Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
КАСІЯН Ірина Михайлівна
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Тернопільський національний економічний університет
Інститут:
Облік і аудит
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Облік і аудит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Тернопільський національний економічний університет
Факультет обліку і аудиту
Кафедра обліку у виробничій сфері
КАСІЯН Ірина Михайлівна
ОБЛІК І АНАЛІЗ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
Спеціальність 8.03050901 – облік і аудит
Дипломна робота за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр”
Студентка групи ОБзм-51
Касіян І.М.
(підпис)
Науковий керівник
к.е.н
(підпис)
Дипломну роботу допущено
до захисту
« » 2013 р.
Зав. кафедри, д.е.н., професор
Задорожний З.В.
( прізвище, ініціали) (підпис)
Тернопіль – 2013
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
Розділ 1. ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ……………………………………………………………………6 1.1. Суть та місце поточних зобов’язань у діяльності підприємства…………...6
1.2. Загальні підходи побудови обліку і звітності про поточні зобов’язання…..
1.3. Стандартизація обліку щодо поточних зобов’язань…………………………. Висновки до розділу 1……………………………………………………………… Розділ 2. ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ………………. 2.1. Облік короткострокових позик, векселів виданих і поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями………………………………………………... 2.2. Облік розрахунків з основними кредиторами, за податками і платежами та іншими поточними зобов’язаннями………………………………………………… 2.3. Звітність про поточні зобов’язання підприємств ……………………………... Висновки до розділу 2……………………………………………………………… Розділ 3. АНАЛІЗ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ: МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ………………………………………………………………………. 3.1. Теоретичні підходи до аналізу поточних зобов’язань………………………… 3.2. Методика аналізу поточних зобов’язань……………………………………….. 3.3. Організація аналізу поточних зобов’язань……………………………………... Висновки до розділу 3………………………………………………………………. ВИСНОВОК………………………………………………………………………….. ДОДАТКИ……………………………………………………………………………. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….
ВСТУП
Актуальність теми. В кризових умовах, що виникли у вітчизняній економіці внаслідок затяжної світової фінансової кризи, актуальним є питання своєчасності проведення розрахунків між суб’єктами господарської діяльності. Порушення термінів погашення зобов’язань призводить до їх нагромадження та знецінення грошових коштів для кредиторів. Це негативно впливає на фінансовий стан діючих підприємств. Вирішення існуючої проблеми реальне за умови ефективного управління поточними зобов’язаннями. Прийняття управлінських рішень в цьому напрямку здійснюється на підставі інформації про поточні зобов’язання, що формується у системі бухгалтерського (фінансового) обліку. Звідси виникає потреба поліпшення теоретичних і методичних засад визнання, класифікації, документування, оцінки та відображення поточних зобов’язань у системі бухгалтерського (фінансового) обліку, методики аналізу поточних зобов’язань і визначення їх впливу на платоспроможність підприємства в кризових умовах господарювання.
Вивченню зазначених вище проблем присвятили свої наукові пошуки вчені-економісти: Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, А.М.Герасимович, І.О.Власова, О.Н. Волкова, С.Ф.Голов, В.М.Івахненко, Л.М.Кіндрацька, В.В.Ковальов, М.Я.Коробова, В.М.Костюченко, М.В.Кужельний, А.М.Кузьмінський, О.П.Кундря-Висоцька, І.Д.Лазаришина, Альберт Р.Макмін, Н.М.Малюга, Є.В.Мних, І.Я.Омецінська, В.Ф.Палій, В.В.Панков, О.А.Петрик, О.М.Петрук, М.С.Пушкар, М.Л.П’ятов, Г.В.Савицька, С.В.Свірко, В.В.Сопко, Л.В.Чижевська, М.Г.Чумаченко, В.Г. Швець, А.Д. Шеремет та інші.
Дослідження наукових праць провідних науковців та практики господарської діяльності показано, що окремі теоретичні положення з трактування поточних зобов’язань є дискусійними, а низка суттєвих аспектів класифікації, визнання, оцінки, методики їх обліку та аналізу потребують уточнення і подальшого вдосконалення.
За мету написання даної роботи поставлено глибоке вивчення термінів пов'язаних з обліком і аналізом поточних зобов'язань, а також обґрунтування теоретико-методологічних засад розбудови звітності поточних зобов’язань.
Досягнення поставленої мети вимагає рішення таких основних завдань:
розкрити суть та місце поточних зобов’язань в діяльності підприємства;
уточнити систему обліку і звітності в підприємстві та його загальна характеристика;
розробити загальні підходи побудови обліку і звітності про поточні зобов’язання;
з’ясувати облік короткострокових позик, векселів виданих і поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями;
обґрунтувати облік розрахунків з основними кредиторами, за податками і платежами, соціальним страхуванням, з оплати праці;
обґрунтувати інші поточні зобов’язання та їх облік;
узагальнити теоретичні підходи до аналізу поточних зобов’язань;
висвітлити методику аналізу поточних зобов’язань;
визначити організацію аналізу поточних зобов’язань.
Об’єктом дослідження є господарсько-фінансова діяльність ТОВ «Універсальна бурова техніка» (ТОВ «УНІБУРТЕХ), що знаходиться в м. Дрогобич Львівської області. Зокрема воно здійснює виробництво обладнання для видобування нафти, газу, руди та будь-яких інших корисних копалин ( в тому числі бурових доліт, бурильних головок, замків для бурильних труб тощо); виробництво інших машин (автомобілів, автомобільних кузовів, причепів) та устаткування загального призначення (виробництво окремих вузлів, деталей і напівфабрикатів та запасних частин з обладнання для нафтодобувної та гірничорудної промисловості); здійснює їх технічні випробування і дослідження, проводить операції з металобрухтом (збирання, заготівка, переробка, купівля), а також здійснює оптову і роздрібну торгівлю виробленими інструментами, запчастинами, машинами тощо.
Предметом дослідження є вдосконалення теоретичних і методичних аспектів визнання, класифікації, документування, оцінки та відображення поточних зобов’язань у системі бухгалтерського обліку, а також методики аналізу поточних зобов’язань та визначення їх впливу на платоспроможність підприємства в сучасних умовах господарювання.
Методи дослідження. У процесі написання магістерської роботи використовувались практичні матеріали досліджуваного підприємства і загальнонаукові методи дослідження (системного аналізу, спостереження, узагальнення, синтезу, абстракції, конкретизації); специфічних прийомів наукового дослідження (класифікації, групування, порівняння, середніх величин, узагальнюючих економічних показників, економіко-статистичних; експертних оцінок).
Наукова новизна одержаних результатів дослідження проявляється у розробці теоретичних і практичних рекомендацій з удосконалення теоретичних і методичних аспектів поточних зобов’язань:
уточнено визначення поняття «поточні зобов’язання», яке розглядається автором як
доповнено
запропоновано.
Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що вона має практичну цінність для досліджуваного підприємства в частині висновків і пропозицій, які можуть стати в пригоді керівникам і спеціалістам цього підприємства при прийнятті управлінських рішень.
РОЗДІЛ 1
ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ І ЗВІТНОСТІ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
1.1. Суть та місце поточних зобов’язань у діяльності підприємства
На будь-якому підприємстві незалежно від напрямку діяльності існують зобов'язання підприємства перед постачальниками, підрядчиками, працівниками, за короткострокові та довгострокові кредити, учасниками тощо.
Інформація про зобов’язання підприємства дає яскраву картину про його фінансову залежність та платоспроможність. Наприклад, величина поточних зобов’язань у співставленні з оборотними активами дозволить визначити ліквідність підприємства; загальна сума зобов’язань у співставлення з валютою балансу свідчить про залежність підприємства від кредиторів; шляхом ділення власного капіталу на величину зобов’язань визначимо рівень (коефіцієнт) фінансової стабільності. Інформацію про величину зобов’язань можна отримати з балансу підприємства. Однак, підходи щодо того, які саме пасиви слід відносити до складу зобов’язань та як їх класифікувати з метою оцінки фінансового стану підприємства залишаються дискусійними [Омецінська І.Я., Особливості с. 28].
Зобов'язання (Liabilities) – заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.
У ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру
на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку [ Госп. кодекс, с. 359].
Згідно з Німецьким Цивільним кодексом (НЦК) зобов’язання – це правовідношення, в якому кредитор має право вимагати від боржника виконання дій, які реалізують обов’язок, або утримання від виконання певної дії.
Питання про господарські зобов’язання, у юридичній літературі вже давно є дискусійним.
Губачова О.М. та Мельник С.І. наголошують, що у бухгалтерському обліку зобов’язання відображають тільки тоді, коли виникає заборгованість по них [, с. Губачова О.М. Облік у зарубіжних].
І.Я. Омецінська зазначає, що трактування терміну «зобов’язання» в обліковій системі, можна конкретизувати умови визнання заборгованості зобов’язанням, а саме: 1) ідентифіковано суб’єкти заборгованості; 2) визнана підприємством, на яке покладено обов’язок її погасити, і водночас сформовано в інших суб’єктів обґрунтоване сподівання, що підприємство виконає свої зобов’язання; 3) її погашення спричинить вибуття з підприємства ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди; 4) її оцінка достовірно визначена; 5) існує реально на даний час; 6) виникає як результат минулих подій; 7) буде неминуче погашена; 8) має визначений термін виконання [Омецінська, Особливості с. 29].
Отже, зобов’язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Погашення зобов’язання можна здійснювати шляхом: сплати кредиторові грошових коштів; відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку заліку заборгованості; переведення зобов’язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо. У кожному разі погашення зобов’язання пов’язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства. Іноді погашення одного зобов’язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов’язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов’язанням за виданим векселем). Однак, остаточне погашення зобов’язання пов’язано із вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.
Значна частина зобов’язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах, водночас, повинно визнати зобов’язання. Зобов’язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень – все це є типові приклади визнання зобов’язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов’язання щодо нарахованих відсотків.
Відсутність на дату складання фінансової звітності достатніх умов для визнання тих зобов’язань, які обліковувалися раніше на балансі підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням доходів звітного періоду (тобто зобов’язання не підлягає погашенню).
Слід звернути увагу на те, що в основу вітчизняного балансу покладено рівняння: Актив=Зобов'язання + Власний капітал, або А = П, де під пасивами розуміють усі джерела — як залучені, так і власні кошти. Це обумовлено пострадянською спадщиною і може бути пояснене тим, що в умовах суспільної власності на засоби виробництва поняття власного капіталу не мало під собою ніякої економічної підстави. Формулу А = П + К ще називають основним бухгалтерським рівнянням або фундаментальною обліковою моделлю [Облік та аудит в ком. банках http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-665.htm]. Розглянемо місце зобов’язань у бухгалтерському рівнянні (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Місце зобов’язань у бухгалтерському рівнянні
Із рисунку 1.1 можна зробити висновок, що зобов’язання є одним із складових бухгалтерського рівняння без якого не може функціонувати жодне підприємство.
Згідно П(С)БО 11 «Зобов’язання» зобов’язання поділяють на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені, доходи майбутніх періодів.
Т.А. Бутинець, Л.В. Чижевська, С.Л. Береза зобов’язання поділяють на: монетарні й немонетарні; поточні і майбутні; довготермінові та поточні; фактичні, оціночні й умовні [, с. 50].
Така класифікація зобов’язань дасть змогу глибше зрозуміти їхню суть, а також допоможе бухгалтерам і керівникам отримувати різнобічну інформацію про заборгованість з метою ефективного ведення фінансово-господарської діяльності суб‘єкта господарювання.
Також поділяти зобов’язання залежно від порядку визначення суми до погашення зобов’язання можна на реальні та потенційні. Реальні – зобов’язання виникають на підставі договору, контракту, одержаного рахунку (як правило, сума заборгованості та строк погашення по них є конкретними і вказуються у відповідних документах).
Залежно від строку погашення реальні зобов’язання поділяють на поточні та довгострокові. Потенційні зобов’язання характеризуються тим, що сума і термін платежу за ними не визначені і залежать від подальших подій у майбутньому. Потенційні зобов’язання поділяються на забезпечення, непередбачені зобов’язання та доходи майбутніх періодів.
В даній роботі ми висвітлюємо поточні зобов’язання.
Поточні зобов’язання (Current Liabilities) – зобов’язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.
До поточних зобов’язань підприємства належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов'язання. Поточні зобов’язання відображають у Балансі за сумою погашення [П(С)БО 11].
На думку Губачова О.М., короткострокові (поточні) зобов’язання мають бути погашені в процесі одного операційного циклу діяльності підприємства або протягом одного фінансового року після дати складання балансу. Термін оплати довгострокових зобов’язань перевищує фінансовий рік [Губачова О.М. Облік у зар., c. 294].
С.Ф. Голов вважає, що поточні зобов’язання є лише однією із складових реальних зобов’язань [Голов, с. 217].
Досить дискусійним, за твердженням Р.П.Гончарук, є підхід І.А. Бланка щодо визначення сутності кредиторської заборгованості, під якою розглядає поточні зобов’язання підприємства, при цьому не уточнює сутності поняття «поточні зобов’язання». Але якщо поточними зобов’язаннями вважати короткострокову заборгованість, тоді як у звітності відображати заборгованість по довготривалих операціях? Адже виконання інвестиційних програм, розробка перспективних проектів розвитку підрядниками ініціатора і навіть залучення підприємством позикових коштів фінансово-кредитних установ на дані цілі сприятиме утворенню довгострокової заборгованості. Так як короткостроковий період призводитиме доуповільнення кругообігу засобів підприємства, породжуватиме проблеми, що будуть пов’язані з дефіцитом грошової маси для обслуговування кругообігу засобів виробництва [Гончарук Р.П. Сутність та класифікація кредит, с. 50].
На думку Р.П.Гончарук, поточні зобов’язання підприємства – зобов’язання, що відображають його заборгованість перед партнерами по комерційних операціях згідно з рахунками, прийнятими до оплати, в практиці називають кредиторською заборгованістю [Гончарук Р.П. Сутність та класифікація кредит, с. 50].
Ю.Ю. Гусєва, О.В. Осмятченко розглядають зобов’язання з точки зору діяльності комерційних банків. На їх думку, поточні зобов’язання («гарячі гроші») – кошти, які можуть бути зняті з рахунків без попередження і котрі чутливо реагують на зміни процентних ставок на ринку [Гусєва Ю.Ю., О.В. Осмятченко, с. 122].
Отже, поточне зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу у звітному періоді [Облік поточних зобов’язань. Електронний ресурс. _ Режим доступу: http://knowledge.allbest.ru/audit/3c0a65635b2ac68a5d53b88421216d27_0.html].
Поточні зобов’язання, є одним з основних показників, що впливає на прийняття управлінських рішень в системі менеджменту підприємства. Ефективна діяльність сучасних підприємств значною мірою залежить від управління їх фінансовими ресурсами, що обумовлює необхідність розвитку інформаційної системи управління зобов’язаннями, удосконалення її організаційної структури, визначення принципів утворення та умов розподілу і поєднання інформаційних потоків. Значні перетворення в економіці нашої держави, яка взяла курс на інтеграцію у світове співтовариство, торкнулися і кожного окремого підприємства тієї чи іншої галузі.
Щоб визначити місце поточних зобовязань на підприємстві пропонуємо розглянути їх класифікаційні ознаки.
Так, у зарубіжній науковій літературі поточні зобов’язання за ступенем ймовірності поділяють на фактичні, оціночні та умовні. Зокрема, Б. Нідлз, Х. Андерсон, Д. Колдуелл дають таку характеристику цим видам зобов’язань:
1) Фактичні (definitely determinable liabilities) – виникають з договору, контракту або на основі законодавства. Вони можуть бути підраховані точно. Фактичні зобов’язання включають в себе заборгованість по рахунках, векселях, дивідендах до оплати, податку з продаж, нарахованій заробітній платі тощо.
2) Оціночні (estimated liabilities) – це зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати. Прикладами таких зобов’язань є податки на прибуток, виплати по гарантійних зобов’язаннях та оплата відпусток.
3) Умовні (contingent liability) – неіснуючі зобов’язання. Тим не менше вони є потенційними зобов’язаннями, оскільки залежать від майбутньої події, що виникає від минулої угоди. Умовні зобов’язання класифікують на припустимі, ймовірні, можливі [Нидлз Принципи бух.учета, с. 179].
Броунлі та І. Річард наводять свою класифікацію зобов’язань. Вони класифікують поточні зобов’язання на: непередбачувані операційні зобов’язання; короткотермінові зовнішні фінансові зобов’язання; передоплати покупців (клієнтів); поточні зобов‘язання як результат обачливих дій; поточні зобов’язання перед зовнішніми суб’єктами господарювання [Fundamental concepts in, с. 496].
Аналогічну класифікацію поточних зобов’язань у зарубіжних країнах подає О.В. Соловьова. Вона виокремлює такі їх види: а) детерміновані або чітко визначені зобов’язання (determinable liabilities), до яких належать: рахунки до оплати; векселі до оплати; частина довготермінової заборгованості, термін оплати котрої завершується у поточному році; дивіденди до виплати; поворотні депозити і аванси; доходи майбутніх періодів; нараховані зобов’язання; податки до виплати; б) можливі або непередбачені, умовні потенційні зобов’язання (contingent liabilities). Інколи до складу такої групи можуть зараховувати оціночні зобов’язання (estimated liabilities) [Соловьова].
Крім того, класифікацію зобов’язнаь можна розглядати у Цивільних кодексах різних держав. Так, згідно з Німецьким Цивільним кодексом (НЦК) найбільш загальним є поділ зобов’язань за підставами виникнення: із угод (договірні); переддоговірні (виникають внаслідок взаємодії договірного відношення з соціальним контактом) і квазідоговірні (з відносин, схожих із договірними); із закону (виникають із ведення справ без доручення, безпідставного збагачення, незаконних дій, утримання, спадкування тощо) [Жалинский А, с. 334].
У Франції Цивільний Кодекс (ФЦК) не дає легального тлумачення поняття «зобов’язання», а доктрина, виходячи з поняття договору, визначає його як правовий зв’язок, у якому одна особа зобов’язується стосовно іншої до певного надання, вчинення дії чи утримання від певних дій. Надається такий поділ зобов’язань як договірні і не договірні.
У праві Англії та США не існує системного підходу до класифікації зобов’язань, оскільки немає законодавства, яке б визначало загальні принципи й систему підстав виникнення зобов’язань. Наводиться класифікація зобов’язань, яка має суто науковий характер і передбачає такі підстави їх виникнення: договір; делікт; квазідоговір (дії однієї особи, що вчинюються з її власної волі від імені іншої, з яких виникають обов’язки перед третіми особами); інші підстави [Бернхем В, с. 45].
А.Т.Сафарова пропонує групувати поточні зобов’язання наступним чином: 1. За видами поточних зобов’язань: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання за розрахунками; інші поточні зобов’язання; 2. За суб’єктами погашення: фінансові установи; бюджетні та позабюджетні фонди; фізичні і юридичні особи; 3. За видами діяльності: а) зобов‘язання, що виникають в результаті звичайної діяльності; в результаті операційної діяльності; в результаті фінансової діяльності; в результаті інвестиційної діяльності; б) зобов'язання, що виникають в результаті надзвичайних подій; 4. За термінами погашення: до одного місяця; від одного до трьох місяців; від трьох до шести місяців; від шести до дев'яти місяців; до одного року; 5. За видами обліку: зобов’язання за даними фінансового обліку; зобов’язання за даними податкового обліку; зобов’язання за даними управлінського обліку. 6. За своєчасністю погашення: погашені вчасно; прострочені; пролонговані. 7. За видами погашення: погашені безготівковим шляхом; погашені товарами, виконаними роботами, наданими послугами; погашені готівкою [Сафарова А. Шляхи вдосконалення класифікації зобов’язань – С. 317- 320].
Отже, внаслідок дослідження теоретичних та методичних підходів до визнання поточних зобов’язань (в обліку та відповідно до Цивільного кодексу) на сучасному етапі розвитку економіки, а також підходів до класифікації поточних зобов’язань вчених-економістів, пропонується наступна спільна класифікація зобов’язань як у науковій бухгалтерській, так і у нормативно-правовій літературі, за відповідними критеріями: 1) за співвідношенням прав і обов’язків: односторонні, взаємні; 2) за визначеністю предмета виконання зобов’язання: однооб’єктні, альтернативні; 3) за характером взаємозв’язку: головні, додаткові; 4) за складністю погашення: прості, складні; 5) за часом виникнення: теперішні, майбутні; 6) за способом погашення: монетарні, немонетарні; 7) за можливістю оцінки: фактичні, оціночні, умовні; 8) за вартістю: відсоткові, безвідсоткові; 9) за об’єктом зобов’язання: перед банками, за векселями, з постачальниками і підрядниками, за податками, зі страхування, перед працівниками, з учасниками, інші; 10) за формою залучення: грошові, товарні; 11) за видом діяльності: операційні, фінансові, зобов‘язання, які виникли внаслідок іншого виду діяльності; 12) за економічним змістом: а) товарна заборгованість: за продукцію і товари; за послуги, за роботи; б) нетоварна заборгованість, з оплати праці, за податками і зборами, за фінансовими операціями тощо; 13) за ознакою дотримання строків погашення: поточні зобов’язання, за якими термін оплати не наступив; відстрочені поточні зобов’язання; прострочені поточні зобов’язання; поточні зобов’язання, за якими закінчився строк позовної давності; 14) за ймовірністю погашення: сумнівні поточні зобов’язання, безнадійні поточні зобов’язання; 15) за відображенням в балансі: реальні (балансові), консенсуальні (позабалансові) [Пташник Класифікація поточних, с. 217].
Водночас, в умовах фінансової кризи та недостатня теоретична розробка питань визнання поточних зобов’язань, розбіжності щодо їхнього визначення у правовому та обліковому полі, недосконалість методики відображення заборгованостей у регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності характеризують цей вид пасивів як одну з найбільш складних ділянок облікового процесу. Дослідження ускладнюється через різноманітність видів зобов’язань, методів їхнього погашення, велику кількість суб'єктів та об'єктів. Водночас чіткі організація і методика обліку дають змогу забезпечити отримання об’єктивної інформації для аналізу і контролю поточних зобов’язань, проведення якого сприяє ефективному формуванню, підготовці та прийняттю управлінських рішень, щодо діяльності підприємства та підтриманню їхньої фінансової стійкості та платоспроможності на високому рівні.
Тому підприємство, перш за все повинно слідкувати за своєчасністю погашення поточних зобовязань, що забезпечує можливість його самофінансування.
Для підтвердження наших слів розглянемо динаміку поточних зобов’язань досліджуваного нами підприємства – ТОВ «Універсальна бурова техніка» (м. Дрогобич Львівської області) показана на рисунку 1.2.
Рис. 1.2. Графік динаміки поточних зобов’язань у ТОВ «Універсальна
бурова техніка» (м. Дрогобич Львівської області) в розрізі кварталів
2011-2012 рр., тис. грн.
Як видно з рисунка 1.2., що загальна тенденція поточних зобов’язань у ТОВ «Універсальна бурова техніка» спрямована на зменшення сум таких зобов’язань. Так, якщо у 1 кварталі 2011 р. ці зобов’язання становили 77843 тис. грн., то у 1 кварталі 2012 р. – 51845 тис. грн., а в 4 кварталі 2012 р. – 36672 тис. грн.
Вихідні дані для складання графіку динаміки поточних зобов’язань у досліджуваному підприємстві відображені у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Вихідні дані для складання графіку динаміки поточних зобов’язань у ТОВ «Універсальна бурова техніка» (м. Дрогобич Львівської області) в розрізі кварталів 2011-2012 рр., тис. грн.
№
з/п
Звітний період
Сума,
тис. грн.
Відхилення порівняно з попереднім періодом (+, –)
Сума, тис. грн.
У відсотках, %
1 кв. 2011 р.
77843
–
–
2 кв. 2011 р.
45232
– 32611
– 72,1
3 кв. 2011 р.
49749
+4517
+9,1
4 кв. 2011 р.
54780
+5031
+9,2
1 кв. 2012 р.
51845
–2935
–5,7
2 кв. 2012 р.
39908
–11937
–29,9
3 кв. 2012 р.
45757
+5849
+12,8
4 кв. 2012 р.
36672
–9085
– 24,8
9.
Середнє значення в порівнянні з першим
50223
–27620
– 55,0
Дані таблиці 1.1 засвідчують, що найбільше значення поточних зобов’язань було у 1 кварталі 2011 р. – 77843 тис. грн., а найменше у 4 кварталі 2012 р. – 36672 тис. грн. Найбільше негативне відхилення порівняно з попереднім періодом було у 2 кварталі 2011 р. – 32611 тис. грн. (72,1 %), а найбільше позитивне відхилення у 3 кварталі 2012 р. – 5849 тис. грн. (12,8 %) Найменше негативне відхилення порівняно з попереднім періодом було у 1 кварталі 2012 р. – 2935 тис. грн. (5,7 %), а найменше позитивне відхилення у 3 кварталі 2011 р. – 4517 тис. грн. (9,1 %).
Отже, під час діяльності підприємств, їх ефективна робота в ринкових умовах та під час фінансової кризи залежить від знаходження резервів залучення і доцільного використання фінансових ресурсів, які надходять як із зовнішніх, так із внутрішніх джерел фінансування. Основним видом таких ресурсів є зобов’язання, а тому саме рівень управління впливає на такий показник діяльності підприємства як збільшення величини капіталу за умови мінімізації його вартості. Вирішення такого питання обумовлює необхідність розвитку інформаційної системи щодо управління зобов’язаннями, удосконалення її структури і поєднання інформаційних потоків.
1.2. Система обліку і звітності у підприємстві та його загальна характеристика
Структурна перебудова української економіки та новітні досягнення в галузі бухгалтерського обліку обумовили необхідність перегляду організації бухгалтерського обліку, методики відображення господарських операцій, обсяг і зміст фінансової звітності. Перехід до ринкової економіки, корінні зміни виробничих відносин у всіх сферах господарювання, створення й розвиток фондового ринку, прагнення до пожвавлення внутрішнього інвестиційного клімату, інтеграція України у світову економіку й залучення іноземних інвестицій викликає необхідність перебудови методологічних, методичних й організаційних принципів і методів ведення бухгалтерського обліку й звітності відповідно до міжнародної практики.
Базовою засадою функціонування не лише будівельного, а й будь-якого підприємства є використання у своїй діяльності принципів обліку і звітності.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХІІ, до них належать наступні: обачності; повного висвітлення; автономності; послідовності; безперервності; нарахування та відповідність доходів і витрат; превалювання сутності над формою; історичної (фактичної) собівартості; єдиного грошового вимірника; періодичності.
Деякі із принципів у своїх визначеннях вживають поняття «зобов’язання», це такі як принцип обачності, що повинен запобігати заниженню оцінки зобов’язань підприємства; принцип автономності, який передбачає, що зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; принцип безперервності, який забезпечує оцінку зобов’язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі.
Інші принципи теж стосуються поняття «зобов’язання», адже їх варто погашати періодично (принцип періодичності); вони оцінюються в грошовому вимірнику (принцип єдиного грошового вимірника); облік зобов’язань ведуть відповідно до чиної облікової політики (принцип послідовності).
Для обліку інформації про зобов'язання, які мають бути погашені в ході операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу, в Плані рахунків передбачено клас 6 «Поточні зобов’язання». Відповідно до Плану рахунків та Інструкції про його застосування поточні зобов’язання поділяють на: короткотермінові позики; поточну заборгованість за довготерміновими зобов’язаннями; короткотермінові векселі видані; розрахунки з постачальниками та підрядниками; розрахунки за податками й платежами; розрахунки за страхуванням; розрахунки за виплатами працівникам; розрахунки з учасниками; розрахунки за іншими операціями. Проаналізуємо поточні зобов’язання на основі такого поділу, враховуючи методику ведення первинного, синтетичного і аналітичного обліку та порядок відображення у звітності кожного їхнього виду .
За НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», користувачами звітності є фізичні та юридичні особи, що потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень, а саме керівництво підприємства, власники (засновники), органи статуправління, відомства або інший орган, яким підлегле дане підприємство, податкова інспекція, інвестори, банки, аудиторські фірми, агенція з питань запобігання банкрутству. У такому випадку, додаткова інформація про поточні зобов’язання може формуватися залежно від користувача, тобто систематизація інформації за користувачами може бути прийнята як критерій для подальшої класифікації поточних зобов’язань. Кожен з зазначених вище користувачів має власний інформаційний інтерес щодо поточних зобов’язань підприємства [Пташник Клас., с. 217].
Звітність, як економічну категорію, можна розглядатися з двох позицій: по-перше, вона є елементом методу бухгалтерського обліку, що полягає в узагальненні інформації про результати господарської діяльності підприємства; по-друге, звітність є системою узагальнених і взаємопов’язаних економічних показників, що характеризують динаміку та результати фінансово- господарської діяльності підприємства, рух та структуру його майна, капіталу та зобов’язань.
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання; забезпеченості зобов’язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; інших рішень.
Звітність, за словами Ю.Я.Лузана, включає “не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства” [Лузан Ю.Я. Звітність підприємств, с. 5].
Удосконалення системи звітності підприємства щодо відображення його зобов’язань необхідно проводити в розрізі окремих їх видів з метою визначення оптимального рівня деталізації статей таких зобов’язань та визначення апрямів їх розшифровки в Примітках до річної фінансової звітності.
Загалом, вирішення проблем бухгалтерського обліку зобов’язань підприємства стає можливим через удосконалення порядку застосування окремих елементів методу бухгалтерського обліку на підставі виявлення системних зв’язків між ними (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Вирішення проблем бухгалтерського (фінансового) обліку зобов’язань шляхом удосконалення застосування елементів його методу
Елемент
методу
бухгалтерського
(фінансового) обліку
Проблеми бухгалтерського (фінансового) обліку
Проблема
Ідентифікації
Проблема оцінки
Проблема
класифікації
Баланс
Показник величини зобов’язань в балансі є
результатом ідентифікації та оцінки зобов’язань
Відображення показників
зобов’язань у звітності вимагає їх класифікації за
термінами погашення
та видами цивільно-
правових відносин
Звітність
Форми звітності
містять показники
зобов’язань, зокрема,
їх величину за
кожним видом
Застосування
принципу
періодичності
обумовлює
проведення оцінки
на дату балансу
Вирішення зазначених вище проблем систематизації та передачі облікової інформації щодо рівня зобов’язань сприяє підвищенню рівня відкритості звітності суб’єктів господарювання для цілей прийняття обґрунтованих інвестиційних або інших управлінських рішень [Орлов І.В. Звітність підприємства про стан його зобов’язань].
Поточні зобов’язання відрізняються від довгострокових терміном погашення, оскільки він є основою відображення зобов’язань у балансі та базою для дослідження. Статті пасиву балансу розміщені в порядку зростання термінів їх погашення. Групування зобов’язань за строком їх погашення, при формуванні структури пасиву балансу, неможливо уникнути, адже це має визначальне значення при оцінці платоспроможності підприємства за даними його фінансової звітності. Адже, якщо при аналізі звітності господарюючого суб'єкта виходимо з припущення безперервності його діяльності, то, оцінюючи платоспроможність підприємства, зіставляємо найбільш ліквідні активи з короткостроковими боргами.
Так, наприклад, у Франції у примітках до річної звітності (один рік, від двох до п'яти років і більше п'яти років) відображають зобов’язань за строками погашення, а також за видами їх розбиття на строки (поточні борги, банківські овердрафти, заборгованість перед постачальниками, за податками і соціальними платежами тощо).
Цінність фінансових звітів також полягає у неперевантаженні інформацією, тому за бажанням користувачів інформації додатковий пояснювальний матеріал до фінансової звітності доцільно наводити окремо в розрізі тих статей, які цікавлять користувача або які цілі переслідує користувач інформації [Пташник, Клас. с. 217].
У сучасному світі вагому роль відводять також автоматизації обліку і звітності, тому розглянемо бухгалтерський облік поточних зобов'язань на підприємстві в умовах застосування комп'ютерних технологій.
Задачі обліку зобов’язань вирішуються на АРМ бухгалтера з обліку розрахунково-кредитних операцій. Разом з тим, принцип модульності побудови АРМ дозволяє виділити облік, аналіз і контроль зобов'язань у окремий модуль, який міститиме набір облікових, аналітичних і контрольних задач в системі управління позиковим капіталом [с.189 Грицак О.С.Облік і контроль зобов’язань ].
Основними принципами комп’ютерної форми бухгалтерського (фінансового) обліку поточних зобов'язань є: нагромадження й багаторазове використання облікових даних щодо поточних зобов’язань; відповідність одному журналу хронологічного запису множині регістрів систематичного запису; наявність великої кількості аналітичних рахунків поточних зобов’язань в залежності від цілей, поставлених керівництвом перед обліком та контролем; автоматичне отримання інформації про відхилення від встановлених норм та завдань щодо операцій з поточними зобов’язаннями; отримання звітних показників в інтерактивному режимі; автоматичне формування всіх облікових регістрів й форм звітності на основі даних, відображених в системі рахунків бухгалтерського (фінансового) обліку.
Комп’ютеризація та автоматизація бухгалтерського (фінансового) обліку і внутрішнього контролю операцій з поточними зобов’язаннями дає змогу контролерам отримувати в найбільш короткі строки інформацію про: відповідність залишків у синтетичних та аналітичних регістрах бухгалтерського (фінансового) обліку короткострокових кредитів у національній та іноземній валюті; реальність операцій з короткостроковими кредитами та
08.05.2017 00:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора