МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» ІКТА Кафедра ЗІ / З В І Т до лабораторної роботи №2 з навчальної дисципліни: «Основи телекомунікаційних технологій» на тему: «ДОСЛІДЖЕННЯ КОДОУТВОРЕННЯ ТА ПРИНЦИПІВ ПОБУДОВИ КОДЕРІВ І ДЕКОДЕРІВ ЦИКЛІЧНИХ КОДІВ»  Львів – 2017 Мета роботи: ознайомлення з основами кодування і декодування цифрової інформації циклічними кодами і набуттю практичних навиків розробки функціональних схем кодерів і декодерів. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Циклічні коди (ЦК) є одними з найпростіших в реалізації та ефективних у забезпеченні високої завадостійкості і завдяки цьому широко використовуються не лише в телемеханіці, але і в обчислювальній техніці та зв’язку. Для утворення циклічних кодів використовуються так звані неприведені поліноми Р(х), тобто многочлени, які не можна представити добутком поліномів нижчих степенів. Існує декілька різних способів кодування [1, 2]. Найпростіший спосіб утворення ЦК полягає у множенні многочлена G(х)1, який відповідає інформаційним ni розрядам первинного (безнадлишкового) коду, на утворюючий поліном Р(х). Такий спосіб легко реалізувати, але йому притаманний суттєвий недолік: одержані в результаті множення комбінації ЦК не містять в явному вигляд інформаційні розряди. Після виправлення помилок такі комбінації для виділення інформаційних символів доводиться ділити на утворюючий поліном. Інший спосіб передбачає відведення під інформаційні ni , символи старших розрядів коду, а під контрольні nk = n - ni, символів молодших розрядів. Для утворення ЦК використовується така процедура. Многочлен G(х) який відповідає ni - розрядній кодовій комбінації (КК) первинного коду, множиться на xnk . Ця операція еквівалентна приписуванню із боку молодших розрядів G(х) - nk нулів. Добуток G(х)* xnk ділиться на утворюючий поліном Р(х). При цьому одержують частку Q(x) того ж степеня, що і G(х), та залишок R(x), який додається до G(х)* xnk . Отже, КК циклічного коду буде визначатися як поліном F(x) = G(х)* xnk  R(х) (1) Оскільки степінь Р(х) вибирають nk, степінь залишку R(х), не перевищує nk - 1. В комбінації, що відповідає многочленові G(х)* xnk , nk молодших розрядів нульові, і відповідно, операція додавання (1) рівносильна приписуванню R(x) до G(x) з боку молодших розряд. Очевидно, що R(х) має зміст контрольних розрядів ЦК. Таким чином, циклічний код можна будувати, приписуючи до кожної комбінації безнадлишкового коду G(х) залишок від ділення G(х)* xnk на утворюючий поліном Р(х) коду. Захисні можливості ЦК визначаються утворюючим поліномом Р(х), вибір якого має бути підпорядкований кільком правилам: 1. кількість ненульових членів Р(х) має бути не меншою від кодової віддалі d; 2.степінь полінома Р(х) не може бути меншим за nk (бажано, щоб він дорівнював nk); 3. довжина Р(х) має бути мінімальною. ЦК, утворений поліномом P(x)=x + 1, забезпечує кодову віддаль d = 2 і збігається з кодом з захистом за паритетом, забезпечуючи виявлення не лише поодиноких помилок, але і довільної непарної кількості помилок. ЦК з d = 3 можуть виявляти поодинокі та подвійні помилки або виправляти поодинокі помилки. Утворюючий поліном для такого коду можна вибрати із таблиці, наведеної в додатку. Необхідний степінь полінома визначається довжиною кодової комбінації n або кількістю інформаційних розрядів ni, РЕЗУЛЬТАТИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ Визначаємо основні параметри циклічного коду для