ефективність, яка виявляється здебільшого в кількох специфічних формах – дифузійному й резонансному ефектах, а також ефектах «стартового вибуху», супровідних можливостей та акселерації.
Дифузійний ефект реалізується тоді, коли певне господарське-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, унаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перед тим, як метод безперервного розливання рідкого металу знайшов широке застосування в чорній металургії, ним досить тривалий час користувалися на підприємствах кольорової металургії) [11, с.50-95].
Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (наприклад одержання синтетичного волокна високої якості уможливило виробництво нових видів тканини, а відтак – нових видів одягу тощо).
Ефект «стартового вибуху» – це своєрідна “ланцюгова реакція” в перспективі. Він можливий за умови, коли певний «стартовий вибух» стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій самій або в іншій галузі виробництва чи діяльності (переконливий приклад – застосування економіко-математичних методів і моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки).
У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з’являються супровідні можливості з певним ефектом. Такі можливості виявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів (ефектів), використання виробничих і побутових відходів тощо.
У будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації (від лат. accеlerо – прискорюю), який означає прискорення темпів поширення і застосування якогось конкретного позитивного результату.
Межі між окремими формами мультиплікаційної ефективності є досить умовними, рухливими та відносними. Діалектичний взаємозв’язок цих форм полягає в тім, що всі вони разом формують загальний інтегральний ефект від практичної реалізації того чи того управлінського рішення.
Синергічна ефективність (від гр. synergos – діючий спільно) виражає такий комбінований вплив сукупності тих чи тих інновацій на фінансово-економічний стан суб’єкта господарювання, коли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво (діяльність) кожної інновації зокрема, тобто коли кожна інновація посилює вплив усіх інших.
Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майже завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багатонапрямковому та багаторазовому використанню таких заходів не лише на даному, але й інших підприємствах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного значення набуває визначення і оцінка так званого мультиплікаційного ефекту, що має свої специфічні форми прояву (рис. 1.2).
Дифузійний ефект може реалізовуватись у тих випадках, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перш ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безперервного розливання рідкого металу був започаткований на підприємствах кольорової металургії) [46, c.300-350].
Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо).
1 Дифузійний 3 Ефект стартового вибуху
МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНИЙ 4 Ефект супроводжувальних
ЕФЕКТ можливостей
2 Резонансний 5 Ефект акселерації
Рисунок 1.2 Специфічні форми мультиплікаційного ефекту
Ефект стартового вибуху – це ланцюгова реакція у перспективі. Він можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту у тій же самій або іншій галузі виробництва чи діяльності (яскравий приклад – застосування економіко-математичних методів та моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з’являються супроводжувальні можливості з певним ефектом. Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів, використання виробничих і побутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, що означає позитивний наслідок не лише самого по собі конкретного результату, але й прискорення темпів його розповсюдження і застосування.
Межі між виокремленими формами мультиплікаційного ефекту досить умовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв’язок цих форм полягає у тому, що усі вони разом формують загальний інтегральний ефект від реалізації певного господарського рішення (впровадження нової техніки чи технології, прогресивних методів або форм організації виробництва, нових форм господарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна проблема з очевидними мультиплікаційними характеристиками, то очікуваний ефект має охоплювати одночасно усі його специфічні форми. Загальна величина такого ефекту залежить від трьох головних чинників: економічної ефективності впроваджуваного господарського заходу (сукупності заходів), масштабів і швидкості його (їх) розповсюдження в усіх галузях чи сферах діяльності [41, c.23-28].
Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних (повсякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно використовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортизаційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у повну собівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють собою авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності.
Розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття тих чи інших господарських рішень. По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, здійснюваних організацій-но-технічних і соціально-економічних заходів, загальної результативності виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду часу. По-друге, за їх допомогою обґрунтовують і визначають найкращі (оптимальні) варіанти господарських рішень: застосування нової техніки, технології та організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо. У зв’язку з цим розрізняють абсолютний (загальний) і порівняльний ефект. Кожний з них може бути економічним, соціальним, локальним (госпрозрахунковим), народногосподарським, первісним, мультиплікаційним.
Абсолютний ефект характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) його величину, яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльний ефект відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них; його рівень відбиває економічні і соціальні переваги обраного варіанту здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) у порівнянні з іншими можливими варіантами. Абсолютний і порівняльний ефекти тісно взаємозв’язані, доповнюють один одного. Визначення економічно найбільш вигідного варіанту господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютного ефекту, а аналітична оцінка останнього здійснюється шляхом порівняння його запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період [68, c.130-135].
1.3 Фінансова звітність підприємства як основа інформаційного забезпечення оцінки ефективної діяльності підприємства
Основою для проведення аналізу фінансових аспектів ефективної діяльності підприємства виступає його фінансова (бухгалтерська) звітність. Звітність містить відомості про реалізовану продукцію, затрати на виробництво продукції, стан господарських коштів та джерел їх утворення, про фінансові результати роботи підприємства. Основне завдання звітності - пошук резервів подальшого зростання та вдосконалення діяльності підприємства, стабільності на ринку (рис. 1.3).
Рисунок 1.3 Цільове використання інформації, що надає бухгалтерська звітність
Бухгалтерська звітність представляє собою систему узагальнених показників, що характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною її стадією [23, c.165].
Для виконання покладених на бухгалтерську звітність функцій вона має відповідати таким основним вимогам:
гарантувати реальність та достовірність даних, які забезпечуються документальним обґрунтуванням всіх записів, проведенням інвентаризацій, додержуванням правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і витрат за відповідними звітними періодами;
забезпечувати своєчасність даних на підставі регламентації термінів співставлення звітних даних для оперативного управління господарською діяльністю підприємств і організацій.
Завершальним етапом бухгалтерського обліку є складання фінансової звітності — бухгалтерської звітності, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. В процесі аналізу фінансових аспектів ефективної діяльності підприємства використовуються значна частина форм облікової аналітичної і звітної інформації. У відповідності з новими стандартами обліку, методика фінансового аналізу вимагає повного перегляду та вдосконалення з врахуванням нових положень по бухгалтерській звітності [3, c.40-42].
Наявну інформацію про ефективність діяльності підприємства за доступністю ділять на відкриту та закриту, внутрішню та зовнішню.
Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби щодо:
придбання, продажу та володіння цінними паперами;
участі в капіталі підприємства;
оцінки якості управління;
оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
забезпеченості зобов’язань підприємства;
визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства;
інших рішень.
Власники аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності росту фірми. Кредитори й інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики по позикам і внескам. Можна твердо говорити, що якість прийнятих рішень цілком залежить від якості аналітичного обґрунтування рішення. В останні роки з’явилося досить багато серйозних і актуальних публікацій, присвячених аналізу ефективності діяльності підприємства. Активно освоюється закордонний досвід аналізу та керування ефективної діяльності підприємствами.
Основним джерелом інформації про ефективну діяльність підприємства є бухгалтерська звітність, що стала публічною. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв’язує підприємство з суспільством і діловими партнерами - користувачами інформації про діяльність підприємства.
Суб’єктами аналізу виступає, як безпосередні, так і, зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, позикодавці (банки й ін.), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства і керівництво. Кожний суб’єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити збільшення або зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам і постачальникам, доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам - вигідність вкладання в підприємство своїх капіталів і т.д.
Друга група користувачів фінансової звітності - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні за договором захищати першу групу користувачів звітності. Це аудиторські фірми, консультанти, біржа, юристи, преса, асоціації, профспілки [30, c.256-260].
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийнятт...
22.11.2013 03:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора